Справа № 635/6603/21
Провадження № 2/635/513/2025
19 листопада 2025 року сел.Покотилівка Харківського району
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Лук'яненко С.А.,
секретар судового засідання Пальчук Е.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 , про стягнення сплаченого страхового відшкодування,-
26.08.2021 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі ТДВ «СК Альфа-Гарант») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 10902,21 грн. та судові витрати по справі.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 01.02.2021 року року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Фіат», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі зазнали механічних пошкоджень. За наслідками ДТП, її учасниками складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (електронний європротокол). Власник автомобіля «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант» із заявою про страхове відшкодування, оскільки вказане майно було застраховане за договором добровільного страхування наземного транспорту №06-GR/ЕР-202317210 від 24.12.2020 року. За результатами поданої заяви і зібраних документів ТДВ «СК «Альфа-Гарант» було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 23500,00 грн. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП була застрахована у ПАТ «СК «Брокбізнес» згідно із полісом №АР 4267178, тому ТДВ СК «Альфа-Гарант» звернулося до останньої з вимогою №03/2602 від 02.07.2021, в якій просив сплатити виплачену грошову суму у добровільному порядку. ПАТ «СК «Брокбізнес» 19.07.2021 частково сплатило страхове відшкодування із урахуванням зносу пошкодженого ТЗ у розмірі 12597,79 грн. Оскільки розмір заподіяних збитків перевищує сплачену ПАТ «СК «Брокбізнес» суму відшкодування, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, яка складає 10902,21 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн., та 2270 грн. судового збору.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 30.09.2021 року відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
14.12.2021 року відповідачем був поданий відзив на позов, в якому він заперечував проти позовних вимог, зазначив, що сума страхового відшкодування є меншою від суми, зазначеної у ст.9 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тому відповідачем у вказаній справі повинен бути страховик ПАТ «СК Брокбізнес», а не він. Крім того, страховик відшкодовує не повну вартість складових частин, що були пошкоджені, а з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Тому пред'явлення позивачем вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонта без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірними. Ввважає, що інший учасник ДТП ОСОБА_2 порушив вимоги п.10.2, 16.11, 26.4 Правил дорожнього руху, а його вина у вчиненні ДТП не доведена, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
З витягу до акту приймання-передавання справ та речових доказів Харківського районного суду Харківської області від 01.04.2022 року вбачається, що на виконання розпорядження голови Верховного Суду від 08.03.2022 за № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» та Закону України «Про внесення змін до частини 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» щодо визначення територіальної підсудності судових справ» від 03.03.2022 №2112-ІХ, якими змінено територіальну підсудність справ, зазначену справу 01.04.2022 року передано до Полтавського районного суду Полтавської області.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 15.12.2023 року зазначену цивільну справу передано для розгляду за підсудністю до Харківського районного суду Харківської області.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області 17.05.2024 справу прийнято до розгляду і призначене судове засідання.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області 20.02.2025 року позовну заяву було залишено без руху.
В судові засіданні представник позивача не з'являвся, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив. Матеріали справи містять клопотання про розгляд справи у відсутності представника.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлявся своєчасно і належним чином, від нього надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Дослідивши матеріали справи і надані докази, суд встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 24.12.2020 року між ТДВ «Страхова компанія Альфа-Гарант» та ОСОБА_2 укладений договір добровільного страхування наземного транспорту «Автооберіг» №06-GR/ЕР-202317210, відповідно до умов якого застраховано автомобіль «TOYOTA CAMRY» д.н.з. НОМЕР_1 .
01.02.2021 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Фіат», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
За наслідками ДТП, її учасниками складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (електронний європротокол).
Власник автомобіля «TOYOTA CAMRY» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 01.02.2021 звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант» із заявою про настання події і страхове відшкодування.
Як вбачається із протоколу огляду транспортного засобу від 01.02.2021 року представником ТДВ СК «Альфа-Гарант» в присутності власника майна був проведений огляд транспортного засобу «TOYOTA CAMRY» д.н.з. НОМЕР_1 і встановлені пошкодження.
За результатами поданої заяви і зібраних документів ТДВ СК «Альфа-Гарант» було проведено розрахунок та здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 23500,00 грн., що підтверджується копією рахунку №14 вартості відновлювального ремонта автомобіля «TOYOTA CAMRY» д.н.з. НОМЕР_1 , розрахунком страхового відшкодування з врахуванням зносу деталей, що замінюються, в сумі 23500,00 грн., страховим актом №СТ/21/0020, копією платіжного доручення №17654 від 10.06.2021 року про сплату страхового відшкодування в сумі 23500,00 грн. на рахунок ОСОБА_3 .
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП була застрахована у ПАТ «СК «Брокбізнес» згідно із полісом №АР 267178, тому ТДВ СК «Альфа-Гарант» звернулося до останньої з вимогою №03/2602 від 02.07.2021, в якій просив сплатити виплачену грошову суму у добровільному порядку.
ПАТ «СК «Брокбізнес» 19.07.2021 частково сплатило страхове відшкодування із урахуванням зносу пошкодженого ТЗ у розмірі 12597,79 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №239251 від 19.07.2021 року.
Таким чином ТДВ СК «Альфа-Гарант» просить стягнути з ОСОБА_1 в порядку регресу невідшкодовану суму у розмірі 10902,21 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим фактам, суд дійшов такого висновку.
Згідно примітки ст. 124 КУпАП особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
За п. 33.2. ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол).
У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Таким чином, при оформленні Європротоколу страхове відшкодування є додатково лімітованим та станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди відповідно до Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг від 29.12.2015 року № 3471, такий ліміт складав 50 000,00 грн.
Європротокол - спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, який заповнюється водіями-учасниками ДТП на місці аварії, потім надається страховику та стає підставою для виплати страхового відшкодування потерпілим. Європротокол може заповнюватися як в паперовому вигляді, на спеціальному бланку, так і в електронній формі, з використанням системи «Електронний Європротокол», що доступна за посиланням https://dtp.mtsbu.ua.
Бланк Європротоколу видається страхувальнику (автовласнику) при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності
Інструкція щодо заповнення Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) затверджена протоколом Президії Моторно (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) від 11.08.2011 року №274/2011, погоджена начальником управління державної автомобільної інспекції МВС України 31.08.2011 року і загальнодоступна.
В той час як вбачається з наявного в матеріалах справи копії електронного Європротоколу, в ньому міститься інформація про учасників ДТП, дату та час події, наявність страхових полісів, додано техпаспорт на автомобіль «TOYOTA CAMRY» д.н.з. НОМЕР_1 і посвідчення водія ОСОБА_2 , техпаспорт на автомобіль FIAT DUCATO д/н НОМЕР_2 та посвідчення водія ОСОБА_1 , схема дорожньо-транспортної пригоди, фото з місця ДТП.
Крім того, сам лише факт складання та підписання обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин участі у ній.
В даному випадку внесені до ОСОБА_4 обставини не викликають жодних обґрунтованих сумнівів та не потребують спеціальних знань для проведення експертизи з метою з'ясування причин скоєння дорожньої транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У відповідності до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається із матеріалів справи ТДВ СК «Альфа-Гарант» було здійснено виплату страхового відшкодування потерпілій особі у розмірі 23500 грн., якій ПАТ «СК «Брокбізнес» сплатила частково суму страхового відшкодування в розмірі 12597,79 грн., яка була зменшена на суму коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля у відповідності до ст..29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Оскільки невідшкодованою залишилася сума у розмірі 10902,21 грн., яку ТДВ СК «Альфа-Гарант» як страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право подати до особи, відповідальної за завдані збитки, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка складає 10902,21 грн.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
У відповідності до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2270,00 грн.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову-на відповідача, у разі відмови в позові-на позивача, у разі часткового задоволення позову-на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Позивач просив стягнути з відповідача 5000 грн.судових витрат за надання професійної правової допомоги, на підтвердження яких надав копію витягу з договору про надання правничої допомоги від 14.05.2019, платіжне доручення від 27.07.2021 року на суму 5000 грн., детальний розрахунок робіт за договором про надання правничої допомоги від 14.05.2019, Акт прийому-передачі наданої правничої допомоги.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеними витрати позивача за надання правової допомоги у розмірі 5000 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 4,10 12,76-80,141, 264, 265, 268, 279 ЦПК України, суд-
Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 , про стягнення сплаченого страхового відшкодування - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 10902 (десять тисяч дев'ятсот дві) грн.. 21 копійка та судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн..
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СК «Альфа-Гарант», ЄДРПОУ 32382598, місцезнаходження: м.Київ, бульвар Лесі Українки,26.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя С.А.Лук'яненко