Справа № 761/26547/25 Головуючий І-ї інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/6154/2025 Доповідач: ОСОБА_2
04 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: заявника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01 липня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01 липня 2025 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою від 21.05.2025.
Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що долучена до скарги заява ОСОБА_6 про вчинення кримінальних правопорушень не містить конкретних обставин об'єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених ст. 366, ст. 357, ст. 365 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01 липня 2025 року. Постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу на бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР у м. Києві. Зобов'язати уповноважену особу ТУ ДБР внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_6 від 21.05.2025 р.
Крім того, представник заявника подав клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, в якому зазначає про те, що ОСОБА_6 03.07.2025 р. було подано, а 04.07.2025 р. зареєстровано апеляційну скаргу на ухвалу суду по справі №761/26547/25 та скарга передана через електронний суд 03.07.2025 р. Так, протягом тривалого часу скарга не передана судом першої інстанції до апеляційного суду, тому затягування процесуального строку не залежить від апелянта.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги зазначає про те, що оскаржувана ухвала є незаконною, такою, що порушує вимоги кримінального процесуального законодавства. Так, суть заяви говорить про те, що після видання на руки судового рішення, ОСОБА_6 була викликана в приміщення суду, начебто на підставі того, що в неї є помилки у судовому рішенні, в неї попросили судове рішення, порвали його та видали нове іншого змісту, що є фактично злочином. Представник заявника зазначає про те, що у поданій заяві наведена інформація про подію, яка може бути предметом кримінально-правової оцінки, тобто є мінімально достатньою для внесення відповідних відомостей до ЄРДР та початку їх перевірки під час досудового розслідування, тому не можна погодитися із твердженням слідчого судді про те, що заява не містить достатніх об'єктивних даних, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Звертає увагу на те, що на стадії вирішення питання про внесення відомостей до ЄРДР перевіряється заява лише на предмет зазначення достатніх даних, які можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою кримінально караного діяння, а знищення в такий спосіб судового рішення є суттєвою підставою для початку кримінального провадження.
Апелянт зазначає про те, що посилання суду на «відсутність об'єктивних даних» суперечить положенням ч. 1 ст. 214 КПК України, яка передбачає обов'язок внесення навіть при наявному сумніві.
Крім того, хоча ст. 375 КК України виключена з КК України Законом №3233-IX, заява також містила факти щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 366, 357, 365 КК України. При цьому, на переконання представника заявника, дії, які полягають у фізичному знищенні судового акта, підробленні документів та перевищенні повноважень, виходять за межі суддівського імунітету та мають ознаки злочину.
Зазначає про те, що у даному випадку йдеться про дії, що не є частиною судового процесу: знищення судового документа, передача іншого документа не за процедурою - тобто позапроцесуальні дії, які можуть бути кваліфіковані, як кримінальні правопорушення.
Крім того, порушено принцип обов'язковості внесення відомостей незалежно від наявності доказів. Так, суд мав встановити лише факт звернення та наявність ознак кримінального правопорушення, а не надавати оцінку доказам чи кваліфікації.
Разом з тим, відмова у внесенні відомостей до ЄРДР позбавила ОСОБА_6 можливості бути визнаною потерпілою, бути учасником кримінального провадження та ефективно захищати свої права.
Заслухавши доповідь судді, думку заявника, яка підтримала вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Так, оскаржувана ухвала постановлена 01.07.2025 року без участі ОСОБА_6 , яка була належним чином повідомлена про день та час судового розгляду. Зазначена ухвала була доставлена на електронну адресу ОСОБА_6 03.07.2025 року, а з апеляційною скаргою представник - адвокат заявника звернувся через систему «Електронний суд» 03.07.2025 року, у зв'язку з чим строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді не є пропущеним.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні, серед іншого, може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
Пунктом 4 ч. 5 ст. 214 КПК України передбачено, що до ЄРДР має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
На підставі Розділу ІІ Положення про ЄРДР, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 298 від 30.06.2020 року, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Разом з тим зміст ч. 1 ст. 214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого, дізнавача чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого діючим КК України.
Згідно ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Колегія суддів зауважує, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, передбачено положеннями ч. 1 ст. 214 КПК України, а прийняття і реєстрація заяв, передбачено положеннями ч. 4 ст. 214 КПК України).
Таким чином положення частини 4 ст. 214 КПК України не є тотожними вимогам частини 1 ст. 214 КПК України, оскільки внесенню до ЄРДР підлягають лише ті відомості, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
З наданих апеляційному суду матеріалів вбачається, що у скарзі на бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, ОСОБА_6 зазначила, що у своїй заяві від 21.05.2025 року, нею було вказано про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 366, ст. 357, ст. 365, ст.375 КК України
Слідчим суддею в ухвалі вірно встановлено, що заява ОСОБА_6 від 21.05.2025 р. не містить конкретних обставин об'єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених ст. 366, ст. 357, ст. 365 КК України. Крім того, ст. 375 КК України, виключено на підставі Закону № 3233-IX від 13.07.2023.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що можливе порушення суддею норм матеріального або процесуального права не може виключно кваліфікуватись як кримінальне правопорушення, та бути підставою для притягнення судді до кримінальної відповідальності. Адже відповідні порушення (у разі їх наявності) усуваються за наслідками перегляду судового рішення в апеляційному та касаційному порядку.
Таким чином, наведені апелянтом доводи не спростовують правильності прийнятого слідчим суддею рішення, яке є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин у провадженні, а тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01 липня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою від 21.05.2025- залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4