ф
19 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 320/609/24
адміністративне провадження № К/990/47210/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2024, додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2025 у справі №320/609/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСІНН-ГРУПП» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКСІНН-ГРУПП» звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної і розрахунку коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних від 05.09.2023 №9463766/44391147, яким було відмовлено в реєстрації податкової накладної від 02.08.2023 №46, від 18.09.2023 №9541193/44391147, яким було відмовлено в реєстрації податкової накладної від 02.08.2023 №47, від 21.09.2023 №9564493/44391147, яким було відмовлено в реєстрації податкової накладної від 24.08.2023 №54; зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати податкові накладні, які виписані ТОВ «МАКСІНН-ГРУПП» від 02.08.2023 №46, 47 та від 24.08.2023 №54, датою надходження накладних по ДПС України та їх збереження в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: податкову накладну від 02.08.2023 №46 - 28.08.2023, по податковій накладній від 02.08.2023 №47 - 29.08.2023. по податковій накладній від 24.08.2023 №54 - 11.09.2023.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 позовні вимоги задоволено.
Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСІНН-ГРУПП» про ухвалення додаткового судового рішення. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСІНН-ГРУПП» витрати на правничу допомогу у розмірі 7900,00грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСІНН-ГРУПП» витрати на правничу допомогу у розмірі 7900,00грн.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2025 рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 та додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у м. Києві 17.11.2025 звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України судом встановлено наступне.
Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися.
Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
З аналізу вищевказаних положень суд дійшов висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 цього Кодексу, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
В обґрунтування необхідності розгляду справи в суді касаційної інстанції відповідач посилається на пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначає, що рішення суду касаційної інстанції у даній справі стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Однак, судом першої інстанції відкрито та розглянуто дану справу в порядку загального позовного провадження, малозначність не визнавалася.
А отже, посилання на пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України можливе лише у випадку оскарження справ незначної складності.
Інші підстави касаційного оскарження судових рішень та їх обґрунтування у касаційній скарзі не наведені.
Перевіркою змісту наведеної у касаційній скарзі підстави встановлено, що скарга містить виклад фактичних обставини справи, висновки встановлених контролюючим органом порушень, цитування окремих висновків Верховного Суду та норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини без наведення обґрунтування неправильного їх застосування судами у взаємозв'язку із тими висновками, які стали підставою для задоволення позову. При цьому висновки Верховного Суду наведені скаржником без врахування подібності правовідносин.
В цілому доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Крім того, Судом установлено, що ухвалами Верховного Суду від 30.10.2025 та від 17.11.2025 касаційні скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2024, додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2025 у справі №320/609/24 були повернуті скаржнику з підстав відсутності необхідних обґрунтувань.
Враховуючи те, що скаржником при повторному поданні касаційної скарги не зазначено передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку, суд дійшов висновку, що така скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню особі, яка її подала.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
Керуючись пунктом 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2024, додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2025 у справі №320/609/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСІНН-ГРУПП» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяВ.В. Хохуляк