Справа № 509/6550/25
18 листопада 2025 року с-ще Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Бочарова А.І.,
при секретарі Сірман Г.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в с-щі Овідіополь заяву представника позивача, адвоката Домущі В.С. про забезпечення позову по цивільній справі №509/6550/25 за позовом
ОСОБА_1
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Тато Буд»
про
розірвання договору та повернення коштів,-
В провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває вищезазначена позовна заява.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 18.11.2025 року провадження у справі відкрито.
17.11.2025 року представником позивача було подано до суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої він просив суд в якості забезпечення позову накласти арешт на транспорті засоби Відповідача, в тому числі на наступні відомі Т/3:
- транспортний засіб Renault, державний номер НОМЕР_1 ;
- причіп Nooteboom, державний номер НОМЕР_2 ;
- транспортний засіб ІVЕСО, державний номер НОМЕР_3 .
- транспортний засіб Mercedes-Benz Vito 110 CDI, державний номер НОМЕР_4 .
Накласти арешт на розрахункові рахунки Відповідача, в тому числі на наступні виявлені рахунки:
- Р/р НОМЕР_5 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК»
- Р/р НОМЕР_6 в АТ «УКРСИББАНК»
- Р/р НОМЕР_7 в АТ «УКРСИББАНК»
В обґрунтування заяви зазначив, що ТОВ «Тато Буд», отримавши від позивача значні грошові кошти за Договором підряду №17 від 10.02.2025 року, не виконало свої договірні зобов'язання, не повернуло сплачені суми та вживає дій, які можуть свідчити про намагання ухилитися від відповідальності.
З огляду на зазначене, існує обґрунтована небезпека того, що до моменту ухвалення судового рішення відповідач може розпорядитися транспортними засобами на власний розсуд, що ускладнить або унеможливить виконання рішення суду про стягнення коштів, у разі задоволення позову.
Ознайомившись із заявою, суд вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, накладенням арешту на майно.
Відповідно до ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до положень п. 1 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК (1618-15), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до положень п. 3 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Зазначене майно та рахунки належать юридичній особі, а отже накладення арешту може перешкоджати господарській діяльності підприємства, що є неприпустимим, а тому суд відмовляє у заяві про забезпечення зазначеного позову.
Керуючись ст.ст. 149- 153 ЦПК України, суд,-
В задоволенні заяви представника позивача, адвоката Домущі В.С. про забезпечення позову по цивільній справі №509/6550/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тато Буд» про розірвання договору та повернення коштів - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі у 15-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги.
Суддя А.І.Бочаров