Справа № 344/4852/25
Провадження № 2/344/2512/25
18 листопада 2025 року м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Польської М.В.
за участю секретаря судового засідання Соляник Т.І.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, -
Представник ТОВ «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» звернувся у березні 2025р. до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, в якому просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором в розмірі 31410.00 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.08.2024 між ТОВ "Фінансовакомпанія"ВІВАКАПІТАЛ" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту продукту "Кредитної лінії Старт " №1424257857016. Відповідно до умов даного кредитного договору відповідач отримав на споживчі цілі кредит у розмірі 7 500,00 грн зі сплатою відсотків 0,99 % в день але не більше перших 20 днів, користування кредитом, тобто з 1 по день включно. Кредит надано строком на 120 днів з 29.08.2024 по 27.12.2024. ТОВ "ФК "ВІВА КАПІТАЛ" виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит. Натомість відповідач порушив умови кредитування і в кінцевому підсумку не повернув кредит. Загальний розмір кредитної заборгованості відповідача станом на 11.03.2025 становить 31410.00 грн, з яких 7 500,00 грн заборгованість за основним боргом, 8910.00 грн - заборгованість по відсотках, штраф 15 000,00 грн. З огляду на неналежне виконання відповідачем взятих зобов'язань, та наявність заборгованості, позивач просить вказаний борг стягнути із відповідача на користь банку в примусовому порядку.
27.08.2025 року представник відповідача подав суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідач заперечує отримання кредитних коштів.Документи, які надані позивачем не підтверджують факту отримання коштів. Також, розрахунки заборгованості, які надав позивач не є первинними документами, які підтверджує отримання кредиту, користування грошовими коштами, складений самим позивачем, що також не може бути належним доказом отримання позичальником коштів у кредит. Представник відповідача, посилаючись на п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, вказує, що вимога позивача про стягнення штрафу в сумі 15000,00грн є безпідставною, оскільки він нарахований в період дії в Україні воєнного стану. Крім того, зазначає, що заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу в малозначній справі в розмірі 10600,00 грн є значно завищеною та неспівмірною зі складністю справи. Вважає, що такі витрати на правничу допомогу взагалі не підлягають задоволенню. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи здійснювати за відсутності позивача. Щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.
Представник відповідача у поданому відзиві просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи всі докази в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення частково позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 29.08.2024 між позивачемта відповідачем в електронній формі укладений договір про надання грошових коштів у кредит продукту «Старт» №1424257857016, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 7500, 00 грн строком на 120 днів, до 27.12.2024р..
Відповідно до п.1.4.1 договору дисконтна процентна ставка становить 0,99 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього договору, але не більше перших 20 днів користування кредитом, тобто з 1 по 20 день включно.
Згідно з п.1.4.2 договору базова процентна ставка складає 0,99 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.3 цього договору, після 20 дня користування кредитом, починаючи з 21 дня користування кредитом по день повернення кредиту.
Відповідно до п. 2.23 договору кредит надається шляхом здійснення переказу коштів кредитодавця у сумі 7500 грн на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної карти) № НОМЕР_1 , емітованого банком України.
Згідно з п.2.24 договору сторони підтверджують, що електронний договір та всі додатки до нього мають таку саму юридичну силу для сторін як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі.
Відповідно до п. 6.4 договору у разі невиконання та / або неналежного виконання зобов'язання за цим договором, сума кредиту за яким перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу.
Анкета-заява від 29.08.2024 на отримання кредиту, паспорт споживчого кредиту, кредитний договір, додаток №1 до нього (графікплатежів), згода на взаємодію з третіми особами при врегулюванні проблемної заборгованості підписані відповідачем 19.09.2024 електронним підписом одноразовим ідентифікатором №F5G4G6.
На виконання умов кредитного договору позивач перерахував відповідачу кредитні грошові кошти в сумі 7500, 00 грн, що підтверджується листом ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» №7/7823 від 25.02.2025, довідкою про ідентифікацію, умовами договору про надання послуг з приймання та переказу платежів.
Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначив, що відповідач кредитні кошти не отримував. Разом з тим, не заперечив того, що договір нею не укладався, як і те що номер мобільного телефону через який здійснена авторитизація, їй не належить, і не заперечував приналежність відповідачу банківського рахунку, зазначеного нею, звідси договір є укладеним з обумовленням сторонами умовами.
За умовами укладеного кредитного договору кредитні кошти перераховуються на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , яка вказана нею особисто в Анкеті-заяві на отримання кредиту (а.с. 4).
Крім того, номер банківської карти та інші дані позичальника наведений позичальником кредитному, продубльований в графіку платежів (додаток до договору) та в згоді на взаємодію з третіми особами при врегулювання проблемної заборгованості.
Також матеріалами справи підтверджується, що кредитні кошти були перераховані позивачем на вказану платіжну картку, яка емітована ПАТ "Райффайзен банк Аваль", на підставі укладеного 18.05.2023р. договору між позивачем та ТОВ «ФК «Контрактовий дім», яким передбачено що клієнт доручає ФК здійснюватим переказ коштів на користь отримувачів. Заперечуючи в частині отримання коштів ОСОБА_2 , представник відповідача у відзиві зазначив те, що даний укладений між кредитором та ФК договір від 18.05.2023р. є недійсним, так як 29.04.2023р. була анульована ліцензія. Разом з тим, суд не погоджується з позицією сторони відповідача щодо припущення того, що такий договір між юридичними особами, стороною якого відповідач не є, вважається недійсним, оскільки такий станом на даний час не оспорюваний, а ризик неналежності сторони договору на вчинення будь якої діяльності несе інша сторона договору.
Тобто, для суду є достатнім те, що позивачем доведений факт здійснення переказу грошових коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 в розмірі, який передбачений кредитним договором, звідси доведено, що відповідач ці кошти отримала, що нею і не спростовано доказами (випискою по картковому рахунку за день отримання, довідка банку про неналежність їй даного рахунку тощо). Доводи адвоката в цій частині не відповідають фактичним обставинам, встановленим судом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Представником відповідача не доведено на підставі належних доказів обставини, на які він посилається, заперечуючи проти позову.
На підставі вище вказаного судом встановлено, що між сторонами укладено кредитний договір, на виконання якого було надано відповідачу кошти. Натомість відповідач не дотримався умов кредитного договору та не повернув надані йому кошти та не сплатив відповідні відсотки, що вбачається з відповідного розрахунку. Доказів належного виконання взятих зобов'язань перед позивачем відповідачем суду не надано. При цьому, змагальність у судовому розгляді покладає також на сторону відповідача спростування доводів на підставі належних доказів.
Таким чином суд вважає доведеною позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за основним тілом кредиту в сумі 7 500,00 грн. Щодо нарахування відсотків у сумі 8910.00 грн., то такі відпровідають у строку дії кредитних зобов'язань та повернення кредиту, розміру визначеному у графіку платежів підписаного клієнтом та нараховано такі в межах строку кредитування не виходячи за строк, отже також є обгрунтованими.
Разом з тим, суд відмовляє у стягненні з відповідача штрафу у розмірі 15 000, 00 грн, оскільки відповідно до Цивільного Кодексу України Законом №2120-IX від 15.03.2022 були внесені зміни у Прикінцеві і перехідні положення ЦК України 2003 року, доповнено наступними пунктами 18 і 19, відповідно до яких : «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 526, 615 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Отже на підставі викладеного, суд вважає, що наданими позивачем доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог підтверджено його право вимоги до відповідача та правомірність нарахування заборгованості у загальній сумі 16410,00грн, доведено, що відповідачем належним чином не виконано взяті на себе зобов'язання згідно погоджених умов кредитування, заборгованість не погашена, що призвело до порушення майнових прав та інтересів позивача, а тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути судовий збір з врахуванням часткового задоволення позовних вимог. Так розмір стягуваного судового збору становить 1581,82 грн ( 52,24 %).
При вирішенні вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
В даному випадку, суд доходить висновку, що наданими до суду доказами фактичний обсяг витрат на правову допомогу у даній цивільній справі представником позивача частково обґрунтовано, і з огляду на незначну складність самої справи, суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат у сумі 10 600,00 грн є не співмірними із складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг.
У зв'язку з вищезазначеним, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, визначає їх у зменшеному розмірі у сумі 3 000 грн, що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд,-
Задовольнити частково Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 40860735, місцезнаходження: 20600, Черкаська область, м.Шпола, вул.Таранця, 20) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №1424257857016 від 29.08.2024, в року в розмірі 16410,00грн. (шістнадцять тисяч чотириста десять гривень 00 коп) з яких: заборгованість за кредитом - 7500.00 грн, відсотки за користування кредитом - 8910.00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 40860735, місцезнаходження: 20600, Черкаська область, м.Шпола, вул.Таранця, 20) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1581,82 грн. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят одна гривня 82 копійки) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено та підписано 20 листопада 2025 року.
Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА