Справа № 638/22221/25
Провадження № 3/638/6181/25
Іменем України
14 листопада 2025 року м. Харків
Суддя Шевченківського районного суду міста Харкова Щепіхіна В. В., розглянувши матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 на посаді помічника начальника служби паливно-мастильних матеріалів, у званні старший лейтенант, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,-
Відповідно до протоколу серії ДНХІ № 5740 про військове адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП від 07.11.2025 року, 07.11.2025 року близько 14:30 год. ОСОБА_1 перебував на території військової частини за адресою: АДРЕСА_3 , та виконував обов'язки військової служби з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.
ОСОБА_1 у судовому засіданні 10.11.2025 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи для укладення договору про надання професійної правничої допомоги із захисником та формування правової позиції по справі, яке було задоволено судом.
У судове засідання 14.11.2025 ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заяву про розгляд справи без його участі не надав.
У судове засідання 14.11.2025 з'явився захисник ОСОБА_1 , адвокат Кузнецова А. А., зазначила, що ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, не визнає в повному обсязі, оскільки в цей день він не вживав алкогольні напої і від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння не відмовлявся. Захисник заявила клопотання про закриття провадження по справі, в обгрунтування якого зазначила, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 було виявлено за адресою: АДРЕСА_3 . Проте, відповідно до відкритих відомостей в мережі інтернет, в/ч НОМЕР_1 взагалі розташована в АДРЕСА_4 . Крім того, в протоколі зазначено про перебування ОСОБА_1 саме на території військової частини, а в супровідних листах до суду зазначено про перебування ОСОБА_1 на території тимчасового розташування військової частини. Отже, 07.11.2025 року ОСОБА_1 не міг перебувати на території військової частини, оскільки в/ч НОМЕР_1 знаходиться в АДРЕСА_4 , а доказів розташування тимчасової військової частини за адресою: АДРЕСА_3 матеріали справи не містять, тим більше в протоколі зазначено саме про перебування військовослужбовця на території військової частини, що не відповідає дійсності. Крім того, до матеріалів справи не долучено направлення військовослужбовця на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння (Додаток 3 до Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також акт про відмову від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я. При цьому в графі протоколу «направлено до» зазначено - відмовився від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, тобто взагалі не містить найменування закладу охорони здоров'я для направлення ОСОБА_1 на медичний огляд для визначення стану сп'яніння. Протокол був складений заступником військового коменданта тимчасової ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 . Однак будь-які докази, що заступник військового коменданта тимчасової ІНФОРМАЦІЯ_2 майор ОСОБА_2 є уповноваженою особою на складання протоколів про військові адміністративні правопорушення матеріали справи не містять, отже протокол складений неуповноваженою на те особою.
Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, у зв'язку з чим суддя розглядає справу за відсутності правопорушника.
Для встановлення обставин справи у судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_3 , попереджений про кримінальну відповідальність, який суду пояснив, що він в цей день перебував за адресою: АДРЕСА_3 , де знаходиться робоче місце ОСОБА_1 та його безпосереднього керівника (командира) ОСОБА_4 . На задньому подвір'ї будинку він побачив ОСОБА_1 , від якого відчувався запах алкоголю (перегару), спостерігалося порушення координації рухів та тремтіння. Після цього ОСОБА_4 викликав Військову службу правопорядку і приблизно о 13:30-14:00 год на місце прибули двоє офіцерів та один сержант. Прибулі працівники ВСП запропонували ОСОБА_1 пройти огяд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера, однак він відмовився. Після цього, офіцери запропонували йому проїхати до медичного закладу для проходження медичного огляду та стан алкогольного сп'яніння, але ОСОБА_1 також відмовився, у зв'язку з чим вони склали протокол. Свідок зазначив, що направлення для проходження медичного огляду у закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 не надавали. Додав, що військова частина НОМЕР_1 знаходиться у АДРЕСА_4 тимчасове розташування окремих підрозділів ВЧ НОМЕР_1 , яке визначено згідно розпорядження на виконання завдань.
Також, у судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_4 , попереджений про кримінальну відповідальність, який суду пояснив, що він проходить службу у в/ч НОМЕР_1 на посаді начальника служби паливно-мастильних матеріалів. Робоче місце служби знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Режим роботи, встановлений командуванням, - з 08:00 до 18:00 год без вихідних. 07.11.2025 року приблизно о 12:00 год у розташування служби прибули тимчасово виконуючий обов'язки начальника логістики та начальник тилу для з'ясування причин, з яких старший лейтенант ОСОБА_1 шостий день поспіль не з'являється на службі та не відповідає на телефонні дзвінки. Оскільки конструктивної розмови з ОСОБА_1 не відбулося, зазначені керівники дали розпорядження викликати представників Військової служби правопорядку для проведення огляду останнього на стан алкогольного сп'яніння. Близько 14:30 год прибули представники Військової служби правопорядку та запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічого засобу Драгер, однак ОСОБА_1 відмовився. Свідок зазначив, що не бачив особисто чи пропонували ОСОБА_1 пройти огляд у медичному закладі. Щодо зовнішнього вигляду ОСОБА_1 свідок зазначив, що в нього вбачалося почервоніння очей, млява мова, могли бути ознаки алкогольного сп'яніння.
Повно та всебічно дослідивши адміністративний матеріал, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження по справі підлягає закриттю, з урахуванням наступного.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням адміністративного судочинства є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно вимог статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини що пом'якшують або обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статей 251, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган, посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та ін.
Заслухавши пояснення захисника Усова Є. В., показання свідків та ознайомившись з матеріалами справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з протоколу серії ДНХІ № 5740 про військове адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП від 07.11.2025 року, ОСОБА_1 07.11.2025 року близько 14:30 год. перебував на території військової частини за адресою: АДРЕСА_3 , та виконував обов'язки військової служби з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.
До протоколу долучені письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які були присутні під час складання протоколу та ознайомлення з його змістом ОСОБА_1 , про що свідчать особисті підписи цих свідків у протоколі. У судовому засіданні вказані свідки підтвердили проставлення ними своїх підписів на протоколі і надали показання, які узгоджуються з викладеними у письмових поясненнях.
Також, під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 призначений помічником начальника служби ПММ матеріалів, тилу, логістики Наказом командиру ВЧ НОМЕР_1 №203 від 12.08.2024, військове звання старший лейтенант. Тобто, на час події і на час розгляду справи ОСОБА_1 є військовослужбовцем.
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи ( занять ) протягом робочого ( навчального ) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком ( розкладом занять ); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника ); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
З пояснень свідка ОСОБА_4 вбачається, що в м. Ізюм тимчасово розташувався підрозділ, зокрема, служба паливно-мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_1 , робоче місце якої для військовослужбовців визначено за адресою: АДРЕСА_3 . Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 07.11.2025 перебував за місцем несення військової служби, тобто за місцем роботи (занять) у робочий час, що підтверджується показаннями свідків, в тому числі показаннями його безпосереднього командира ( ОСОБА_4 ), який у судовому засіданні повідомив, що є начальником служби ПММ військової частини НОМЕР_1 , в званні майор, а ОСОБА_1 є його підлеглим. Іншого стороною захисту ОСОБА_1 достатніми доказами не доведено. Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 перебував в цей час та день в місті Ізюм, проте, не виконував обов'язки військової служби суд вважає необгрунтованими та такими, що спростовуються встановленими судом обставинами та дослідженими доказами.
Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовець має додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до ст.ст. 11, 16, 17 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців, крім іншого, такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників).
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.
Згідно з ч. 1 ст. 172-20 КУпАП відповідальність настає за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до ч. 3 ст. 172-20 КУпАП відповідальність настає за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 264/2022 року, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, на території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який діє на даний час. Таким чином, на теперішній час діє особливий період в розумінні вищезазначеного Закону, під час якого у разі вчинення правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-20 КУпАП (а саме:
1) розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів;
2) поява військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння;
3) виконання військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння;
4) відмова військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів або під час виконання ними обов'язків військової служби від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння) настає відповідальність за ч.3 ст.172-20 КУпАП (тобто, вчинення вищезазначених самостійних альтернативних діянь, які складають об'єктивну сторону правопорушення, в умовах особливого періоду).
В протоколі серії ДНХІ № 5740 про військове адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП від 07.11.2025, складеного відносно ОСОБА_1 , немає вказівки на те, що зазначене правопорушення (відмова від проходження огляду на стан сп'яніння) було вчинено ОСОБА_1 в умовах особливого періоду, що є кваліфікуючою ознакою, передбаченою саме частиною 3 ст. 172-20 КУпАП, до відповідальності за якою притягується ОСОБА_1 . Вказане порушення при складанні протоколу є суттєвим і не відповідає вимогам складання протоколу, передбаченим ст.256 КУпАП.
Крім того, суд зазначає, що загальний порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного сп'яніння визначений ст. 266-1 КУпАП. Більш детально порядок проведення такого огляду, послідовність дій уповноважених осіб, а також форму документів, що складаються в процесі огляду, передбачено різними відомчими нормативними актами, зокрема: Інструкцією про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 10.10.2016 № 515 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 21.05.2020 року № 164), Інструкцією зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 23.10.2021 року № 329 (надалі Інструкція №329), Інструкцією про порядок оформлення і складання матеріалів про військові адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Служби зовнішньої розвідки України від 14.08.2018 року № 300 (надалі Інструкція №300), Порядком направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2024 року № 32 (надалі Порядок №32). Порядок такого огляду посадовими особами різних уповноважених органів влади може дещо відрізнятись, зберігаючи при цьому однакове нормування основних етапів, які зазначено нижче.
Відповідно до ч. 1 ст. 266-1 КУпАП військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно з ч. 2 ст. 266-1 КУпАП огляд таких осіб, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Відповідно до ч. 4 ст. 266-1 КУпАП у разі незгоди військовозобов'язаного та резервіста, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров'я, перелік яких затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Згідно з ч. 6 ст. 266-1 КУпАП під час проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів та тестів уповноважена посадова особа застосовує спеціальні технічні засоби відеозапису, а в разі їх відсутності або неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
У ч. 7 ст. 266-1 КУпАП зазначено, що порядок направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, та проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 Порядку направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2024 року № 32 (надалі - Порядок № 32) огляду підлягають військовослужбовці/військовозобов'язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння).
Відповідно до п. 5 Порядку №32 , огляд проводиться уповноваженою посадовою особою - на місці вчинення (виявлення) правопорушення, а у разі неможливості провести огляд на місці вчинення (виявлення) правопорушення - безпосередньо в органі управління, у військовій частині (в установі, організації, на підприємстві, в закладі, підрозділі) з використанням спеціальних технічних засобів (засоби вимірювальної техніки, які відповідають законодавству, що містить вимоги до таких засобів) і тестів, які мають документ про відповідність; лікарем закладу охорони здоров'я, який пройшов спеціальну підготовку.
Відповідно до п. 6 Порядку № 32 уповноважена посадова особа, яка проводить огляд, застосовує спеціальні технічні засоби відеозапису. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі неможливості застосування спеціальних технічних засобів відеозапису такий огляд проводиться у присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки особи, які перебувають у відносинах підлеглості з особою, стосовно якої проводиться огляд, або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
Згідно з п. 7 Порядку № 32 результати огляду, проведеного уповноваженою посадовою особою, зазначаються в акті огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до п. 8 Порядку № 32 військовослужбовець/військовозобов'язаний, який відмовився від проведення огляду з використанням спеціального технічного засобу і тесту або не висловив згоду з його результатами, направляється відповідним командиром (начальником) для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Згідно з п. 11 Порядку № 32 у разі відмови військовослужбовця/військовозобов'язаного від проведення огляду в закладі охорони здоров'я уповноважена посадова особа із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначає ознаки сп'яніння і дії військовослужбовця/військовозобов'язаного щодо ухилення від огляду.
З аналізу зазначених вище норм діючого законодавства можна дійти висновку, що у разі відмови військовослужбовця від проходження огляду на стан сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу і тесту, його має бути направлено до відповідного закладу охорони здоров'я, а протокол про адміністративне правопорушення складається у випадку відмови від проходження огляду на стан сп'яніння не тільки на місці виявлення, але й у відповідному закладі охорони здоров'я.
Під час розгляду справи було встановлено, що офіцером режимної служби ІНФОРМАЦІЯ_3 , майором ОСОБА_2 , уповноваженим на складання протоколів про військові правопорушення відповідно до Наказу №224-АГ від 30.10.2025, було складено протокол за результатом проведення певної процедури (яка зазначена вище) та виявлення факту правопорушення, а саме відмови від проходження огляду на стан сп'яніння. При цьому протокол складався без застосування технічних засобів відеозапису, у присутності двох свідків, які були допитані в судовому засіданні.
Суд звертає увагу, що в порушення п. 6 Порядку №32 в якості одного із свідків було залучено особу, яка перебувала у відносинах підлеглості з особою (тобто з ОСОБА_1 ), якій пропонувалось пройти огляд на стан сп'яніння, а саме ОСОБА_4 , який є безпосереднім начальником служби ПММ тилу, логістики ВЧ НОМЕР_1 , а ОСОБА_1 є його підлеглим. Таким чином, була порушена процедура проведення огляду на місці вчинення (виявлення) правопорушення. Оскільки відмова від проходження огляду на стан сп'яніння є наслідком та наступним етапом після пропозиції уповноваженої особи пройти такий огляд, а свідок був присутній весь час: з моменту виявлення ОСОБА_1 до завершення складання протоколу уповноваженою особою, то на думку суду порушення процедури фіксування основних етапів, в тому числі і пропозиції пройти огляд та фіксування відмови від проведення такого огляду з залученням свідка, щодо якого у суду є сумніви в його неупередженості, свідчить про порушення порядку направлення військовозобов'язаних, резервістів, а також військовослужбовців ЗСУ для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також про порушення порядку оформлення і складання матеріалів про військові адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-20 КУпАП.
Також, в порушення п.4 Інструкції №329 в протоколі при викладі суті правопорушення не зазначено в повному обсязі відомості стосовно того який саме огляд було запропоновано пройти ОСОБА_1 на стан сп'яніння, тобто чи була дотримана сама передбачена діючим законодавством процедура: спочатку огляд з використанням спеціальних технічних засобів і тестів та чи відмовлявся ОСОБА_1 від проходження саме такого огляду. А також, чи направлявся відповідним командиром (начальником) для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я (та якого самого) та чи відмовлявся ОСОБА_1 від направлення (як це зазначено в абз.3 п.7 Інструкції №300) до закладу охорони здоров'я після відмови ним від проведення огляду з використанням спеціального технічного засобу і тесту.
Відповідно до абзацу 3 пункту 7 Інструкції №300, яка регламентує порядок складання матеріалів саме за ст.172-20 КУпАП, у разі відмови військовослужбовця від направлення до закладу охорони здоров'я з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння уповноважена посадова особа робить про це відповідний запис у протоколі та засвідчує факт відмови своїм підписом і підписами двох свідків.
В порушення вищевказаних положень уповноваженою особою відповідний запис про відмову ОСОБА_1 від направлення до закладу охорони здоров'я у протоколі не зроблений, а лише зазначено, що відмовився від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Тобто, така неповнота викладення фактів у протоколі ускладнює встановлення обставин об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, адже відмова від проходження огляду на стан сп'яніння могла відбутися як на місті виявлення, так і в закладі охорони здоров'я, враховуючи, що ОСОБА_1 взагалі заперечує факт відмови ним від проходження такого огляду.
Для підтвердження ознак військового адміністративного правопорушення (за статтею 172-20 КУпАП) такого військовослужбовця направляють до закладу охорони здоров'я на підставі письмового направлення військовослужбовця на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння (додаток 2 до Інструкції №300) уповноваженої посадової особи.
Таке направлення оформлюється на виконання вимог пункт 7 Розділу ІІ Інструкції про порядок оформлення і складання матеріалів про військові адміністративні правопорушення, передбачені ст. 172-20 КУпАП, затвердженої Наказом Служби зовнішньої розвідки України 14.08.2018 № 300 (Інструкція № 300). Так, у разі виявлення факту або виникнення підозри у розпиванні алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживанні наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцем на території місця проходження військової служби, військових об'єктів, або появи військовослужбовця на території місця проходження військової служби, військових об'єктів у нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння такого військовослужбовця направляють до закладу охорони здоров'я на підставі письмового направлення.
В порушення вимог п. 8 Порядку № 32 та п. 7 розділу ІІ Інструкції № 300 до матеріалів справи не долучено письмове направлення військовослужбовця на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння яке повинне бути оформлене уповноваженою особою, зокрема, керівником підрозділу військової частини (Додаток 2 до Інструкції № 300), що ставить під сумнів дотримання встановленої процедури. В графі протоколу «направлено до» зазначено - відмовився від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, тобто взагалі не містить найменування закладу охорони здоров'я для направлення ОСОБА_1 на медичний огляд для визначення стану сп'яніння.
Відповідно до п. 7 Розділу ІІ Інструкції № 329 обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про військове адміністративне правопорушення покладається на уповноважену посадову особу, яка складає протокол.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними статтею 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також статтею 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, не доведена допустимими та достовірними доказами.
Так, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).
За змістом вимог статті 256, частини 1 статті 257 КУпАП питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує в межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адже відповідно до статті 254 КУпАП, яка знаходиться в главі 19 розділу IV «Провадження в справах про адміністративні правопорушення», для суду протокол про адміністративне правопорушення є документом, який порушує адміністративне провадження, і єдиною процесуальною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оцінивши усі наявні у справі докази з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, в тому числі показання свідків, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд доходить висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що в діях ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 КУпАП , а тому відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення необхідно закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м Харкова. Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Суддя В. В. Щепіхіна