Справа № 583/3767/25
2/583/1399/25
20 листопада 2025 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Сидоренка Р.В.,
за участю секретаря судового засідання Якубович В.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в залі суду № 5 в м. Охтирці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
25.08.2025 представник позивача звернувся до суду з позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 94999,99 грн, яка складається із заборгованості за сумою кредиту у розмірі 9999,99 грн, суми заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором, у розмірі 61000,00 грн, суми заборгованості за процентами, нарахованими позивачем, у розмірі 20000,00 грн, а також понесені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн та 10000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Свої вимоги мотивує тим, що
12.04.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 1550725 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти, які зобов'язався повернути та сплатити проценти за користування кредитом. Відповідно до умов кредитного договору сума кредиту становить 10000,00 грн, строк кредиту 352 дні: з 12.04.2024 по 30.03.2025, стандартна процентна ставка становить 2,5% в день та застосовується у межах строку кредиту.
ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов'язання за договором виконало та надало відповідачу кредитні кошти шляхом зарахування на платіжну картку, яка вказана відповідачем під час укладення договору. Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка склала 75999,99 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 9999,99 грн., заборгованості за процентами - 61000 грн., штрафні санкції 5000,00 грн. На підставі договору факторингу право грошової вимоги по вказаному кредитному договору перейшло до ТОВ «Фінансова компанія ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», яке в межах строку дії кредитного договору у період з 25.12.2024 року по 30.03.2025 року (96 календарних днів) здійснило нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 24000,00 грн, тому загальна сума заборгованості склала 94999,99 грн (за виключенням суми штрафних санкцій), що і стало підставою для звернення до суду.
Крім того, представник позивача просить суд зобов'язати орган, що здійснюватиме примусове виконання рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.
Відповідач свої зобов'язання перед позивачем не виконав, тому враховуючи вищевикладене, просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 28.08.2025 року відкрито провадження по справі у спрощеному позовному провадженні та призначено судове засідання з повідомленням учасників справи. Відповідачу роз'яснено право подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин на яких він ґрунтується, в строк не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у поданій письмовій заяві просив справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не надавала, правом на подання відзиву не скористалася, тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В даному випадку суд вжив усіх необхідних заходів, передбачених ст. 128, ст. 130 ЦПК України для повідомлення відповідача про розгляд його справи, у зв'язку з чим вважає, що про розгляд даної цивільної справи відповідач повідомлений в установленому законом порядку.
Приймаючи до уваги згоду позивача, суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням ст. 247 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Встановлено, що 12.04.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 1550725, за умовами якого товариство надає споживачу кредит на суму 10000,00 грн, а споживач зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. ОСОБА_1 договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Згідно з п. 1.4 договору строк кредиту 352 дні. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 16 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору.
Відповідно до п. 1.5.1 договору стандартна процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.4 договору.
Згідно з п. 2.1, п. 2.2 договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 . Суму кредиту (його частину) товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 12.04.2024 або 13.04.2024.
Пунктом 5.1 договору визначено, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п. 5.3 договору.
До укладення кредитного договору, 01.04.2024 ОСОБА_1 підписано також паспорт споживчого кредиту, в якому йому була надана інформація щодо умов кредитування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 ст. 639 ЦК України).
Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає порядок укладення електронного договору.
Так пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 625 ЦК України визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Факт виконання ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» своїх зобов'язань за договором та перерахування 12.04.2024 грошових коштів в розмірі 10000,00 грн. на картку, що належить ОСОБА_1 , номер якої надано позичальником, не спростовується відповідачем та підтверджується листом платіжного провайдера «ПЕЙТЕК».
Таким чином, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 10000,00 грн.
Відповідачем зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом виконані належним чином не були.
Так, у період з 12.04.2024 по 24.12.2024 Відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора в розмірі 2200,01 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0,01 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 2200 грн.
24.12.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» як клієнтом та ТОВ «Фінансова компанія ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» як фактором укладено договір факторингу № 24/12/2024, на підставі якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» права грошової вимоги, зокрема, за договором про надання споживчого кредиту № 1550725 від 12.04.2024 року загальна сума заборгованості склала 75999,99 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 9999,99 грн., заборгованості за процентами - 61000 грн., штрафні санкції 5000,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
За приписами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
У ст. 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч. 1 ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладено висновок про те, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом у справі № 761/1543/20, провадження № 61 - 10389св21 від 23.02.2022, справа № 639/86/17, провадження № 61-5039 св21 від 19.01.2022, справа № 554/8549/15-ц, провадження № 61-18460св20 від 14.07.2021.
Оскільки, ТОВ «Фінансова компанія ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» на підставі договору факторингу набуло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 1550725 від 12.04.2024, тому у позивача, як нового кредитора, виникло право вимоги повернення кредиту у зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань шляхом стягнення заборгованості за цим договором.
Доказів про визнання договору факторингу недійсним чи погашення боргу первісному кредитору матеріали справи не містять.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» станом на 24.12.2024 заборгованість ОСОБА_1 за договором № 1550725 від 12.04.2024 становила 75999,99 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 9999,99 грн., заборгованості за процентами - 61000 грн., штрафні санкції 5000,00 грн.
За розрахунком позивача за договором № 1550725 від 12.04.2024 за період з 25.12.2024 по 30.03.2025 включно (96 календарних днів) були нараховані проценти за стандартною процентною ставкою у сумі 24000 грн, тому загальна сума заборгованості склала 94999,99 грн. за вирахуванням 5000 грн. штрафних санкцій про стягнення яких не просить позивач. Відсотки нараховувалися за ставкою 2,50% в день.
Вирішуючи питання щодо законності нарахування відсотків, суд враховує наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Умовами укладеного між сторонами договору, а саме п. 1.5.1, визначена стандартна процентна ставка, що становить 2,50% в день.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX прийнятим 22 листопада 2023 року (набрав чинності 24.12.2023 року) (далі Закон №3498-IX), внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (п. п. 6 п. 5 Розділу І Закону №3498-IX) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (п. п. 13 п. 5 Розділу І Закону №3498-IX).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
При цьому, згідно п.17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5%; - протягом наступних 120 днів - 1,5%.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, - з 22 квітня 2024 року - денна ставка не більше 1,5%, - з 20 серпня 2024 року - денна ставка не більше 1%.
На положення вказаного Закону №3498-IX посилалася і сторона відповідача у відзиві на позов.
Керуючись вимогами Закону, суд, провівши власний розрахунок заборгованості за відсотками за користування кредитом, зазначає таке.
Згідно матеріалів справи відповідач отримав кредитні кошти 12.04.2024 року у сумі 10000,00 грн. та сплатив кошти за користування кредитом у сумі 0,01 грн.
Як слідує із розрахунку заборгованості за кредитом, із 22.04.2024 позивач неправомірно продовжив проводити розрахунок відсотків за процентною ставкою 2,5%.
З огляду на викладене, суд погоджується із правильністю наведеного позивачем розрахунку заборгованості за відсотками за період із 12.04.2024 по 21.04.2024 за відсотковими ставками згідно договору 2,5 % відповідно, і загальна сума заборгованості за яким становить із (10 днів) за відсотковою ставкою 2,5%, що становить 250 грн. на день - 2500 грн.
За період починаючи із 22.04.2024 р. по 19.08.2024 р. включно (120 днів) відсотки слід нараховувати за відсотковою ставкою 1,5 %, що становить 150 грн. на день - 18000.00 грн.
За період з 20.08.2024 по 30.03.2025 включно (223 дні) відсотки слід нараховувати за відсотковою ставкою 1,0 %, що становить 100 грн. на день - 22300 грн.
Загальна сума заборгованості за відсотками, що підлягає стягненню з відповідачки, становить 42800,00 грн. Тому вимоги позивача у частині стягнення відсотків підлягають частковому задоволенню.
Загальна сума, що підлягає стягненню на користь позивача становить: 9999,99 грн. сума заборгованості за тілом кредиту + 42800,00 грн. сума заборгованості за відсотками = 52799,99 грн.
Щодо вимог позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз'яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні трати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, суд, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22, зазначає наступне.
Ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України кореспондують норми ч. ч. 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», якими конкретизується порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за механізмом (формулою) визначеним у цьому рішенні суду.
Застосування частини ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України полягає у продовженні нарахування відсотків поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті позовних вимог. Вони застосовуються лише в тих випадках, коли суд, розглянувши спір по суті, ухвалив рішення про застосування відсотків.
Тобто, можливість нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов'язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог у рішенні суду). Якщо суд не застосував відсотки в рішенні, то не може бути і зазначено про їх нарахування до моменту виконання рішення. І навпаки - якщо суд їх застосує, то у рішенні може зазначатися про нарахування відсотків до моменту виконання рішення.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що нарахування відсотків у порядку ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України ґрунтується на тих самих нормах матеріального права, які є підставою для задоволення позову судом за результатом розгляду справи та які зазначені в мотивувальній частині рішення.
За своєю природою відсотки, зазначені в ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, є заходами відповідальності, що застосовані судом за порушення боржником виконання зобов'язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується. Зазначені норми не визначають якоїсь іншої чи особливої правової природи відсотків, про нарахування яких суд може зазначити у рішенні про стягнення до моменту його виконання.
Стягнення процентів річних та суми інфляційних втрат визначено частиною другою статті 625 ЦК України, тобто не ґрунтується на тих самих нормах матеріального права, які є підставою для задоволення даного позову судом за результатом розгляду справи та не зазначені в мотивувальній частині рішення.
Отже, підстави для застосування положень ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України відсутні.
Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані: договір № 10/12/2024 про надання правової допомоги від 10.12.2024 року, укладений між ТОВ "Фінансова компанія "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" та адвокатом Столітнім М.М.; заявку № 9787 від 14.07.2025 року на виконання доручення до договору № 10/12/2024 про надання правової допомоги від 10.12.2024 року; акт № 9787 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно з договором № 10/12/2024 про надання юридичних послуг від 12.08.2024 року, згідно з яким адвокатом Столітнім М.М. надано юридичні послуги на загальну вартість 10000 грн.
Враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, об'єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 10000,00 грн є завищеним, в зв'язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені позивачем судові витрати пропорційно до задоволених вимог, у розмірі 1125,45 грн., що складає 55,58 % від загальної суми позовних вимог.
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування судових витрат 3013 грн 77 коп. (3000+2422,4)*0,5558).
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 273, 279, 280-282, 354 ЦПК України, ст.ст.11 ,509, 526, 611, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1550725 від 12.04.2024 в розмірі 52799,99 грн., та судові витрати у розмірі 3013,77 грн., а всього стягнути 55813,76 (п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот тринадцять) гривень 76 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 44559822, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Судове рішення складено 20.11.2025 року
Суддя Охтирського міськрайонного суду Р.В.Сидоренко