Справа № 357/2067/25
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/13063/2025
12 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Гаталяк Надії Іванівни в інтересах акціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2025 року та додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2025 року у складі судді Цуранова А.Ю.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Ідея Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до АТ «Ідея Банк», ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті», у якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 22 травня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., зареєстрований в реєстрі за № 1151, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості в розмірі 48 539 грн 46 коп. Вирішити питання судових витрат.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень дізналася про наявність відносно неї виконавчого провадження № НОМЕР_1 при примусовому виконанні оскаржуваного виконавчого напису, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Сидорчуком А.А. 24 червня 2020 року.
Позивачка заперечує існування будь-якої заборгованості за кредитним договором № Z06.00600.004295789 від 04 вересня 2018 року, вважає вказаний виконавчий напис незаконним, необґрунтованим та прийнятим з грубим порушенням чинного законодавства.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 22 травня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., зареєстрований в реєстрі за № 1151, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк». Стягнуто з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп. В задоволенні позову до ТОВ «ФК «Сонаті» відмовлено.
Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2025 року заяву адвоката Назаренка Р.А. в інтересах ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
В апеляційній скарзі Гаталяк Н.І. в інтересах АТ «Ідея Банк» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2025 року просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вказує, що 16 листопада 2023 року АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» уклали договір факторингу №16/11-23, згідно якого банк відступив право вимоги ОСОБА_1 , що виникло на підставі кредитного договору Z06.00600.004295789 від 04 вересня 2018 року.
Звертає увагу, що після укладення зазначеного вище договору факторингу, ТОВ «ФК «Сонаті» набула статусу кредитора (стягувача) згідно виконавчого напису.
Посилається, що згідно висновків Верховного Суду, які містяться в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 639/4836/17 (провадження № 61-21697св19): «у разі відступлення права вимоги новий кредитор змінює собою особу у всіх правах, що існували на момент здійснення відступлення і не припинилася внаслідок такої зміни кредитора у зобов'язанні».
В апеляційній скарзі Гаталяк Н.І. в інтересах АТ «Ідея Банк» на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2025 року проситьскасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Скаржник посилається на те, що у заяві про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу представник позивача не обґрунтував поважність причин не подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі.
Окрім цього, подаючи заяву представником позивача на підтвердження понесених витрат на правову допомогу подано документи, які були наявні у нього на момент ухвалення рішення від 19 травня 2025 року у даній справі.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялася належним чином.
Від представниці АТ «Ідея Банк» Заставної О.В. надійшло клопотання про проведення всіх наступних судових засідань у справі в режимі відеоконференції у приміщенні Львівського апеляційного суду, що знаходиться за адресою: 79008, м. Львів, пл. Соборна, 7.
Окрім цього посилаючись на неможливість прибути в призначене судове засідання безпосередньо до Київського апеляційного суду через його віддаленість та запроваджений в Україні воєнний стан, а тому просила також відкласти розгляд справи на іншу дату.
Між тим причини неявки до суду є не поважними, а тому клопотання не підлягає до задоволення.
При цьому заявниця не заявила про розгляд справи в режимі відеоконференції уже в призначеному судовому засіданні на 12 листопада 2025 року о 16 год 00 хв, а тому клопотання про проведення всіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції підлягає залишенню без розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції від 19 травня 2025 року відповідає зазначеним вимогам.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Матеріалами справи та судом встановлено, що 22 травня 2020 року приватним нотаріусом КМНО Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис, реєстровий № 1151, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором № Z06.00600.004295789 від 04 вересня 2018 року (а.с. 19).
Сума заборгованості за вказаним виконавчим написом складає 48 539 грн 46 коп в тому числі:
строковий основний борг - 13 198 грн 17 коп,
прострочений основний борг - 18 205 грн 37 коп,
прострочені проценти - 5 093 грн 74 коп,
строкові проценти - 52 грн 34 коп,
строкова плата за обслуговування кредиту - 595 грн 53 коп,
прострочена плата за обслуговування кредиту - 7 375 грн 77 коп,
пеня - 2 118 грн 54 коп,
плата за вчинення виконавчого напису - 1 900 грн.
Період заборгованості наведений з 04 лютого 2020 року по 07 квітня 2020 року включно.
На підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Сидорчуком А.А. винесено постанову № НОМЕР_1 від 24 червня 2020 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ідея Банк» заборгованості в розмірі 48 539 грн 46 коп (а.с. 15-16).
03 лютого 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Сидорчуком А.А. винесено постанову про розшук майна боржника (а.с. 17-18).
У справі також наявний розрахунок заборгованості за кредитним договором № Z06.00600.004295789 від 04 вересня 2018 року, копія договору факторингу № 16/11-23, укладеного 16 листопада 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Сонаті», а також завірений представником АТ «Ідея Банк» витяг з додатку № 1 до договору факторингу № 16/11-23 від 16 листопада 2023 року реєстр боржників № 1 від 16 листопада 2023 року (а.с. 55-63).
Задовольняючи позов в частині вимог до АТ «Ідея Банк» суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять документів, що надають правові підстави для видачі нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису.
Щодо вимог заявлених до ТОВ «ФК «Сонаті», то суд його визнав не належним відповідачем, оскільки за змістом оскаржуваного виконавчого напису та матеріалів справи вбачається, що кредитний договір укладено між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», саме останній вказаний стягувачем за виконавчим написом, а також в постановах приватного виконавця.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановленому законом.
Згідно із частиною першою статті 39 Закону України "Про нотаріат" порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Окрім цього, виконавчий напис може бути видано лише при наявності нотаріально посвідченого та укладеного між сторонами кредитного договору, за яким стягнення заборгованості проводитися у безспірному порядку.
Між тим, належних доказів на підтвердження законності дій приватного нотаріуса, пов'язаних з вчиненням оспорюваного виконавчого напису, до справи не долучено.
В апеляційній скарзі АТ "Ідея Банк", як на підставу для відмови у задоволенні позову посилається виключно на пред'явлення позову до нього як неналежного відповідача.
Проте, з такими доводами апеляційної скарги колегія суддів погодитися не може.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 порушення своїх прав пов'язувала з виданням нотаріусом виконавчого напису в інтересах АТ «Ідея Банк».
Відступлення АТ «Ідея Банк» прав вимоги за укладеним із позивачем кредитним договором на користь ТОВ «ФК Сонаті», не свідчить про подання позивачкою позову до неналежного відповідача.
Так як, в силу вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
"Належний відповідач" та "правонаступник відповідача" не є тотожними поняттями.
В силу вимог ст. 51 ч. 2 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем.
Проте, відповідно до ст. 55 ч. 1 ЦПК України у разі заміни кредитора у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії судового процесу.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що з матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1 вбачається, що стягувачем є АТ «Ідея Банк», постанов про заміну стягувача у даному виконавчому провадженні до матеріалів справи не долучено.
Також відсутні будь-які ухвали, рішення про зміну стягувача у даному виконавчому провадженні.
Апеляційний суд вважає, що будь-яких аргументів щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк», окрім помилкового тлумачення скаржником норм процесуального права щодо визначення належності відповідача у справі, апеляційна скарга не містить.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.
Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення, варто зазначити наступне.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява представника позивачки про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.
З такими висновками колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.
Згідно частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).
Згідно ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники подають докази у справі безпосередньо до суду, у строк, визначений законом або судом.
Відповідно до частини 1 статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже, усі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані у визначені процесуальними нормами строки, а неможливість подання доказів у такі строки повинна бути письмово доведена до суду та належним чином обґрунтована.
До заяви про ухвалення додаткового рішення представницею позивача долучено:
копія договору-доручення про надання правничої допомоги від 10 лютого 2025 року, укладений між АБ «Ольги Пєнязькової» та ОСОБА_1 ;
копія додаткової угоди від 10 лютого 2025 року;
3) копія прибуткового ордеру АБ «Ольги Пєнязькової» № 10/02 від 10 лютого 2025 року про отримання від ОСОБА_1 суми за договором в розмірі 5 000 грн.
Відповідач в свою чергу подав заперечення на заяву у якій вказував про наявність підстав до відмовити, оскільки позивачка не обґрунтувала причин не подання таких доказів до судових дебатів.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано наступне: «З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).
У випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат».
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23)).
Відповідно до матеріалів, у позовній заяві заявлено, що ОСОБА_1 планує понести витрати в розмірі 5 000 грн.
До заяви про ухвалення додаткового рішення позивачкою долучено докази, які датовані ще 10 лютого 2025 року, проте його не надано до суду разом з позовною заявою, яка надіслана до суду 12 лютого 2025 року.
Отже, всупереч положенням статті 246 ЦПК України, заявник не навів суду жодних поважних причин щодо неможливості подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів.
За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із вирішенням спору у відповідному судовому рішенні. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості своєчасно подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин; подачі відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів; наявності належного обґрунтування поважності причин, що перешкоджають подачі доказів до закінчення судових дебатів.
Таким чином, апеляційний суд доходить висновку про скасування додаткового рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2025 року, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу відмовити, оскільки заява не містять обґрунтування поважних причин неподання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Гаталяк Надії Іванівни в інтересах акціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2025 року залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2025 року залишити без змін.
Апеляційну скаргу Гаталяк Надії Іванівни в інтересах акціонерного товариства «Ідея Банк» на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2025 року задовольнити.
Додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: