13 листопада 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи № 758/234/25
Апеляційне провадження № 22-ц/824/13759/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Блащука А.С., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересована особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства, -
У січні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, у якому просила встановити факт батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, який загинув при виконанні бойового завдання під час захисту Батьківщини ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір'ю якої є ОСОБА_1 ; встановити факт батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , матір'ю якої є ОСОБА_1 (а.с. 1-4).
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що з 2009 року позивач проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу та планували оформити в органах РАЦС свої відносини як чоловіка та дружини.
За час спільного проживання у позивача та ОСОБА_3 народилися діти: донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В зв'язку з тим що, позивач та ОСОБА_3 не перебували в офіційному шлюбі та за спільною згодою між ними, в актових записах про народження дітей зі слів позивачки (на підставі ч. 1 ст. 135 СК України) були внесені відомості про батька - ОСОБА_5 .
Зазначала, що позивач та ОСОБА_3 мешкали в квартирі його матері - ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 . Також, позивач зазначила, що ОСОБА_2 визнає дітей позивачки та ОСОБА_3 своїми онуками.
ОСОБА_3 був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 від отриманої вибухової травми внаслідок військових дій в м. Торецьк, Бахмутського р-ну, Донецької області.
В листопаді 2024 року в порядку окремого провадження позивач зверталась до Шевченківського районного суду м. Києва з заявою про встановлення факту батьківства. Однак, своєю ухвалою від 25.12.2024 Шевченківський районний суд м. Києва відмовив у відкритті провадження, мотивуючи це тим, що зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право, так як вимога про встановлення факту батьківства дітей щодо вже померлої особи тягне за собою не тільки питання оформлення виплат по втраті годувальника, а й спадкові правовідносини щодо майна померлого.
Встановлення факту батьківства необхідно позивачу для захисту інтересів дитини, зокрема для оформлення пенсії по втраті годувальника та можливого права на спадщину, захисту майнових та немайнових прав та законних інтересів дитини (а.с. 1-4).
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересована особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства ОСОБА_1 - залишено без задоволення (а.с. 74-74б).
Не погодившись з рішенням районного суду, 30 червня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шокуров Ю.Л. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с. 82-84).
Посилався на те, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права та є протизаконним. Звертав увагу, що в судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 повідомила суду, що вона визнає позовні вимоги та просить їх задовольнити, однак суд в порушення вимог ч. 4 ст. 206 ЦПК України відмовив в задоволенні позову.
Суд не прийняв до уваги, що відповідачка визнавала позовні вимоги, а визнання позову ніяким чином не порушувало права, свободи чи законні інтереси будь-яких осіб. Визнанням позову відповідачка намагалась захистити права неповнолітніх дітей, своїх онуків, які можуть мати право на оформлення пенсії по втраті годувальника та можливого права на спадщину, захисту майнових та немайнових прав.
Вказував, що 10 березня 2025 року було подано клопотання про необхідність з'ясування думки дітей позивачки щодо предмету спору. Однак, суд відмовив в задоволенні цього клопотання та ухвалу не виніс чим порушив ст. 260 ЦПК України. Відмова в задоволенні клопотання про заслуховування думки дітей порушує права дітей на отримання допомоги в зв'язку з втратою батька, а також порушує норми міжнародного права щодо прав дітей.
Крім того, свідки в судовому засіданні чітко зазначили, що у позивачки та ОСОБА_3 була повноцінна родина, однак, суд формально віднісся до показів свідків, що стало підставою для відмови в позові (а.с. 82-84).
15 вересня 2025 року від начальника Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла заява в якій зазначено прохання керуватись нормами чинного законодавства та у разі задоволення заяви про визнання батьківства зазначити усі необхідні дані про батька, справу просила розглянути за відсутності представника (а.с. 118-122).
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити. Відповідач ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити.
Інші особи до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази. Начальник Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - Годзевич Н. просила розглянути справу за відсутності представника та під час розгляду справи врахувати лист роз'яснення від 09.09.2025 року № 750/33.10-32 щодо необхідності, у випадку задоволення позову, зазначення повних відомостей щодо батька дітей з метою належного виконання рішення суду (а.с. 118, 130-133, 138-142).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України», № 16652/04).
Зважаючи на вимоги п. 2 частини восьмої ст. 128, частини п'ятої ст. 130, , частини другої ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази, які містяться в матеріалах справи, не містять доказів, які б підтверджували спільне проживання та ведення спільного господарства між позивачем та ОСОБА_3 (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування, виписки щодо руху коштів по рахункам, спільні фотографії тощо) окрім показів зазначених свідків. Не надано суду й будь-яких доказів визнання ОСОБА_3 свого батьківства стосовно ОСОБА_4 , ОСОБА_4 .
Колегія суддів не погоджуєтьсяз вказаними висновками суду, з огляду на наступне.
Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Як визначено частиною другою статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу - ч. 4 ст. 128 СК України.
Частиною першою статті 135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до частини першої статті 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.
Аналіз норми статті 130 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (стаття 128 СК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18 (провадження № 61-18333св19), рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.
Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.
Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення вказав, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 08.07.2010 Відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначено: батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_1 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 19.07.2011 Відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначено: батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_1 .
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , зареєстрованого Відділом РАГС Шевченківського району м. Києва за № 520 13 серпня 1998 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 був розірваний 13 серпня 1998 року (а.с. 134-137, 143).
Іншого шлюбу ОСОБА_3 зареєстровано не було і таких даних до суду не надано.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 помер (загинув) в результаті вибухової травми внаслідок воєнних дій, що підтверджено довідкою про причини смерті № 3889м/1682с від 30.08.2024, що також підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 03.09.2024, виданого Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 є матір'ю ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 14 січня 1971 року та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 від 09.02.1990 року за яким ОСОБА_7 змінила прізвище у зв'язку із укладенням шлюбу (а.с. 19-22)
Відповідач ОСОБА_2 , яка є матір'ю ОСОБА_3 , визнає дітей позивача своїми онуками, що підтвердила в судовому засіданні в суді першої інстанції та в апеляційному суді, що підтверджується протоколом та звукозаписом судового засідання (а.с. 70-72, 144 ).
Допитані судом першої інстанції свідок ОСОБА_8 та свідок ОСОБА_9 підтвердили у судовому засіданні, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом як сім'я на постійній основі з 2007 року, що підтверджується протоколом та звукозаписом судового засідання (а.с. 70-72).
Так, свідок ОСОБА_8 показала суду, що «живе в тому ж будинку, що і позивачка починаючи з 2000 року, а позивачка разом із чоловіком із 2007 року. Сім'я дуже хороша, за час поки вони живуть в одному будинку ніколи не чула сварок, в позивачки та її чоловіка ОСОБА_3 двоє дітей, ніколи і подумати не могла про те, що позивачка та її чоловік не перебувають в офіційно зареєстрованому шлюбі. Сім'я доброзичлива, любляча, постійно гуляли з дітьми». Свідок ОСОБА_9 показала суду, що «проживає в тому ж будинку, що і позивачка починаючи з 2000 року. Десь в середині 2000-х вперше побачила позивачку з чоловіком, але особисто їх не знала. Починаючи з 2012 року і по сьогодняшній день працює консьєржем в тому ж будинку, що і проживає, тому весь цей час поки працює, постійно бачила позивачку з чоловіком ( ОСОБА_3 ). Дуже часто бачила, як чоловік гуляв з дітьми, інколи гуляли всією сім'єю» (а.с. 70-72).
Позивачем було надано до суду виписку з карткового рахунку ОСОБА_1 , з якого вбачається, що останній здійснювались перекази грошових коштів на кратку ОСОБА_1 від ОСОБА_3 у 2023-2024 роках (а.с. 59-67).
В судовому засіданні судом апеляційного суду було з'ясовано питання тривалого за часом (з 2010 року і з 2011 року) невирішення питання встановлення батьківства, на що позивачка ОСОБА_1 пояснила, що таке не вирішувалось через побоювання у зв'язку з переслідуваннями колишнього (померлого згодом) чоловіка позивачки від першого шлюбу, який поводився агресивно (переслідував, завдавав побоїв позивачці), у зв'язку із зазначеним вони з ОСОБА_3 вирішили не реєструвати відносини, що підтверджується протоколом та звукозаписом судового засідання (а.с. 129).
Судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи було з'ясовано питання можливості призначення судово-медичної експертизи, у т.ч. посмертної та (або) судової експертизи біологічного споріднення між дитиною та її бабусей - відповідачкою ОСОБА_2 (матір'ю загиблого ОСОБА_3 ).
Відповідно до відповіді Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 31.10.2024 станом на 30.10.2024 ДНК-профілю ОСОБА_3 немає в центральному обліку генетичних ознак людини/електронному реєстрі геномної інформації людини (а.с. 23).
З письмової відповіді Державної спеціалізованої установи «КИЇВСЬКЕ МІСЬКЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ» вих. № 26/12/2024/Азвід 30.12.2024 встановити біологічну спорідненість між бабусею (матір'ю батька) та дитини неможливо, у зв'язку з відсутністю відповідних методик (а.с. 24-25).
Позивачкою ОСОБА_1 повідомлено, що для поховання надійшли останки тіла загиблого ОСОБА_3 в двох пакетах, які зазнали змін внаслідок недотримання температурних умов зберігання що підтверджується протоколом та звукозаписом судового засідання (а.с. 129).
Поряд з цим, інші наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують можливість встановлення факту батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що мати загиблого - відповідачка ОСОБА_2 підтвердила факт сумісного проживання однією сім'єю в належній відповідачці квартирі з 2007 року її сина - ОСОБА_3 з позивачкою ОСОБА_1 , та підтвердила, що її син - ОСОБА_3 є батьком дітей - доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 70-72, 144).
Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що у заявниці наявний спір з іншою особою, яка претендує на отримання майна та (або) грошової допомоги від держави в зв'язку із загибеллю військовослужбовця.
Колегія суддів звертає увагу на правову позицію Верховного Суду (постанова від 24.01.2024 у справі № 367/4662/22, провадження 61-15826св23), згідно з якою законом не встановлено конкретного і вичерпного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення такого факту можуть бути будь-які відомості, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (стаття 128 СК України). Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є лише одним із засобів доказування, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. У разі відсутності такого висновку не виключається встановлення батьківства на підставі інших доказів. Таким чином, формальний підхід суду першої інстанції, який фактично пов'язав задоволення позову з наявністю лише ДНК-тесту, є неправильним застосуванням норм матеріального права та суперечить сталому правозастосуванню Верховного Суду.
Суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, зокрема визнанню позову відповідачкою ОСОБА_2 (матір'ю загиблого ОСОБА_3 ) та її підтвердженню, що діти є її онуками. Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України, обставини, визнані учасниками справи, не підлягають доказуванню. Враховуючи, що відповідачка, як спадкоємиця, визнає вимоги, таке визнання є достовірним і добровільним. Суд першої інстанції, відмовивши у позові попри його визнання відповідачкою, порушив вимоги частини четвертої статті 206 ЦПК України, оскільки таке визнання не порушує прав чи інтересів інших осіб.
Крім того, суд першої інстанції формально відкинув інші наявні докази у сукупності: показання свідків, які підтвердили тривале спільне проживання як сім'ї (з 2007 року) та спільне виховання, а також письмові докази регулярних грошових переказів від ОСОБА_3 позивачці, що є прямим доказом спільного утримання сім'ї. Встановлення факту об'єктивної неможливості проведення ДНК-експертизи (через відсутність профілю у базах, непридатність останків та відсутність методики для експертизи «бабуся-онуки» у конкретній установі) унеможливлює використання цього виду доказування, що не може бути підставою для відмови у позові.
Зважаючи на вирішальне значення визнання позову відповідачкою ОСОБА_2 , а також сукупність інших належних та допустимих доказів (покази свідків та фінансові підтвердження утримання), колегія суддів вважає, що вимоги позивача доведені у повному обсязі.
Згідно до ст. п. 2, ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Таким чином, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року - скасувати, ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересована особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства - задовольнити.
Встановити факт батьківства ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, адреса проживання: АДРЕСА_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України. Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 № 1299 від 08 липня 2010 року, складеного Відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, зазначивши у відомостях про батька дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України.
Встановити факт батьківства ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, адреса проживання: АДРЕСА_1 ) стосовно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України. Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 № 1226 від 19 липня 2011 року, складеного Відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, зазначивши у відомостях про батька дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її ухвалення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 18 листопада 2025 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
В.В. Саліхов