Справа № 127/35034/25
Провадження № 3/127/7344/25
19.11.2025м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 173-2 та частиною другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
01.11.2025 близько 13:30 год. за місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство економічного та фізичного характеру, а саме вигнав з будинку та дав два удари долонею по обличчю, в результаті була завдана шкоду здоров'ю останній.
Водночас, близько 13:30 год. за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та економічного характеру відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , а саме вигнав малолітнього сина спільно з його матір'ю з будинку, чим завдав моральних страждань останнім.
ОСОБА_1 в судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушень визнав та суду пояснив, що в нього із дружиною виник конфлікт, остання пішла з дому та повернулась через 2 год. з працівниками поліції. Також зазначив, що вину визнає та розуміє, що не потрібно так вчиняти стосовно своєї дружини.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини першої статті 173-2 КпАП домашнє насильство полягає у вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Зі змісту частини другої статті 173-2 КпАП випливає, що відповідальність за цією нормою настає у разі вчинення діяння, передбаченого частиною першою цієї статті, стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Аналогічне визначення закріплене у пункті 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон № 2229-VIII). Зокрема, згідно з визначенням, даним у зазначеній правовій нормі, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Зі змісту пункту 5 частини другої статті 3 Закону № 2229-VIII випливає, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється, зокрема, на осіб, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхніх батьків та дітей.
Суд враховує, що у пункті 4 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII надане визначення економічного насильства, яким є форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Згідно з визначення, наданого у пункті 14 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до визначення, наданого у пункті 17 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII, фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
З протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що 15.05.2025 близько 14.15 год по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство економічного та фізичного характеру, а саме вигнав з будинку та дав два удари долонею по обличчю, в результаті була завдана шкоду здоров'ю останній.
Водночас, з протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що 15.05.2025 близько 14.15 год по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та економічного характеру відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , а саме вигнав малолітнього сина спільно з його матір'ю з будинку.
Як суд зазначив вище, ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначені обставини не оспорював. Крім того, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 надані суду матеріали містять рапорт працівника поліції, письмові пояснення ОСОБА_2 , форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, копію паспорта та копію протоколу.
Саме тому, аналізуючи надані суду матеріали у їх сукупності, суд дійшов до переконання, що діяння ОСОБА_1 охоплюються складом правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КпАП, за ознаками вчинення домашнього насильства психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілого та частиною другою статті 173-2 КпАП, за ознаками вчинення домашнього насильства фізичного та психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному та психічному здоров'ю потерпілого, вчиненого стосовно малолітньої дитини.
Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд враховує характер вчинених правопорушень, особу порушника, ступінь його вини. Аналізуючи надані суду матеріали, суд вважає за доцільне з метою попередження вчинення ним аналогічних правопорушень в майбутньому застосувати до останнього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Згідно зі статтею 40-1 КпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись статтями 173-2, 283, 284 КпАП, суд
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі 30 (тридцять) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 (триста сорок) гривень на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: