Справа №751/9135/25
Провадження №3/751/3010/25
18 листопада 2025 року місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
в складі: головуючого судді Топіхи Р.М.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП,
21 жовтня 2025 року о 22 годині 15 хвилин у місті Чернігові по
вул. Ріпкинська, 3-Б, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Renault Mеgane» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 03 лютого 2025 року терміном на 6 місяців, правопорушення вчинено повторно протягом року, що підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, серії ЕНА № 5570953, чим порушив вимоги п. 2.1.а) Правил дорожнього руху.
Крім того, 21 жовтня 2025 року о 22 годині 15 хвилин у місті Чернігові по вул. Ріпкинська, 3Б, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Renault Mеgane» з державним номерним знаком НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме звуженими зіницями які не реагують на світло, неприродною блідістю, сповільненістю. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
З огляду на викладене, суд вважає за доцільне об'єднати адміністративні матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Чернігівській області про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, в одне провадження.
У судове засідання особа, щодо якої складені протоколи, ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення судового засідання не подавав.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ у справах «Пономарьов проти України», «Каракуця проти України»).
З огляду викладене, враховуючи положення ст. 268 КУпАП, суд прийняв рішення про розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки її явка до судового засідання не є обов'язковою.
Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов до такого висновку.
Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 251 КУпАП).
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.1.а) Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
За вимогами пункту п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає за повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У рішенні Європейського суду з прав людини у складі його Великої палати по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У п. 1.10 Правил дорожнього руху визначені терміни: водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії; механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна.
Керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду в постанові від 20 лютого 2019 року в справі № 404/4467/16-а зазначив, що керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія, шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно норм, встановлених законами держави Україна.
Згідно із пунктом 2 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України
09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до пунктів 6, 7 розділу І цієї Інструкції № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях в справах «Коробов проти України», «Кобець проти України», «Берктай проти Туреччини» та «Лавенте проти Латвії» зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
У рішенні в справі «Проніна проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Суд безпосередньо дослідив та оцінив докази у справі, а саме:
- протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 490187 та
№ 490203 від 21 жовтня 2025 року; - відеозаписи до протоколів серії ЕПР 1
№ 490187 та № 490203 від 21 жовтня 2025 року; - копію постанови Козелецького районного суду Чернігівської області від 03 лютого 2025 року у справі № 734/5487/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП; - копію постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 5570953 від 25 серпня 2025 року на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП; - реєстраційну картку на транспортний засіб марки «Renault Mеgane» з державним номерним знаком НОМЕР_1 ; - направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 21 жовтня 2025 року; - розписку ОСОБА_1 про доручення ОСОБА_2 доставити транспортний засіб «Renault Mеgane» з державним номерним знаком НОМЕР_1 до місця стоянки; - рапорт інспектора взводу № 2 роти № 1 БУПП в Чернігівській області ДПП Рябого О.С. від 21 жовтня 2025 року, суд дійшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1
ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, які повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.
Із відеозапису вбачається, що автомобіль марки «Renault Mеgane» з державним номерним знаком НОМЕР_1 рухався під керуванням
ОСОБА_1 та був зупинений працівниками поліції. Причиною зупинки поліцейський назвав несправність правої фари. У процесі спілкування
ОСОБА_1 повідомив, що не має посвідчення водія. Поліцейський указав ОСОБА_1 про наявні в нього ознаки наркотичного сп'яніння, на що останній повідомив, що курив канабіс останній раз 4 тижні тому. Водій від проходження огляду відмовився. Водію роз'яснено його права, у тому числі право на правову допомогу, а також наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
Суд звертає увагу, що проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння передбачено імперативною нормою, яка передбачає обов'язкове проходження огляду на вимогу поліцейського у випадку виявлення ним ознак сп'яніння, незалежно від особистих обставин та бажання особи, щодо якої порушується таке питання.
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп'яніння «звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість, сповільненість», виявлені поліцейськими у ОСОБА_1 в розумінні п. 4 розділу І, п. 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно з ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого адміністративного стягнення, передбаченій ст. 23 КУпАП. При цьому, особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил дорожнього руху створюється реальна небезпека для інших осіб, а тому стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є необхідним з метою виконання попереджувальної функції, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Підхід щодо неможливості накладення на особу адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету стягнення.
За таких обставин, незважаючи на те, що ОСОБА_1 не отримував водійського посвідчення, суд вбачає підстави для позбавлення права
ОСОБА_1 керувати транспортними засобами на строк 5 років в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Згідно із транспортною карткою транспортний засіб марки «Renault Mеgane» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , належить ОСОБА_3 , а тому суд не вбачає обґрунтованих підстав для оплатного вилучення транспортного засобу.
Враховуючи всі зазначені вище обставини та вимоги закону, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції більш серйозного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» підлягає стягненню зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі
605 гривень 60 копійок.
На підставі викладеного, керуючись статтями 23, 33-35, ч. 1 ст. 130,
ч. 5 ст. 126, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суддя
Адміністративні справи № 751/9135/25 та № 751/9137/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130,
ч. 5 ст. 126 КУпАП, об'єднати в одне провадження, присвоївши справі
№ 751/9135/25, провадження № 3/751/3010/25.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених
ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу (Отримувач коштів: ГУК у Черніг. обл /21081300; КОД ЄДРПОУ: 37972475; Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); МФО 899998; Рахунок UA528999980313070149000025001; КБКД 21081300; Призначення платежу *; 21081300).
Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок в дохід Державного бюджету (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача Казначейство України, МФО 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).
У разі несплати правопорушником штрафу у п'ятнадцятиденний термін з дня вручення йому постанови, постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.
У порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Р.М. Топіха