справа № 619/3802/25
провадження № 2/619/1715/25
Рішення
іменем України
19 листопада 2025 року,
м. Дергачі,
Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О.,розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 619/3802/25,
ім'я (найменування) сторін:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»,
відповідачка: ОСОБА_1 ,
вимоги позивача: про стягнення заборгованості,
представник позивача: Тараненко А.І.,
представниця відповідачки: Скользнєва В.В.
Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідачки.
ТОВ «Юніт Капітал» в системі «Електронний суд» 03.07.2025 звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 887093024 від 19.12.2023 у розмірі 62527,08 грн. У обґрунтування позову зазначено, що 19.12.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 887093024 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зокрема, за допомогою мережі Інтернет, перейшла на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомилась з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідачка заявила про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання. Відповідачка підписала Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора SSFB-4497. 19.12.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 13400,00 грн на її банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідачка прийняла пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому 28.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю “МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Таліон Плюс» укладено Додаткову угоду №19 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 , відповідно до якої строк дії договору № 28/1118-01 продовжено до 31.12.2020. 31.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої Договір факторингу №28/1118- 01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, відповідно до пункту 8.2 викладеного в новій редакції Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції від 31.12.2020), строк дії цього Договору закінчується 31 грудня 2021 року. 31.12.2021 укладено Додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжується до 31.12.2022. 31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року. 31.07.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу №31/0724-01. 14.03.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №140325-У, відповідно до умов якого, позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 887093024 від 19.12.2023 у розмірі 62527,08 грн.
Представницею відповідачки в системі «Електронний суд» до суду надано відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн, посилаючись на те, що ТОВ «Юніт Капітал» зазначало, що право вимоги за договором спочатку перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», потім до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а згодом до ТОВ «Юніт Капітал» на підставі договорів факторингу від 28.11.2018, 20.02.2024 та 31.07.2024. Однак, предмет договору факторингу від 28.11.2018 не міг включати право вимоги за кредитним договором №887093024 від 19.12.2023, оскільки на той момент такого зобов'язання не існувало. Відтак, жодна зі сторін не могла передбачити його появу, а право вимоги не було індивідуалізовано належним чином. Позивач не довів факту набуття права вимоги до ОСОБА_1 , оскільки на момент укладення договору факторингу 28.11.2018 боргові зобов'язання за кредитним договором ще не виникли. Тому ТОВ «Таліон Плюс» не набуло такого права і не могло передати його ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та згодом ТОВ «Юніт Капітал». Отже, право вимоги щодо ОСОБА_1 не існувало у первісного кредитора і не могло бути передане за ланцюгом факторингових договорів. Таким чином, ТОВ «Юніт Капітал» є неналежним позивачем і не має права вимагати від ОСОБА_1 погашення заборгованості за кредитним договором.
Представником позивача в системі «Електронний суд» надано відповідь на відзив, посилаючись на те, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» неодноразово укладались додаткові угоди, якими продовжувався строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, спочатку до 31.12.2020, потім до 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023 та 31.12.2024. Умови договору залишалися незмінними, крім строку його дії. Договором встановлено, що предметом факторингу є права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах, а право вимоги переходить у день підписання сторонами відповідного реєстру. 20.02.2024 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на 28 185,56 грн відповідно до витягу з реєстру №272, підписаного сторонами. Реєстр підписаний у межах чинного строку договору, тому перехід прав вимоги є законним. 31.07.2024 за договором факторингу №31/0724-01 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» також перейшло право вимоги до відповідача на суму 62 527,08 грн, що підтверджено витягом з реєстру. Договори передбачають право фактора вільно відступати отримані права вимоги третім особам. Згідно договору між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем, право вимоги переходить у момент підписання акта приймання-передачі реєстру боржників. Долучені до позову витяги з реєстру та акт приймання-передачі підтверджують перехід права вимоги до позивача на суму 62 527,08 грн. Фактичне відступлення прав вимоги залежить не від дати укладення кредитного договору, а від вказівки цих вимог у реєстрах, які можуть містити як існуючі, так і майбутні вимоги. Висновок відповідача про те, що відступлення не могло стосуватися кредитного договору №887093024, є помилковим. Також позивач вважає необґрунтованими витрати на правничу допомогу у сумі 6000,00 грн, оскільки вони є завищеними з огляду на складність справи.
Представницею відповідачки в системі «Електронний суд» до суду надано заперечення, у яких вона зазначає, що позивач у відповіді на відзив зазначає, що Відповідач неправильно витлумачив положення договору та помилково визначив предмет факторингу, що впливає на вирішення спору. Позивач наголошує, що за Договором факторингу 1 право вимоги щодо заборгованості Відповідача передано саме у межах кредитних договорів, зазначених у Реєстрі прав вимоги № 272 від 20.02.2024, що підтверджується Актом звірки та Протоколом узгодження предмету факторингу. Проблема полягає не у строках дії договору, а у вимозі законодавства щодо персоналізації таких договорів. Попри свободу договору, його умови мають відповідати закону. Згідно з п. 5.2.2 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.07.2018, Фактор зобов'язаний протягом 10 робочих днів повідомити боржника про відступлення права вимоги. Водночас відповідач жодного повідомлення ні електронного, ні поштового не отримував, хоча такий обов'язок прямо передбачений договором.
Представником позивача в системі «Електронний суд» надано додаткові пояснення, у яких зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» відступлення права вимоги за договором споживчого кредиту здійснюється за правилами цивільного законодавства з урахуванням особливостей цього Закону. Кредитодавець, який відступив право вимоги або залучив колекторську компанію, зобов'язаний протягом 10 робочих днів повідомити про це споживача та надати інформацію про нового кредитора чи колекторську компанію. Такий обов'язок надалі покладається і на нового кредитора. Таким чином, позивач не зобов'язаний надсилати боржнику окреме письмове повідомлення про зміну кредитора. Несплата боржником заборгованості ні старому, ні новому кредитору не звільняє його від обов'язку погашення кредиту, а неповідомлення про відступлення права вимоги не є підставою для невиконання кредитного договору.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, судом 03.07.2025 було направлено звернення до відповідного органу реєстрації щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачки та 14.07.2025 отримано відповідь.
Ухвалою суду від 17.07.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 15.08.2025, яке було відкладено за клопотанням представниці відповідачки на 23.10.2025 та на 19.11.2025 за клопотанням представника позивача.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, матеріали справи містять заяву про розгляд справи за без участі представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представниця відповідачки та відповідачка у судове засідання не з'явилися, надавши до суду заяву, у якій просять розгляд справи проводити без їх участі, у задоволенні позову просять відмовити.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим 19.12.2023 уклала договір кредитної лінії № 887093024 у формі електронного документа з використанням електронного підпису SSFB-4497, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит, перший транш у розмірі 13400,00 грн, другий та решта надаються протягом дисконтного періоду кредитування на платіжну картку 5168-75хх-ххх-7132; кінцева дата повернення кредиту - 18.01.2029 (п.2.3, 2.4, 5.1, 7.3). У розділі 8 Договору містяться умови вартості послуг кредитодавця, ціна договору (зворот. а.с. 27-29).
Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію», прирівнюється до письмової форми.
З умовами Кредитного договору та його порядком відповідачка була ознайомлена та повністю погодився з ними.
Крім того, ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору кредитної лінії №887093024 від 19.12.2023 електронним одноразовим підписом «4497», відповідно до умов якого, тип кредиту - кредитна лінія, сума/ліміт кредиту - 13400,00 грн, строк кредитування - до 1857 днів, тип процентної ставки - фіксована; процентна ставка, процентів річних: дисконтна процентна ставка: 3,65% - 912,50%; індивідуальна процентна ставка: 456,25 - 912,50%; базова процентна ставка: 912,50% Після закінчення Дисконтного періоду: 1087,70%, загальні витрати за кредитом - 1608,00 грн, орієнтована загальна вартість кредиту для споживача за весь строк кредитування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, проценти, комісії та інші платежі) - 15008,00 грн, реальна річна процентна ставка, процентів річних - 297,03 % (а.с. 27).
На виконання умов вказаного договору 19.12.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було перераховано грошові кошти в сумі 13400,00 грн ОСОБА_1 на банківську карту № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням №92ем88ае-еааb-4594-bfe5-a1c7b87789be від 19.12.2023 (а.с. 10).
Також, отримання кредитних коштів підтверджується заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 19.12.2023, у якій зазначені персональні дані ОСОБА_1 сума кредиту та строк, номер картки, на яку треба перераховувати кошти (а.с. 17).
З аналізу наданих сторонами доказів вбачається, що між відповідачкою з однієї сторони та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з іншої, склалися кредитні правовідносини на підставі укладеного між ними договору в електронній формі.
Даних про те, що позичальницею були повернуті кошти за вказаними договором, матеріали справи не містять.
Відповідно до п. 14.2. Кредитного договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Товариством у якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Отже, договір кредитної лінії № 887093024 від 19.12.2023 був документ, сформований та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор «SSFB-4497» було направлено позичальнику 19.12.2023 на номер мобільного телефону, який вказаний нею в заявці на отримання грошових коштів (а.с. 17), одноразовий персональний ідентифікатор «SSFB-4497» було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 19.12.2023, після чого відповідачкою було підписано договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а Товариством було перераховано грошові кошти в сумі 13400,00 грн на банківську карту, що належить відповідачці, що в свою чергу слугує доказом того, що відповідачка прийняла пропозицію ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», про що свідчить довідка щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 16).
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання за Кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором.
У свою чергу, позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов'язання згідно цього договору.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб'єкт персональних даних фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб'єкта персональних даних будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» кредитний договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).
Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, згідно п. 2.1 якого було передбачено, що Клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 57-59).
У п.п.1.3 Договору визначено, що «право вимоги» означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржника по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строку платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, в саме Реєстрах прав вимоги.
Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 Договору).
Цей договір набуває чинності та всі права та обов'язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п. 8.1 Договору).
Строк дії вказаного договору згідно п. 8.2 було встановлено до 28.11.2019.
У подальшому 28.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю “МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Таліон Плюс» укладено Додаткову угоду №19 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 , відповідно до якої строк дії договору № 28/1118-01 продовжено до 31.12.2020 (а.с. 56), 31.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої Договір факторингу №28/1118- 01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, відповідно до пункту 8.2 викладеного в новій редакції Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції від 31.12.2020), строк дії цього Договору закінчується 31 грудня 2021 року (а.с. 53-55), 31.12.2021 укладено Додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжується до 31.12.2022 (а.с. 52), 31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року (а.с. 51), 31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року (а.с. 50).
31.07.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу №31/0724-01, відповідно до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених договором (а.с. 46-48). Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 31.07.2024 до договору факторингу № 31/0724-01 від 31.07.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 62527,08 грн (а.с. 44).
14.03.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №140325-У, відповідно до умов якого, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги (а.с. 41-43). Відповідно до витягу з боржників до договору факторингу № 140325-У від 14.03.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 62527,08 (а.с. 39).
Отже, строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року був неодноразово продовжений, та договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 від 19.12.2023 був укладений в межах строку дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.
Суд зазначає, що умовами укладених договорів факторингу передбачено перехід права вимоги з моменту підписання реєстру права вимоги, та не пов'язано перехід з оплатою за договором факторингу, проведення якої відтерміновано на визначений договором строк.
Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі укладених договорів факторингу та реєстрів прав вимоги, а тому до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором № 887093024 від 19.12.2023, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Відтак, доводи представниці відповідача стосовно неправильного визначення предмета факторингу спростовуються.
Ключовою вимогою законодавства є персоналізація переданих прав вимоги, що у даному випадку дотримано, оскільки кредитний договір № 887093024 від 19.12.2023 включено до Реєстру прав вимоги, який є невід'ємною частиною факторингових документів.
Згідно зі ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору заборгованість ОСОБА_1 становить 62527,08 грн, з яких - 13400,00 грн - прострочене тіло, 49127,08 - прострочені відсотки, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунку за кредитним договором №887093024 від 19.12.2023 (а.с. 33-37).
Суд зазначає, що позивачем доведено факт отримання кредиту та наявності заборгованості у відповідачки.
З позовом про визнання недійсним договору кредиту №887093024 від 19.12.2023 ОСОБА_1 до суду не зверталась.
Доводи представниці відповідачки щодо відсутності доказів отримання кредиту спростовані зазначеними вище доказами, а саме відомостями заявки на отримання грошових коштів в кредит від 19.12.2023, у якій ОСОБА_1 зазначила свої персональні дані, суму кредиту та номер картки, на яку треба перераховувати кошти та відомостями кредитного договору, у якому зазначено номер картки НОМЕР_2 хх-ххх-7132, на яку перераховані кошти.
Щодо доводів представниці відповідача стосовно неповідомлення про відступлення прав вимоги, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування», обов'язок повідомити споживача про відступлення права вимоги протягом 10 робочих днів покладається на кредитодавця, який передає право вимоги, а також на нового кредитора у разі подальшого відступлення. Водночас закон не встановлює, що неповідомлення боржника впливає на дійсність переходу права вимоги чи припиняє обов'язок боржника виконувати кредитне зобов'язання.
Зміна кредитора у зобов'язанні відбувається відповідно до статей 512-516 Цивільного кодексу України, і для цього не потрібна згода боржника. Боржник повинен виконувати свої обов'язки у порядку та на умовах, визначених договором і законом, що прямо відповідає ст. 526 ЦК України.
Факт неповідомлення може мати значення лише в тому випадку, якщо боржник виконував би зобов'язання первісному кредитору й не знав, що відбулася заміна сторони. Однак у даному випадку відповідачка не виконала своїх зобов'язань ані перед первісним кредитором, ані перед новим, тому відсутність повідомлення не може бути використана як підстава для ухилення від погашення заборгованості.
Відтак, неповідомлення відповідачки про перехід права вимоги не є підставою для звільнення її від виконання кредитного договору і не спростовує правомірності вимог щодо стягнення заборгованості.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
У позовній заяві ТОВ «Юніт Капітал» просить стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.
Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Як вбачається з матеріалів справи інтереси ТОВ «Юніт Капітал» в суді представляв адвокат Тараненко Артем Ігорович на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 26), довіреності від 04.12.2024 (а.с. 25), договору про надання правової допомоги №17/03/25-02 від 17.03.2025 (а.с. 32), додатковою угодою №8 до договору про надання правової допомоги №17/03/25-02 від 17.03.2025 (а.с. 31).
З акту прийому-передачі наданих послуг від 17.03.2025 вбачається, що адвокатом Тараненком А.І. послуг надано на загальну суму 7000,00 грн.
Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. У провадженні адвоката перебуває значна кількість аналогічних справ, тобто вони є типовими. Ціна позову складає лише 20929,00 грн. Фактично адвокатом складено лише один процесуальний документ у справі, що не є великим за обсягом та складним за змістом. З урахуванням категорії справи їх складання не потребує від професійного адвоката значної кількості часу і зусиль. У судових засіданнях адвокат участі не брав, інтереси позивача не представляв, справу розглянуто без участі сторін.
Отже, враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» задоволено, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з відповідачки на користь позивача в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141-142, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №887093024 від 19.12.2023 в сумі 62527,08 грн (шістдесят дві тисячі п'ятсот двадцять сім гривень 08 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень).
Надіслати представникам сторін копію судового рішення в електронній формі у порядку, визначеному законом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4А, офіс 10,
відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя І. М. Нечипоренко