19 листопада 2025 року
м. Київ
справа №555/2214/24
адміністративне провадження № К/990/36525/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Юрченко В.П., Гімона М.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської митниці, як відокремленого підрозділу ДМС України на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року (судді: Ніколін В.В. (головуючий), Заверуха О.Б., Матковська З.М.) у справі № 555/2214/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про скасування постанови у справі про порушення митних правил,
І. Суть спору
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач, митний орган) про скасування постанови про порушення митних правил Nє 0858/20900/24 від 27 серпня 2024 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2025 року скасовано постанову у справі про порушення митних правил Nє 0858/20900/24 від 27 серпня 2024 року в частині накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , змінивши пункт 2 постанови у справі про порушення митних правил № 0858/20900/24 від 27 серпня 2024 року в частині стягнення штрафу та застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 30 відсотків вартості товарів на суму 159 775,44 грн.
3. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Львівська митниця подала апеляційну скаргу.
4. Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 червня 2025 року подану Львівською митницею апеляційну скаргу залишив без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з тим, що апеляційна скарга подана з пропуском, визначеного статтею 286 цього ж Кодексу, строку на апеляційне оскарження, наведені у клопотанні митного органу причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2025 року, судом визнано неповажними. Цією ж ухвалою суд визначив скаржнику строк, впродовж якого апелянт може звернутися до суду з вмотивованою заявою про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших поважних підстав його пропуску.
5. Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2025 року від Львівської митниці надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому позивач просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду. В обґрунтування поважності причин пропуску строку митний орган зазначає, що відповідач первинно подав апеляційну скаргу на рішення суду у межах строку, встановленого статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, однак її було повернуто судом внаслідок невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху (несплата судового збору). Звертає увагу і просить врахувати те, що відповідачем було вжито всі необхідні заходи для сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги.
6. Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 серпня 2025 року визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані у клопотанні, та відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Львівської митниці на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд апеляційної інстанції зазначив, що скаржником не зазначені поважні причини пропуску строку апеляційного оскарження рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2025 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Львівська митниця звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року у справі № 555/2214/24, а справу направити для продовження її розгляду до суду апеляційної інстанції.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 560/10341/24 є оскарження зазначеного у частині третій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, з посиланням у касаційній скарзі на порушення судом норм процесуального права.
8. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що 07.03.2025 (при поданні апеляційної скарги вперше) Львівською митницею подано заяву про усунення недоліку апеляційної скарги, а саме повідомлено суд про сплату судового збору. Однак, з технічних причин, до такої заяви не було долучено платіжної інструкції № 22 від 06.03.2025. Восьмим апеляційним адміністративним судом 25.04.2025 винесено ухвалу, якою повернуто апеляційну скаргу Львівської митниці у зв'язку із невиконанням вимог ухвали суду від 07.03.2025 у встановлений судом строк. Відповідач зазначає, що першочерговою причиною повернення апеляційної скарги митниці була саме технічна помилка з додатком до заяви про усунення недоліку, що свідчив про сплату судового збору.
25.04.2025 Львівською митницею повторно подано апеляційну скаргу на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 17.02.2025 у справі № 555/2214/24 до якої долучено докази сплати судового збору. Однак скаргу Львівської митниці залишено без руху вже з інших підстав, а саме - відсутності доказів скерування скарги стороні.
Відповідач зазначає, що Львівською митницею було вжито послідовних дій в стислі строки з метою оскарження судового рішення та причини пропуску строку на подання апеляційних скарг від 25.04.2025 та від 04.06.2025 є поважними. У зв'язку з чим, відповідач не погоджується із оскаржуваною ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року, вважає, що вона є невмотивованою, необ'єктивною та такою, яка порушує норми матеріального та процесуального права.
9. Позивачем відзиву на касаційну скаргу надіслано не було.
10. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
11. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку дотриманню норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Частинами першою-третьою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частинами другою, третьою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
В той же час особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, за змістом норм частин першої, четвертої і п'ятої цієї статті Кодексу (у редакції, чинній на момент прийняття рішення суду першої інстанції) адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.
При цьому за правилами, встановленими статтею 271 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-286, 288, 289, 289-5 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.
Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Частинами першою, п'ятою статті 270 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що на обчислення строків, встановлених статтями 273-277, 280-283, 283-2 цього Кодексу, не поширюються правила частин другої - десятої статті 120 цього Кодексу.
Днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв і апеляційних скарг, встановлені у справах, визначених цією статтею, не може бути поновлено. Позовні заяви, апеляційні скарги, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду.
Проаналізувавши наведені процесуальні норми у сукупності, Суд зазначає, що стаття 286 Кодексу адміністративного судочинства України є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, та частина четверта якої встановлює спеціальний у співвідношенні до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України строк на апеляційне оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).
Водночас статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, і на відміну від правил, установлених статтею 270 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачений статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України строк на апеляційне оскарження не є присічним.
Отже, причини пропуску строку на апеляційне оскарження у справах цієї категорії підлягають оцінці на предмет їхньої поважності в загальному порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, і суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженні щодо поновлення цього строку за наявності відповідних підстав.
У справі, що розглядається судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції було прийняте 17 лютого 2025 року.
Вперше з апеляційною скаргою контролюючий орган звернувся до суду апеляційної інстанції 26 лютого 2025 року. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року апеляційну скаргу повернуто відповідачу, у зв'язку з несплатою ним судового збору. Відповідач зазначав, що через відсутність належного фінансування не міг здійснити сплату судового збору вчасно. Згодом відповідачем, було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у справі, що розглядається, однак контролюючим органом не було надіслано відповідну копію платіжної інструкції/доручення до суду апеляційної інстанції на підтвердження здійснення такої сплати.
Вдруге з апеляційною скаргою відповідач звернувся до суду 29 квітня 2025 року. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2025 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику. Так, апеляційну скаргу Львівської митниці було залишено без руху з підстав відсутності доказів скерування такої скарги іншій стороні у справі. Вказаного недоліку відповідачем у межах встановлених строків усунуто не було, що ним не заперечується та не спростовується.
04 червня 2025 року Львівська митниця вже втретє звернулася з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, з значним з пропуском строку на апеляційне оскарження (з урахуванням положень статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд зазначає, що за правилом пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Частинами першою та другою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.
При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції ухвалою від 11 червня 2025 року подану Львівською митницею апеляційну скаргу залишив без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з тим, що апеляційна скарга подана з пропуском, визначеного статтею 286 цього ж Кодексу, строку на апеляційне оскарження, наведені у клопотанні митного органу причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2025 року, судом визнано неповажними.
Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що апелянт є суб'єктом владних повноважень і неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з його боку, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. В даному випадку відповідач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від ситуації, яка склалася в державі, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вказав, що у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не наводить жодних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які б могли бути розцінені судом як поважні, тобто такі, які об'єктивно зумовили зволікання апелянта із поданням належним чином оформленої апеляційної скарги.
Цією ж ухвалою суд визначив скаржнику строк, впродовж якого апелянт може звернутися до суду з вмотивованою заявою про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших поважних підстав його пропуску.
На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, Львівською митницею до суду заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтоване тим, що відповідач первинно подав апеляційну скаргу на рішення суду у межах строку, однак її було повернуто судом внаслідок невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху (несплата судового збору). Відповідач, звертає увагу, що ним було вжито всі необхідні заходи для сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги. Тобто, відповідачем зазначено підстави пропуску строку апеляційного оскарження, яким вже надавалась (неодноразово) відповідна оцінка судом апеляційної інстанції.
Суд зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції правильно вказав, що своєчасне звернення до суду з вперше поданою апеляційною скаргою та повернення цієї скарги судом скаржнику не є об'єктивно непереборною обставиною чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій, а за своєю суттю є суб'єктивною обставиною та не може бути прийнято судом апеляційної інстанції, як підстава для поновлення строку апеляційного оскарження рішення. Також, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору. Та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Крім того, Суд зазначає, що з урахуванням положень статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, а також того Львівська митниця вже втретє звертається з апеляційною скаргою, з значним з пропуском строку на апеляційне оскарження, вказане не свідчить про сумлінне дотримання відповідачем положень статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України в контексті вказаних процесуальних прав та обов'язків.
За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для відмови Львівській митниці в апеляційному оскарженні рішення суду першої інстанції можна вважати таким, що прийнятий із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення. Крім того, вказані обставини у сукупності свідчать, що в даному конкретному випадку в діях відповідача наявні ознаки невиправданої бездіяльності та зловживання ним процесуальними правами та обов'язками.
Таким чином, Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Львівської митниці на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
12. Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення а тому касаційну скаргу Львівської митниці, як відокремленого підрозділу ДМС України на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року у справі № 555/2214/24 слід залишити без задоволення.
13. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
14. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Касаційну скаргу Львівської митниці, як відокремленого підрозділу ДМС України залишити без задоволення, а ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року у справі № 555/2214/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер В.П. Юрченко М.М. Гімон