Справа № 210/5255/25
Провадження № 2-др/210/20/25
іменем України
11 листопада 2025 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу в складі:
головуючого - судді Чайкіної О.В., за участі секретаря судового засідання Комбарової Д.С.
розглянувши згідно з вимогами частини 2 ст. 247 ЦПК України заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про ухвалення додаткового рішення у справі № 210/5255/25,-
10 вересня 2025 року Металургійним районним судом міста Кривого Рогу ухвалено заочне рішення у цивільній справі № 210/5255/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами про споживчий кредит, яким позовні вимоги було задоволено, а саме:
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за Договорами №3349505911-145488 від 08.11.2021, № 75161534 від 28.08.2021 у розмірі 37171,55 грн. (тридцять сім тисяч сто сімдесят одна гривня п'ятдесят п'ять копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень) судового збору.
03 жовтня 2025 року від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат понесених на правову допомогу.
Відповідач повідомлявся про день та час судового засідання справи, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідач у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений відповідно до вимог закону. Правом на подання відзиву не скористався. Під час розгляду справи по суті направив пояснення, в яких просив проводити розгляд справи без його участі, оскільки він перебуває на службі в Збройних силах України. Позов визнав частково, зокрема заборгованість за тілом кредиту та списані відсотки. Нараховані відсотки на заборгованість не визнав.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2, 3, 5 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Згідно з частиною 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що понесено 13 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору №01-07/2023 від 01 липня 2024 року про надання правової допомоги, які і заявив до стягнення з відповідача, зокрема за надання усної консультації 4000 грн. та складання позовної заяви 9000 грн..
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19) зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21) зазначено, що в разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв'язку з розглядом конкретної справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018р. у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018р. у справі № 814/698/16.
На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази: договір про надання правової допомоги №01-07/2023 від 01 липня 2024 року між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС», прайс, заявка на надання юридичної допомоги №113 від 02.06.2025 року по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (а.с. 69); витяг з акту №11 про надання юридичної допомоги від 30.06.2025 року (а.с. 70). Також, разом із заявою про ухвалення додаткового рішення суду представлена копія платіжної інструкції від 04 липня 2025 року № 0535150001 на суму 112000,00 (сто дванадцять тисяч грн.).
Предметом договору про надання правової допомоги №01-07/2023 від 01 липня 2024 року між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» є надання юридичної допомоги в обсязі та на умовах, передбчаних цим договором (пункт 1.1.).
Згідно з Розділом 4 договору вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомог, які є невід"ємними додатками до Договору. Факт надання послуг підтверджується Актом про надання юридичної допомоги. Сума, визначена в Акті про надання юридичної допомоги є гонораром адвокатського об"єднання.
Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
З аналізу заявки на надання юридичної допомоги №113 від 02.06.2025 року по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та витягу з акту №11 про надання юридичної допомоги від 30.06.2025 року, ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" надані такі послуги:
- надання усної консультації з вивченням документів (2000грн. година) - 2 години, 4000,00 (чотири тисячі) грн.
- складання позовної заяви про стягнення заборгованості для подання позову (3000,00грн. година) - 3 години, 9000,00 (дев"ять тисяч) грн.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи характер виконаної адвокатським об"єднанням роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з обставин даної справи, її малозначність, суд вважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є завищеним.
Суд, враховуючи ціну позову, його предмет, типовість справ про стягнення кредитнної заборгованості, усталеність судової практики в таких категоріях справ, приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 (вісім тисяч) грн.
Дослідивши матеріали справи в межах питання, яке розглядається, суд приходить до висновку, що заява про ухвалення додаткового судового рішення підлягає частковому до задоволенню.
Керуючись ст. ст. 141, 270, 274 ЦПК України, суд -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про ухвалення додаткового рішення у справі № 210/5255/25 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 44276926) судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення додаткового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього додаткового рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст додаткового рішення виготовлено 17 листопада 2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. № 3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926) ЄДРПОУ:37356833;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Суддя: О. В. Чайкіна