Справа № 362/8380/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/13744/2025
17 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2025 року у складі судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,-
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_2 , у якому просила змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 . Проводити стягнення аліментів ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягнення розпочати з дня подачі до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Позов обґрунтовано тим, що 05 червня 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2014 року. Від спільно шлюбу сторони мають спільну неповнолітню дитину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2017 року у справі № 362/5562/16-ц, змінено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 за рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 травня 2012 року на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина із частини всіх видів заробітку до 2 000 грн. щомісяця і до досягнення повноліття.
На сьогоднішній день, відповідно до вимог ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено у 2024 році прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років з 1 січня 2024 року встановлено в розмірі 3 196 грн.
А отже, обмежувати розмір аліментів лише розміром прожиткового мінімуму доходів вважається не достатнім.
Тому позивачка вважає, що для захисту своїх прав та прав неповнолітньої дитини необхідно звернутися до суду з метою вирішити питання щодо зміни способу стягнення аліментів, що стягуються на її користь на утримання сина.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржуване рішення є незаконним, прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Посилається на те, що на день звернення до суду відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» було встановлено у 2024 року прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років з 01 січня 2024 року встановлено в розмірі 3 196 грн.
Звертає увагу, що визначений рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2017 року розмір аліментів в сумі 2 000 грн менший за прожитковий мінімум на дитину відповідного віку.
Вказує, що дитина на сьогоднішній день перебуває на утриманні лише своєї матері.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1. ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За правилами п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла наступних висновків.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.89, яка ратифікована постановою Верховної Ради №789-ХІІ від 27.02.91 та набула чинності для України 27.09.91, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина 3 ст. 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
За положеннями ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
У ч. 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Згідно з п.23 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 №3 розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст стст.181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Сімейний кодекс передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду в частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, а й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Вказана правова позиція викладена в постанові ВСУ від 5.02.2014 №6-143цс13. і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У справі, яка переглядається районним судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 05 червня 2009 року, якій було розірвано на підставі рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2014 року (а.с. 7).
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6).
Відповідно до змісту виконавчого листа виданого Васильківським міськрайонним судом Київської області по справі № 362/5562/16-ц від 07 лютого 2017 року, рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області у справі за позовом ОСОБА_1 змінено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 за рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 травня 2012 року на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із частини всіх видів заробітку до 2000 грн щомісяця і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 8-9).
Виходячи з положень ст. 181,192 СК України при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Як на підставу зміни способу стягнення аліментів, позивачка просила врахувати матеріальний стан відповідача з посиланням на те, що він проходить службу в лавах Збройних Сил України та отримує постійних дохід.
Між тим, на підтвердження заявлених обставин, до справи не долучено будь-яких доказів.
Клопотань про витребування доказів не заявлено.
Як зазначено вище, отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Разом із цим, кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог (частина перша статті 81 ЦПК України).
Апеляційний суд звертає увагу, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.
Подібного висновку дійшла Об'єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17, (провадження № 61-51сво18).
З огляду на викладене, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про неврахування районним судом суті прожиткового мінімуму й необґрунтоване обмеження у зв'язку з цим розміру аліментів.
За встановлених обставин позивачка повинна довести правові підстави зміни розміру аліментів, як то передбачено вимогами ст.192 СК, а не ставити в залежність від зміни прожиткового мінімуму.
Таким чином, суд першої інстанції, дійшов висновку, що ОСОБА_1 не довела належними, допустимими та достатніми доказами наявності зміни матеріального становища ОСОБА_2 , погіршення або поліпшення здоров'я когось із сторін та інших випадків, передбачених статтею 192 СК України, що обумовлюють можливість зміни визначеного судом розміру аліментів, які стягуються на утримання неповнолітнього сина, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні її позову.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх.
Пункт 1 ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції № 2) [ВП], § 41).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач:
Судді: