г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/4654/25
Номер провадження 2/213/2023/25
18 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Попова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №213/4654/25 за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних,-
Короткий зміст позовних вимог.
08 квітня 2005 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №KRH0GK00150389, виконання відповідачем зобов'язань за яким забезпечено договором іпотеки. Умови кредитного договору відповідачем не виконувалися, тому рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 січня 2013 року у справі №2-1411/11 звернуто стягнення на предмет іпотеки - 3-кімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу предмету іпотеки в рахунок погашення виниклої заборгованості за кредитним договором №KRH0GK00150389 від 08 квітня 2005 року в розмірі 8 012,00 доларів США. Рішення не оскаржене, набрало законної сили. На підставі зазначеного рішення банком отримано виконавчий лист. До часу пред'явлення позову рішення суду не виконане. Враховуючи непогашення заборгованості за кредитним договором №KRH0GK00150389 від 08 квітня 2005 року відповідно до рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 січня 2013 року у справі №2-1411/11 відповідач має заборгованість у розмірі 3% річних від простроченої суми (згідно з ч.2 ст.625 ЦК України) за період з 19 березня 2013 року по 27 серпня 2025 року, яка становить 2 991,00 доларів США. Просить стягнути з відповідача на свою користь зазначену суму трьох процентів річних та судові витрати.
Процесуальні дії у справі.
02 вересня 2025 року позовна заява надійшла до суду.
10 вересня 2025 року судом отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача.
11 вересня 2025 року позовна заява залишена без руху.
18 вересня 2025 року усунуто недоліки.
19 вересня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.
Заяви, клопотання.
Заяв/клопотань від сторін не надходило.
Фактичні обставини, встановлені судом.
08 квітня 2005 року між позивачем та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №КRН0GK00150389, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 7 814,96 доларів США з терміном повернення до 07 квітня 2020 року та відсотковою ставкою за користування кредитом у розмірі 1 % на місяць на придбання нерухомості житлового призначення, оплату ремонтно-будівельних робіт та оплату страхових платежів.
Відповідно до рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 січня 2013 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - 3- кімнатну квартиру, розташовану на 4 поверсі п'яти поверхового житлового будинку загальною площею 50 кв.м., житловою площею 34,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки KRHOGK00150389 від 08 квітня 2005 року) позивачем з укладанням від імені відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом, з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу в рахунок погашення виниклої заборгованості за кредитним договором № КRНОGК00150389 від 08 квітня 2005 року в розмірі 8 012,00 доларів США, що за курсом 7,97 грн відповідно до службового розпорядження НБУ № 205/314 від 18 серпня 2011 року становить 63 855 грн 64 коп.
Рішення набрало законної сили 18 березня 2013 року.
У цей же день Інгулецьким районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області видано виконавчі листи. Відмітки про виконання на виконавчих листах відсутні.
Згідно з наданими позивачем виписками з особового рахунку відповідача 19 лютого 2021 року, 22 березня 2021 року, 26 квітня 2021 року, 27 травня 2021 року проведено операції з погашення відповідачем відсотків за кредитним договором №КRН0GK00150389 від 08 квітня 2005 року.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку за період з 19 березня 2013 року по 27 серпня 2025 року розмір нарахованих за невиконання грошового зобов'язання 3 % річних становить 2 991,00 доларів США. Розрахунок проведено на суму заборгованості - 8 012,00 доларів США.
Зміст спірних правовідносин.
Встановленим обставинам відповідають зобов'язальні правовідносини, пов'язані зі стягненням грошових коштів на підставі рішення суду, невиконання якого зумовлює застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Норми права, які застосовує суд.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати боргу за договорами позики відповідач порушує покладені на себе зобов'язання.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з положеннями ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Правовий аналіз положень ст. 526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за час прострочення.
Основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення (ст.129 Конституції України).
Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (ст.129-1 Конституції України).
Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Відповідно до ч.1 ст.431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), у якій відступлено від правових висновків, зроблених Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України); та від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п'ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що норми статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц висловив правовий висновок про правильне застосування норм права, згідно з яким натуральним є зобов'язання вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов'язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов'язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.
Аналогічна позиція Верховним Судом висловлена у постановах по справах №569/12918/16-ц від 02 вересня 2020 року, №442/398/15-ц від 18 березня 2020 року, №390/880/16-ц від 11 грудня 2019 року, №554/9126/20 від 13 березня 2023 року.
Висновок суду.
Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, судом встановлено, що позивачем доведено укладення відповідачем кредитного договору та договору іпотеки, наявність рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, отримання на підставі рішення суду виконавчих листів.
Проте в матеріалах справи відсутні докази пред'явлення виконавчих листів до примусового виконання та доказів невиконання рішення суду.
Ураховуючи, що позивачем не доведено пред'явлення виконавчих листів до виконання, не роз'яснено причини невиконання рішення суду про звернення стягнення, тобто його вимоги, які виникли на підставі рішення суду, не можуть бути захищені в судовому (примусовому) порядку, між сторонами виникло натуральне зобов'язання, до якого безпідставним є застосування положень статті 625 ЦК України.
Отже, факт неперебування виконавчого листа на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби в сукупності із закінченням строку пред'явлення виконавчого листа до виконання та за відсутності ухвали суду про поновлення строку для пред'явлення його до виконання унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки зазначена норма підлягає застосуванню лише за грошовим зобов'язанням, яке підлягає виконанню.
Крім того, суд зазначає, що згідно з наданими виписками з особового рахунку відповідача після ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки ним здійснювалося погашення процентів за кредитним договором. Проте позивачем здійснено нарахування трьох відсотків річних на суму заборгованості, зазначену у рішенні суду про звернення стягнення. Зазначені розбіжності позивачем не обґрунтовані.
З огляду на викладене вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних не ґрунтуються на вимогах закону, а тому задоволенню не підлягають.
Щодо розподілу судових витрат.
У зв'язку із відмовою в позові понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 81, 89, ч.1 ст.141, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК", місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено 18 листопада 2025 року.
Головуючий суддя В.В. Попов.