Справа № 574/660/24
Провадження № 1-кп/577/229/25
"19" листопада 2025 р.
Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6
законного представника
неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7
розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, освіта середня, неодруженого, раніше несудимого, який обвинувачується за ч. 2 ст. 156, ч. 3 ст. 152 КК України,-
У провадженні Конотопського міськрайонного суду перебуває вищевказаний обвинувальний акт.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_5 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого неодноразово продовжувався, останній раз до 24.00 год. 21.11.2025 року.
Прокурор пропонує продовжити цей запобіжний захід до двох місяців, на обґрунтування чого вказав, що з поважних причин судове провадження не може бути завершено до спливу строку раніше обраного запобіжного заходу, що обумовлює необхідність його продовження внаслідок наявності ризиків, визначених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, як то можливість переховуватись від суду, незаконно впливати на неповнолітню потерпілу та свідків і вчиняти інші кримінальні правопорушення. Наведені ризики доводяться тяжкістю інкримінованих ОСОБА_5 злочинів сексуального характеру відносно неповнолітньої особи, за що загрожує суворе покарання у вигляді позбавлення волі, проживання раніше однією родиною з потерпілою та свідками і можливий вплив на неповнолітню потерпілу з метою продовження злочинної діяльності аналогічним способом.
Законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 та неповнолітня потерпіла ОСОБА_6 , кожна окремо, просять відмовити у задоволенні клопотання, з підстав того, що ОСОБА_5 злочину не вчиняв.
Не погоджуючись із клопотанням прокурора, обвинувачений ОСОБА_5 просить застосувати більш м'який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт, запевняючи, що ніякого злочину не вчиняв, а потерпіла його оговорила.
Захисник ОСОБА_4 підтримав правову позицію підзахисного та вважає, що ризики, наведені прокурором, жодним чином не підтверджені.
Вислухавши доводи учасників процесу, суд дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_5 раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
На даний час судове провадження, внаслідок заміни адвокатів та неявки спеціаліста-психолога ОСОБА_8 у судове засідання, на допиті якої наполягає сторона обвинувачення, закінчити неможливо. Разом з тим, ризики наведені стороною обвинувачення продовжують існувати, зокрема висока вірогідність переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на неповнолітню потерпілу та продовження злочинної діяльності аналогічним способом, про що свідчать висунуте обвинувачення у скоєнні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, суворість покарання, яке загрожує у випадку визнання винним, а також переховування обвинуваченого від правоохоронних органів під час досудового слідства. Крім того, ОСОБА_5 , проживаючи раніше однією родиною з потерпілою, може впливати на неповнолітню з метою уникнення кримінального покарання, а також продовжити інкриміновані злочини.
При цьому суд бере до уваги мету застосування заходів забезпечення кримінального провадження, яка передбачає досягнення дієвості провадження (ст. 131 КПК), з огляду на необхідність попередження наведених вище ризиків, зокрема переховування ОСОБА_5 від суду під тиском тягаря можливого відбування покарання.
За таких обставин, слід дійти висновку про підвищену суспільну небезпеку підсудного і необхідність продовження саме раніше визначеного запобіжного заходу.
З огляду на викладене, лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою цілком забезпечить запобіганню ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Зокрема судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На переконання суду продовження ОСОБА_5 саме такого запобіжного заходу відповідно до пп. «с» п.1 ст.5 Конвенції відповідатиме принципу пропорційності, оскільки застосований до нього запобіжний захід буде необхідним за встановлених обставин, унеможливить переховування обвинуваченого від суду, вплив останнього на потерпілу.
Отже, прокурором доведено, що перераховані обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти наведеним ризикам.
З огляду на викладене, пропозиція сторони захисту та потерпілої про пом'якшення запобіжного заходу не заслуговують на увагу суду. При цьому слід наголосити, що встановлення вини ОСОБА_5 в інкримінованих злочинах є прерогативою суду після дослідження і оцінки представлених сторонами доказів, а тому посилання потерпілої та її законного представника на невинність обвинуваченого, як підставу для відмови у продовженні строку запобіжного заходу, є передчасним.
Керуючись: ст.ст. 331 ч.3, 369-372 КПК України, суд, -
Обвинуваченому ОСОБА_5 продовжити строк тримання під вартою, з раніше визначеним розміром застави, до 24 години 16 січня 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п'яти днів з часу оголошення, а для обвинуваченого - протягом того ж строку з дня отримання копії.
СуддяОСОБА_1