12 листопада 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні, матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12023152260000431, за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та прокурора Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 3 грудня 2024 року відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Зоря Веселинівського району Миколаївської області, зареєстрований в АДРЕСА_1 , мешкає в АДРЕСА_2 , що не має судимості,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Учасники судового провадження:
прокурори - ОСОБА_8 , ОСОБА_9
обвинувачений - ОСОБА_5 ,
захисник - ОСОБА_6 ,
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від 3 грудня 2024 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та йому призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі.
Ухвалено, строк відбування покарання засудженому ОСОБА_5 рахувати з 29.09.2023 р.
Ухвалено, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, строк попереднього ув'язнення зарахувати у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, починаючи з 29.09.2023 р. по день набрання вироком законної сили.
Ухвалено, запобіжний захід засудженому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили у виді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвалено, вироки Миколаївського районного суду Миколаївської області від 30.01.2024 р. та від 05.02.2024 р. виконувати самостійно.
Вирішено питання стосовно речових доказів та розподілу процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
Захисник ОСОБА_6 просить скасувати вирок та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Прокурор просить скасувати оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання та ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_5 покарання у виді 12 років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання за вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 08.04.2024 р., яким ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до 1 року 8 місяців позбавлення волі, більш суворим за цим вироком, остаточно призначити покарання у виді 12 років позбавлення волі.
У строк остаточного покарання зарахувати покарання, відбуте повністю за попереднім вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 08.04.2024 р.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 наполягає на тому, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження у діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого саме ч. 1 ст. 115 КК України.
Обвинувачений категорично заперечує свою причетність до спричинення смерті потерпілому та не визнає своєї вини. Обґрунтування висновків суду про винність ОСОБА_5 показами свідків безпідставні, оскільки свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 перебували в стані алкогольного сп'яніння під час подій. Свідок ОСОБА_12 , з огляду на свій похилий вік - плутається у показах , що також впливає на їхню достовірність. Окрім цього, стороною обвинувачення не доведено кількісті ударів, які нібито завдав ОСОБА_5 а також їх категорію як тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя.
На думку захисника, суд також не врахував соціального та матеріального становища ОСОБА_5 , який неодружений, офіційно не працевлаштований, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий.
Крім того, обвинувачений має серйозні проблеми зі здоров'ям, зокрема страждає на хронічний гастродуоденіт, післяопераційну грижу білої лінії, хронічний спастичний коліт та атеросклеротичний кардіосклероз. На момент постановлення вироку він також захворів на туберкульоз і проходить лікування в спеціалізованій туберкульозній лікарні № 5.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з підстав його невідповідності тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Ухвалюючи оскаржуваний вирок, судом не надано належної оцінки обставинам, які мають істотне значення при вирішенні питання про розмір покарання, проявленій ОСОБА_5 жорстокості у скоєнні злочину, а саме нанесення численних ударів потерпілому, що призвели до розриву внутрішніх органів та в подальшому - смерті.
Отже, суд не врахував винятково високого ступіню суспільної небезпеки вчиненого протиправного діяння, а саме позбавлення життя людини, життя і здоров'я якої, відповідно до ст. 3 Конституції України, визнаються найвищою соціальною цінністю.
Судом не надано оцінки даним про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , зокрема тому що за місцем проживання він характеризується негативно, ніде не працює і суспільно-корисною діяльністю не займається, натомість обрав для себе вчинення злочинів, як засіб існування, про що свідчать вироки Миколаївського районного суду Миколаївської області від 30.01.2024 р. за ч. 3 ст. 185 КК України, 05.02.2024 р. за ч. 3 ст. 185 КК України та 08.04.2024 р. за ч. 1 ст. 122 КК України.
Тобто, факт притягнення до кримінально відповідальності та розгляд справ у суді не сприяло його виправленню, не зупинило ОСОБА_5 та він знову став на шлях вчинення злочинів, оскільки в цей час ним скоєно ще й особливо тяжкий злочин - умисне вбивство.
Вказане свідчить про стійке небажання обвинуваченого стати на шлях виправлення, схильність до вчинення злочинів та підвищену суспільну небезпечність.
Крім того, ОСОБА_5 не визнав своєї вини та не розкаявся у вчиненому злочині, не висловив жодного каяття й співчуття, а лише намагався уникнути відповідальності, заперечуючи, що внаслідок його умисних ударів ОСОБА_13 могли наступити фатальні наслідки, а саме смерть останнього.
Обставини вчинення ОСОБА_5 вказаного злочину, його поведінка як до, так і після цього, свідчать про те, що обвинувачений є аморальною і жорстокою людиною, яка становить підвищену небезпеку для суспільства.
Таким чином, судом порушено вимоги ст. 65 КК України, відповідно якої особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Водночас призначене ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді 9 років позбавлення волі що хоча і не виходить за межі зазначеної частини статті закону України про кримінальну відповідальність, проте за своїм розміром, з огляду на особу обвинуваченого, обставини і спосіб вчинення злочину, форму вини й мотиви його вчинення, тяжкість наслідків, що настали, с явно несправедливим через м'якість.
Крім того, інкримінований в оскаржуваному вироку злочин скоєно 29.09.2023 р., тобто до ухвалення вироку Миколаївського районного суду Миколаївської області від 08.04.2024 р., яким ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до 1 року 8 місяців позбавлення волі, що вимагало визначення остаточного покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, чого судом зроблено не було.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
29.09.2023 р. о 15.15 год. потерпілий ОСОБА_13 перебував за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , разом з обвинуваченим ОСОБА_5 , де вживали алкогольні напої.
Під час спільного вживання спиртних напоїв між потерпілим ОСОБА_13 та обвинуваченим ОСОБА_5 виник конфлікт на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, в ході якого, у обвинуваченого ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_13 .
Будучи у стані алкогольного сп'яніння, в приміщенні квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на заподіяння смерті потерпілому, діючи умисно, з мотивів образи та раптово виниклої в ході конфлікту неприязні до потерпілого, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, спрямованого на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_13 , суспільно-небезпечні наслідки у вигляді заподіяння смерті та бажаючи їх настання, почав наносити множинні удари руками і ногами в область голови та тулуба потерпілого ОСОБА_13 .
Від отриманих ударів потерпілий ОСОБА_13 втратив рівновагу та впав на підлогу, але обвинуваченого ОСОБА_5 це не зупинило. Незважаючи на те, що на тілі потерпілого ОСОБА_13 від нанесених ним тілесних ушкоджень з'явилась кров та те, що останній не чинить опір, ОСОБА_5 умисно продовжував наносити потерпілому ОСОБА_13 удари ногами і руками в область голови та тулуба.
Внаслідок умисних, протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_5 , потерпілому ОСОБА_13 спричинені тілесні ушкодження у вигляді крововиливу в м'які тканини голови, вогнищеві субарахноїдальні крововиливи правої тім'яної частки та мозочку, множинні переломи ребер по різних анатомічних лініях з крововиливами та пошкодженням пристінкової плеври та внутрішньоплевральною кровотечею (по 100 мл. рідкої крові з обох сторін), розрив з крововиливом брижі тонкого та товстого кишківника, що поширюється на капсулу підшлункової залози, розрив селезінки та печінки, з внутрішньочеревною кровотечею (500 мл. рідкої крові зі згортками), які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння, та які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті потерпілого ОСОБА_13 .
Тобто, саме від неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_5 настала смерть потерпілого ОСОБА_13 .
Дії ОСОБА_5 судом кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисника, прокурора, на підтримку поданих апеляційних скарг, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційних скаргах доводи, апеляційний суд доходить наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до наведеної норми процесуального закону, суд за своїм внутрішнім переконанням, досліджує всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Наведені норми закону вимагають від суду зробити ґрунтовну, всебічну оцінку сукупності всіх зібраних у справі доказів, співставити їх між собою та зробити остаточний висновок на підставі повного обсягу всіх досліджених доказів. Жоден окремо взятий доказ не має наперед встановленої сили. Тому, суд робить свій висновок не на окремо взятому доказі, а на сукупності доказів (як прямих, так і непрямих), які доповнюють та уточнюють один одного.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника щодо не підтвердження належним чином наявності у діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та твердження обвинуваченого про відсутність прямих доказів його винуватості у спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_13 , апеляційний суд доходить таких висновків.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.
З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Таким чином, суди повинні ретельно перевіряти доводи сторони захисту, які обґрунтовано ставлять під сумнів версію сторони обвинувачення. У випадку, якщо суд після такої перевірки відхиляє доводи сторони захисту, він має навести переконливі мотиви такого висновку, які не залишають розумного сумніву у винуватості обвинуваченого. Разом з тим, якщо небезпідставні доводи сторони захисту не можуть бути спростовані з наведенням переконливих мотивів, які ґрунтуються на обставинах відповідного провадження, то це свідчить про існування розумного сумніву в доведеності винуватості особи.
Позиція обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що вчинені ним дії не могли стати наслідком смерті потерпілого ОСОБА_13 , була предметом розгляду суду першої інстанції, який цю позицію розцінив критично, вказавши у мотивувальній частині вироку про те, що вона спростовується показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , які у свою чергу узгоджуються з висновками судово-медичного експерта щодо встановлення причин смерті ОСОБА_13 , а також висновками судових молекулярно-генетичних експертиз.
Так, свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що 29.09.2023 р., ближче до вечора він з ОСОБА_19 , пішли до ОСОБА_5 , який проживав у одній квартирі з ОСОБА_13 . Двері їм відчинив ОСОБА_5 , який був у стані сп'яніння. У кімнаті на підлозі, майже на животі, лежав ОСОБА_20 , у якого на спині були тілесні ушкодження у вигляді синців великих розмірів та на обличчі кров. ОСОБА_21 запитав у ОСОБА_5 , чому ОСОБА_13 лежить на підлозі, на, що той відповів, що ОСОБА_13 викрав у нього рибу, за, що він його і побив. Також він побачив на взутті ОСОБА_5 плями крові. Після цього, вони втрьох пройшли на балкон квартири, де випили горілку, яку принесли із собою, та приблизно через півгодини, вони вирішили піти на вулицю. Проходячи біля ОСОБА_13 , який так і лежав на підлозі, ОСОБА_21 перевірив пульс на шиї, але пульсу він не почув. ОСОБА_21 запропонував викликати швидку допомогу, але ОСОБА_5 , сказав, що нічого страшного, турбуватись не потрібно. Після чого, вони втрьох пішли до магазину, де ще купили пляшку горілки, яку розпивали у дворі на лавці. Через півгодини, ОСОБА_22 вирішив піти та перевірити стан ОСОБА_13 . Він та ОСОБА_5 залишились вживати горілку, а ОСОБА_21 пішов, і до них не повертався. Як потім йому розповів ОСОБА_21 , він попросив якусь жінку викликати поліцію та швидку. Аналогічні покази надав і свідок ОСОБА_18 .
Свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 які є сусідами потерпілого ОСОБА_13 загалом зазначили, що приблизно протягом останніх двох років у квартирі ОСОБА_13 разом з ним проживав ОСОБА_5 , який майже завжди був п'яний, а у нетверезому стані був завжди агресивний, часто сварився і бився із ОСОБА_13 , який жалівся свідку ОСОБА_15 , що ОСОБА_5 його ображає.
Свідок ОСОБА_15 суду показала, що 29.09.2023 р. вона знаходилась за місцем свого мешкання, та приблизно в обід чула, що у квартирі ОСОБА_13 розпочався якийсь конфлікт. Чула, як ОСОБА_5 кричав на ОСОБА_13 , слів не розібрала, але розуміла, що це сварка. Далі вона почула, якийсь удар у стіну, нібито відбулась якась бійка. Приблизно о 15.00 год., вона знову почула звуки, нібито щось падало у квартирі ОСОБА_13 . Увечері вона побачила як з її будинку, вийшло три чоловіки, двох з яких вона не знає, а третій ОСОБА_5 , який був у стані алкогольного сп'яніння. Через деякий час почула, що якийсь чоловік кричить, що вбили ОСОБА_23 .
Свідок ОСОБА_16 суду показав, що. 29.09.2023 р. десь пообіді бачив ОСОБА_13 , який сидів на у під'їзді на східцях, щось їв та весь трусився. Через деякий час він побачив ОСОБА_13 та ОСОБА_5 біля будинку у нетверезому стані. Також підтвердив те, що бачив увечері на взутті ОСОБА_5 кров.
Свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що 29.09.2023 р., після обіду вона чула з квартири ОСОБА_13 сварку та звуки наче падають шафи або кидають об стіну табуретку. ОСОБА_13 вона бачила напередодні.
Відповідно до висновку експерта № 2302 від 30.09.2023 р., за результатом проведеної судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_13 настала в результаті тупої поєднаної травми голови, грудної клітини та животу у вигляді: субарахноїдального крововиливу головного мозку, множинних переломів ребер з обох сторін по різних анатомічних лініях, розривом брижі, порушенням анатомічної цілісності печінки та селезінки, яка супроводжувалась внутрішньочеревною та внутрішньоплевральною кровотечею, що підтверджується даними судово-медичного та судового-гістологічного досліджень.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги наведені показання свідків та висновок експерта, і обґрунтував ними своє рішення, оскільки ці показання у повній мірі узгоджуються між собою та з іншими належними та допустимими доказами, зокрема:
-протоколом огляду місця події від 29.09.2023 р. з фототаблицями в ході якого проведено огляд приміщення квартири АДРЕСА_4 ,
-протоколом огляду трупа від 30.09.2023 р. з фототаблицями, з огляду на який оглянуто труп ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
-висновком експерта від 10.01.2024 р. № СЕ-19/115-23/14513-БД за результатами проведеної судової молекулярно-генетичної експертизи, згідно з яким у змивах умовно позначених «1-2» (об'єкти №№ 2, 3) виявлено кров людини та встановлено її генетичні ознаки.
-висновком експерта від 11.01.2024 р. № СЕ-19/115-23/14514-БД за результатами проведеної судової молекулярно-генетичної експертизи, згідно з яким у змивах з правої та лівої рук ОСОБА_5 (об'єкти №№ 1,2), виявлено клітини з ядрами без домішки крові людини та встановлено їх генетичні ознаки.
-висновком експерта від 12.01.2024 року № СЕ-19/115-23/14515-БД за результатами проведеної судової молекулярно-генетичної експертизи, згідно з яким на сліпоні на праву ногу /в постанові слідчого - кросівок/ (об'єкти №№ 1, 2, 3, 7), на сліпоні на ліву ногу /в постанові слідчого - кросівок/ (об'єкти № № 12, 13) виявлено кров людини та встановлено її генетичні ознаки.
-висновком експерта від 11.01.2024 р. № СЕ-19/115-23/14516-БД за результатами проведеної судової молекулярно-генетичної експертизи, згідно з яким на джинсовій кофті (об'єкти № № 1, 2, 5, 8) виявлено кров людини та встановлено їх генетичні ознаки.
Суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що у змиві з правої руки ОСОБА_5 виявлені генетичні ознаки клітин з ядрами без домішки крові людини, які містять генетичні ознаки ОСОБА_13 ; на сліпонах та на джинсовій кофті, які були вилучені у обвинуваченого під час його затримання, виявлено кров, генетичні ознаки якої збігаються генетичними ознаками зразка крові трупа ОСОБА_13 . З чого цілком вірно дійшов висновку, що саме обвинувачений ОСОБА_5 наніс множинні удари руками і ногами потерпілому ОСОБА_13 що узгоджується з показами свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 .
Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вони у своїй сукупності та взаємозв'язку свідчать про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, поза розумним сумнівом та є достатніми для ухвалення обвинувального вироку відносно нього.
Твердження захисника про те, що свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_14 знаходились у стані сильного алкогольного сп'яніння, а тому до їх показів слід віднестися критично, апеляційний суд вважає необґрунтованими. Так, окрім вищенаведених свідків судом першої інстанції були допитані і інші свідки, а саме сусіди потерпілого, які підтвердили, що чули в день вбивства ОСОБА_13 , сварку, бійку, гучні звуки, які доносилися з його квартири, а свідок ОСОБА_15 показала, що чула, як ОСОБА_5 кричав на ОСОБА_13 і саме цьому свідку потерплій жалівся на ОСОБА_5 , що той його ображає.
Таким чином, наведене в сукупності повністю спростовує доводи сторони захисту щодо непричетності обвинуваченого ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого злочину.
Заперечення обвинуваченим ОСОБА_5 вини у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, не спростовує правильних висновків суду першої інстанції про доведеність його вини у скоєному, і апеляційним судом оцінюються як форма захисту, намір приховати свої злочинні дії та уникнути відповідальності за скоєне.
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Стосовно призначеного обвинуваченому ОСОБА_24 покарання, апеляційний суд доходить наступного.
За змістом ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2004 від 02.11.2004 р., окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 вчинив злочин, який, відповідно до положень ст. 12 КК України, належить до тяжких злочинів, раніше судимий, у тому числі за вчинення насильницького злочину, негативно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не має сталих соціальних зв'язків та офіційного джерела доходу. Обставини, які пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відсутні
На думку апеляційного суду, покарання судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_5 призначено відповідно до вимог ст. ст. 65-67 КК України, з урахуванням в повній мірі ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до тяжкого злочину, конкретних обставин вчиненого злочину, певних даних про особу ОСОБА_5 .
При цьому, зазначені в апеляційній скарзі прокурора доводи стосовно неналежної оцінки суспільної небезпечності особи обвинуваченого ОСОБА_5 , в повній мірі враховані судом першої інстанції при призначенні покарання та не є безумовними підставами для скасування судового рішення.
З урахуванням викладеного, підстав вважати призначене обвинуваченому ОСОБА_5 покарання занадто м'яким та таким, що не відповідає вимогам кримінального законодавства та особі обвинуваченого, як того просить апелянт, не вбачається.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про необхідність призначення остаточного покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, то вони є слушними.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 засуджений вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 08.04.2024 р. за ч. 1 ст. 122 КК України до 1 року 8 місяців позбавлення волі, інкримінований в оскаржуваному вироку злочин скоєний 29.09.2023 р., тобто до ухвалення вироку Миколаївського районного суду Миколаївської області від 08.04.2024 р. а тому, суд першої інстанції мав призначити остаточне покарання, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України.
За наведених обставин, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, вирок Жовтневого районного суду м. Миколаєва від 3 грудня 2024 р. стосовно ОСОБА_5 підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, за такого апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 413, 419, 420, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд -
апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 3 грудня 2024 року відносно ОСОБА_5 скасувати в частині призначення покарання та ухвалити в цій частині новий вирок.
Вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 1 ст. 115 КК України з призначенням покарання 10 років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 08.04.2024 р., остаточно призначити покарання у виді 9 років позбавлення волі.
Зарахувати у строк покарання, строк попереднього ув'язнення з 21.05.2019 р. по 25.01.2021 р. з розрахунку один день попереднього ув'язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.
Строк покарання рахувати з 29.09.2023 р.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення. а засудженим ОСОБА_5 , який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, роз'яснивши іншим учасникам судового провадження їх право на отримання в суді копії вироку.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3