Справа № 761/3722/25
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/10053/2025
Головуючий у суді першої інстанції: Савчук Ю.Н.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
17 листопада 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Козловцевої Олени Анатоліївни, яка діє в інтересах Державного агентства водних ресурсів, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2025 року, ухвалене у м. Києві у складі судді Савчук Ю.Н., повний текст якого складено 07 березня 2025 року, у справі №761/3722/25 за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства водних ресурсів України, третя особа: ОСОБА_1 від імені громадської організації «Проти придурків та ідіотів», про відшкодування моральної шкоди,-
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного агентства водних ресурсів України, третя особа: ОСОБА_1 від імені громадської організації «Проти придурків та ідіотів», про відшкодування моральної шкоди. Зазначав, що 02 липня 2023 року він спільно з громадською організацією «Проти придурків та ідіотів» звернувся до Державного агентства водних ресурсів України із запитом, у якому просив надати інформацію щодо переліку об'єктів водного фонду на території Коростишівської територіальної громади, не переданих в оренду чи користування, на який не отримав відповіді. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року у справі № 240/35350/23 визнано бездіяльність Державного агентства водних ресурсів України щодо ненадсилання відповіді на запит від 02 липня 2023 року протиправною та зобов'язано Державне агентство водних ресурсів України надіслати йому відповідь на запит від 02 липня 2023 року. Проте, вказане рішення суду залишилося невиконаним. Внаслідок протиправної поведінки і неналежного виконання своїх обов'язків відповідачем, він був позбавлений конституційного права на подання звернення до органів державної влади та передбаченого Законом України «Про доступ до публічної інформації» права на отримання такої інформації. Неодноразові звернення до Державного агентства водних ресурсів України навіть при наявності рішення суду, не дали результатів, що завдало йому моральної шкоди. Посилаючись на те, що в досудовому порядку вирішити спір не можливо, ОСОБА_1 просив стягнути з Державного агентства водних ресурсів України на його користь 40 000,00 грн. моральної шкоди.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного агентства водних ресурсів України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 20 000,00 грн.
Стягнуто з Державного агентства водних ресурсів України в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
В іншій частин позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Козловцева О.А., яка діє в інтересах Державного агентства водних ресурсів України, подала апеляційну скаргу. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 . Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно встановлено обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що підставою для звернення ОСОБА_1 до Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/35350/23 стало відсутність відповіді на його запит від 02 липня 2023 року. Під час розгляду вказаної справи Державне агентство водних ресурсів України надало адміністративному суду підтвердження розгляду запиту ОСОБА_1 , при цьому, у зв'язку з обмеженим фінансуванням відповідь на запит позивача була направлена звичайним листом Укрпоштою. Проте, зі слів ОСОБА_1 , дана відповідь йому не надходила. Виходячи з цього, Житомирським окружним адміністративним судом і було визнано протиправною бездіяльність Державного агентства водних ресурсів України щодо ненадсилання ОСОБА_1 відповіді на запит. На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року у справі № 240/35350/23 після його розміщення в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі «Електронний Суд» Сектором у Житомирській області Державного агентства водних ресурсів України листом від 30 травня 2024 року №277/ЖТ/21-24 було повторно надіслано позивачу відповідь на запит від 02 липня 2023 року рекомендованим листом, а також електронною поштою на адреси, зазначені у зверненні. ОСОБА_1 отримано зазначений лист 25 червня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Також, зазначає, що ОСОБА_1 не було доведено факту завдання йому Державним агентством водних ресурсів України моральної шкоди та причинного зв'язку між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. Таким чином, у суду були відсутні підстави для стягнення з Державного агентства водних ресурсів України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди.
ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу представника Державного агентства водних ресурсів України. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 02 липня 2023 року звернувся спільно з громадською організацією «Проти придурків та ідіотів» до Державного агентства водних ресурсів України із запитом, в якому просив надати інформацію щодо переліку об'єктів водного фонду на території Коростишівської територіальної громади, не переданих в оренду чи користування.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року у справі № 240/35350/23, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного агентства водних ресурсів України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Визнано бездіяльність Державного агентства водних ресурсів України щодо не надіслання відповіді на запит від 02 липня 2023 року протиправною та зобов'язано відповідача Державне агентство водних ресурсів України надіслати ОСОБА_1 у встановлений спосіб відповідь на запит від 02 липня 2023 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Посилаючись на бездіяльність Державного агентства водних ресурсів України щодо надання відповіді на його запит та виконання вказаного рішення суду, ОСОБА_1 порушив перед судом питання про стягнення із Державного агентства водних ресурсів України моральної шкоди, яку він оцінив у 40 000,00 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , стягнувши з Державного агентства водних ресурсів України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 20 000,00 грн.
Проте, колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до положенням ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист у суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, шляхом відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ЦК України у випадках і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно правовими актами, від імені держави, Автономної Республіки Крим територіальних громад за спеціальними дорученнями можуть виступати фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.
Згідно ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Тлумачення ч. 2 ст. 48 ЦПК України дозволяє зроби висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоді заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин.
Відповідно до Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 393, Державне агентство водних ресурсів України (Держводагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економіки, довкілля та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів.
Таким чином, з урахуванням вказаних норм за наявності на те підстав, ОСОБА_1 мав право заявити вимоги про відшкодування моральної шкоди за рахунок державного бюджету.
Натомість, позивач просив стягнути моральну шкоду саме з Державного агентства водних ресурсів України.
Також, ОСОБА_1 не було доведено завдання йому Державним агентством водних ресурсів України моральної шкоди.
Відповідно до п.п. 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, своє право на відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 пов'язував із ненаданням Державним агентством водних ресурсів України відповіді на його запит від 02 липня 2023 року та невиконанням рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року у справі № 240/35350/23.
Водночас, сам по собі факт ненадання або невчасного надання відповіді на запит про доступ до публічної інформації, не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди, адже для цього необхідно встановити факт завдання самої моральної шкоди, яка може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вважав встановленим, що з боку Державного агентства водних ресурсів України позивачу було завдано моральну шкоду, яка виразилась у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, що призвело до розчарування та відчуття несправедливості та негативно відобразилось на його психоемоційному стані.
Разом з тим, суд першої інстанції не навів посилання на будь-які докази, виходячи з яких він вважав встановленими вказані обставини.
При цьому, як було встановлено, Державним агентством водних ресурсів України було надано відповідь № 233/ЖТ/21-24 від 17 травня 2024 року на запит позивача від 02 липня 2023 року та надіслано на його адресу згідно супровідного листа 277/ЖТ/21-24 від 30 травня 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 04.06.2025 року №1001484463122, на якому наявна відмітка про вручення від 25 червня 2026 року.
Заявляючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 не обґрунтував яким саме чином прострочення надання Державним агентством водних ресурсів України відповіді на його запит від 02 липня 2023 року негативно вплинуло на його права, на можливість здійснення його громадського життя, порушення його соціальних зв'язків.
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що вказані обставини мали наслідком неможливість реалізації позивачем своїх конкретних прав, досягнення певного правового результату, або здійснення ним громадської діяльності.
До позовної заяви ОСОБА_1 додав лише копію свого запиту та копію рішення окружного адміністративного суду, які по суті не можуть бути належними та достатніми доказами завдання моральної шкоди.
Будь-яких інших доказів на підтвердження заявлених вимог позивач ОСОБА_1 не надав.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Державного агентства водних ресурсів України на його користь моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн.
Відповідно, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного агентства водних ресурсів України про відшкодування моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Козловцевої Олени Анатоліївни, яка діє в інтересах Державного агентства водних ресурсів, задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного агентства водних ресурсів України, третя особа: ОСОБА_1 від імені громадської організації «Проти придурків та ідіотів», про відшкодування моральної шкоди.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді