Справа № 750/15752/25
Провадження № 1-кс/750/5087/25
20 листопада 2025 року м. Чернігів
Слідчий суддя Деснянського районного суду міста Чернігова ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю представника заявника - адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Чернігові скаргу представника заявника - адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого УСБУ в Чернігівській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_4 від 01.11.2025,
18.11.2025 представник заявника - адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернулася до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність слідчого УСБУ в Чернігівській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_4 від 01.11.2025 та просила зобов'язати внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_4 від 01.11.2025 щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 435-1 КК України та негайно розпочати досудове розслідування.
В судовому засіданні представник заявника підтримала подану скаргу і просила її задовольнити, з наведених у ній підстав.
Слідчий в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся в установленому законом порядку.
Відповідно до ч.3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Заслухавши доводи представника заявника, дослідивши скаргу разом з додатками до неї, слідчий суддя вважає, що в задоволенні скарги слід відмовити, з наступних підстав.
Встановлено, що на виконання Договору про надання правової (правничої) допомоги від 07.10.2025, представником заявника - адвокатом ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку, 03.11.2025 була направлена до УСБУ в Чернігівській області заява ОСОБА_4 від 01.11.2025 про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 435-1 КК України.
Мотивуючи подану заяву ОСОБА_4 зазначив, що у поданій до Новозаводського районного суду м. Чернігова позовній заяві до нього як відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок протиправних дій, позивач ОСОБА_5 зазначив, що «…Дії та вчинки Відповідача можна прирівняти до подій Бучанського, Ірпинського, Гостомельського та інших населених пунктів Київської області, де влаштували геноцид військові рф у березні 2022 року. В даному випадку можна провести паралель. Як я вище вказував, Відповідач вчинив тортури також в березні, але в 2025 році відносно дітей та жінок України…», «…Відповідач, 24.03.2025, умисно до громадян України, до цивільних осіб, до моєї родини, стосовно мене влаштував катівню та проводив тортури і, на превеликий жаль, він цим пишається і насолоджується. І дуже прикро, що по сусідству мешкає кат!...». Тобто, ОСОБА_5 безпідставно стверджує, що він вчинив військовий злочин і порівнює його із військовослужбовцями рф. Безпідставне звинувачення, приниження гідності та честі зі сторони ОСОБА_5 виразилось у наступному: «… та погрожував фізичною розправою… Тим більше, знавши, що останній-військовий ЗСУ, він побоювався, що Відповідач може застосувати вибуховий пристрій, інший пристрій для стрільби, або ріжучий предмет…». Він ніколи не висловлював погрози та ніколи не мав вибухових предметів чи іншого. Отже, виходить, що ОСОБА_5 вважає, що у всіх військовослужбовців ЗСУ наявні вдома вибухові предмети, а це вже , як раз таки і є дискредитація військовослужбовців ЗСУ, які стоять на захисті нашої Батьківщини та вважає, це неповагою до героїв, які віддають найцінніше, що в них є - своє здоров'я та життя та мають негативні наслідки суспільної думки відносно військовослужбовців.
В розпорядження слідчого судді не наданий витяг з ЄРДР, який підтверджує внесення відомостей, викладених у заяві ОСОБА_4 від 01.11.2025 до ЄРДР, що дає підстави вважати, що такі відомості до ЄРДР не вносилися.
Зі змісту частини першої статті 214 КПК України вбачається, що внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань підлягають лише ті заяви та повідомлення, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Відповідно заяви чи повідомлення, які не містять відомостей про кримінальне правопорушення не підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Аналогічний висновок випливає із положень пункту четвертого частини п'ятої цієї ж процесуальної норми, згідно якої до Єдиного реєстру досудових розслідувань вноситься короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, а також частини другої статті 3 Розділу 11 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом офісу Генерального прокурора № 298 від 30 червня 2020 року, згідно якого випливає, що відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела , повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Наведені висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду від 30.09.2021 справа № 556\450\18 провадження № 51-4229км20, в якій, зокрема, зазначено, що підставою початку досудового розслідування є не будь -які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
Отже, підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки конкретного кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення. Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь -якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Як роз'яснив Пленум ВСУ у п. 16 постанови від 27.02.2009 № 1 « Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві,
адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях
на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою
для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком
випадків, коли ця інформація була визначена підставою
пред'явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у
справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в
порядку, встановленому процесуальним законом.
Аналізуючи зміст поданої ОСОБА_4 заяви від 01.11.2025 на адресу слідчих УСБУ в Чернігівській області слід зробити висновок, що в ній відсутні достатні дані, які б вказували на наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 435-1 КК України (образа честі і гідності військовослужбовця, який здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації). Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_5 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок протиправних дій. З дослідженої в судовому засіданні копії позовної заяви вбачається, що використовувані уривки з тексту позовної заяви, які на думку заявника ОСОБА_4 , вказують на наявність в діях ОСОБА_5 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 435-1 КК України, містять оціночні судження та припущення позивача, на що вказує наявність обороту «може», викладені в діловому стилі, не містять в контексті ч.1 ст. 435-1 КК України образливих честь та гідність військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_4 даних, стосуються обгрунтування заявлених позивачем підстав та предмету позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок протиправних дій. Відтак наведена ОСОБА_4 інформація, викладена у тексті позовної заяви ОСОБА_5 , не містить даних, які б вказували на образу честі та гідності військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_4 , тобто не містить достатньої інформації про наявність ознак вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 435-1 КК України та відповідно не може бути підставою для внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 435-1 КК України до ЄРДР.
З урахуванням викладеного, у задоволенні скарги слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 306, 307 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги представника заявника - адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого УСБУ в Чернігівській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_4 від 01.11.2025 про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 435-1 КК України - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається до Чернігівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_6