19 листопада 2025 року
м. Київ
справа №640/902/20
адміністративне провадження № К/990/46770/25
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Олендера І.Я., Бившевої Л.І.,
перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі №640/902/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтопостач-Агро" до Головного управління ДПС у місті Києві, Державної податкової служби України про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтопостач-Агро" звернулося до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у місті Києві, Державної податкової служби України, в якому просило суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 05 грудня 2019 року №59762/10/26-15-04-01-18 «Про відмову у відновленні залишків коштів на електронному рахунку»;
-зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у місті Києві на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва №826/25699/15 від 21 січня 2019 року (з врахуванням висновків Верховного суду України в постанові №826/25699/15 від 29 серпня 2019 року) технічними засобами Державної податкової служби України відновити/відобразити на електронних рахунках відкритих у Державній казначейській службі України, у інформаційній системі органів Державної податкової служби та в інтегрованих картках платника податку на додану вартість - Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтопостач-Агро» протиправно стягнуте з позивача податок на додану вартість в сумі 28 888,0 грн рішенням №23/1/11 від 17 березня 2015 року Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість;
-стягнути з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві 54422,23грн, які складаються з 50312,22грн інфляційних витрат, 4110,01грн 3% річних, які розраховані від протиправно стягнутого з позивача податку на додану вартість у сумі 28888,00грн рішенням №23/1/11 від 17 березня 2015 року Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість;
-зобов'язати Державну податкову службу України забезпечити власними засобами виконання рішення, прийнятого в межах даного позову та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва №826/25699/15 від 21 січня 2019 року, шляхом відновлення/відображення на електронних рахунках відкритих у Державній казначейській службі України у інформаційній системі органів Державної податкової служби та в інтегрованих картках платника податку на додану вартість - Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтопостач-Агро» протиправно стягнуте з позивача податок на додану вартість у сумі 28888,00грн, рішенням №23/1/11 від 17 березня 2015 року Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві;
-стягнути з електронних рахунків Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві відкритих у Державній казначейській службі України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтопостач-Агро» моральну шкоду в сумі 28000,00грн за незаконне скасування реєстрації платника податку на додану вартість рішенням №23/1/11 від 17 березня 2015 року Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві;
-стягнути з електронних рахунків Державної податкової служби України відкритих в Державній казначейській службі України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтопостач-Агро» 10000,00грн моральної шкоди за незабезпечення повернення станом на день ухвалення 21 січня 2019 року Окружним адміністративним судом міста Києва рішення №826/25699/15 від 21 січня 2019 року протиправно стягнутого з позивача податку на додану вартість в сумі 28 888, грн рішенням №23/1/11 від 17 березня 2015 року Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, як з контролюючого органу вищого рівня, який був зобов'язаний забезпечити виконання даного судового рішення.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 05 грудня 2019 року №59762/10/26-15-04-01-18 «Про відмову у відновленні залишків коштів на електронному рахунку» та зобов'язано ДПС України підготувати та подати відповідному органу ДКС України висновок (реєстр) про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафтопостач-Агро" в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, помилково сплачених коштів в сумі 28888,00грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині, Державна податкова служба України 13.11.2025 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
З наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.
Такий перелік не є вичерпним.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом розгляду у справі №640/902/20 є вимоги про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів.
Задовольняючи позовні вимоги в частині, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що матеріалами справи підтверджено, що позивачем до бюджету було помилково сплачено кошти. Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтопостач-Агро" неодноразово зверталося з відповідними заявами до податкового органу, однак, помилково сплачені кошти так і не були повернуті позивачу.
Суд за результатами оцінки елементів спору у справі №640/902/20 дійшов висновку про те, що така справа є справою незначної складності.
Обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин третьої та четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, а також випадки, які б виключали можливість застосування положень частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Варто зазначити, що справа №640/902/20 розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, а зміст касаційної скарги не містить доводів помилковості віднесення судом першої інстанції даної справи до категорії справи незначної складності.
Отже, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 у справі щодо скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів, не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Державної податкової служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі №640/902/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтопостач-Агро" до Головного управління ДПС у місті Києві, Державної податкової служби України про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіВ.В. Хохуляк І.Я.Олендер Л.І. Бившева