Провадження № 11-кп/803/3163/25 Справа № 206/2425/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
12 листопада 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12022040000000080 за апеляційною скаргою прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Самарського районного суду м. Дніпра від 25 липня 2025 року, ухвалений щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, Дніпропетровської області, громадянина України, має вищу освіту, працюючого на посаді директора ТОВ «ПБК Тітан» (ЄДРПОУ 38199535), зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України,
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскаржуваного рішення.
Вироком Самарського районного суду м. Дніпра від 25 липня 2025 року ОСОБА_7 визнано невинуватим по пред'явленому обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю, що в діянні ОСОБА_7 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Цивільний позов Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня № 21 імені професора Є. Г. Попкової" Дніпровської міської ради до ОСОБА_7 про стягнення матеріальних збитків в сумі 89927,73 грн. - залишено без розгляду.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 інкриміновано те, що він будучи службовою особою на виконання договору підряду № 289 від 23.12.2020 між Комунальним некомерційним підприємством «Міська клінічна лікарня №21 ім. Проф. Є.Г. Попкової» Дніпровської міської ради і ТОВ «ПБК «Тітан» з «Нового будівництва системи киснезабезпечення будівлі 5-ти поверхового корпусу КНП «Міська клінічна лікарня №21 ім. проф. Є.Г. Попкової» Дніпровської міської ради по вул. Канатній, 17, м. Дніпро», 25.06.2021 підписав, скріпив печаткою підприємства та видав КНП «Міська клінічна лікарня №21 ім. Проф. Є.Г. Попкової» ДМР офіційний документ, а саме: акт приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2В № 1 за червень 2021 року на суму 1 235 863.94 грн., який містив завідомо неправдиві відомості, у тому числі щодо вартості виконаних робіт на загальну суму 2 087.76 грн.
Так, відповідно до наказу № 1 від 23.05.2012, ОСОБА_7 призначено директором товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельна компанія «Тітан» (далі за текстом ТОВ «ПБК «Тітан»).
Відповідно до статуту ТОВ «ПБК «Тітан», який затверджено засновниками ТОВ «ПБК «Тітан» (рішення №1 від 23.05.2012):
12.4 Виконавчим органом товариства є одноособовий орган - директор товариства;
12.5 Директор у межах своєї компетенції:
- представляє без довіреності товариства у відносинах зі всіма без виключення державними органами, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, з фізичними особами;
- здійснює оперативне керівництво поточною діяльністю товариства в межах повноважень та прав, наданих йому статутом;
- укладає та підписує від імені товариства господарські та інші договори (угоди, контракти) виступає розпорядником його коштів та майна;
- приймає на роботу та звільняє з неї працівників товариства, застосовує щодо них заохочення чи стягнення;
- вирішує всі інші питання, не віднесені до компетенції інших органів товариства
12.8 Директор діє від імені товариства, представляє його в усіх установах, підприємствах та організаціях в Україні і за кордоном, видає довіреності від імені товариства.
Таким чином, ОСОБА_7 , перебуваючи з 23.05.2012 на посаді директора ТОВ «ПБК «Тітан», постійно обіймаючи на підприємстві посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, є службовою особою у розумінні статті 18 Кримінального Кодексу України.
Встановлено, що відповідно до розпорядження голови Дніпровської міської ради ОСОБА_10 від 04.12.2020 № 1391-р «Про збільшення обсягу субвенції», Комунальному некомерційному підприємству «Міська клінічна лікарня № 21 ім. проф. Є.Г. Попкової» ДМР виділено кошти з міського бюджету на «Будівництво системи кисне забезпечення будівлі 5-ти поверхового корпусу КНП «Міська клінічна лікарня № 21 ім. проф. Є.Г. Попкової» ДМР по вул.Канатній, 17 у м. Дніпро в сумі 2 671 839,00 грн.
Між Комунальним некомерційним підприємством «Міська клінічна лікарня №21 ім. Проф. Є.Г. Попкової» Дніпровської міської ради, в особі генерального директора ОСОБА_11 , що діє на підставі Статуту (далі - Замовник), з однієї сторони і ТОВ «ПБК «Тітан», в особі директора ОСОБА_7 , що діє на підставі Статуту (далі - Підрядник), з іншої сторони, укладено договір підряду № 289 від 23.12.2020 щодо якого:
1.1. Підрядник зобов'язується на власний ризик, своїми силами, засобами та матеріальними ресурсами, відповідно до проектної документації, виконати роботи по об'єкту «Нове будівництво системи кисне забезпечення будівлі 5-ти поверхового корпусу КНП «Міська клінічна лікарня №21 ім. проф. Є.Г. Попкової» Дніпровської міської ради по вул. Канатній, 17, м. Дніпро», з урахуванням ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» (за кодом ДК 021:2015 45000000-7 Будівельні роботи) (далі - Роботи), що є необхідними для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-19, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані Роботи;
2.1. Якість результату робіт повинна відповідати вимогам ДБН, Держстандарту, ТУ та іншим вимогам, передбаченим чинним законодавством України, а також умовам цього Договору;
3.1. Ціна предмету договору визначається на підставі договірної ціни (додаток), що додається до цього договору і розрахованої відповідно до вимог ДСТУ БД.1.1-1:2013. Ціна Робіт складає 2 601 644.60 грн. (Два мільйона шістсот одна тисяча шістсот сорок чотири грн.. 60 коп.), у тому числі ПДВ 375 375,41 грн..
5.1. Здавання-приймання виконаних робіт оформлюється актами виконаних робіт за ф. КБ-2в, який підписується трьома сторонами: Підрядником, представником спеціалізованої організації, що здійснює технічний нагляд за виконанням Робіт, Замовником, та довідки за ф. КБ-3. Замовник, протягом 3 (трьох) днів з дня одержання акту виконаних робіт, підписаного уповноваженим представником спеціалізованої організації, що здійснює технічний нагляд за виконанням Робіт, повертає Підряднику підписаний акт виконаних робіт, або мотивовану відмову від приймання Робіт.
Встановлено, що директор ТОВ «ПБК «Тітан» ОСОБА_7 25.06.2021 перебуваючи на робочому місці за адресою: м. Дніпро, вул. Електрична, 28/60, на виконання зазначеного договору підряду № 289 від 23.12.2020, підписав, скріпив печаткою підприємства ТОВ «ПБК «Тітан» та видав КНП "Міська клінічна лікарня № 21 імені професора Є. Г. Попкової" ДМР офіційний документи, а саме: акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021 року, в якому в порушення норм та правил щодо заповнення актів виконаних робіт, містились неправдиві відомості щодо:
- п. 163 «Суміші бетоні кл.15/20 П 4 F100 W4» - завищення вартості матеріалів в порушення п.6.3.1 «Прямих витрат». Як наслідок, допущено завищення вартості виконаних робіт на суму 572,07 гривень.
- п.186 «Бетон B20 П 4F100W4» - матеріал внесений до акту з порушенням чинного порядку визначення вартості виконаних підрядних робіт. Відповідно до листа Держкомстату України від 03.03.1998 №07-03-04/41 і Держбуду України від 03.03.1998 №7/98 «Про заповнення форми №КБ -2 в «Акт приймання виконаних підрядних робіт » ( випуск №33, стор .5-7) заповнення граф 2, 3, 4, 6 здійснюється відповідно до даних локальних кошторисів, а графи 5 «Кількість-на основі фізичних обсягів робіт, але застосування даного матеріалу необхідно при виконанні робіт по улаштуванню фундаментів, в акті №1 за червень 2021 рік в п.5, п . б зазначені трудовитрати працівників без бетону.
- п.196 « Перехід ст .28 х 25 мм », 197 « Перехід ст. 25 х 20 мм », 198 « Відвід ст. д .28мм », 199 « Відвід ст.д .25 мм », 200 « Перехід ст .32 ? 25 мм », 201 «Трійник ст .д .25мм », 202 «Різьба ст.д. 32 мм », 203 « Муфта з'єднувальна Дн 15 ст 12х 18 Н 10Т »,204 « Муфта з'єднувальна Дн 20 ст 15 х 18 H10 Т », 206 « Опора хомутова Дн 22 мм »207 « Пруток вольфрамовий ф 2 мм », 208 « Опора трубопроводу ОПБ 2-26,8», 209«Груби мідна ф .10 мм » - зазначені матеріали використовувались при монтажі обладнання та трубопроводів, відзначених у пунктах 40, 41, 42 акту. №1 за червень 2021 року. Відповідно до роз'яснень підрядника «при перевірці обсягів робіт представником Технічного нагляду Замовника всі ці деталі трубопроводів були включені до Акту виконаних робіт». Матеріали внесені до акту з порушенням чинного порядку визначення вартості виконаних підрядних робіт, зазначених в п . 186.
- п. 232 «Провідник заземлюючий відкрито по будівельних основах з круглої сталі діаметром 8 мм » (M8-472-8, K=1,05) - даний вид робіт ідентичний роботам за пунктом 131 Акту за об'ємом робіт, однак за даним пунктом акту Підрядником збільшена вартість трудовитрат, з а рахунок застосування підвищуючого коефіцієнту, оскільки роботи проводились на висоті більш як 2 м. Як наслідок, допущено завищення вартості робіт на суму 123,59 гривень.
- п. 233 «Сталь кругла Ф8 мм. оцинк.» - даний матеріал вже використано підрядником за пунктом 132 акту №1 за червень 2021. Як наслідок, допущено завищення вартості робіт на суму 660,96 гривень.
- п. 235 «Провідник заземлючий відкрито по будівельних основах зі штабової сталі перерізом 100 мм 2» - даний вид робіт ідентичний роботам за пунктом 133 акту №1 за червень 2021. Як наслідок, допущено завищення вартості робіт на суму 142,97 гривень.
- п .237 «Заземлювач вертикальний з круглої сталі діаметром 12 мм » (M8-471-3) - даний вид робіт ідентичний роботам за пунктом 135 акту №1 за червень 2021. Як наслідок, завищення вартості робіт на суму 414,89 гривень.
- п .238 « Сталь кругла Ф 12 мм » (C111-1800-5-1-6) - даний вид робіт ідентичний роботам за пунктом 136 акту №1 за червень 2021 за об'ємом робіт, проте підрядником зазначені різні ціни на матеріал. Як наслідок, допущено завищення вартості робіт на суму 173,28 гривень.
Встановлено, що загальна вартість завищення склала 2 087,76 грн без ПДВ, але є такою, що документально не підтверджується, через врахування повернутих грошових коштів ТОВ ПБК «Тітан».
Підпис в акті приймання виконаних будівельних робіт № 1 за червень 2021, виконано особисто директором ТОВ «ПБК «Тітан» ОСОБА_7 .
Таким чином, директор ТОВ «ПБК «Тітан» ОСОБА_7 25.06.2021 будучи службовою особою підписав, скріпив печаткою підприємства та видав завідомо неправдивий офіційний документ - акт приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2В №1 за червень 2021, в якому в порушення норм та правил складання зазначених актів, містились неправдиві відомості, що призвело до завищення вартості виконаних робіт для Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня № 21 імені професора Є. Г. Попкової" Дніпровської міської ради на суму 2 087,76 грн без ПДВ.
Зазначені дії ОСОБА_7 кваліфіковані стороною обвинувачення як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, що виразилися у службовому підробленні, тобто видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно -господарських функцій на підприємствах будівельної сфери, що працюють з бюджетом, встановити іспитовий строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України, та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, а керуючись п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України - закрити кримінальне провадження.
Обгрунтовуючи заявлені вимоги прокурор посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність.
Так, прокурор вказує, що суд, виправдовуючи обвинуваченого за ч. 1 ст. 366 КК України, не надав належної оцінки висновку експерта №КСЕ-19/104-24/186 та показам експерта ОСОБА_12 , які підтверджують ті обставини, що акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021 року, складений в порушення норм та правил його складення, та містив відомості, що призвели до завищення вартості виконаних робіт на суму 2087,76 грн, але за рахунок надлишково перерахованих раніше коштів сплачений.
Крім того, прокурор звертає увагу на те, що склад інкримінованого В'юну кримінального правопорушення є формальним та йому ставиться в провину видача завідомо неправдивого офіційного документа (акта приймання виконаних будівельних робіт), в той час як суд виправдовуючи В'юна зазначає лише про дві дії, а саме внесення та складання, що йому не інкримінувалося. Також прокурор не погоджується з висновками суду з приводу того, що обвинувачення пред'явлене В'юну є некоректним, через відсутність в ньому викладу конкретних неправдивих відомостей, які були внесені до Акта, оскільки такі висновки суду не відповідають дійсності, а посилання суду на те, що обвинувачення грунтується виключно на висновку експерта, є неспроможним, оскільки обвинувачення окрім висновку експерта підтверджується і показами свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ..
Дивує прокурора і висновок суду з приводу того, що обвинувачений діяв виключно в інтересах замовника та за погодженням з технічним та авторським наглядом, оскільки надані суду матеріалами кримінального провадження навпаки свідчать про те, що замовнику були завдані збитки, однак ТОВ “ПБК “Тітан» їх сплатив раніше.
Прокурор вказує і на неспроможність посилання суду на те, що представник потерпілого під час судового розгляду відмовився від цивільного позову, оскільки це відбулося після отримання судом висновку експертизи №КСЕ-19/104-24/186 та після зміни прокурором обвинувачення.
Також прокурор звертає увагу на те, що виходячи з норм кримінального процесуального закону та сталої практики Верховного Суду, призначення будівельно-технічної експертизи у цих провадженнях є обов'язковою для визначення обсягу виконаних робіт, вартості будівництва, перевірки достовірності актів, а відтак висновки суду в яких він критично поставився до висновку експерта та не прийняв його до уваги, оскільки він спростовується показами свідків, викликає у прокурора, мовою оригіналу: “правовий шок». Також прокурор наголошує, що свідки, на чиї покази посилається суд, буди допитані судом 27.10.2023 та 19.12.2023, в той час як експертиза була проведена 09.09.2024 й прокурором на підставі цієї експертизи було змінене обвинувачення 28.01.2025, тому прокурору не зрозуміло яким чином їх покази можуть спростовувати висновки експерта за цих обставин. Крім того, на переконання прокурора, такий висновок суду щодо експертизи взагалі ставить під сумнів інститут експертиз і за таких обставин потрібно було ініціювати притягнення експерта ОСОБА_12 до відповідальності.
Разом з цим, сторона обвинувачення вважає, що судом допущено порушення вимог ст.ст. 370, 374 КПК України, оскільки в судовому рішенні зміст кожного доказу не розкрито, що є неприпустимим, а також не вказано позицію прокурора в судових дебатах, і суд через безпідставне виправдання обвинуваченого не звільнив його від кримінальної відповідальності, на підставі ст.ст. 49, 74 КК України, та не закрив провадження.
Від захисника ОСОБА_8 надійшли заперечення в яких він зазначав про безпідставність, необгрунтованість а також надмірну емоційність доводів апеляційної прокурора, просив скаргу залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу і з підстав, викладених у скарзі, просила її задовольнити, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та призначити йому покарання, звільнивши останнього від його відбування, на підставі ст. 75 КК України, та звільнити його від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Після початку апеляційного розгляду та висловлення прокурором своєї позиції стосовно поданої апеляційної скарги, на запитання суду, прокурор вирішила уточнити свої вимоги, й вважати, що вона просить ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та призначити йому покарання, звільнивши останнього від його відбування, на підставі ст. 75 КК України, та на підставі ст.ст. 49, 74 КК України, звільнити обвинуваченого від призначеного покарання, у зв'язку з чим, просила надати їй час для подання доповнень до апеляційної скарги.
Колегією суддів було відмовлено в задоволені такого клопотання, з огляду на положення ч.ч. 3, 4 ст. 403 КПК України, оскільки зазначені прокурором доповнення, які свідчать про погіршення правового становища обвинуваченого, були б подані останньою, не тільки після початку апеляційного розгляду, але й поза межами строків на апеляційне оскарження, що не допускається.
При цьому, відкладення судового засідання з цих підстав призвело б до безпідстановго затягування судового розгляду.
Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, посилались на її безпідставність і просили залишити її без задоволення, а вирок суду без змін.
Представник потерпілого, належним чином повідомлений про час, дату та місце апеляційного перегляду, до зали суду не з'явився, та подав клопотання, в якому просив проводити судовий розгляд без його участі.
Мотиви апеляційного суду.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положеннями ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом , оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Статтею 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, установлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, перевіривши висновки суду першої інстанції, апеляційний суд доходить таких висновків.
Щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та порушень вимог процесуального закону при оцінці доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 411 КПК, cудове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.
Вирок підлягає скасуванню чи зміні із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру (ч. 2 ст. 411 КПК).
Апеляційним судом встановлено, що ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, забезпечивши принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, ретельно перевірив представлені сторонами докази, у тому числі й ті, на підставі яких було пред'явлено обвинувачення ОСОБА_7 , навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них з точки зору належності, допустимості та достовірності.
Суд першої інстанції надав оцінку зібраним та дослідженим у кримінальному провадженні доказам, у зв'язку з чим дійшов висновку про недоведеність того, що в діях обвинуваченого ОСОБА_7 є склад інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.. 366 КК України, й обґрунтовано виправдав останнього.
Такого висновку місцевий суд дійшов на підставі показів безпосередньо допитаних обвинуваченого ОСОБА_7 , представника потерпілого ОСОБА_16 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ОСОБА_15 , експертів ОСОБА_17 та ОСОБА_12 та досліджених у ході судового розгляду письмових доказів, зокрема довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2021р. на суму 1235, 86394; акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021 року підписаний Ген. директором КНП «МКЛ №21 ім. проф. Є.Г. Попкової «ДМР ОСОБА_11 та ТОВ «промислово - будівельна компанія «Тітан» директором ОСОБА_7 ; акту вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт підписаний Ген. директором КНП «МКЛ №21 ім. проф. Є.Г. Попкової «ДМР ОСОБА_11 та ТОВ «промислово - будівельна компанія «Тітан» директором ОСОБА_7 ; підсумкової відомості ресурсів КПН «Міська клінічна лікарня №21 ім. проф. Є.Г. Попкової» ДМР по вул. Канатній, 17 м. Дніпро; розрахунку загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-32 на «Нове будівництво системи киснезабезпечення будівлі 5-ти поверхового корпусу: статуту Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №21 ім. проф. Є.Г. Попкової» Дніпровської міської ради; платіжного доручення №1380 від 28 грудня 2020 КПН «МКЛ №21 ім. проф. Є.Г. Попкової» на суму 2601644,60 ТОВ «ПКБ «Тітан»; розпорядження Дніпровської міської ради №1391-р від 04.12.2020 про збільшення субвенцій; наказу №1 від 23 травня 2012 року; Статуту ТОВ «ПБК «Тітан»; договору підряду №289 від 23 грудня 2020 року між КНП «Міська клінічна лікарня №21 ім. проф. Є.Г. Попкової» ДМР та ТОВ «ПБК «Тітан» (з додатками); додаткової угоди №5 до договору №289 від 23.11.2020 від. 25 червня 2021р. та інших додаткових угод; акту здачі-прийняття робіт №1 від 25.06.2021р.; договіру про здійснення технічного нагляду у будівництві від 14.01.2021р.; експертного звіт (позитивний) щодо розгляду проектної документації «Нове будівництво системи киснезабезпечення будівлі 5-ти поверхового корпусу КНП «Міська клінічна лікарня №21 ім. проф. Є.Г. Попкової» ДМР по вул. Канатній, 17,м. Дніпро; платіжних дорученнь; договору на виконання проектних робіт №15 від 29 жовтня 2020 року №15; звіту про результати проведення процедури закупівлі 31 жовтня 2020; висновку експерта за результатами проведення судової будівельно - технічної експертизи №5130/5131-22 від 07.10.2022; висновку експерта №СЕ-19/104-23/8123-ПЧ від 08.03.2023; протоколу загальних зборів трудового колективу КНП «Міська клінічна лікарня №21 ім. проф. Є.Г. Попкової» ДМР від 24 грудня 2020 року; звіту про договір закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель від 23 грудня 2020 між КНП «Міська клінічна лікарня №21 ім. проф. Є.Г. Попкової» ДМР та ТОВ «ПБК «Тітан» на 2601644,60 UAH з ПДВ; протоколу розкриття тендерних пропозицій UA-2020-12-28-005502-a замовника КНП «Міська клінічна лікарня №21 ім. проф. Є.Г. Попкової» ДМР; протоколу №187 засідання тендерного комітету КНП «Міська клінічна лікарня №21 ім. проф. Є.Г. Попкової» ДМР; протоколу №146 засідання тендерного комітету КНП «Міська клінічна лікарня №21 ім. проф. Є.Г. Попкової» ДМР; розпорядження Дніпровської міської ради №367 від 23.12.2020; листа «ПБК «Тітан» стосовно повернення коштів, які відображені у акті розбіжностей за мінусом, на загальну суму 9857,80; протоколу загальних зборів трудового колективу КНП «Міська клінічна лікарня №21 ім. проф. Є.Г. Попкової» ДМР від 26.06.2021 року; заперечення директора ТОВ «ПБК «Тітан» на довідку Східного офісу Держаудитслужби від 19.10.2021 №17-21/03; акту контрольних обмірів №5; завдання на проектування «Нове будівництво системи киснезабезпечення будівлі 5-ти поверхового корпусу КНП «Міська клінічна лікарня №21 ім. проф. Є.Г. Попкової» ДМР від 29 жовтня 2020; висновку експерта №КСЕ-19/104-24/186 від 09.09.2024 та експертного звіту щодо розгляду проектної документації за робочим проектом, зміст, яких детально викладений в оскаржуваному вироку.
При цьому, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського суду з прав людини, які стосуються оцінки доказів за критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Так, частиною 1 ст. 366 КК передбачена відповідальність за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.
Суб'єктом службового підроблення може бути лише службова особа (як службові особи юридичної особи публічного права, так і службові особи юридичної особи приватного права).
Суб'єктивна сторона службового підроблення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, характеризується лише прямим умислом, бо винний діє завідомо, тобто усвідомлює неправдивий характер тих відомостей, що вносяться ним до офіційних документів, або усвідомлює, що документ, який він видає, повністю чи частково не відповідає дійсності (є неправдивим), а отже, обов'язковою умовою є усвідомлення обвинуваченим неправдивого характеру таких відомостей.
Службове підроблення полягає у свідомому перекрученні істини в офіційному документі, здійсненому службовою особою, яка діяла при цьому з використанням свого службового становища.
Як убачається з висновків суду першої інстанції стороною обвинувачення не доведено, що на час підписання актів виконаних робіт ОСОБА_7 був обізнаний, що вартість виконаних робіт є завищеною, й жоден допустимий письмовий доказ не підтверджує вказаної обставини, що виключає наявність у нього прямого умислу, з чим погоджується і апеляційний суд, й прокурором в апеляційній скарзі не наведено доводів на підтвердження протилежного з посиланням на відповідні докази.
Так, як видно з показів обвинуваченого ОСОБА_7 ТОВ «Тітан», виграли тендер на виконання «Будівництво системи киснезабезпечення будівлі 5-ти поверхового корпусу КНП «Міська клінічна лікарня № 21 ім. проф. Є.Г. Попкової» ДМР по вул. Канатній, 17 у м. Дніпро, після чого підписали договір, була зроблена проектна документація, виконали всі роботи під наглядом авторського та технічного нагляду, які замовляла КНП «Міська клінічна лікарня №21 ім. проф. Є.Г. Попкової» ДМР та вчасно здали об'єкт в березні 2021 року, однак лише в червня 2021 року підписали акт виконаних робіт. Недостовірних відомостей до акту виконаних робіт не вносив.
Вказані обставини підтвердили свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 та зазначили, що всі роботи були здійсненні під технічним та авторським наглядом, й виконані в повному обсязі, а Акт №1 приймання виконаних робіт було підписано після погодження інспектором технічного нагляду ОСОБА_18 . При цьому, свідок ОСОБА_11 пояснив, що питань щодо виконання робот до них не було, а свідок ОСОБА_15 зазначив, що технічний об'єкт відповідав нормам та затвердженим проектно кошторисним документаціям, який він погодив, й обсяг та роботи відповідали нормам, що він перевіряв на об'єкті особисто.
Зазначене узгоджуються і з письмовими доказами дослідженими судом, зокрема, як видно з акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021 року видно, що його було підписано та скріплено печаткою окрім директора ТОВ «промислово - будівельна компанія «Тітан» ОСОБА_7 , ще і Гендиректором КНП «МКЛ №21 ім. проф. Є.Г. Попкової «ДМР ОСОБА_11 та інженером технічного нагляду ОСОБА_15 , як було визначено, зокрема розділом 5 “Порядок здачі і приймання робіт» договору підряду №289 від 23 грудня 2020 року між КНП «Міська клінічна лікарня №21 ім. проф. Є.Г. Попкової» ДМР та ТОВ «ПБК «Тітан». При цьому, будь-яких зауважень до цього акту зі сторони технічного нагляду та замовника не було, жодних актів недоробок чи невідповідностей складено не було.
Зазначене узгоджується також і з протоколом загальних зборів трудового колективу КНП «Міська клінічна лікарня №21 ім. проф. Є.Г. Попкової» ДМР від 26.06.2021 року, яким акти виконаних робіт від 25.06.2021р. на «Нове будівництво системи киснезабезпечення будівлі 5-ти поверхового корпусу КНП «Міська клінічна лікарня №21 ім проф. Є.Г. Попкової» ДМР по вул. Канатній, 17 в м. Дніпро визнано такими, що відповідають дійсності і підтверджують передоплату коштів за проведені будівельні роботи по об'єкту, а також із актом здачі-прийняття робіт №1 від 25.06.2021р., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2021р. на суму 1235, 86394 та іншими доказами, згідно з якими сторони не мали жодних претензій до підрядника.
До того ж, як видно з матеріалів кримінального провадження недоліки в акті №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021 року були виявлені за результатом проведення Східним офісом Держаудитслужби планової ревізії окремих питань фінансово- господарської діяльності КНП «Міська клінічна лікарня №21 ім проф. Є.Г. Попкової» ДМР.
При цьому, директор ТОВ «ПБК «Тітан» на довідку Східного офісу Держаудитслужби від 19.10.2021 №17-21/03 надсилав заперечення, та вчиняв дії на повернення коштів, які відображені у акті розбіжностей за мінусом, на загальну суму 9857,80.
З огляду на викладене, можна дійти висновку, що дії директора ТОВ «ПБК «Тітан» ОСОБА_7 не носили умисний характер, та виявлені недоліки в Акті №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021 року, могли бути допущені внаслідок помилки, яку до того ж не помітили інженер технічного нагляду та замовник. На переконання колегії судів про відсутність у директора ТОВ «ПБК «Тітан» ОСОБА_7 умислу на підписання та скріплення печаткою Акті №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021 року, який містив завідомо неправдиві відомості свідчить і те, що ОСОБА_19 вчинялися дії на повернення надлишково сплачених ТОВ коштів.
До того ж колегія суддів звертає увагу на те, що обов'язковою ознакою службового підроблення є предмет - офіційний документ, під яким, згідно з приміткою до ст. 358 КК, слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
В даному випадку ОСОБА_7 інкримінується те, що він будучи службовою особою на виконання договору підряду № 289 від 23.12.2020 між Комунальним некомерційним підприємством «Міська клінічна лікарня №21 ім. Проф. Є.Г. Попкової» Дніпровської міської ради і ТОВ «ПБК «Тітан» з «Нового будівництва системи киснезабезпечення будівлі 5-ти поверхового корпусу КНП «Міська клінічна лікарня №21 ім. проф. Є.Г. Попкової» Дніпровської міської ради по вул. Канатній, 17, м. Дніпро», 25.06.2021 підписав, скріпив печаткою підприємства та видав КНП «Міська клінічна лікарня №21 ім. Проф. Є.Г. Попкової» ДМР офіційний документ, а саме: акт приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2В № 1 за червень 2021 року на суму 1 235 863.94 грн., який містив завідомо неправдиві відомості, у тому числі щодо вартості виконаних робіт на загальну суму 2 087.76 грн.
В той же час, з протоколів загальних зборів трудового колективу КНП «Міська клінічна лікарня №21 ім. проф. Є.Г. Попкової» ДМР від 24 грудня 2020 року та від 26.06.2021 видно, що вся відповідальність за розробку технічної документації і внесення достовірних відомостей під час складання актів виконаних робіт покладається на представників технічного та авторського нагляду під час виконання робіт з будівництва об'єкту «Нове будівництво системи кисне забезпечення будівлі 5-ти поверхового корпусу КНП «Міська клінічна лікарня №21 ім проф. Є.Г. Попкової» ДМР по вул. Канатній, 17 в м. Дніпро.
Вказане підтверджується і договором про здійснення технічного нагляду у будівництві від 14.01.2021р.
Таким, чином колегія суддів вважає безпідставними посилання сторони обвинувачення на те, що акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021 року виданий саме обвинуваченим, враховуючи, що без його підписання окрім обвинуваченого іншими особами - представником замовника Гендиректором ОСОБА_11 та інженером технічного нагляду ОСОБА_18 , він не набуває статусу офіційного, що виключає кваліфікацію дій обвинуваченого як службове підроблення.
Також колегія суддів, вважає за необхідне наголосити на тому, що за наслідками апеляційного перегляду вказаного кримінального провадження не знайшли підтвердження ті обставини, що ОСОБА_7 , підписуючи акт виконаних робіт за червень 2021 року, був достовірно обізнаний, що вартість виконаних робіт є завищеною та вказаний акт містив завідомо неправдиві відомості, зокрема враховуючи те, що роботи були виконані, акт був підписаний також і представником замовника Гендиректором ОСОБА_11 та інженером технічного нагляду ОСОБА_18 перевірені представником технагляду.
Додатково колегія суддів вважає за необхідне зазначити і що в самому обвинуваченні пред'явленому ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 366 КК України, сторона обвинувачення посилається на те, що між Комунальним некомерційним підприємством «Міська клінічна лікарня №21 ім. Проф. Є.Г. Попкової» Дніпровської міської ради, в особі генерального директора ОСОБА_11 , що діє на підставі Статуту (далі - Замовник), з однієї сторони і ТОВ «ПБК «Тітан», в особі директора ОСОБА_7 , що діє на підставі Статуту (далі - Підрядник), з іншої сторони, укладено договір підряду № 289 від 23.12.2020 яким, зокрема передбачено, що здавання-приймання виконаних робіт оформлюється актами виконаних робіт за ф. КБ-2в, який підписується трьома сторонами: Підрядником, представником спеціалізованої організації, що здійснює технічний нагляд за виконанням Робіт, Замовником, та довідки за ф. КБ-3. Замовник, протягом 3 (трьох) днів з дня одержання акту виконаних робіт, підписаного уповноваженим представником спеціалізованої організації, що здійснює технічний нагляд за виконанням Робіт, повертає Підряднику підписаний акт виконаних робіт, або мотивовану відмову від приймання Робіт.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що вина це основна й обов'язкова ознака субєктивної сторони будь-якого злочину. Мотив і мета факультативні ознаки суб'єктивної сторони злочину. Вони вимагають свого встановлення лише у випадках, коли про це прямо зазначено у законі (в диспозиції статті Особливої частини КК) або коли вони однозначно випливають із змісту злочину.
Дійсно складання і видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до них завідомо неправдивих відомостей визнаються злочином, передбаченим ч. 1 ст. 366 КК України, незалежно від мети і мотиву, які переслідувала винна особа.
При цьому, мета злочину - це певне уявлення особи про бажаний наслідок його суспільно небезпечного діяння. Змістом мети є бажання особи досягти таким шляхом визначеного і бажаного для неї наслідку. Мета тісно пов'язана з мотивом вчинення злочину. Потреба особи є початковим етапом в будь-якій свідомій психічній діяльності, зокрема злочинній. Вони не тільки спонукають особу до вчинення умисного злочину, а й обумовлюють, викликають у її свідомості бажання досягти таким шляхом певного наслідку (задовольнити свою потребу чи інтерес). Тобто діяти цілеспрямовано. Тому в усіх злочинах, вчинених з прямим умислом, необхідно шляхом ретельного аналізу обставин справи визначити, які суспільно небезпечні наслідки передбачав винний і якої конкретної мети бажав досягти вчиненням злочину.
Хоча мета характерна лише для злочинів, які вчиняються з прямим умислом, але обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину вона визнається тільки тоді, коли передбачена в диспозиції відповідного закону, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку для встановлення наявності у обвинуваченого прямого умислу на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, важливу роль відіграє і встановлення мети його вчинення, у зв'язку з чим, суд першої інстанції обгрунтовано звернув увагу на те, що з пред'явленого обвинувачення не представляється можливим встановити, з якою метою обвинуваченим було внесено неправдиві відомості до Акту виконаних робіт, й зазначене не випливає і з досліджених судом доказів, знову ж таки, враховуючи те, що ТОВ «ПБК «Тітан» в особі директора ОСОБА_7 на довідку Східного офісу Держаудитслужби від 19.10.2021 №17-21/03 надсилалися заперечення, й були вчиненні дії на повернення надлишково сплачених коштів.
При цьому, дійсно ч. 1 ст. 366 КК України є кримінальним правопорушенням з формальним складом, адже воно вважається закінченим з моменту вчинення суспільно небезпечного діяння - складання, видачі або іншого підроблення офіційного документа, незалежно від настання тяжких наслідків.
В той же час, як видно з пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення йому інкримінується зокрема те, що внаслідок видачі ним завідомо неправдивого офіційного документа відбулося завищення вартості виконаних робіт для Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня № 21 імені професора Є. Г. Попкової" Дніпровської міської ради на суму 2 087,76 грн без ПДВ.
З огляду на що суд першої інстанції цілком доцільно звернув увагу на те, що представник потерпілого ОСОБА_16 під час судового розгляду відмовилася від цивільного позову до ОСОБА_7 , про відшкодування завданої матеріальної шкоди, в той час, як сторона обвинувачення стверджувала, що саме внаслідок внесення до акту виконаних робіт, призвело до завищення вартості виконаних робіт для Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня № 21 імені професора Є. Г. Попкової" Дніпровської міської ради на суму 2 087,76 грн без ПДВ.
З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_7 складу інкримінованого кримінального правопорушення, не доведено поза розумним сумнівом, у зв'язку з відсутністю підстав стверджувати, що обвинувачений умисно підписав, скріпив печаткою підприємства ТОВ «ПБК «Тітан» та видав КНП "Міська клінічна лікарня № 21 імені професора Є. Г. Попкової" ДМР офіційний документи, а саме: акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021 року, який, в тому числі який підписується трьома сторонами: Підрядником, представником спеціалізованої організації, що здійснює технічний нагляд за виконанням Робіт, Замовником, в якому в порушення норм та правил щодо заповнення актів виконаних робіт, містились неправдиві відомості, а тому підлягає визнанню невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Вказаних висновків суду не спростовує і висновок експерта ОСОБА_12 №КСЕ-19/104-24/186 від 09.09.2024 року, а відтак відповідні доводи прокурора в апеляційній скарзі з приводу належності та допустимості вказаного висновку, й необхідність притягнення експерта до юридичної відповідальності, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу.
При цьому, колегія суддів звертає увагу і на те, що відповідно приписів ч. 10 ст. 101 КПК України, висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку, що в даному випадку і було зроблено судом першої інстанції.
Що стосується доводів прокурора про неповне розкриття судом змісту кожного дослідженого доказу, то колегія суддів вважає їх необгрунтованими, оскільки зміст технічних записів судових засідань свідчить, що показання обвинуваченого, представника потерпілого та свідків викладено в оскарженому судовому рішенні з достатньою повнотою, без зайвої деталізації, відображено сутнісну (змістовну) складову показань, що має значення для встановлення судом обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадження за приписами ст. 91 КПК України. Аналогічним чином колегією суддів невстановлено поршень при викладені в оскаржуваному рішенні і змісту письмових доказів, досліджених судом в судових засіданнях, зміст яких було викладено у тому обсязі, який необхідний для встановлення істини у кримінальному провадженні.
При цьому, прокурор зазначаючи про те, що зміст кожного доказу, дослідженого судом не розкрито в повному обсязі, не вказує зміст, яких саме доказів, на його переконання є нерозкритим в судовому рішенні, які саме фактичні дані, зазначені в цих доказах, залишилися без належної оцінки суду та яким чином це перешкоджає встановленню істини у справі, а також повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та дати правильну юридичну оцінку обставинам вчиненого кримінального правопорушення.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що прокурор як в апеляційній скарзі так і на неодноразові запитання апеляційного суду в судових засіданнях не заявляла клопотання в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України про повторне дослідження доказів та не наводила доводів стосовно того, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, а лише вказувала, що цим доказам апеляційний суд має надати належну оцінку в нарадчій кімнаті при ухваленні рішення.
Відтак колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скарги прокурора щодо ігнорування судом першої інстанції доказів сторони обвинувачення, зокрема показань потерпілого, свідків та висновків експерта, оскільки такі докази були предметом дослідження під час судового розгляду, їм була надана відповідна правова оцінка в сукупності з іншими доказами у справі, а у вироку суду детально зазначено аргументи визнання таких доказів непереконливими.
Зміст оскаржуваного вироку відповідає вимогам ст. 374 КПК України.
За таких обставин суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування вироку суду першої інстанції, у тому числі з наведених в апеляційній скарзі прокурора підстав.
Разом з цим, враховуючи те, що колегією суддів встановлено, що вирок суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, й суд першої інстанції дійшов обгрунтованих висновків про необхідність виправдання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 366 КК України, апеляційний суд не перевіряє доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність призначення останньому покарання, закриття вказаного кримінального провадження, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, чи звільнення останнього від його відбування або взагалі від покарання.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу прокурора на те, що виправдувальний вирок може бути скасований лише з тих підстав, які обумовили його ухвалення, а не у зв'язку з необхідністю закриття кримінального провадження, оскільки таке закриття не є реабілітуючою обставиною у площині інших суспільно-правових відносин, оскільки особа за вказані дії може бути притягнута до іншого виду юридичної відповідальності, зокрема до цивільної, дисциплінарної, адміністративної. Тоді як виправдування особи за дії, що викладені в обвинувальному акті та які їй ставились у вину, з огляду на положення ст. 61 Конституції України виключає можливість повторного притягнення її до кримінальної відповідальності, оскільки особа визнається такою, що не вчиняла кримінально караних дій, тобто вважається реабілітованою.
При цьому, в контексті вимог апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Частиною 1 статті 49 КК України визначено строки давності по закінченню, яких особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності. Порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності визначений статтями 285, 288 КПК України.
В той же час п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається судом, у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Виходячи з положень статей 285, 288 КПК України, звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності можливо лише за наявності згоди такої особи, оскільки в іншому випадку, судове провадження має бути проведено в повному обсязі в загальному порядку, й за наявності підстав для ухвалення обвинувального вироку стосовно такої особи, у цьому випадку її може бути звільнено від покарання, на підставі ч. 5 ст. 74 КК України.
До того ж, колегія суддів наголошує і на тому, що, відповідно до ст. 288, 417 КПК України, рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження з цих підстав, приймається у формі ухвали, в той час, як остання просить ухвалити обвинувальний вирок.
Крім того, частиною 5 статті 74 КК України передбачено, що особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
В той час, як статтею 75 КК України визначено підстави для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, й таке звільнення від відбування покарання особи, здійснюється з певними умовами, та з покладенням на особу обов'язків, визначених ст. 76 КК України, й у випадку порушення умов звільнення від відбування покарання, така особа буде відбувати призначене покарання. В той час, як ст. 74 КК України, не передбачено жодних умов звільнення особи від покарання.
Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд в постанові від 02 червня 2022 року (справа № 363/3952/16-к, провадження № 51-5700км21) де зазначив, що враховуючи, що ч. 5 ст. 74 КК України не містить вказівки на обов'язкове призначення покарання, від якого особу має бути звільнено без урахування будь-яких умов.
Таким чином, звільнення особи від покарання (ст. 74 КК України) та звільнення особи від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК України) є різними за своєю природою правовими механізмами і не можуть застосуватися паралельно, й на переконання колегії суддів, одночасне застосування ст.ст. 74, 75 КК України, призвело б до порушення принципу правової визначеності, який є складовою верховенства права.
Відтак посилання прокурора в апеляційній скарзі на різні підстави для звільнення обвинуваченого від покарання та прохання закрити кримінальне провадження у зв'язку зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності, свідчить не тільки про необізнаність прокурора з вищенаведеними вимогам чинного кримінального процесуального законодавства та закону про кримінальну відповідальність, й зі сталою практикою Верховного Суду, а й про явне намагання прокурора скасувати виправдовувальний вирок за будь-яких підстав.
Отже, з огляду на все викладене, апеляційним судом не встановлено підстав визначених КПК України для скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення власного вироку, як про це просить прокурор, наведені ним доводи носять формальний характер та не свідчать про будь-які порушення кримінального процесуального закону, які могли стати підставою для скасування виправдувального вироку суду.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили прийняттю у даному кримінальному провадженні законного та обґрунтованого рішення не встановлено.
Відтак вирок суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора як необґрунтовану - без задоволення.
Керуючись ст. 403, 407, 409 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Вирок Самарського районного суду м. Дніпра від 25 липня 2025 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4