Провадження № 22-ц/803/7811/25 Справа № 204/10050/24 Суддя у 1-й інстанції - Книш А. В. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
17 листопада 2025 року
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
судді-доповідача: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 20 травня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У жовтні 2024 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовувало тим, що відповідач звернувся до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету -заяву б/н від 18.02.2013 року. На підставі даної анкети - заяви ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 56 320 грн. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримав згідно Довідки про видані картки платіжний інструмент - кредитну картку номер НОМЕР_1 , строк дії - 07/16, тип - універсальна.
Після спливу строку дії першої картки відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані картки НОМЕР_2 ,строк дії-07.2020 року,тип-універсальна.
06 липня 2020 року відповідачем підписано власноручно Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погоджено наступні умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту - відновлювана кредитна лінія до 50 000 грн.; тип кредитної карти - картка «Універсальна»; строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією; процентна ставка - 43,2% річних; (п.1.3 Договору); розмір мінімального обов'язкового платежу - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100,00 грн. щомісячно або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн. щомісячно - у разі прострочення з 31-го дня - 10% від заборгованості, у разі прострочення з 181-го дня - 100% від заборгованості, проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості. строк дії - 03/24, тип - «Універсальна».
Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 року № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України».
Відповідач користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, але припинив надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 19 вересня 2024 року має заборгованість у розмірі 63 818,8 грн., яка складається з наступного: 56 274,38 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7 544,42 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 63 818,8 грн. та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Рішенням Чечелівського районного суду м. Дніпра від 20 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду першої інстанції як незаконне та необґрунтоване, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі; стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне та не всебічне з'ясування обставин справи.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 підписала Заяву № б/н від 18.02.2013 року. На підставі вищевказаної анкети-заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 07/16, тип - Універсальна, встановлено початковий кредитний вигляді з можливістю подальшого збільшення.
Також, 06.07.2020 року відповідачем було підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та паспорт споживчого кредиту від 06.07.2020 року та отримав кредитну картку номер - НОМЕР_2 , строк дії - 07/20, тип - Універсальна. Це є проміжна Заява про приєднання до умов і правил банківських послуг, яка змінює умови кредитування, до вже існуючого кредитного рахунку, який був відкритий 18.02.2013 року.
Всі істотні умови кредитування (розмір відсотків та неустойки тощо) було узгоджено у Заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 06.07.2020 року, що особисто підписано Відповідачем, розрахунок заборгованості за відсотками здійснено відповідно до погоджених умов.
Як вбачається з виписки по рахунку відповідач користувався кредитним лімітом з використанням платіжного інструменту №5211537325896756 та №4149439391476649, розраховувався кредитною карткою за покупки в торгових точках, здійснювала переводи коштів на іншу карту, після проведення платіжних операцій картковий рахунок мав мінусовий баланс, проте, також і здійснювала погашення використаних кредитних коштів, шляхом поповнення рахунку готівкою в терміналі самообслуговування та переказу власних коштів з інших рахунків. Всі ці операції підтверджують факт отримання відповідачем кредитної карти №5211537325896756 та №4149439391476649 її активації та використання, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Отже, відповідач користуючись кредитними коштами здійснював погашення заборгованості, після чого продовжував користування кредитним лімітом. Відповідні обставини також підтверджуються випискою по карткового рахунку.
Таким чином, відповідач користуючись кредитними коштами, мав зобов'язання щодо повернення використаного тіла кредиту та сплати відсотків відповідно до умов, погоджених ним з підписанням Заяви 18.02.2013 року, також підписавши оновлену Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 06.07.2020 року (з оновленими умовами кредитування).
Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженим наказом Мін'юсту від 12.04.12 року № 578/5. Виписки, з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Тому вважає, що суд першої інстанції належним чином не дослідив надані банком документи, зокрема розрахунок заборгованості у взаємозв'язку із випискою з особового рахунку позичальника, що призвело до звільнення відповідача від обов'язку повернення банку фактично отриманої суми кредитних коштів та відсотків за їх користуванням.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 63 818,8 грн., тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що надані позивачем документи не містять належних відомостей щодо умов кредитування, зокрема щодо розміру кредитного ліміту та інших істотних умов договору, в тому числі і щодо розміру заборгованості за простроченими відсотками та строку його дії.
Проте такий висновок не відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Із матеріалів справи вбачається, що згідно анкети заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ОСОБА_1 18.02.2013 року уклала кредитний договір з позивачем, що підтверджується її підписом.
Відповідач 06.07.2020 року власноручно підписала паспорт кредиту та заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, де визначений розмір відсотків за користування кредитними коштами. Зміст зобов'язання в наведених документах викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та наданого позивачем розрахунку дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов'язаний повернути, із сплатою процентів за кредитним договором в розмірі та умовах погоджених сторонами у заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг.
ОСОБА_1 ознайомилася з наданою в заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг інформацією, про що свідчить її підпис, погодилася з конкретними умовами щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та уклала кредитний договір шляхом особистого підписання анкети - заяви. Тобто таким чином висловила своє волевиявлення щодо укладання кредитного договору за конкретних умов.
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 19 вересня 2024 року становить 63 818,8 грн., яка складається з наступного: 56 274,38 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7 544,42 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Заборгованість за відсотками позивачем стала нараховуватися з 01.09.2022 року, тобто після підписання відповідачем заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг з зазначенням відсотків за користування кредитом.
Відповідно до довідки про зміну умов та обслуговування кредитної картки,оформленої на ОСОБА_1 старт карткового рахунку відбувся 18.02.2013 року, зміна кредитного ліміту відбувалася 22.04.2014 року; 23.06.2016 року; 31.05.2017 року; 08.07.2019 року; 05.06.2020 року; 10.09.2020 року;16.06.2021 року;10.12.2021 року;27.07.2022 року;26.12.2022 року. Кредитний ліміт збільшився до 56320 грн.
За кредитним договором ОСОБА_1 було надано наступні кредитні картки типу «Універсальна»: 18.02.2013 року картку № НОМЕР_1 терміном дії 07/16; 11.11.2016 року картку № НОМЕР_2 терміном дії 07/20; 06.07.2020 року картку № НОМЕР_3 терміном дії 03/24.
Крім того, матеріали справи містять банківську виписку по рахунку ОСОБА_1 за договором №б/н за період з 18.02.2013 року по 24.09.2024 року.
Із наданих позивачем доказів, зокрема виписки за карткою ОСОБА_1 вбачається, що остання користувалася кредитними коштами шляхом отримання готівки у банкоматі та відділенні банку, розраховувалася ними за товари та послуги, а також здійснювала повернення кредитних коштів позивачу. Всі ці дії свідчать про те, що відповідач отримував кредитні кошти та користувався ними з частковим поверненням.
Надані позивачем докази в підтвердження укладання кредитного договору між сторонами апеляційний суд вважає належними та допустимими.
Кредитний договір відповідачем недійсним не визнавався, ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами протягом тривалого часу, договір нею виконувався, тобто вносилися платежі, хоч і не своєчасно та не в повному обсязі, що підтверджується розрахунком заборгованості, що в своїй сукупності вказує на наявність договірних відносин між сторонами та дійсність кредитного договору. Зазначені обставини нічим не спростовуються. На що не звернув уваги суд першої інстанції.
Відповідно до положень статей 12,18 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Висновок суду першої інстанції про те, що банк не надав належних доказів, а тому його позов не доведений, є передчасним, оскільки банк надав всі документи, в тому числі і виписку із рахунку про рух коштів, які підтверджують отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, користування ними. При цьому відповідачем не спростовано надані докази і вимоги про визнання цього договору недійсним, зміни або розірвання його ним не заявлялись.
Судом першої інстанції не прийнято до уваги, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати
його виконання в будь-який час через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, суд першої інстанції, помилково зазначив про відсутність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту, оскільки укладення кредитного договору між сторонами підтверджується в сукупності іншими належними доказами.
Враховуючи наведене позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором від 18.02.2013 року станом на 19.09.2024 року у розмірі 63818,8 грн., з яких: 56274,38 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7 544,42 грн. - заборгованість за погодженими сторонами відсотками.
З урахуванням викладеного позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є доведеними та підлягають задоволенню.
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за кредитом станом на 19 вересня 2024 року в сумі 63 818,8 грн., з яких: 56 274,38 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7 544,42 грн. - заборгованість за погодженими сторонами відсотками.
Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, то є підстави для зміни розподілу судових витрат.
Позивачем при зверненні до суду першої інстанції сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн. та при зверненні з апеляційною скаргою - 3633,60 грн. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 6056 грн..
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 63 818,8 грн., що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст.368, 369, 376, 382 ,384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Чечелівського районного суду м. Дніпра від 20 травня 2025 року скасувати.
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 18.02.2013 року станом на 19 вересня 2024 року в сумі 63 818,8 грн (шістдесят три тисячі вісімсот вісімнадцять гривень вісімдесят копійок), з яких: 56 274,38 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7 544,42 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 6 056,00 грн..
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: