18 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 645/6160/21
провадження № 22-ц/818/4968/25
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Основ'янсько - Слобідський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків), Державне підприємство «СЕТАМ»,
третя особа - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Милиця Марія Леонідівна
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2025 року у складі судді Сілантьєвої Е.Є.,-
15 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання недійсними електронні торги щодо реалізації квартири АДРЕСА_1 ; визнання недійсним та скасування Акту державного виконавця № 55986830/1 від 10 жовтня 2018 року; визнання недійсним та скасування Свідоцтва про право власності від 18.10.2018 року; витребування із володіння ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на зазначену квартиру.
Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2025 року позов залишено без розгляду. Роз'яснено позивачеві його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Ухвала мотивована тим, що позивач та представник позивача, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи у судові засідання 23.06.2025 та 18.08.2025, не з'явилися, заяву про розгляд справи за їх відсутності не подавали.
Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просила ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що її належним чином не було повідомлено про розгляд справи 23.06.2025 та 18.08.2025, а представники подавали заяви про відкладення розгляду справи з поважних причин. Крім цього судом не враховано, що 06.08.2025 року справа не слухалась у зв'язку з зайнятістю судді у розгляді кримінальної справи, хоча представники позивача з'явились до суду, що підтверджується даними розписки про призначенням розгялду справи на іншу дату. Оскільки між 23.06.2025 та 18.08. 2025 року було призначене ще одне судове засідання на яке представники позивача з'явились, висновок суду про їх неявку у два поспіль судові засідання не відповідає матеріалам справи. Зазначені обставини свідчать про добросовісну поведінку представників позивача та відсутність підстав для залишення позову без розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що справа призначалась до розгляду неодноразово. В судові засідання призначені на 23.06.2025, 18.08.2025 року належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду позивач та його представник не з'явились.
Проте у повній мірі з такими висновками суду погодитися не можна, зважаючи на наступне.
У відповідності до ч.ч.1-3,5 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може перешкоджати учасникам справи у поданні доказів і зобов'язаний сприяти у поданні (забезпеченні) відповідних доказів, якщо їх подання є утрудненим або неможливим.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. і саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв'язку з цим обмежувати право на судовий захист.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Згідно із пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (рішення від 17 січня 1970 року у справі «Delcourt v. Belgium» («Делькур проти Бельгії»), заява № 2689/65, пункт 25 та рішення від 11 жовтня 2001 року у справі «Hoffmann v. Germany» («Гофман проти Німеччини»), заява № 34045/96, пункт 65).
ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення від 08 квітня 2010 року у справі «GUREPKA v. UKRAINE (№ 2)» («Гурепка проти України (№ 2)»), заява № 38789/04, § 23).
Також ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення від 13 грудня 2011 року у справі «TRUDOV v. RUSSIA», заява № 43330/09, § 25, 27).
Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв'язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.
Вичерпний перелік підстав залишення заяви без розгляду наведений у ст.257 ЦПК України.
Згідно п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
За загальним правилом, визначеним у ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Такими випадками відповідно до ч.2 ст.223 ЦПК України є : 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
У частині третій ст.223 ЦПК України між іншим передбачено: « Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.
При цьому згідно до ч.5 ст.223 ЦПК України лише у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, суд повинен врахувати всі умови залишення заяви без розгляду у сукупності. Відсутність хоча б однієї із умов не дає права суду залишати позов без розгляду.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення необхідно з'ясувати такі обставини: чи були проведені два судові засідання поспіль відповідно до вимог цивільного процесуального закону, чи повідомлявся позивач про час та місце розгляду справи у ці засідання, чи надходила заява позивача про розгляд справи за його відсутності, чи з'явився позивач у два судових засідання поспіль. Саме нез'явлення позивача у два останні засідання, які призначені та відбулися відповідно до вимог цивільного процесуального закону, є підставою для залишення позову без розгляду.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 638/6869/19.
Обов'язковими умовами для застосування передбачених частиною п'ятою статті 223, пунктом 3частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.
Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частини друга, четверта та п'ята статті 128 ЦПК України).
Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК України).
Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п'ята статті 14 ЦПК України).
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов'язковому порядку.
При цьому, відповідно до частини п'ятої статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Згідно даних протоколу судового засідання останній розгляді справи по суті за участю представників позивача - адвокатів Кривошеєнко О.Ю., Ковбасенко І.В. у суді першої інстанції відбувся 13 травня 2025 року, у справі оголошено перерву у зв'язку із розглядом іншої справи на 13:00 23.06.2025 ( а.с. 248 - 254).
Розписок про вручення представникам позивача - адвокатам Кривошеєнко О.Ю. та Ковбасенко І.В. судових повісток про виклик у судове засідання на 13:00 23.06.2025 матеріали справи не містять.
У справі також відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_1 та її представників про дату, час та місце судового засідання на 13: 00 годину 23.06.2025 та на 11:00 годину 18.08.2025 шляхом направлення судових повісток у передбачений ч.8 ст. 128 ЦПК спосіб.
За таких обставин посилання апеляційної скарги на те, що позивач та її представники не були належним чином повідомлені про розгляд справи на 13: 00 годину 23.06.2025 та на 11:00 годину 18.08.2025 є обґрунтованими.
Водночас судова колегія також звертає увагу на про помилковість висновку суду про неявку представників позивача у два поспіль судові засідання.
У судове засідання на 13:00 від 23.06.2025 представники позивача не з»явились. Надали суду письмові заяви з повідомленням про поважні причини неявки та надали докази на підтвердження викладених ними обставин ( т. 4 а.с. 8 - 18).
Згідно довідки секретаря судового засідання від 23.06.2025 судове засідання від 23 червня 2025 року не відбулось у зв'язку із відсутністю сторін ( т. 4 а.с. 19).
У наступне призначене судом засідання призначене на 14:00 годину 06.08.2025 представники позивача з'явилися, що підтверджується даними розписок про отримання судових повісток на 11:00 годину 18.08.2025 ( т. 4 а.с. 25,26), проте воно не відбулось з незалежних від учасників справи причин, а саме у зв'язку із занятістю судді у розгляді кримінальної справи ( т. 4 а.с. 24).
У судове засідання на 11:00 годину 18.08.2025 представники позивача не з'явились, повідомили суд про причини неявки з поважних причин ( т. 4 а.с. 30).
З огляду на зазначене не можна вважати, що представники позивача не з'явились у судові засідання від 23.06.2025 та 18.08.2025, що були призначені поспіль, тому суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За наведених обставин апеляційна скарга є підлягає задоволенню. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст.367,374,379,381-383 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2025 року - скасувати.
Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 18.11.2025
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук