Справа № 210/7319/25
Провадження № 2/210/2418/25
іменем України
19 листопада 2025 року
Суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Вікторович Н.Ю., розглянувши цивільну справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою, -
18 листопада 2025 року до Металургійного районного суду міста Кривого Рогу надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою.
Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 листопада 2025 року вказана справа надійшла до провадження судді Вікторович Н.Ю.
Вивчивши матеріали даної цивільної справи, вважаю доцільним заявити самовідвід, виходячи із того, що мною як суддею було попередньо висловлено правову позицію у судовому рішенні про визнання винуватості учасника в цій справі ОСОБА_2 в скоєнні ДТП, за наслідками якого подано цей позов про відшкодування матеріальної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою.
Зокрема, постановою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу (суддя Вікторович Н.Ю.) від 19.02.2025 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. та стягнуто судовий збір в дохід держави у розмірі 605,60 грн.
Відповідно до змісту вказаної постанови, 17 січня 2025 року о 11 годині 15 хвилин в Дніпропетровській області, місто Кривий Ріг, Металургійному районі, вулиця Володимира Бизова, біля електроопори №10/76 водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом ВАЗ н.з. НОМЕР_1 , по другорядній дорозі на перехресті з вулицею Хамзана Галаєва, не врахував дорожньої обстановки, не виконав вимог дорожнього знаку 2.1 (дати дорогу), не вибрав безпечної швидкості руху, при виявлені перешкоди для руху не вжив заходів для зменшення швидкості руху або безпечного об'їзду перешкоди, не дав дорогу транспортному засобу Toyota д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався про головній дорозі прямо та допустив з ним зіткнення. Внаслідок ДТП транспортний засіб Toyota відкинуло за межі проїзної частини де в подальшому відбулося зіткнення з електроопором №10 по вулиці В.Бизова, під час розгляду вказаного протоколу про адміністративне правопорушення суддею досліджувались обставини, які є предметом спору в даній цивільній справі та визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні вказаної ДТП, цивільно-правові наслідки якої є безпосереднім предметом спору в цій справі, що може викликати сумніви у об'єктивності та неупередженості судді під час розгляду вказаної цивільної справи щодо стягнення внаслідок цієї ДТП матеріальної шкоди.
Частиною першою статті 76 КПК України виключає участь судді, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій.
Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Частина 1, 2, 9 ст. 40 ЦПК України визначає, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі; питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу; суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість; питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності) як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), у контексті якої повинна формуватися національна судова практика.
Стаття 6 ЄКПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.
Так, у справі «П'єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами ЄСПЛ.
У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві!» повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.
Пунктом 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, визначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Тобто, у разі переконання судді у наявності обставин, які унеможливлюють винесення ним об'єктивного рішення або обґрунтовано викликають сумнів у стороннього спостерігача в його упередженості, він зобов'язаний заявити самовідвід.
Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.06. у справі «Білуга проти України», від 28.10.98. у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначаються завдання суду. Зокрема, вказаною статтею передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, визначених процесуальним законом.
Згідно ч. 7 ст. 56 "Закону України Про судоустрій і статус суддів", суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
З огляду на вищенаведене, вважаю, що зазначені мною обставини виключають мою участь в розгляді даної цивільної справи, який по суті ще не розпочався, оскільки я раніше мала можливість ознайомитися із обставинами справи, оскільки мною як суддею у справі про адміністративне правопорушення за наслідками ДТП було попередньо висловлено правову позицію у судовому рішенні з приводу обставин, безпосередньо пов'язаних із вищевказаним предметом спору шляхом ухвалення постанови про визнання учасника в цій справі ОСОБА_2 винним у скоєнні ним дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правові наслідки якої є безпосереднім предметом спору в цій справі, а тому з метою уникнення сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді та недопущення будь-яких сумнівів у постановленому за наслідками розгляду справи рішення суду з наведених вище мотивів, вважаю за доцільне заявити самовідвід, а справу передати для повторного розподілу за програмою автоматизованої системи документообігу суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 37, 39, 40, 247 ЦПК України, суд, -
Заяву судді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Вікторович Н.Ю. про самовідвід у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою - задовольнити.
Відвести суддю Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Вікторович Н.Ю. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою.
Цивільну справу №210/7319/25 (пр.№2/210/2418/25) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою, передати до канцелярії Металургійного районного суду міста Кривого Рогу для повторного автоматизованого розподілу справи між суддями в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Н. Ю. Вікторович