Єдиний унікальний номер справи: 766/15801/25
Номер провадження: 11-сс/819/122/25
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
17 листопада 2025 року Херсонський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
за участю:
адвоката: ОСОБА_6
прокурора: ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12025231040001298 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 17 жовтня 2025 року, якою накладено арешт на майно, що на праві власності належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 17.10.2025 року накладено арешт на майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом заборони розпорядження та відчуження.
Вимоги та узагальнені доводи апеляційної скарги .
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 17.10.2025 року та постановити нову ухвалу, якою скасувати арешт майна ОСОБА_8 , а саме квартири АДРЕСА_1 .
Вказує, що ухвала суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, за якими 15.10.2025 року до квартири в якій мешкав ОСОБА_8 приїхали працівники поліції , перевірили документи та пояснили, що в ХРУП ГУНП в Херсонській області надійшов виклик про те , що за вказаною адресою незаконно утримують ОСОБА_9 . Після чого відвезли його до управління поліції, де утримували більше 20 годин. Він підписав документи, які складали працівники поліції, оскільки вони пояснили, що у нього хочуть невідомі особи відібрати належну йому квартиру, яка знаходиться в м. Львові. Наступного дня працівники поліції сказали , що відвезуть його на квартиру де він буде проживати. Після приїзду адвокатів ОСОБА_6 , та ОСОБА_10 , які викликали працівників Департаменту внутрішньої безпеки поліції, ОСОБА_11 відпустили.
17.10.2025 року на телефон ОСОБА_12 надійшла електронна повістка про явку в Херсонський міський суд для розгляду клопотання про арешт майна на 17.10.2025 року в 11.30 год.
17.10.2025 року адвокат ОСОБА_6 , як представник власника майна ОСОБА_8 , у вказаний час який був вказаний у судовій повістці, з'явився в Херсонський міський суд на судовий розгляд, з метою ознайомитися з матеріалами справи які стали підставою для накладення арешту на майно, а також заявити про те, що ОСОБА_13 , заперечує проти накладення арешту на майно. Однак розгляд справи був проведений раніше ніж у час який був вказаний в електронній повістці , ухвалою слідчого судді на квартиру яка належить ОСОБА_8 , був накладений арешт, чим були порушені законні права ОСОБА_13 , щодо розпорядженням своєю власністю.
Зазначає, що при вирішенні питання про арешт майна слідчим суддею мають бути враховано існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
На теперішній час підозра нікому не оголошена, ОСОБА_13 заперечує проти накладення арешту на його майно, так як накладений арешт не дає йому можливості вільно розпоряджатися своїм майном, та не мав можливості висловити свої заперечення проти накладення арешту на майно, та надати пояснення в суді, чим були порушені його права як власника майна.
Позиції учасників .
Адвокат ОСОБА_6 підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги та надав нотаріальну посвідчену заяву ОСОБА_8 , в якій він просить судове засідання проводити за його відсутністю за участю адвоката ОСОБА_6 . Просить скасувати ухвалу слідчого судді від 17.10.2025 року, оскільки вказаний арешт перешкоджає вільно розпоряджатися його майном.
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви суду.
Частиною 1ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З матеріалів провадження вбачається, що 17.10.2025 року слідчий СВ ХРУП ГУНП в Херсонській області подав клопотання до слідчого судді про накладення арешту на квартиру за адресою : АДРЕСА_1 , в якому зазначено, що у провадженні ХРУП ГУНП в Херсонській області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12025231040001298 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України за заявою ОСОБА_8 про те, що невстановлені особи намагаються незаконно заволодіти його майном, під приводом його згоди, переоформити документи на право власності на квартиру: АДРЕСА_1 .
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано на ім'я ОСОБА_8 .
Відповідно до довіреності від 10.10.2025 року , зареєстрованої в реєстрі за № 1333 та посвідченої нотаріусом ОСОБА_14 , ОСОБА_8 уповноважив ОСОБА_15 представляти його інтереси та розпоряджатися всім його майном (рухомим та нерухомим) для цього надав право укладати та підписувати від його імені всі дозволені законом цивільно правові угоди.
16.10.2025 року постановою слідчого квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_8 визнано речовим доказом у провадженні, оскільки вона є об'єктом кримінально протиправних дій та в результаті заволодіння ним, діями невстановленої особи ОСОБА_8 може бути завдано матеріальну шкоду, а також вказаний об'єкт нерухомого майна може бути використаний як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто містить ознаки речового доказу, визначені ст. 98 КПК України.
16.10.2025 року потерпілий ОСОБА_8 звернувся до слідчого СВ Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області з заявою щодо накладення арешту на зазначений об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 .
Метою накладення арешту слідчий визначив збереження як речового доказу - об'єкту кримінально протиправних дій для запобігання можливості його пошкодження, відчуження, тощо.
Слідчий суддя за результатами розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно, враховуючи відповідно до вимог ст. 173 КПК України достатність доказів, що вказують на наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст.190 КК України , дійшов висновку, що арешт майна, яке визнано речовим доказом як об'єкт кримінального правопорушення є необхідною умовою досягнення дієвості кримінального провадження та зумовлений потребами досудового розслідування у збереженні речових доказів.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги такі висновки слідчого судді не спростовують.
У відповідності до ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження та є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, які передбачені ст. 2 КПК України, своєчасне застосування якого може запобігти негативним наслідкам при розслідуванні злочинів.
Відповідно до положень ч.1,2,3 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Відповідно до положень ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого передбачає ч. 3ст.170 КПК України, не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення фактів та об'єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв'язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність майна критеріям речових доказів.
Наведені у клопотанні обставини та додані до нього матеріали на даному етапі досудового розслідування дали слідчому судді підстави для висновку, що об'єкт нерухомості, який постановою слідчого від 16.10.2025 року визнаний речовим доказом як об'єкт кримінально протиправних дій у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12025231040001298 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України відповідає ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для накладення арешту з метою його збереження для запобігання його відчуження.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 не наводить доводів на спростування висновків слідчого судді про відповідність належного ОСОБА_8 об'єкту нерухомості критеріям речового доказу.
Апелянт посилається на те, що підозра у кримінальному провадженні жодній особі не оголошена, а накладення арешту на майно не дає можливості ОСОБА_8 вільно розпоряджатися своїм майном.
Зазначені доводи апеляційної скарги не можна визнати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про те просить апелянт.
Накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає обов'язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні на час звернення із клопотанням про накладення арешту на майно і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Під час здійснення досудового розслідування проводиться перевірка та повне і об'єктивне встановлення всіх обставин кримінального провадження, які підлягають доказуванню згідно ст. 91 КПК України, в т.ч. і щодо речових доказів , та інші обставини, достатність доказів для повідомлення особи про підозру, визначається і необхідність у застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження. Збір доказів на підтвердження або спростування обставин, передбачених ст. 91 КПК і є метою проведення досудового розслідування.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише має на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Щодо посилань апеляційної скарги на те, що ОСОБА_8 заперечує проти накладення арешту на його квартиру, оскільки це перешкоджає вільному розпорядження його майном, як на підставу для скасування ухали слідчого судді , то слід зазначити , що метою накладення арешту на квартиру шляхом заборони відчуження та розпорядження нею слідчим у клопотанні, та слідчим суддею в ухвалі визначено її збереження як речового доказу . До клопотання слідчого додана заява ОСОБА_8 про накладення арешту на належну йому квартиру для запобігання заволодіння нею внаслідок шахрайських дій інших осіб.
Частиною 4 ст. 170 КПК України передбачено, що заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх не застосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Враховуючи, що досудове розслідування вказаного кримінального провадження триває, слідчий суддя дійшов висновку, що на даному етапі застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, яке визнано речовим доказом є обґрунтованим, та виправдовує таке втручання у право власності та є співмірним із завданнями кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді застосований найменш обтяжливий захід забезпечення кримінального провадження без заборони права користування, володіння.
Колегія суддів звертає увагу, що обраний судом захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений метою проведення досудового розслідування.
Разом з цим, власник майна або його представник має право звернутися із клопотанням до слідчого судді про скасування арешту в порядку, передбаченому ст. 174 КПК України та зазначити відповідні доводи, докази, обставини на доведення того, що арешт накладено необґрунтовано чи в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Посилання апеляційної скарги на обставини та тривалість перебування ОСОБА_8 15 та 16 жовтня 2025 року в управлінні поліції виходять за межі обставин, які є предметом перевірки та оцінки апеляційного суду при апеляційному перегляді ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно.
Висловлені адвокатом ОСОБА_6 під час апеляційного розгляду з посиланням на письмову заяву ОСОБА_8 доводи щодо можливого застосування до ОСОБА_8 психологічного та морального тиску з боку працівників поліції можуть бути предметом перевірки за відповідною заявою ОСОБА_8 до відповідного правоохоронного органу.
Розгляд слідчим суддею клопотання слідчого про накладення арешту на майно за відсутності ОСОБА_8 згідно ч. 2 ст. 172 КПК України не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_8 , який на власний розсуд розпорядився своїм процесуальним правом щодо участі під час апеляційного розгляду та його представнику - адвокату ОСОБА_6 було надано можливість навести свої доводи щодо обґрунтованості клопотання слідчого та ухвали слідчого судді, які перевірені апеляційним судом.
Колегія суддів вважає, що зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді та відмови у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно на даній стадії досудового розслідування, тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 422, ч. 2 ст. 376 КПК України , апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 17 жовтня 2025 року, про накладення арешту на майно, належне ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 12025231040001298 залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4