19.11.2025
642/6943/25
1-кп/642/646/25
Іменем України
17 листопада 2025 м. Харків
Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19 липня 2022 року за №42022221750000242 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
У провадженні Холодногірського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження № 42022221750000242 від 19.07.2022 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 25.09.2025 року у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, до 20.11.2025 року включно в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту та заявила клопотання продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, враховуючи те, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Захисник ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні просив призначити справу до судового розгляду. Щодо клопотання прокурора, покладається на розсуд суду.
Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти призначення справи до судового розгляду та продовження строку запобіжного заходу, підтримавши думку захисника.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Згідно матеріалів справи, дія запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою, закінчується 20.11.2025.
Дійсно, згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведене, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5ст. 176 цього кодексу.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, п. 4ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечує особам, яким обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення законності позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а також мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має з'ясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При цьому, відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого; наявність постійного місця роботи; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, а також інші обставини зазначені в законі.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання осіб під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахування конкретних обставин. Тримання осіб під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти які можуть мати відношення до справи: характер «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання яке можливо буде призначене в результаті засудження, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічні відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а відтак суд не приймає доводи захисника та обвинуваченої щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно з ч. 3ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити в тому числі виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Відповідно до ч. 5ст. 199 КПК України суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Стороною обвинувачення доведено підстави, що свідчать про наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України.
Обґрунтованість підозри про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, була врахована при обранні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Звертаючись з клопотаннями про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор посилається на наявність ризиків передбачених п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України:
1. п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_4 , перебуває на посаді розвідника - радіотелефоніста 1 розвідувального відділення розвідувального взводу А7402 військової частини в якій він проходить військову службу в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область внаслідок проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Крім того вказані обставини утворять складності явки або запізнення підозрюваного до органу досудового розслідування та суду.
2.п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України - знищити, сховати або спотворити будь- яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, підтверджується тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи не в умовах ізоляції може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин.
3.п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, що
підтверджується тим, що ОСОБА_4 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх співслужбовців здійснити вплив на свідків, понятих, як благаючі або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам, понятим, експертам щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин.
4.п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необгрунтованого затягування строків досудового розслідування та створить можливості для ОСОБА_4 , незаконно впливати, свідків, у цьому ж кримінальному провадженні. В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження.
5. п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється підтверджується тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби, може вчинити інший військовий злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби, що кваліфікується за ст. 407 КК України, або дезертирство за ст. 408 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за фактом вчинення тяжкого злочину.
Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки така обставина свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.
При цьому, суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України, беручи до уваги суворість передбаченого покарання за інкримінований злочин, що є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування від суду.
Суддя також враховує анкетні відомості обвинуваченого ОСОБА_4 , який є військовослужбовцем військової служби під час мобілізації, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, не має міцних соціальних зв'язків, а також обставини вчинення злочину.
Даних щодо захворювань, які перешкоджають або унеможливлюють його перебування під вартою суду не надано.
За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від суду, чим перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, що незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Суд також вважає, що зміна обвинуваченому обраного відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід буде недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.
Вищевикладене свідчить про те, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинувачених та обмеження їх прав, не суперечать ст.5 «Конвенції з прав людини та основоположних свобод», оскільки в матеріалах кримінального провадження існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, перевищує принцип поваги до особистої свободи та є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.
Крім того, беручи до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. При цьому такі дані, на думку суду, повинні свідчити про можливості існування певних підозр, щодо таких ризиків тобто вірогідності настання наслідків, запобіжниками яких вони є. А отже, розглядаючи клопотання, судом було враховано ті фактичні дані, які, на його думку, є доказами в розумінні положень ч. 1 ст. 177 КПК України.
На думку суду, саме обраний запобіжний захід - тримання під вартою, відповідає завданням кримінального провадження, визначеного ст. 2 КПК України, меті застосування запобіжного заходу даним щодо обвинуваченого, встановленим обставинам - усунути ризики, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки.
Ураховуючи наведене, оскільки вказані у клопотанні прокурора ризики продовжують існувати, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За таких обставин клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження щодо можливості призначення судового розгляду, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи відносно обвинуваченого, суд приходить до висновку про можливість призначення його до судового розгляду з наступних підстав.
Угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст.ст. 468-475 КПК України до суду не надійшло. Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст. 291 кримінально-процесуального кодексу України, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Холодногірському районному суду м. Харкова.
Таким чином, в наявності достатні підстави для призначення судового розгляду на підставі зазначеного обвинувального акту. Відповідно до ч.2 ст. 27, ч.1 ст. 31 КПК України кримінальне провадження слід розглядати у відкритому судовому засіданні, суддею одноособово.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 177, 182, 291, 314-316, КПК України, суд,-
Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України у відкритому судовому засіданні на 28 листопада 2025 року на 12 годину 00 хвилин.
В судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого, захисника.
Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, а саме до 15 січня 2026 року включно.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою припиняє свою дію 15 січня 2026 року.
Ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Суддя ОСОБА_1