17 листопада 2025 рокуСправа №160/22503/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального закладу "Центр соціальної допомоги та підтримки" Дніпропетровської обласної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
04.08.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Комунального закладу "Центр соціальної допомоги та підтримки" Дніпропетровської обласної ради (далі - відповідач), у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Комунального закладу "Центр соціальної допомоги та підтримки" Дніпропетровської обласної ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, яка передбачена ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ, у розмірі семи мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Комунальний заклад "Центр соціальної допомоги та підтримки" Дніпропетровської обласної ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги;
- визнати протиправною бездіяльність Комунального закладу "Центр соціальної допомоги та підтримки" Дніпропетровської обласної ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, яка передбачена ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ, у розмірі семи мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Комунальний заклад "Центр соціальної допомоги та підтримки" Дніпропетровської обласної ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є інвалідом війни ІІІ групи та має право на пільги, встановлені ст. ст. 13, 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - щорічно до 5 травня отримувати разову грошову допомогу у розмірі семи мінімальних пенсій, проте, позивачем в 2020 та 2021 році недоотримано щорічну разову допомогу у розмірах, встановлених законодавством. Позивач вважає, що при виплаті щорічної одноразової допомоги до 5 травня відповідачем не враховано рішення Конституційного Суду України у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України від 27.02.2020 №3-р/2020, та допущена протиправна бездіяльність, яка призвела до порушення прав позивача щодо значного зменшення розміру виплати до 5 травня, передбаченої положеннями ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/22503/25 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
25.08.2025 до суду від Комунального закладу «Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щороку учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Постановою Кабінету Міністрів від 19.02.2020 №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», установлено, що у 2020 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», проводить Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України. Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин III групи - 3160 гривень. Також, Постановою Кабінету Міністрів від 08.04.2021 №325 про Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» затверджено, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується в таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин III групи - 3391 гривня. Вказана постанова є чинною та не визнана неконституційною, тому Комунальний заклад «Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради» противоправних дій або бездіяльності, які б порушували права, свободи та інтереси позивача не допускав. Крім того, відповідач у відзиві акцентує увагу, що позивач пропустив строк звернення до суду.
Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом війни ІІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .
Позивачу в квітні 2020 року виплачено разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 3160,00 грн.
Також, позивачу в квітні 2021 року виплачено разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 3391,00 грн.
Позивач звернувся із заявою до Комунального закладу "Центр соціальної допомоги та підтримки" Дніпропетровської обласної ради щодо розміру грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи до 5 травня за 2020-2021 роки.
Листом від 04.07.2025 за №М-193/01/790-01-08 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що грошова допомога до 5 травня у 2020 році та 2021 році нарахована йому у розмірі 3160,00 грн. (за 2020 рік) та 3391,00 грн. (за 2021 рік), відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року за № 112 та від 08.04.2021 року за № 325.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993 (далі по тексту - Закон України №3551-XII)
Відповідно до ст. 13 Закону України №3551-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-XIV) щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28.12.2007 (набрав чинності 01.01.2008) відповідну частину ст. 13 Закону України №3551-XII викладено у такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28 грудня 2007 року.
У подальшому Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: №147 від 31 березня 2015 року, №141 від 02 березня 2016 року, №233 від 05 квітня 2017 року, №170 від 14 березня 2018 року, №237 від 20 березня 2019 року, №112 від 19 лютого 2020 року, №325 від 08 квітня 2021 року, якими визначався, в тому числі, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги особам з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни.
Зокрема, у постанові Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №112 від 19 лютого 2020 року (набрала чинності 25 лютого 2020 року) визначено розмір виплати разової грошової допомоги інвалідам війни ІІІ групи - 3160 гривень.
У постанові Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №325 «Про розміри разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» визначено розмір виплати разової грошової допомоги для осіб з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни - 3391,00 грн.
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст.425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст.425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Отже, з 27.02.2020 норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, з 27.02.2020 застосовуються положення статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року №367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 294-IX від 14 листопада 2019 року встановлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень.
Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій (інвалідам війни ІІІ групи) у 2020 році становить 11466 грн. (1638 грн х 7).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2021 року - 1769 грн.
Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги для осіб з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни у 2021 році становить 12383 грн. (1769 грн. х 7).
Відповідний правовий висновок зроблено у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020 року у зразковій справі №440/2722/20, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021.
При цьому, це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, передбаченому статтями 12, 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Відхиляючи доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом щодо допомоги за 2020-2021 рік, суд виходить з того, що перебіг шестимісячного строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обчислювати з 04.07.2025 року - дня надання відповіді про неправомірне нарахування суми допомоги.
Крім того, необхідно зазначити, що Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі №440/2722/20 залишено в силі рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі №440/2722/20, та була встановлена остаточна судова практика з приводу призначення та виплати одноразової допомоги до 5 травня.
Відтак, позивач звернувся до суду з позовом в межах строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України
З огляду на вказане, враховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №440/2722/20, оскільки разову грошову допомогу позивачу нараховано у розмірі меншому ніж передбачено ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд робить висновок про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі.
Водночас щодо належного відповідача у справі, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до змісту рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020 у зразковій справі №440/2722/20, судом встановлено, що це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Судом встановлено, що на підставі наказу Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 22.03.2019 №ОД-65/0/209-19 «Про передачу функцій», починаючи з 2019 року функції з нарахування та здійснення соціальних виплат за КПКВК 2501150 передано до Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради.
Водночас, суд також звертає увагу на те, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 42643875 в реєстрі відбулась реєстрація зміни назви юридичної особи - з Комунальний заклад «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради» та на Комунальний заклад «Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради».
З урахуванням викладеного, правильною назвою відповідача у справі є Комунальний заклад «Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради».
Таким чином, суд вважає, що відповідальним органом, який зобов'язаний завершити процедуру проведення розрахунків шляхом нарахування і виплати грошової допомоги є саме: Комунальний заклад «Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради».
В той же час, відповідачем не доведено правомірності своїх дій, які полягли у виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги до 05 травня 2020 та 2021 року у меншому розмірі. У зв'язку із чим, суд вважає протиправною бездіяльність Комунального закладу «Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради» щодо не нарахування та не виплати позивачеві разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 та 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Відтак суд враховує, що в даній справі обов'язок доказування правомірності своїх дій та прийнятого рішення покладено на відповідача.
Суд вважає за необхідне зазначити, що в п.3.1. Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Частиною 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах «Beyelerv. Italy» №33202/96, «Oneryildizv. Turkey» №48939/99, «Moskalv. Poland» №10373/05).
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, суд виходить з положень, закріплених в п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, де вказано, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.,
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд робить висновок про задоволення позову.
Розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач у відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Комунального закладу "Центр соціальної допомоги та підтримки" Дніпропетровської обласної (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 42643875) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Комунального закладу "Центр соціальної допомоги та підтримки" Дніпропетровської обласної ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, яка передбачена ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ, у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Комунальний заклад "Центр соціальної допомоги та підтримки" Дніпропетровської обласної ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Комунального закладу "Центр соціальної допомоги та підтримки" Дніпропетровської обласної ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, яка передбачена ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ, у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Комунальний заклад "Центр соціальної допомоги та підтримки" Дніпропетровської обласної ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський