Справа № 308/7833/25
1-кп/308/786/25
17 листопада 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , у присутності: прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 та його захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 1-кп/308/786/25 (справа № 308/7833/25), внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025070000000062 від 11.04.2025 року, про обвинувачення, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця селища Комишани Херсонської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,-
05 червня 2025 року до Ужгородського міськрайонного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 1-кп/308/786/25 (справа № 308/7833/25), внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025070000000062 від 11.04.2025 року, про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями у від 05.06.2025 року справу було розподілено на суддю ОСОБА_1 .
За ухвалою від 06.06.2025 року судом було призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні.
Згідно ухвали від 11.06.2025 року відмовлено у затвердженні угоди про визнання винуватості від 10.06.2025 року, укладеної між прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 , обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі адвоката ОСОБА_5 та постановлено продовжити судове провадження у загальному порядку.
За ухвалою від 11.06.2025 року судом було призначене кримінальне провадження до судового розгляду; клопотання прокурора задоволено; застосовано (обрано) відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на період розгляду кримінального провадження, але не більше ніж на 60 днів, тобто до 08 серпня 2025 року включно.
У судовому засіданні 17 листопада 2025 року прокурор подала клопотання від 14.11.2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .
При цьому судом встановлено наступне.
Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, дійсно обумовлюється тяжкістю покарання за кримінальні правопорушення за ч. 7 ст. 111-1 КК України, а тому з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, який пов?язаний із можливістю знищити, сховати або спотворити підозрюваним будь-яку із речей чи документів (уставні, реєстраційні документи, накази, розпорядження, кадрова документація, функціональні обов?язки), які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення,
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим фактом, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, що дає підстави вважати, що перебуваючи на волі останній може продовжити свою злочинну діяльність.
З огляду на викладене судом встановлена наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час об'єктивно існують.
Суд також врахував обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець селища Комишани Херсонської області, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.
Стороною захисту суду не надано жодних доказів обставин, які свідчать про наявність необґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення та наявність підстав вважати, що він залишаючись на волі, не буде ухилятись від суду, не знищить, сховає чи спотворить будь які речі і документи, які мають істотне значення для даного кримінального провадження та не вчинить інше кримінальне правопорушення чи продовжить кримінальне правопорушення в якому обвинувачується.
Суд вважав недостатнім застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 інших більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, визначеними п. 1, 2, 5 ст. 177 КПК України, тому суд дійшов висновку про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на період розгляду кримінального провадження, але не більше ніж на 60 днів, тобто до 14 січня 2026 року включно.
У судовому засіданні 17 листопада 2025 року прокурором було подане клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначила наступне.
На даний час триває судовий розгляд кримінального провадження, який не може бути завершений у розумний строк оскільки у ході допиту обвинуваченої встановлено нові обставини, які необхідно перевірити у тому числі, у порядку ст. 333 КПК України.
Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду свідчать такі обставини:
- тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 в разі визнання винною у кримінальному правопорушенні, в якому вона обвинувачується. Санкція ч. 7 ст. 111-1 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої;
- вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення, а саме показань свідків, протоколів пред'явлення для впізнання, протоколу огляду приміщення, що свідчать про колабораційну діяльність ОСОБА_4 ;
- переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування, про що свідчить неприбуття на виклик до СВ УСБУ в Закарпатській області гри рази та не повідомлення слідчому, прокурору про причини та неможливість прибуття на виклик, у зв'язку з чим його оголошено у розшук;
- спосіб вчинення злочину (здійснював колабораційну діяльність умисно, під час воєнного стану, що має негативні наслідки для всієї територіальної громади та України в цілому, співпрацювала з окупаційною адміністрацією, що з великою часткою ймовірності спонукатиме її до втечі у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу);
- існування ризику переховування від суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлюється серед іншого можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю призначеного покарання.
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо підвищують ризик переховування обвинуваченого від суду. Крім того, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду є обґрунтованим, оскільки підозрюваний, усвідомлюючи міру покарання за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень може вжити заходів до переховування з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також з п. 36 рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України».
Про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, який пов'язаний із можливістю знищити, сховати або спотворити підозрюваним будь-яку із речей чи документів (уставні, реєстраційні документи, накази, розпорядження, кадрова документація, функціональні обов'язки), які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, також свідчать вище перелічені обставини. З урахуванням цього можна оцінювати надані доводи щодо можливого знищення чи переховування речей чи документів, які мають значення для кримінального провадження та таким чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки наразі судовий розгляд в даному кримінальному провадженні триває, у зв'язку з чим, такий ризик також доведено.
Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який пов'язаний із незаконним впливом на свідків у кримінальному провадженні є те, що на даний час кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 судом не розглянуто. У сторони обвинувачення є підстави вважати, що обвинувачений буде здійснювати тиск та вплив на свідків з метою дачі ними завідомо неправдивих показань чи відмови від дачі показань, оскільки свідки є знайомими ОСОБА_4 та працювали з ним. Так, ОСОБА_4 може намагатися впливати на свідків у кримінальному провадження, щоб уникнути від відповідальності за вчинене, до того ж він може вчиняти тиск на таких осіб, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме можливості незаконно впливати на свідків, у цьому кримінальному провадженні, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Більше того, наразі триває допит обвинуваченої щодо обставин вчинення кримінального правопорушення та встановлення осіб які безпосередньо в подальшому можуть виступати у якості свідків в тому числі сторони обвинувачення.
Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення свідчать наступні обставини:
- ОСОБА_4 активно співпрацював з представниками держави агресора, що має наслідком можливого вчинення ним злочину, передбаченого ст. 111-1 КК України, а також інших злочинів проти основ національної безпеки України і в подальшому виїхав на тимчасово окуповану територію Херсонської області та була затриманий після.
Всі ці обставини в своїй сукупності свідчать про те, що перебуваючи без запобіжного заходу обвинувачений зможе продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, або вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України.
У зв'язку із переховуванням від органів досудового розслідування, постановою слідчого від 14.04.2025 на підставі ст. 281 КПК України, підозрюваного ОСОБА_4 оголошено в розшук. Розшук ОСОБА_4 доручено 2 відділу ГВ ЗНД УСБУ в Закарпатській області. 17.04.2025 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду, підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Згідно вказаної ухвали на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України після затримання ОСОБА_4 і не пізніш як через 48 (сорок вісім) годин з часу його доставки до місця кримінального провадження постановлено розглянути за його участі питання про застосування обраного підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановити ухвалу. 24.04.2025 з 2 відділу ГВ ЗНД УСБУ в Закарпатській області надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_4 затримано в місті Миколаїв.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала та просила суд його задовольнити та продовжити строк дії раніше обраного щодо нього запобіжний заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави на 60 днів задля завершення судового розгляду кримінального провадження.
Захисник обвинуваченого заперечив проти обрання такого запобіжного заходу судом, просив обрати більш м'який запобіжний захід щодо свого підзахисного у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку захисника, просив застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Як зазначено у ч. 1 - 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК.
Відповідно до ч. 1 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження щодо продовження строків раніше застосованого (обраного) запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів, суд, враховуючи тяжкість злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_4 за ч. 7 ст. 111-1 КК України, які згідно ст. 12 КК України є особливо тяжкими і за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, а також те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, проте на цей час обвинуваченому ОСОБА_4 обґрунтовано пред'явлено обвинувачення у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, судовий розгляд перебуває на стадії завершення, відтак суд вважає, що частина із ризиків, які були встановлені судом на час обрання саме такого запобіжного заходу щодо обвинуваченого перестала існувати або зменшилася, а частина із ризиків продовжує об'єктивно існувати.
Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, дійсно обумовлюється тяжкістю покарання за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 7 ст. 111-1 КК України, а тому обвинувачений з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з огляду також на той факт, що він вже переховувався від досудового розслідування.
Ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, який пов'язаний із можливістю знищити, сховати або спотворити підозрюваним будь-яку із речей чи документів (уставні, реєстраційні документи, накази, розпорядження, кадрова документація, функціональні обов'язки), які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на цей час практично не існує, оскільки всі докази судом вже досліджені.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим фактом, що на цей час продовжений військовий стан, а кримінальне правопорушення у якому обвинувачується ОСОБА_4 пов'язане саме із військовим станом та окупацією частини території України, що дає підстави вважати, що перебуваючи на волі останній може продовжити свою злочинну діяльність.
З огляду на викладене суд констатує, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд також враховує обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець селища Комишани Херсонської області, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.
Стороною захисту суду не надано жодних доказів обставин, які свідчать про наявність необґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення та наявність підстав вважати, що він залишаючись на волі, не буде ухилятись від суду, та не вчинить інше кримінальне правопорушення чи продовжить кримінальне правопорушення в якому обвинувачується.
Обставини, на які посилається захисник не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-1142, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Суд вважає недостатнім застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 інших більш м'яких запобіжних заходів, як того просить сторона захисту, для запобігання ризикам, визначеними п. 1, 5 ст. 177 КПК України, які об'єктивно продовжують існувати, тому суд дійшов висновку про необхідність продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, раніше застосованого (обраного) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на період розгляду кримінального провадження, але не більше ніж на 60 днів, тобто до 14 січня 2026 року включно.
Керуючись ст.ст. 177-178, 183, 186, 193, 194, 331, 369-372, 392, 395 КПК України, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк дії раніше застосованого (обраного) відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на період розгляду кримінального провадження, але не більше ніж на 60 днів, тобто до 14 січня 2026 року включно.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, його захиснику та надіслати начальнику Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)», - для відому та виконання.
Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом та може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.
Апеляційна скарга може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.
Суддя ОСОБА_1