Справа №766/14683/25
н/п 1-кп/766/4426/25
про продовження строку дії запобіжного заходу
19.11.2025 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
за участю секретаря: ОСОБА_2
прокурора: ОСОБА_3
обвинуваченої (в режимі відеоконференції): ОСОБА_4
захисника: ОСОБА_5
під час відкритого судового засідання в залі суду м. Херсона, проведеного в режимі відеоконференції з Державною установою «Миколаївський слідчий ізолятор», з розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 02.08.2025 за №12025231080001053 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України,
На розгляді Херсонського міського суду Херсонської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України.
Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 04.08.2025 відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, який востаннє було продовжено ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24.09.2025 строком до 22.11.2025.
І. Доводи клопотання сторони обвинувачення
Так прокурором під час судового засідання було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 , на обґрунтування якого зазначено, що обвинувачена може ухилитись від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, також може впливати на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні, оскільки розгляд справи перебуває на початковій стадії.
ІІ. Доводи сторони захисту
Захисник ОСОБА_5 заперечила проти клопотання прокурора, вважаючи достатнім застосування і домашнього арешту, оскілки кваліфікація дій обвинуваченої безпідставна та здійснена за більш тяжкою статтею та не відповідає дійсним обставинам даного провадження. Обвинувачена має постійне місце проживання, тоді як заявлені прокурором ризики жодним чином не доведені.
Обвинувачена ОСОБА_4 просила врахувати позицію захисника, зазначивши, що має на утриманні мати похилого віку, яка потребує сторонньої допомоги..
ІІІ. Оцінка та висновки суду
Заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованих кримінальних правопорушень, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та продовження обраного раніше запобіжного заходу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення (ч. 3 ст. 331 КПК України). Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за санкцією якого можливе призначення покарання безальтернативно у вигляді «позбавлення волі» строком від семи до п'ятнадцяти років.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на існування таких ризиків:
- ризик переховування обвинуваченої від суду;
- ризик незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 , визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинуваченої:
1) переховування від суду. Так, остання обвинувачується у вчиненні злочину, який є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років. Звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення такого характеру злочинів КК України виключає. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченої переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
2) незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні. Оцінюючи наявність цього ризику суд бере до уваги той факт, що судовий розгляд перебуває на початковому етапі, допит свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні не розпочато, анкетні дані допитаних під час досудового розслідування свідків обвинуваченій відомі, що не виключає можливість їх подальшого спілкування, за наслідками якого останні можуть змінити свої покази на користь обвинуваченої. При оцінці існування цього ризику суд також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Тому судом не вбачається зменшення вказаного ризику.
При вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_4 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; відсутність відомостей про міцні соціальні зв'язки, а також про постійне та зареєстроване місце проживання, що є прямою перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту; репутацію обвинуваченої, яка на обліку у лікарів-нарколога та психіатра не перебуває; судом також враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченої, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченої під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що її здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
Обставини, на які посилається захисник та обвинувачена не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до обвинуваченої запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченої, тяжкості злочину, який їй інкримінується та інших обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 181-183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченої запобіжного заходу і не перестали існувати, а тому застосування до останньої більш м'якого запобіжного заходу, не зможе запобігти ризикам можливого впливу на свідків та потерпілого, з метою зміни ними показань, та можливості переховування від суду.
Саме продовження строку запобіжного заходу до обвинуваченої, на думку суду відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і свідків, потерпілого, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченої ухилитися від суду, від виконання процесуальних дій, перешкодити встановленню істини у справі, забезпечити виконання нею процесуальних рішень, суд вбачає підстави для задоволення клопотання прокурора, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, вважає доцільним, продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 .
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 197, 331, 369, 371, 372, 376 КПК України, п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу - задовольнити.
* Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України, на 60 днів до «17» січня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом 5 (п?яти) днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суддя: ОСОБА_6