Провадження № 11-кп/803/3624/25 Справа № 201/11916/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
про повернення апеляційної скарги
19 листопада 2025 року м. Дніпро
Суддя-доповідач Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_2 , ознайомившись з апеляційними скаргами захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , а також захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на вирок Соборного районного суду м. Дніпра від 03 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 376-1, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України,
Вироком Соборного районного суду м. Дніпра від 03 жовтня 2025 року затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_8 , визнано останнього винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 332, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 376-1, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в судових органах на строк 2 роки та з конфіскацією всього належного майна. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки та поклавши на обвинуваченого обов'язки, передбачені ст. 76 КК України. На підставі ст. 77 КК України конфіскацію майна вирішено не застосовувати.
Не погоджуючись з цим рішенням, захисники ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись до суду з апеляційними скаргами.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку про необхідність повернення апеляційних скарг апелянтам, виходячи з наступних підстав.
Частиною четвертою статті 394 КПК України визначено коло осіб, які мають право оскаржити вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості, до яких належить: обвинувачений, його захисник, законний представник виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; прокурор виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Верховний Суд України в постанові від 03 березня 2016 року у справі N 5-347кс 15 зробив правовий висновок про те, що конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком установленої законом заборони на таке оскарження. При цьому відсутність "інших осіб" у вичерпному переліку суб'єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК, за умови, що судове рішення стосується їхніх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та зверненні до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК. Отже, при вирішенні питання, чи є підстави для оскарження рішення суду до суду вищого рівня певною особою, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді, ключовим є з'ясування, чи насправді це рішення стосується інтересів конкретної особи.
За висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 639/2837/19, суддя-доповідач суду апеляційної інстанції, вирішуючи відповідно до вимог ст. 398 КПК питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок на підставі угоди, має впевнитися, що у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на дану конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що посилання на інших осіб, у співучасті з якими ОСОБА_8 вчинив кримінальні правопорушення, оскаржуваний вирок не містить, як і обставин, які б надавали можливість таких осіб ідентифікувати.
За цих умов, підстави вважати, що цей вирок стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
З огляду на те, що апеляційні скарги надійшли від осіб, які права їх подавати не мали, апеляційні скарги підлягають поверненню останнім.
Керуючись ст. 399 КПК України, суддя, -
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , а також захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на вирок Соборного районного суду м. Дніпра від 03 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 376-1, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, повернути апелянтам.
Копію ухвали разом з апеляційними скаргами надіслати захисникам ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя ОСОБА_2