Справа № 369/10491/25
№ апеляційного провадження: 33/824/5060/2025
13 листопада 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Слюсар Т.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 вересня 2025 року під головуванням судді Перекупки Г.А., якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності, за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 вересня 2025 року ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 04 червня 2025 року о 18 год. 46 хв. вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, а саме: керував транспортним засобом HONDA, державний номерний знак НОМЕР_1 , по провул. Озерному, 2, с. Жорнівки Фастівського району Київської області в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку зі згоди водія проводився через прилад DRAGER 6810, ARBL 0602, показник: 2,78 проміле. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9а Правил дорожнього руху яким передбачено, що водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чим вчинив адміністративне правопорушення, за що статтею 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
Не погодившись з указаною постановою 18 вересня 2025 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Звертає увагу, що до матеріалів справи долучено CD диск, проте його не зазначено в переліку документів, які долучені до протоколу.
Вказано, що відеофіксування події повинно проводитися з моменту зупинки транспортного засобу і до кінця процедури огляду, однак поліцейськими не було проведено таких дій.
Посилається на те, що відео зйомка не проводилась безперервно, що є порушенням п. 5 розділу II Інструкції.
Окрім цього, на відео не зафіксовано факту керування транспортним засобом. З відеозапису вбачається, що поведінка особи є адекватною та не вбачається ознак сп'яніння, які зазначені у протоколі.
Зазначає, що після проведеного огляду поліція не роз'яснила і не запитала чи погоджується особа з результатами чи ні та чи потрібно їхати до лікаря нарколога, а відразу повідомила, що складає протокол за ст. 130 КУпАП.
Вказує, що з відеозаписів з камер спостереження інспекторів поліції на яких зафіксовані обставини проведення обстеження на стан алкогольного сп'яніння вбачається, що інспектор патрульної поліції дістав мундштук, особа двічі зробила продув, але жодного разу працівники поліції не змінили мундштук. Тобто двічі в один мундштук було зроблено задувку.
Звертає увагу, що із матеріалів справи не вбачається, що водій допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупиняти.
Крім того, водія не було відсторонено від керування транспортним засобом, про що свідчить відсутність в матеріалах справи відповідного документа встановленої форми, а саме акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.
Під час апеляційного розгляду суд заслухав пояснення захисниці ОСОБА_1 - адвоката Ничик А.В., яка підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити її з наведених в ній підстав.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст. ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов'язаний:
- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Згідно з п. 2.9 а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено наступне.
Згідно з даними чеку Drager протестовано особу - ОСОБА_1 - результат тесту - 2,78‰ (а.с. 3).
Вивченням матеріалів справи встановлено, що відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 351390 від 04 червня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 04 червня 2025 року о 18 год. 46 хв. вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, а саме: керував транспортним засобом HONDA, державний номерний знак НОМЕР_1 , по провул. Озерному, 2, с. Жорнівки Фастівського району Київської області в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку зі згоди водія проводився через прилад DRAGER 6810, ARBL 0602, показник: 2,78 проміле. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9а Правил дорожнього руху яким передбачено, що водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чим вчинив адміністративне правопорушення, за що статтею 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність (а.с. 1).
Наявні у справі докази узгоджуються між собою та у своїй сукупності свідчать про порушення ОСОБА_1 положень п. 2.9 (а) ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому їх правильно покладено судом першої інстанції в обґрунтування висновків про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за встановлених обставин.
Відеозапис долучений до справи свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Відеозапис є одним із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення й суд його оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З відеозапису нагрудних камер працівників поліції убачається, що у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти тест за допомогою спецзасобу Драгер DRAGER MOBILE PRINTER ALCOTEST 6810, на що останній погодився (а.с. 6).
За результатами проведеного тесту виявлено алкогольне сп'яніння - 2,78 ‰.
Доводи скаржника, про те, що на відео не зафіксовано факту керування транспортним засобом апеляційна інстанція відхиляє, оскільки вказане спростовується відеозаписом з нагрудної камери, з якої убачається, що скаржник не заперечував, що він керував автомобілем у нетверезому стані до зупинки правниками поліції.
Більше того, підписавши протокол про адміністративне правопорушення, будь-яких заперечень щодо його складення чи пояснень не надав, лише зазначив, що надасть їх у суді, що зроблено не було
До того ж дії працівників поліції в установленому законом порядку не оскаржено.
Відтак, у результаті дослідження та перевірки наявних у матеріалах справи доказів, у апеляційного суду відсутні підстави вважати відеозапис сфальсифікованим, а доводи скаржника слушними. Тобто вказаний відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій, при цьому, він отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних у нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Отже, водій ОСОБА_1 реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що районний суд правильно оцінив наявні в даній справі докази, відповідно до вимог ст. 251 КУпАП та дійшов до правильних висновків про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.9А Правил дорожнього руху, а також, що його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з виявлення алкогольного сп'яніння.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Більш того Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначене в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у відповідності до положень ст. 33 КУпАП.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова районного суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано стягненню - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.А. Слюсар