18 листопада 2025 рокуселище ПетровеСправа № 941/1568/25
Провадження № 2/941/733/25
Петрівський районний суд Кіровоградської області
в складі: головуючого судді - Больбот А. Ю.
при секретарі - Больбот Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Петрове Олександрійського району Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , до Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю.
В обґрунтування позову зазначив, що в жовтні 2012 року він добросовісно заволодів житловим будинком по АДРЕСА_1 .
На протязі більше трьох років позивач опікувався хворою матір'ю ОСОБА_3 , тобто з жовтня 2012 року до її смерті, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та проживала у будинку за вищезазначеною адресою.
В даному будинку позивач народився і виріс, потім одружився і деякий час проживав у помешканні дружини.
Коли його мати захворіла у 2012 році він повернувся її доглядати і залишився в цьому будинку по теперішній час.
За цей час, що позивач самостійно володів даним будинком, після смерті матері він намагалася офіційно оформити свої права на будинок в порядку спадкування, однак, як виявилось, документів на нього ніяких немає і не було, що підтверджується Архівною довідкою КП Олександрійського МЕТІ від 10.08.2023 року за № 72. В результаті зазначених обставин позивач позбавлений можливості будь-яким чином оформити свої права на даний житловий будинок.
У зв'язку з чим, позивач має намір визнати право власності на житловий будинок в судовому порядку за набувальною давністю, оскільки володіє ним понад 10 років і такий строк виповнився ще в жовтні 2022 року. Тому просить задовольнити заявлені вимоги, а понесені судові витрати залишити за ним.
Ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 24.10.2025 відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
В судове засідання представник позивача не з'явилася, надала до суду клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
В судове засідання представник відповідача теж не з'явився, однак письмовою заявою просив суд розглядати справу без його участі, відзив не подав.
За таких обставин суд приходить до висновку про можливість вирішення справи за наявними матеріалами у відповідності до положень ч.8 ст.178 ЦПК України.
Дослідивши подані представником позивача документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступних висновків.
На протязі більше трьох років позивач опікувався хворою матір'ю ОСОБА_3 , а саме, з жовтня 2012 року до її смерті, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та проживала у будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Починаючи з жовтня 2012 року позивач володіє і користується даним будинком АДРЕСА_1 по теперішній час на правах власника. Факт його проживання в даному будинку підтверджується довідкою Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 13.10.2025 року № 5136/15, яка видана на підставі свідчень сусідів, де зазначено, що ОСОБА_1 проживає в даному будинку з жовтня 2012 року та володіє ним на правах власника.
На час розгляду справи з позивачем проживають та перебувають на його вихованні троє неповнолітніх дітей його співмешканки, що підтверджується наказом начальника служби у справах дітей Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 20.08.2024 року № 94.
З жовтня 2012 року позивач самостійно володів даним будинком та після смерті матері намагався офіційно оформити свої права на будинок в порядку спадкування, однак, як виявилось, документи на будинок відсутні, що підтверджується Архівною довідкою КП Олександрійського МЕТІ від 10.08.2023 року за № 72. В результаті зазначених обставин позивач позбавлений можливості будь-яким чином оформити свої права на даний житловий будинок.
Також позивачем було виготовлено технічний паспорт на будинок
Згідно зі ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями частин 1 та 4 статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Велика Палата Верховного Суду в Постанові у справі № 910/17274/17 від 14 травня 2019 року зазначила, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Також ВП ВС зазначила, що давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Аналогічна правова позиція щодо застосування вимог ст.344 ЦК України підтримана й у подальшій практиці Верховного Суду, зокрема в постанові у справі № 607/21758/19 від 22 лютого 2021 року.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У відповідності до вимог п. 13 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також ч.4 ст.344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Як передбачено п.14 цієї ж Постанови, виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач добросовісно заволодів житловим будинком АДРЕСА_1 в жовтні 2012 року і починаючи з того часу добросовісно, відкрито та безперервно володіє ним по теперішній час, тобто більше 10 років. На протязі цих років вкладав у будинок значні кошти, утримує його та підтримує в належному стані, за власні кошти виготовив технічну документацію, здійснював ремонти.
Відповідач у справі заперечень щодо позову не надав.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3,4, 12,81, 259, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.392 ЦК України, суд ,-
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності за набувальною давністю на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, залишення її без розгляду, ухвалення іншого рішення, яким закінчується апеляційне провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повний текст рішення складено 18.11.2025.
Суддя А.Ю. Больбот