Справа № 191/2752/25
Провадження № 2/191/1238/25
Іменем України
19 листопада 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої - судді Форощук С.Л.
за участю секретаря - Вехник С.Л.
згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Синельникове в порядку прощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 10 червня 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір (оферти) №10.06.2023-100001592, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 8000 грн. строком на 28 днів. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,3 % за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Проценти розраховуються шляхом множення Кредиту/залишку Кредиту (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді. Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія") - 15% від суми Кредиту та дорівнює 1200 грн. 00 коп. Розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Комісія пов'язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу.
Відповідно до Договору від 10.06.2023 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 8000 грн. строком на 28 днів, ОСОБА_3 10.06.2023 отримано кредитні кошти у розмірі 8000 грн.
Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі.
В свою чергу ОСОБА_4 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 07.07.2025 року, утворилась заборгованість у розмірі 12 111, 95 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8 000, 00 грн., по процентам в розмірі 2 911, 95 грн., комісії в розмірі 1200, 00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
Позивач просить суд стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за вказаним кредитним договором №10.06.2023- 100001592 від 10.06.2023 року у розмірі 12 111, 96 грн., а також судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Представник позивача в позовній заяві зазначив, що вразі його неявки просить суд розглянути справу без його участі, а у випадку неявки відповідачки, провести розгляд справи в заочному порядку, позовну заяву підтримує та просить її задовольнити.
Відповідачка, в судове засідання не з'явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом направлення судових повісток поштовим зв'язком, які повернуті на адресу суду з позначкою «Адресат відсутній за вказаною адресою». Про причини неявки суд не повідомила.
Частина 4 ст. 223 ЦПК передбачає, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Ухвалою суду від 06.11.2025 року постановлено проведення заочного розгляду даної справи.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 10.06.2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_5 укладено Кредитний договір (кредитної лінії) (оферта) № 10.06.2023-100001592.
Згідно п. 3.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію.
Пунктом 3.2. встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4731-21XX-XXXX-8631.
Згідно п. 4.3. Договору Днем надання Кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця а днем погашення Кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця. У випадку, якщо дата ініціювання платіжної операції з надання Кредиту не співпадає з датою завершення цієї платіжної операції з надання Кредиту, днем/датою надання Кредиту є дата ініціювання цієї платіжної операції, якщо платіжна операція була завершена (навіть у випадку її завершення в пізнішу дату). Неможливість завершення ініційованої Кредитодавцем платіжної операції з надання Кредиту не з вини Кредитодавця є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов'язків сторін за даним Договором, включаючи обов'язок Кредитодавця з надання Кредиту. Неможливість видачі Кредиту готівкою у зв'язку з нез'явленням Позичальника для її отримання у Дату надання/видачі кредиту, зазначену в Заявці, є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов'язків сторін за даним Договором, включаючи обов'язок Кредитодавця з надання Кредиту . У випадку настання вказаних скасувальних обставин даний Договір є розірваним та припиненим з Дати надання/видачі кредиту, зазначеної в Заявці У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок Кредитодавця, Позичальник зобов'язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу.
Відповідно до п. 6.1. Договору Позичальник зобов'язався використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в кассу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів, Комісії - не пізніше термінів, вказаних у Графіку платежів; б) неустойка, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред'явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
Відповідно до п. 9.1. У разі несплати Кредиту та/або Процентів та/або Комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов'язань по погашенню Кредиту та/або Процентів та/або Комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою. У разі несвоєчасного повернення Позичальником обумовленої суми Кредиту та/або несплати нарахованих Процентів та/або Комісії до Позичальника може бути застосована неустойка згідно п.7.7. кредитного договору. Також Позичальник, який прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України на вимогу Кредитодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у п.3.3 даного Договору.
Згідно п.10.1. Договору цей Договір набирає чинності з дати отримання Кредитодавцем у інформаційній системі Кредитодавця від Позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником від Кредитодавця на номер телефону Позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі Кредитодавця.
ОСОБА_3 10.06.2023 електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 8000 грн., а отже акцептовано умови Договору.
Позичальником ОСОБА_3 під час укладення кредитного № 10.06.2023-100001592 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку. Під час ідентифікації Позичальника - ОСОБА_3 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.
З квитанції вбачається, що 10.06.2023 14:28 позивачем перераховано відповідачці грошові кошти у розмірі 8 000 грн., призначення платежу: видача за договором кредиту №10.06.2023-100001592 на картка/рахунокНОМЕР_1 .
Відповідно до ст.3Закону України«Про електроннукомерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до норм ч. 1 ст.13Закону України«Про споживчекредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Закону України "Про електронну комерцію".
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Згідно з приписами статті 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини там основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
У той же час, у пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» та інших рішення Суду.
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок у строк, передбачений у зобов'язанні та відповідно до вимог закону.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплатили процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.611ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем 10.06.2023 року перераховано відповідачці грошові кошти у розмірі 8000 грн., призначення платежу: видача за договором № 10.06.2023-100001592 на рахунок 473121*31, що підтверджується квитанцією.
Як зазначив в позовній заяві позивач, відповідачка свої зобов'язання за кредитним договором не виконувала, у зв'язку з чим станом на дату подання позовної заяви відповідно до копії довідки-розрахунку має заборгованість у розмірі 12 111, 95грн., що складається з основного боргу в розмірі 8 000, 00 грн. та процентам в розмірі 2911, 95 грн., а також комісії в розмірі 1 200, 00 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 10 червня 2023 року по 07 липня 2023 року, в межах строку кредитування.
Суд враховує, що такий розрахунок не спростовано відповідачкою, та нею не надано суду свій контррозрахунок на суму боргу, тому заявлена позивачем вимога в частині стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту та процентах підлягає задоволенню.
Щодо нарахування комісії, суд зазначає наступне.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8Закону України«Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті та частини другої статті 8Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08червня 2017року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Заявляючи вимогу про стягнення з відповідача на свою користь комісії за обслуговування кредитної заборгованості, позивачем не доведено правомірності нарахування вищевказаної суми, оскільки плата за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»(10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої, другої статі11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування». При цьому суд ураховує висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, яка відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19, постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20.
Так, зі змістукредитного договору №10.06.2023-100001592 від 10.06.2023 року вбачається, що відповідачці встановлена комісія, пов'язана з наданням Кредиту - 15% від суми Кредиту та дорівнює 1200 грн. 00 коп. Розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту (п. 9 Договору).
Враховуючи зазначене, та той факт, що позивачем не доведено правомірність нарахування комісії по кредитному договору №10.06.2023-100001592 від 10.06.2023 року, суд дійшов висновку, що у стягненні з відповідачки суми нарахованої комісії за цим кредитним договором, у розмірі 1200 грн. 00 коп., що встановлено з наданого детального розрахунку заборгованості, слід відмовити. Дану суму слід вирахувати з загальної суми заборгованості.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
Враховуючи вищевикладене та висновки Верховного Суду, проаналізувавши усі докази наявні в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід задовольнити частково, в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8 000, 00 грн. та процентах в розмірі 2 911, 95 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, з відповідачки на користь позивача в рахунок відшкодування частини сплаченого судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам підлягає до стягнення судовий збір в сумі 2 182, 40 грн.
Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором від 10 червня 2023 року № 10.06.2023-100001592 в сумі 10 911 (десять тисяч дев'ятсот одинадцять) грн.. 95 коп., з яких 8 000, 00 грн. - заборгованість по тілу кредита, 2 911, 95 грн. - заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833), судовий збір у сумі 2 182 (дві тисячі сто вісімдесят дві) грн. 40 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 19.11.2025 року.
Суддя С. А. Форощук