справа № 761/47105/24
провадження № 22-ц/824/12196/2025
головуючий у суді І інстанції Слободянюк А.В.
18 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат,
У грудні 2024 року позивач ОСОБА_1 , через адвоката М.М. Олексієнка звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», в якому просив суд стягнути на користь позивача: страхове відшкодування у розмірі 36 543,56 грн; пеню у розмірі 5 497,48 грн; 3% річних у розмірі 631,00 грн та інфляційне збільшення боргу - 1 820,40 грн; витрати за проведення експертного товарознавчого дослідження у розмірі 12 000,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 12 000,00 грн та судовий збір - 1 211,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17 січня 2024 року о 17:05 в м. Києві по вул. О. Довженка, буд. 1-в, сталася дорожньо-транспортна пригода з вини водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Mercedes», державний номерний знак НОМЕР_1 . Внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував позивач, що призвело до механічних пошкоджень автомобілів.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 26 лютого 2024 року у справі № 761/3913/24 водія ОСОБА_2 визнано винним.
Станом на 17 січня 2024 року цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Mercedes», д.н.з НОМЕР_1 , була застрахована за полісом № 213949697, виданим ПрАТ «СК «Євроінс Україна», але страховиком не було здійснено повну виплату страхового відшкодування на користь позивача.
Відповідно до договору, який укладався позивачем з судовим експертом Ковалем І.М., останнім складено Висновок № 043/24 від 07 березня 2024 року, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 308 147,21 грн (у т.ч. ПДВ на складові 36 123,49 грн), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, - 156 428,55 грн (у т.ч. ПДВ на складові 10 837,05 грн).
Повідомляє, що відповідачем на підставі страхового акту № 153934/1/2024 10 травня 2024 року було сплачено страхове відшкодування у розмірі 105 837,94 грн. Розрахунок розміру страхового відшкодування відповідачем було здійснено на підставі звіту № 32857 від 06 лютого 2024 року про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, а також висновку вартості придатних залишків № 32857/1 від 06 лютого 2024 року.
На думку позивача, висновки розрахунку страхового відшкодування відповідачем є невірними, оскільки ПрАТ «СК «Євроінс Україна» помилково визначило, що автомобіль є фізично знищеним, оскільки при здійсненні розрахунку вартості відновлювального ремонту не було здійснено вирахувань у зв'язку зі зношеністю запчастин та покриття.
Дійсний розмір страхового відшкодування повинен складати 145 591,50 грн відповідно до замовленого позивачем висновку експерта, а тому сума страхового відшкодування відповідачем має бути доплачена у розмірі 36 543,56 грн: 145 591,50 грн вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу без ПДВ - 3200,00 грн франшизи - 105 837,94 грн вже сплаченої суми страхового відшкодування.
Позивач вказував, оскільки 13 лютого 2024 року подав заяву до відповідача про страхове відшкодування, то останнім днем виплати страхового відшкодування є 13 травня 2024 року. Оскільки відповідач допустив прострочення виплати страхового відшкодування, то з нього за період з 14 травня 2024 року по 20 листопада 2024 року, виходячи з неплаченої суми страхового відшкодування в сумі 36 543,56 грн, підлягає стягненню пеня у розмірі 5 497,48 грн, 3% річних у розмірі 631,00 грн, інфляційне збільшення боргу - 1 820,40 грн.
У позовній заяві позивачем зазначено про попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат за послуги з правової (правничої) допомоги в сумі 12 000,00 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Олексієнко М.М. звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі. Також просив вирішити питання про розподіл судових витрат.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що підпис ОСОБА_1 в протоколі технічного огляду колісного транспортного засобу лише засвідчує його присутність під час огляду пошкодженого автомобіля, а також те, що пошкодження перелічені правильно. В той же час даний підпис не є погодженням ОСОБА_1 з результатами оцінки на підставі даного огляду та порядком підрахунку матеріального збитку, оскільки на момент огляду ані розрахунків, ані їх результатів не існувало. Крім того, ОСОБА_1 не є спеціалістом у галузі техніки і якщо оцінювач Лапчевський О.О. написав невірно, ОСОБА_1 в цьому не може переконатися особисто без залучення спеціальних знань та експертів.
Вважає, що суд першої інстанції помилково відхилив висновок експерта № 043/24 від 07.03.2024 року за результатами проведення експертно-товарознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного судовим експертом Ковалем І.М. , з огляду на те, що суд зазначив про те, що автомобілем позивача активно користувались, про що свідчить різниця в показниках одометру, зафіксована оцінювачем та судовим експертом, а тому нібито, судовий експерт виходив з характеристик автомобіля не на дату заподіяння збитків, а на дату технічного огляду автомобіля.
Представник апелянта зазначав, що 06.02.2024 року оцінювач Лапчевський О.О. зафіксував пробіг 406 462 км, а 07.03.2024 року судовий експерт Коваль І.М. зафіксував пробіг 406 939 км.
Тобто за 1 місяць автомобіль позивача проїхав лише 477 км, це 159, км на день, що на переконання представника апелянта, не можна вважати активним користування, а це скоріше нерегулярне побутове використання автомобіля на короткі відстані.
Крім того вважає, що різниця пробігу лише в 477 км не впливає на вже наявні пошкодження автомобіля та висновки оцінки. Більше того, під час здійснення оцінки відбувається коригування вартості КТЗ у зв'язку з його пробігом, а тому незначна зміна показників одометру аж ніяк не можуть спростувати висновки судової експертизи або вказати на її невідповідність вимогам чинного законодавства.
Також звернув увагу суду апеляційної інстанції на те, що оцінювач Лапчевський О.О. оглядав автомобіль позивача не в день ДТП, а тому під час огляду пошкодженого автомобіля оцінювач Лапчевський О.О. та судовий експерт Коваль І.М. перебували в рівних умовах.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги також вказував на помилковість висновку суду першої інстанції з приводу того, що позивач не набув права на самостійне обрання суб'єкта оціночної діяльності для визначення розміру шкоди, оскільки ПрАТ «СК «Євроінс Україна» направило свого оцінювача в межах строку, визначеного ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Представник апелянта наголошував на те, що право самостійно обрати суб'єкта оціночної діяльності для визначення розміру шкоди гарантується потерпілому ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 106 ЦПК України, ст. 19 Конституції України тощо.
Зауважив, що ані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ані будь-яким іншим чинним нормативно-правовим актом не передбачена заборона на звернення потерпілої сторони до будь-якого іншого спеціаліста (експерта) для встановлення розміру заподіяних збитків.
Щодо оскарження Звіту № 32857 від 06.02.2024 року, суд першої інстанції зазначав, що вказаний звіт, на підставі якого був проведений розрахунок страхового відшкодування, не визнавався жодним органом таким, що складений з порушеннями нормативних актів щодо оцінки майна, в судовому порядку не скасований. Однак з цього приводу, представник апелянта зазначає, що жоден нормативно-правовий акт не містить обов'язку потерпілого в ДТП здійснювати рецензування чи будь-яке інше оскарження звіту про оцінку вартості (розміру) збитку.
Позивачем на підставі ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» оскаржується саме прийняте відповідачем рішення про виплату йому страхового відшкодування в розмірі 105 847 грн 94 коп., а не оцінка. В той же час, позивач неодноразово зазначалось про недоліки Звіту № 32857 від 06.02.2024 року.
Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
Згідно із частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вказане, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вирішуючи даний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позивач мав право на самостійне обрання аварійного комісара, суб'єкта оціночної діяльності або експерта для визначення розміру шкоди лише у тому випадку, якщо представник страховика не з'явився у визначений пунктом 34.2 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у строк для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Однак, враховуючи, що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду направлено 18 січня 2024 року, ПрАТ «СК «Євроніс Україна» направило свого представника та вже 18 січня 2024 року здійснено огляд транспортного засобу позивача, оформленого протоколом, який підписано позивачем без зауважень, тому суд першої інстанції вважав, що позивач не набув права на самостійне обрання суб'єкта оціночної діяльності для визначення розміру шкоди.
Тому висновок експерта № 043/24 від 07 березня 2024 року, зроблений за результатами оцінки експерта Коваля І.М. не прийнято судом першої інстанції.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що розмір завданої шкоди був оцінений страховиком та позивачу виплачене страхове відшкодування на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Позивач не скористався своїм правом та не заявив клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи для перевірки розміру виплаченого відшкодування, не спростував визначеного страховиком розміру, а отже не довів, що розмір страхового відшкодування страховою компанією визначений неправильно.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача витрат на експертні послуги у сумі 12 000,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позивач міг би набути право самостійно проводити експертну оцінку пошкодженого у ДТП транспортного засобу, лише якщо б останній звернувся в межах визначеного законодавством строку до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування, а страховик у свою чергу не з'явився у визначений пунктом 34.2 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Однак оскільки позивач не набув права на самостійне обрання експерта для визначення розміру шкоди, а також оскільки, наданий позивачем Висновок експерта № 043/24 судом не було прийнято як доказ, то суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави для відшкодування понесених позивачем витрат на проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження.
Колегія суддів не погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Встановлено, що постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 26 лютого 2024 року у справі № 761/3913/24, встановлено, що 17 липня 2024 року о 17:05 у м. Києві по вул. О. Довженка, буд. 1, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Mercedes», д.н.з НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки рухаючись заднім ходом, не впевнився у безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Вказаними діями ОСОБА_2 порушив п.10.9 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с.28, 29).
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року виправлено описку у постанові від 26 лютого 2024 року у справі № 761/3913/24, вказано правильну дату дорожньо-транспортної пригоди - 17 січня 2024 року замість невірної «17 липня 2024 року» (а.с.30).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1 є власником автомобіля «Mercedes-Benz» 311 CDI, фургон-С, рік випуску - 2001, номер кузова НОМЕР_4 , д.н.з НОМЕР_2 (а.с.21).
Станом на 17 січня 2024 року цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Mercedes», д.н.з НОМЕР_1 , була застрахована за полісом № 213949697, виданим ПрАТ «СК «Євроінс Україна» (а.с.56).
18 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» із повідомленням № 153934/1 про ДТП, яке сталося 17 січня 2024 року, за участю автомобіля «Mercedes», д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 (а.с.67,68).
13 лютого2024 року ОСОБА_1 подав до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» заяву про страхове відшкодування (а.с.69,70).
Як вбачається з протоколу огляду транспортного засобу автомобіля «Mercedes», д.н.з НОМЕР_2 , 18 січня 2024 року проведено його огляд. Огляд даного транспортного засобу проведено аварійним комісаром Лапчевським О.О. у присутності власника транспортного засобу - ОСОБА_1 , яким протокол огляду підписано без зауважень (а.с.74).
На замовлення ПрАТ «СК «Євроінс Україна» оцінювачем Мотрич С.Ю. ТОВ «СЗУ України Консалтинг» (сертифікат № 695/21 Фонду Державного майна України суб'єкта оціночної діяльності від 16 вересня 2021 року, а.с.103) складено 06 лютого 2024 року Звіт № 32857 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу «Mercedes-Benz» 311 CDI, д.н.з. НОМЕР_3 , власник якого є ОСОБА_1 .. Оцінювач Мотрич С.Ю. має повноваження: сертифікат свідоцтво про державну реєстрацію оцінювачів, кваліфікаційне свідоцтво (а.с.104,105).
Відповідно до Звіту № 32857 від 06 лютого 2024 року про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 06 лютого 2024 року, вартість матеріального збитку, заподіяного пошкодженням транспортного засобу, станом на дату оцінки становить 315 342,27 грн (включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали фарбування) (а.с.82-102).
На підставі страхового акту № 153934/1/2024 від 10 травня 2024 року, розрахунку № 153934/1 суми страхового відшкодування від 06 лютого 2024 року, здійснено розрахунок страхового відшкодування, який становить 105 847,94 грн. Відповідно до скрін-шоту банківського застосунку ОСОБА_1 10 травня 2024 року сплачено страхове відшкодування в сумі 105 847,94 грн (без ПДВ) (а.с.107,108,110).
Позивач, не погодившись із виплатою страхового відшкодування, який було здійснено на підставі звіту оцінювача, складеного на замовлення страховика, на підтвердження визначення вартості матеріального збитку надав суду Висновок експерта № 043/24 від 07 березня 2024 року, складений на замовлення позивача.
Висновок експерта № 043/24 від 07 березня 2024 року за результатами проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження з визначенням розміру матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складено судовим експертом Ковалем І.М., який має відповідне свідоцтво № 20-23 від 28 березня 2023 року судового експерта (а.с.55).
Відповідно до вказаного висновку експерта вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mercedes-Benz» 311 CDI, д.н.з. НОМЕР_3 , станом на дату ДТП - 17 січня 2024 року, становить 156 428,55 грн (у тому числі ПДВ на складові - 10 837,05 грн); вартість відновлювального ремонту даного автомобіля становить 308 147,21 грн (у тому числі ПДВ на складові - 36 132,49 грн) (а.с.33-50).
За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
За загальним правилом згідно з положеннями статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Однак, спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розраховану за правилами цього підпункту.
Положеннями статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 ЦК України, згідно з якою особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі статті 29 та пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством та в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, а різницю між реальними збитками і сумами в межах ліміту відповідальності на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Враховуючи наведене, у справі, що розглядається, у відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, за мінусом франшизи.
Як вбачається з мотивів, викладених у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, єдиним належним доказом розміру заподіяної внаслідок ДТП матеріальної шкоди суд визнав звіт про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу № 32857 від 06 лютого 2024 року, з огляду на те, що ПрАТ «СК «Євроінс Україна» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду направило свого представника для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, відтак позивач не набув права на самостійне обрання аварійного комісара, суб'єкта оціночної діяльності або експерта для визначення розміру шкоди.
В обгрунтування такого висновку послався на положенняпп. 34.1 - 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до яких страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Також суд першої інстанції керувався положеннями ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якими встановлено строк 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик, протягом якого страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Отже, виходячи з наведених положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на переконання суду першої інстанції, позивач мав право на самостійне обрання аварійного комісара, суб'єкта оціночної діяльності або експерта для визначення розміру шкоди лише у тому випадку, якщо представник страховика не з'явився у визначений пунктом 34.2 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у строк для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду є помилковим, оскільки відповідні положення Закону не позбавляють процесуального права позивача надати свій висновок у спростування розміру шкоди, визначеного у звіті страховика.
Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Як встановлено судом під час розгляду справи, між сторонами виник спір з визначення розміру страхового відшкодування, яке, на думку позивача, виплачено відповідачем у меншому розмірі, ніж фактичний розмір завданих збитків.
Як вбачається із матеріалів справи, ще у досудовому порядку позивач оспорював розмір шкоди, який визначив страховик, надавав йому докази фактичних понесених витрат. Тому питання щодо визначення, який розмір шкоди є правильним є предметом встановлення у цій справі.
Так, 15.02.2024 року між судовим експертом Ковалем І.М. та ОСОБА_6 було укладено договір про проведення транспортно-товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу (а.с. 31).
Як вже встановлено судом, відповідно до висновку експерта № 043/24 від 07.03.2024 року за результатами проведення експертно-товарознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного судовим експертом Ковалем І.М. вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mercedes» д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП становить 308 147,21 грн, а вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Mercedes» д.н.з. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження внаслідок ДТП становить 156 428,55 грн ( у тому числі ПДВ на складові 10 837,05 грн) (а.с. 33-39).
Якщо у висновку експерта відсутні відомості про попередження (обізнаність) його про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України або за відмову від надання висновку за ст. 385 цього Кодексу, то такий висновок є недопустимим доказом, що відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 04 листопада 2020 року у справі №904/684/18.
Між тим на виконання вимог чинного законодавства, у зазначеному висновку експерта № 043/24 від 07.03.2024 року зазначено, що даний висновок експерта підготовлено, згідно договору на проведення експертного дослідження, для подальшого подання до суду. Також експерт був повідомлений (обізнаний) про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст. 384 КК України (а.с. 33 зворот).
А отже зазначений висновок експерта є належним та допустимим доказом у справі.
29.03.2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Олексієнко М.М. звернувся до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» з заявою про перерахунок страхового відшкодування, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0503834225656, фіскальним чеком від 29.03.2024 року, яку ПрАТ «СК «Євроінс Україна» отримала 02.04.2024 року, що підтверджується трекінгом поштового відправлення АТ «Укрпошта» (а.с. 57-60).
Однак відповіді на зазначену заяву відповідачем матеріали справи не містять.
Під час судового розгляду як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем зворотного перед судом не доведено.
Оскільки розміри шкоди у звіті та експертному висновку відрізняються суттєво, сторони мали право клопотати про призначення судової експертизи, однак цим правом не скористались.
Крім того, правом на надання відзиву як на позовну заяву так і під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції, відзиву на апеляційну скаргу ПрАТ «СК «ЄвроінсУкраїна» також не скористалось, відтак жодних доводів у спростування наведених у апеляційній скарзі розрахунків щодо розміру шкоди не наведено.
Також суд апеляційної інстанції вважає безпідставні висновки суду першої інстанції як підставу для відхилення наданого стороною позивача Висновку експерта № 043/24 від 07.03.2024 року, те що, що на дату оцінки транспортного засобу «Mercedes-Benz» 311 CDI, НОМЕР_3 , даним транспортним засобом активно користувались, про що свідчить значна розбіжність між показаннями одометра (пробігу), які зафіксовані у наданим позивачем Звіті № 32857 від 06 лютого 2024 року (406 462 км) та які зафіксовано у наданому позивачем Висновку експерта № 043/24 від 07 березня 2024 року (406 939 км).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що незначна зміна показників одометру (а саме в різниці 477 км) не може спростувати висновки судової експертизи або вказати на її невідповідність вимогам чинного законодавства.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із доводами апеляційної скарги представника позивача щодо достовірності саме висновку судового експерта Коваля І.М. № 043/24 від 07.03.2024 року, оскільки цей висновок узгоджується з іншими наданими до суду доказами щодо розміру фактично понесених витрат.
З урахуванням викладеного, оскільки згідно висновку судового експерта № 043/24 від 07.03.2024 року вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу без ПДВ складала 145 591,50 грн, то сума страхового відшкодування, що має бути доплачена ПрАТ «СК «Євроінс Україна» складає 36 543,56 грн, з розрахунку:
145 591,50 грн (вартість відновлювального ремонту) - 105 837,94 грн (сплачена сума страхового відшкодування) - 3200 грн (розмір франшизи).
Розглядаючи позовні вимоги в частині заявлених позивачем щодо пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У пункті 4 постанови пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» положення статті 625 ЦК України не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Винятком є відповідальність страховика.
Статтею 992 ЦК України встановлено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Відповідно до п. 36.5 ст. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Пунктом 21 постанови пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» визначено, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на те, що ПрАТ «СК Євроінс Україна» прострочило сплату частини страхового відшкодування, тому суд апеляційної інстанції вважає, що наявні підстав для стягнення з відповідача на користь позивача у заявленому розмірі пені, інфляційних втрат та 3% річних за невиконання грошового зобов'язання.
Отже, розрахунком позивача, який складено коректно, за період, що визначений з 14.05.2024 року - 10.12.2024 року, з урахуванням невиплаченого позивачу страхового відшкодування у розмірі 36 543,56 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 5497,48 грн., 3% річних у розмірі 631 грн.; інфляційні втрати в розмірі 1820,40 грн.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відмову у задоволенні позову.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають до задоволення.
Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягало у невірному наданні оцінці доказів татлумаченні закону, і підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог відповідно до ст. 376 ЦПК України.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати за проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 043/24 від 07.03.2024 року у розмірі 12 000 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Встановлено, що відповідно до п. 2.1 договору про надання експертних послуг від 15.02.2024 року укладеного між ОСОБА_1 та ФОП судовим експертом Ковалем І.М., вартість послуг наданих за цим договором встановлюється в розмірі 12 000 грн (а.с. 31).
Зі змісту акту наданих послуг від 07.03.2024 року, вбачається, що транспортно-товарознавча експертиза автомобіля Mercedes Benz 311 CDiдерж. № НОМЕР_2 , згідно договору від 15.02.2024 року, виконано якісно та в установлений строк. Вартість робіт по даному акту становить 12 000 грн (а.с. 32).
Також в матеріалах справи міститься долучена до позовної заяви копія платіжної інструкції № В281-СТАВ-ЕН79-Т6ТН від 04.03.2024 року, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 платив на рахунок судового експерта Коваль І.М грошові кошти у сумі 12 000 грн, з призначенням платежу: «оплата за проведення транспортно-товарознавчої експертизи автомобіля Mercedes Benz 311 CDiдерж. № НОМЕР_2 , згідно договору від 15.02.2024» (а.с. 116).
Зважаючи, на задоволення апеляційної скарги, вказані кошти у сумі 12 000 грн, підлягають стягненню з ПрАТ «СК «Євроніс Україна» на користь позивача ОСОБА_1 ..
Що стосується судових витрат в частині судового збору який сплачено позивачем в суді першої та в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовною заявою позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн (а.с. 13), за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 1816,80 грн.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору у розмірі 3028 грн (у сумі за подачу позовної заяви у розмірі 1211,20 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 1816,80грн).
Що стосується понесених позивачем судових витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.
До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені чи мають бути понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовною заявою представник позивача просив стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 12 000 грн.
Як вбачається з матеріалів справи інтереси позивача ОСОБА_1 в суді першої інстанції представляв адвокат Олексієнко М.М. на підставі укладеного між ними договору № 12/03/24-СК про надання професійної правничої допомоги від 12.03.2024 року (а.с. 111-112).
Відповідно до п. 4.2 договору, базова вартість правничих послуг визначається сторонами в Додатковій угоді № 1 до договору, що є невід'ємною частиною договору.
Встановлено, що 16.05.2024 року між ОСОБА_1 та адвокатом Олексієнком М.М. укладено додаткову угоду № 2 до договору № 12/03/24-СК про надання професійної правничої допомоги від 12.03.2024 року (а.с. 113).
Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 2, вартість послуг адвоката щодо отримання відшкодування шкоди у зв'язку із ДТП, 17.01.2024 року приблизно о 17 год. 05 хв. в м. Києві вул. О.Довженка, 1В за участі транспортних засобів «Мерседес Спрінтер» д.н. НОМЕР_2 та «Мерседес» д.н. НОМЕР_1 в суді першої інстанції (складення позовної заяви, відповіді на відзив, клопотань) становить - 6000 грн.
Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 2, участь представника в судовому засідання в межах м. Києва становить - 3000 грн. Клієнт зобов'язаний оплатити адвокату за участь в судовому засіданні, якщо адвокат забезпечив свою явку чи явку іншого представника. Якщо судове засідання не відбулось (зокрема, але не виключно, з причин перебування судді в нарадчій кімнаті, неявки іншої сторони, перебування судді на лікарняному тощо). Клієнт сплачує адвокату - 2000 грн.
Відповідно до рахунку-фактури № 1 від 12.03.2024 року визначено розмір за професійну правничу допомогу по договору № 12/03/24-Ск від 12.03.2024 року у сумі 6000 грн (а.с. 114).
Відповідно до копії платіжної інструкції № 586186489 від 15.05.2024 року, встановлено, що ОСОБА_1 сплатив на рахунок одержувача - адвоката Олексієнка М.М грошову кошти у сумі 6000 грн, призначення платежу: «професійна правничу допомога згідно договору № 12/03/24-СК від 12.03.2024 року (а.с. 115).
З огляду на зазначене вище, враховуючи фактичний обсяг наданих ОСОБА_1. юридичних послуг, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), складність даної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що з відповідача на користь позивача слід присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн, а саме, за складення позовної заяви (що передбачено п. 1 додаткової угоди № 2до договору № 12/03/24-СК про надання професійної правничої допомоги від 12.03.2024 року, а.с. 113).
Водночас суд апеляційної інстанції не приймає до уваги п. 2 додаткової угоди, яким передбачено оплату послуг адвоката за його участь в судовому засіданні, з огляду на те, що дана цивільна справа за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 135-136), а тому відповідно судові засіданні з викликом сторін не проводились, отже відсутні підстави для відшкодування витрат на правову допомогу в цій частині.
З огляду на зазначене, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції в розмірі 6 000,00 грн та їх співмірність складності справи та виконаним адвокатом обсягу роботам, часу, виплаченого гонорару.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 36 543 грн 56 коп., пеню у розмірі 5497,48 грн, 3% річних у розмірі 631,00 грн, інфляційне збільшення боргу у розмірі 1820,40 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 витрати за проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 043/24 від 07 березня 2024 року у розмірі 12 000 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги у розмірі 3028 грн, а також судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна», код ЄДРОПУ: 22868348, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 102.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба