Провадження №2/748/928/25
Єдиний унікальний № 748/1824/25
"17" жовтня 2025 р.м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого-судді Кухти В.О.,
секретаря Крошки І.С.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільні справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
02.06.2025 р. до Чернігівського районного суду Чернігівської області через електронний суд надійшла позовна заява від позивача до відповідача, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк»:
1) заборгованість за кредитним договором № А202СT155101312456 від 10.06.2024 р. у розмірі 143 279,61 грн станом на 31.05.2025 р., яка складається з наступного: 99 241,69 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 41 439,37 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 2 598,55 грн - загальний залишок заборгованості за пенею;
2) судові витрати у розмірі сплаченого судового збору в сумі 2 422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.06.2024 р., будучи клієнтом банку, ОСОБА_1 уклала з Банком кредитний договір № А202СT155101312456, за умовами якого їй надано кредит у розмірі 100 000,00 грн, строком на 60 місяців (тобто до 09.06.2029 р.) зі сплатою процентів у розмірі 75,00 річних. Кредитний договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису, використання якого погоджено сторонами в Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. Банк свій обов'язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору. Однак відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконувала, тому станом на 31.05.2025 р. заборгованість відповідачки за даним кредитним Договором склала суму у розмірі 143 279,61 грн, яка складається з: 99 241,69 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 41 439,37 грн - загальний залишок заборгованості за процентами, 2 598,55 грн - загальний залишок заборгованості за пенею. Оскільки відповідач не погасила заборгованість, яка станом на дату подання позову становить 143 279,61 грн, позивач звернувся до суду з вимогою про їх стягнення разом із судовими витратами.
Ухвалою судді від 06.06.2025 р. провадження у зазначеній справі відкрито та призначено підготовче засідання на 26.06.2025 р.
Підготовче засідання призначене на 26.06.2025 р. відкладено на 28.07.2025 р. у зв'язку із неявкою відповідача.
Підготовче засідання призначена на 28.07.2025 р. відкладено на 18.09.2025 р. у зв'язку із клопотанням представника відповідача про відкладення.
21.08.2025 року від представника відповідача надійшли письмові пояснення на позовну заяву АТ «А-Банк», у яких останній просить приєднати їх до матеріалів справи та врахувати при ухваленні рішення. У поданих поясненнях відповідач зазначає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а у решті потрібно відмовити, з огляду на таке.
Відповідач вказує, що позивачем не доведено факту укладення між сторонами кредитного договору від 10.06.2024 р., оскільки надана банком Анкета-заява датована 16.12.2019 р. та не підтверджує наміру відповідача отримати кредит у червні 2024 р. Матеріали справи не містять ані Анкети-заяви, ані кредитного договору, укладеного 10.06.2024 р, що виключає можливість встановлення факту погодження сторонами умов щодо відсотків та інших істотних умов договору. Відсутні також докази фактичного отримання відповідачем кредитних коштів.
Крім того, відповідач зазначає, що підписаний паспорт споживчого кредиту не є частиною кредитного договору, а лише підтверджує ознайомлення із загальною інформацією про продукт, що узгоджується з правовою позицією Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 р. Тому вказаний документ не може підтверджувати зміст та факт укладення кредитного договору.
Відповідач також звертає увагу, що наданий банком розрахунок заборгованості не є первинним документом та сам по собі не підтверджує ні видачу кредиту, ні погодження умов щодо сплати процентів, а відтак не може вважатися належним доказом виникнення та розміру боргу.
Щодо заявленої до стягнення пені відповідач посилається на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно з яким у період дії воєнного стану позичальники звільняються від відповідальності у вигляді штрафів і пені, а всі такі нарахування з 24.02.2022 р. підлягають списанню, що виключає можливість стягнення 2 598,55 грн пені.
Разом із тим відповідач підтверджує часткове погашення заборгованості на суму 32 530,25 грн, яка підлягає зарахуванню в рахунок тіла кредиту. На думку відповідача, фактичний розмір зобов'язань становить 67 469,75 грн, які він визнає, а в іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
08.09.2025 року до суду надійшло заперечення (на відповідь на відзив) від представника АТ «А-Банк», у якому остання просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з огляду на таке.
Представник позивача вказує, що доводи відповідача не ґрунтуються на фактичних обставинах та не підтверджені належними доказами, у зв'язку з чим не підлягають врахуванню. Позивач зазначає, що відповідач ще у 2019 р. підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, чим підтвердила ознайомлення з правилами обслуговування, погодилася із порядком користування електронними сервісами та фактом використання простого електронного підпису, зокрема OTP-паролю, як способу автентифікації та підписання документів.
Надалі, будучи клієнтом банку, відповідач скористалась додатковою послугою «Швидка готівка» та, через сервіс «А24», уклала з позивачем у електронній формі кредитний договір № A202CT155101312456 від 10.06.2024 р. на суму 100 000,00 грн строком на 60 місяців зі сплатою 75 % річних. Позивач наголошує, що договір підписаний відповідачем простим електронним підписом, використання якого прямо передбачене законодавством та умовами обслуговування, з якими відповідач погодилася.
Позивач зазначає, що факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується меморіальним ордером про перерахування повної суми кредиту, а також випискою з рахунку та картки відповідача, де відображено як надходження кредитних коштів, так і їх подальше зняття готівкою у касі банку. Надана відповідачем аргументація про відсутність укладеного договору чи непідтвердження отримання коштів є, на думку позивача, безпідставною та спростовується наданими банком документами.
Представник позивача також стверджує, що всі умови кредитування, включно з процентною ставкою, строками та порядком повернення, викладені у договорі, який відповідач підписала електронним підписом, а тому позовні вимоги про стягнення основного боргу, процентів та інших сум є законними й обґрунтованими.
У зв'язку з викладеним позивач просить суд не брати до уваги пояснення відповідача та задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою судді від 18.09.2025 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті з викликом сторін на 17.10.2025 р.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у поданому нею запереченні (на відповідь на відзив) зазначила, що розгляд справи проводити за відсутності представника АТ «А-Банк».
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, у поданому представником письмовому поясненні на позовну заяву позивача просив розглядати справу за його відсутності та відсутності відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку, суд дійшов наступного висновку.
16.12.2019 р. ОСОБА_1 шляхом підписання Анкети-заяви приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». У заяві підтвердила, що дана Анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківськи послуг АТ «А-Банк», що розміщення за посиланням www.a-bank.com.ua, між нею та АТ «А-Банк» становлять Договір про надання банківських послуг, умови якого відповідачу зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (а.с.6).
10.06.2024 р. ОСОБА_1 було підписано простим електронним підписом за ідентифікатором +380 (93) 809-67-43, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, заяву про надання «Швидка готівка», якими погодила з банком наступні умови: сума кредиту 100 000,00 грн, строк кредиту 60 місяців з 10.06.2024 р. по 09.06.2029 р. включно, фіксовану процентну ставку 75 % на рік, розмір щомісячного платежу 6 504,06 грн. Платіжна картка, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту - 5169-1570-2752-5025 (а.с.6 зворот-10).
Відповідно до п. 12 Заяви про надання послуги «Швидка готівка» та паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка», у випадку порушення клієнтом зобов'язань із погашення заборгованості клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,07 % (не менше 1 грн.) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочення, при цьому пеня за не виконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.
Із меморіального ордера № TR.36708723.31107.178 вбачається, що ОСОБА_1 отримала грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн, призначення платежу видача кредиту згідно договору № A202CT155101312456 від 10.06.2024 р. (а.с.11). Згідно виписки по картці від 08.09.2025 р. наданої позивачем у запереченні (на відповідь на відзив), встановлено, що відповідачу було перераховано кредитні кошти на її картковий рахунок № НОМЕР_1 у розмірі 100 000,00 грн від 10.06.2024 р., які в той же день були зняті у касі банку готівкою (а.с.57-59).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № A202CT155101312456 від 10.06.2024 р. станом на 31.05.2025 р. заборгованість ОСОБА_1 становить 143 279,61 грн, яка складається з: 99 241,69 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 41 439,37 грн - загальний залишок заборгованості за процентами, 2 598,55 грн - загальний залишок заборгованості за пенею (а.с.10 зворот).
Дослідивши наведені докази та врахувавши доводи, викладені у поясненнях відповідача й запереченнях відповідача, суд дійшов таких висновків.
Щодо посилань відповідача про відсутність укладеного кредитного договору від 10.06.2024 р., непідтвердження отримання кредитних коштів та неналежність наданих доказів, суд зазначає наступне.
Відтак, відповідач в Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 16.12.2019 р. в Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг, приєдналася до них та зобов'язалась в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до Умов та Правил, викладеними на сайті Банку.
Суд також встановив, що в подальшому, перебуваючи клієнтом Банку відповідач скористалася додатковою послугою Банку - «Швидка готівка». Відповідно до умов даної послуги, відповідач з допомогою сервісу «А24» уклала в електронній формі з Банком додатковий кредитний договір № A202CT155101312456 від 10.06.2024 р. на суму в розмірі 100 000,00 грн строком на 60 місяців зі сплатою процентів у розмірі 75 % на рік.
Договір (Заява) про надання послуги «Швидка готівка» № A202CT155101312456 від 10.06.2024 р., де зазначені всі умови договору, у тому числі і процентна ставка) підписана відповідачем простим електронним підписом.
Даний спосіб підписання передбачений постановою Правління Національного банку України від 18.05.2022 р. № 100 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України».
Відтак, у разі, якщо один із документів було підписано простим електронним підписом у вигляді ОТП-паролю, то суд зазначає, що відповідач, підписавши Анкету-заяву про Приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Банку, погодилася на його використання згідно до п. 1.1.3.2.9 УіПу: 1.1.3.2.9. Банк має право для різних цілей (повідомлення про зміну тарифів, активація додаткових послуг, актуалізація контактних даних, зміна Умов та Правил надання банківських послуг, інформування про розмір заборгованості по кредиту, інформування про проведених банком акціях дистанційне обслуговування і т.д.) встановити контакт з Клієнтом, використовуючи будь-які зазначені канали зв'язку: відправлення SMS-повідомлень на мобільний телефон Клієнта; відправлення повідомлення за допомогою мобільного додатку у випадку встановлення мобільного додатку для телефону, номер якого передавався Клієнтом Банку при його ідентифікації і статусу "on-line" в мобільному додатку , авторизація за допомогою мобільного телефону і OTP-пароля: поштовий лист; телеграма; повідомлення по електронній пошті; повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування; друк інформації на чеках в POS-терміналах; інші засоби комунікації.
Відповідно до п. 18 заяви про надання послуги «Швидка готівка» підписанням вказаної заяви відповідач підтвердила та погодилася, що до укладення цієї угоди вона ознайомилася з актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», що розміщені за посиланням www.a-bank.com.ua/terms, та до укладення цієї угоди, ознайомлена з інформацією, яка розміщується на веб-сайті та доступна за посиланням www.a-bank.com.ua, в повному об'ємі у відповідності до ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги-державне регулювання ринків фінансових послуг»; ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять договір.
Підписання заяви про надання послуги «Швидка готівка», паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка» електронним підписом відповідачем свідчить про її обізнаність з умовами кредитування.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення ЗУ «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З огляду на викладене, договір та витяг з умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк» з використанням електронного підпису є правомірними, та вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.03.2020 р. у справі № 404/502/18.
З наданих матеріалів вбачається, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису.
Отже, судом встановлено, що укладений між сторонами договір від 07.04.2024 р. № АВН0CT155101712482776025 відповідає вимогам закону та є обов'язковим до виконання.
Також з долученої до позовної заяви Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «А-Банк» вбачається, що клієнт вказав свої паспортні дані, адресу мешкання та контактну інформацію, соціальний статус, місце роботи та розмір щомісячного заробітку.
Отже, наведені відповідачем у письмових поясненнях доводи щодо відсутності укладеного договору, непідтвердження отримання кредитних коштів та неналежності доказів не знаходять свого підтвердження та спростовуються наявними у справі документами, положеннями чинного законодавства щодо електронної форми правочинів та порядку використання електронного підпису. Суд дійшов висновку, що такі доводи є необґрунтованими та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Щодо посилань відповідача на звільнення від сплати пені у зв'язку з дією воєнного стану, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
З наданого розрахунку слідує, що позивач просить стягнути пеню в розмірі 2 598,55 грн за період з 10.06.2024 р. по 31.05.2025 р.
Відповідно до ЗУ від 15.03.2022 р. № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»,розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також, цим Законом внесені зміни до ЗУ «Про споживче кредитування» та відповідно до пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором.
Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦПК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов'язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 р. та такі нарахування підлягають списанню.
За таких підстав вимога про стягнення пені в розмірі 2 598,55 грн задоволенню не підлягає.
Щодо доводів відповідача про визначення нею фактичного розміру заборгованості, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідач, посилаючись у своїх поясненнях на здійснення платежів у сумі 32 530,25 грн на погашення заборгованості, не надав жодних доказів на підтвердження таких обставин (виписок, квитанцій чи інших платіжних документів). У зв'язку з відсутністю підтверджувальних доказів зазначені твердження не можуть бути враховані судом.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення, а іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином, банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідачем не виконано зобов'язань, визначених договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.
Відповідно до ч. 2 ст. 1048 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
З урахуванням установлених у справі доказів суд критично оцінює доводи відповідача про те, що підписана анкета-заява без інших документів не підтверджує укладення договору та не може бути підставою для нарахування процентів у сумі 41 439,37 грн. Такі твердження спростовуються наданими позивачем доказами, зокрема електронною заявою про надання послуги «Швидка готівка», підписаною відповідачем електронним підписом, виписками з рахунку та меморіальним ордером щодо фактичного отримання кредитних коштів, а також нормами законодавства щодо чинності електронних правочинів. Відтак, за наявності підтвердження укладення кредитного договору та погодженості його істотних умов, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення тіла кредиту та процентів.
Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, дослідивши окремо кожен документ, наданий позивачем, проаналізувавши зміст письмових пояснень відповідача, а також врахувавши заперечення представника позивача, суд приходить до висновку, що доводи відповідача не спростовують факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, тоді як позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження заявлених вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами. Щодо вимог про стягнення пені, суд вважає, що посилання відповідача на відсутність підстав її нарахування підтвердилося, і в цій частині позовних вимог позивачу відмовлено.
Ураховуючи встановлені обставини, суд вирішив задовольнити позов частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за вищезазначеним кредитним договором у розмірі 140 681,06 грн (143 279,61 грн - 2 598,55 грн), з яких: 99 241,69 грн - загальний залишок заборгованості за тілом кредиту, 41 439,37 грн - загальний залишок заборгованості за процентами.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 143 279,61 грн.
Судом стягнуто 140 681,06 грн, тобто позовні вимоги задоволені на 98% (140 681,06 х 100% ? 143 279,61). За таких підстав, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 373,95 грн (2 422,40 х 98% ? 100%).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 128, 141, 223, 247, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 11, 205, 207, 509, 510, 526, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629, 638, 1048-1050, 1054, 1056 ЦК України, ЗУ «Про електронну комерцію», ЗУ «Про електронний цифровий підпис», суд -
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ: 14360080, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № А202СT155101312456 від 10 червня 2024 року у розмірі 140 681 (сто сорок тисяч шістсот вісімдесят одна) гривня 06 копійок, яка складається з: 99 241 (дев'яносто дев'ять тисяч двісті сорок одна) гривня 69 копійок -загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 41 439 (сорок одна тисяча чотириста тридцять дев'ять) гривень 37 копійок - загальний залишок заборгованості за процентами.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір у розмірі 2 373 (дві тисячі триста сімдесят три) гривні 95 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.О. Кухта