№ 173/1689/25
№ 1-кп/207/325/25
19 листопада 2025 року Південний районний суд міста Кам'янського у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2
ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участю прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Кам'янське кримінальне провадження №22025040000000252 від 16.02.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.113 КК України,
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 календарних днів в зв'язку з тим, що є достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Захисник та обвинувачений ОСОБА_7 просили змінити запобіжний захід на більш м'який, на домашній арешт.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Заслухавши прокурора, обвинуваченого, захисника, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину, а також приймає до уваги ту обставину, що на час розгляду клопотання прокурора ступінь ризиків встановлених ст. 177 КПК України не знизилась, тому відсутні на даний час підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Суд враховує те, що ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий, не працює, не одружений, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено. Також суд оцінює суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке йому інкримінується та імовірну можливість продовження обвинуваченим протиправної поведінки у подальшому, будь-яких відомостей щодо незадовільного стану здоров'я та неможливості його подальшого тримання під вартою до суду не надходило.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість вчиненого кримінального правопорушення як самостійну підставу утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності із іншими підставами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту (справа «Ілійков проти Болгарії» від 26.01.2001).
Обраний запобіжний захід відносно обвинуваченого узгоджується також з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду у справі за скаргою «Москаленко проти України», де зазначено, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Також вказано, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутого обвинувачення, можливо виправдано вважати, що такий ризик існує.
Таким чином, на думку суду є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачений може переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити новий злочин, тому з метою уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно задовольнити, продовжити ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою до ухвалення вироку у справі, але не більше ніж до 60 днів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 183, 331 КПК України, суд -
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.113 КК України, у виді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» до ухвалення вироку у справі, але не більше ніж до 16 січня 2026 року, включно.
У задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого ОСОБА_7 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3