Справа № 203/5502/25
Провадження № 1-кс/0203/3269/2025
14 серпня 2025 року слідчий суддя Центрального районного суду міста Дніпра - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі клопотання прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №62025170030015504 від 07.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,
07.08.2025 року до Центрального районного суду міста Дніпра звернулась прокурор Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 , з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №62025170030015504 від 07.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, в якому слідчий просить суд:
- накласти арешт на автомобіль RENAULT Scenic д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_4 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування ним;
- місцем зберігання арештованого майна визначити територію спеціального майданчику за адресою: Дніпропетровська область, м.Кам'янське, вул.Медична, 15.
В обґрунтування вимог клопотання прокурор зазначила, що 07.08.2025 року о 01.34 годині, водій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , старший лейтенант поліції начальник сектору боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області в стані алкогольного сп'яніння на автомобілі RENAULT Scenic державний номерний знак НОМЕР_1 рухався по проспекту Відродження м.Кам'янське в бік проспекту Свободи, де не впорався з керуванням та допустив зіткнення з бетонною опорою біля буд. 65. Внаслідок чого він та пасажир ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , слідчий СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області отримали тілесні ушкодження, ступінь тяжкості яких встановлюється.
07.08.2025 в ході огляду місця події на проспекті Відродження, буд.65, м.Кам'янське, Кам'янського району, Дніпропетровської області вилучено транспортний засіб - автомобіль RENAULT Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер ТЗ НОМЕР_2 , з суцільним пошкодженням кузову автомобіля, який вилучено та поміщено на спеціальний майданчик за адресою: Дніпропетровська область, м.Кам'янське, вул.Медична, 15. В подальшому, відповідно до постанови слідчого, вилучений транспортний засіб 07.08.2025 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене, накладення арешту на автомобіль марки: «RENAULT Scenic», р/н НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , зумовлюється необхідністю збереження речових доказів та відповідає критеріям, зазначеним у п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 07.08.2025 року, судову справу №203/5502/25, провадження №1-кс/0203/3269/2025, було розподілено слідчому судді ОСОБА_1 та передано канцелярією суду - 12.08.2025 року.
Судове засідання з розгляду клопотання було призначене судом на 14.08.2025 року, в яке учасники справи не з'явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, прокурор подала до суду письмову заяву про розгляд клопотання за її відсутність, та просила суд його задовольнити.
Власник майна ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Суд на підставі положень ст. ст. 138, 172, ч. 4 ст. 107 КПК України розглянув клопотання прокурора про арешт майна за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксування судового процесу технічними засобами.
Слідчий суддя, вивчивши доводи прокурора, викладені в клопотанні, дослідивши матеріали клопотання, проаналізувавши норми КПК України, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що у провадженні Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, перебуває кримінальне провадження №62025170030015504 від 07.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Відповідно до протоколу огляду автомобіля від 07.08.2025 року, слідчим було встановлено, що об'єктом огляду є автомобіль марки: «RENAULT Scenic», р/н НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 . Автомобіль знаходиться на проспекті Відродження, що у м.Кам'янське, слідчим вказані виявлені пошкодження. Під час огляду слідчим було виявлено та вилучено транспортний засіб - автомобіль марки: «RENAULT Scenic», р/н НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_2 .
Відповідно до постанови слідчого про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні від 07.08.2025 року, слідчим було визнано в якості речового доказу у кримінальному провадженні №62025170030015504 від 07.08.2025 року автомобіль марки: «RENAULT Scenic», р/н НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_2 , та поміщений на зберігання до майданчику тимчасового тримання транспортних засобів, за адресою: Дніпропетровська область, м.Кам'янське, вул.Медична, 15.
Також у ході судового розгляду справи судом були безпосередньо досліджені такі докази: витяг з ЄРДР, копії постанов, рапорту, протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07.08.2025 року, копії наказів, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Суд зазначає, що відповідно до абзацу першого частин 1, 2, 3, 4, 5, 10 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Арешт майна допускається з метою забезпечення , зокрема, збереження речових доказів .
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до положень статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до положень статті 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до частин 2, 3 статті 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов'язана скласти відповідний протокол, копія якого надається особі, у якої вилучено майно, або її представнику.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1, частини 3 статті 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, зокрема, у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу , у разі скасування арешту.
Слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
Відповідно до частини 11 статті 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до частин 3, 4 статті 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, зокрема, заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.
Суд враховує і висновки Конституційного Суду України, який вказав, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права (абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 1 червня 2016 року №2-рп/2016).
У Рішенні Конституційного Суду України (Перший сенат) від 5 червня 2019 року №3-р(I)/2019 вказано, що право власності не є абсолютним, тобто може бути обмежене, однак втручання у це право може здійснюватися лише на підставі закону з дотриманням принципу юридичної визначеності та принципу пропорційності, який вимагає досягнення розумного співвідношення між інтересами особи та суспільства. При обмеженні права власності в інтересах суспільства пропорційними можуть вважатися такі заходи, які є менш обтяжливими для прав і свобод приватних осіб з-поміж усіх доступних для застосування заходів (абзац сьомий підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини).
Аналіз викладених вище норм КПК України, а також встановлених судом обставин кримінального провадження дає суду підстави для висновку про необхідність накладення арешту на майно, вилучене в ході проведеного огляду місця події, з метою забезпечення збереження речових доказів із забороною розпоряджатися майном, що включає правомочність власника майна його відчужувати.
Суд враховує те, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, а також того, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Так, у ході судового розгляду клопотання прокурора судом було встановлено, що матеріалами клопотання підтверджена наявність достатніх підстав вважати, що вилучене під час огляду місця події майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, а саме: транспортний засіб, який був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КПК України, зберіг на собі його сліди, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час досудового розслідування.
Водночас клопотання прокурора не підлягає задоволенню в частині вимоги про заборону одночасно користуватися майном та розпоряджатися ним або відчужувати його. Оскільки нормативної вимоги щодо одночасної заборони і розпоряджатися (відчужувати), і користуватися арештованим майном, зокрема, транспортним засобом, статті 170, 173 КПК України не містять.
Окрім того, відповідно до вимог частин 3, 4 ст. 173 КПК України, слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. При цьому це не перешкоджає проведенню слідчим необхідних у кримінальному провадженні експертиз технічного стану транспортного засобу з метою встановлення істини та досягнення завдань кримінального провадження, після чого транспортний засіб підлягає поверненню власнику на відповідальне зберігання у його володіння та користування.
Тому з метою збереження речових доказів клопотання прокурора в частині накладення арешту на автомобіль шляхом заборони користуватися ним, є безпідставним та задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, слідчий суддя вважає за необхідне частково задовольнити клопотання прокурора про арешт майна з метою збереження речових доказів із забороною розпоряджатися вказаним майном, що включає і правомочність власника відчужувати майно, з поверненням транспортного засобу власнику на відповідальне зберігання.
Керуючись статтями 167, 168, 170, 171, 172, 369-372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,
Клопотання прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №62025170030015504 від 07.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, вилучене під час проведення огляду автомобіля від 07.08.2025 року, з метою збереження речових доказів, а саме на:
- транспортний засіб - автомобіль марки: «RENAULT Scenic» р/н НОМЕР_1 ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_4 , із забороною відчуження, розпорядження вказаним майном, повернувши його на відповідальне зберігання власнику.
У задоволенні іншої частини вимог клопотання - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Слідчий суддя ОСОБА_1