19 листопада 2025 року
м. Київ
справа №620/16234/23
адміністративне провадження № К/990/28833/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О. О.,
суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Белпромпостач» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Белпромпостач» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Грибан І. О., судді Беспалова О. О., Ключковича В. Ю.) у справі №620/16234/23
І. Суть спору
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Белпромпостач» (далі - ТОВ «Белпромпостач», платник податків) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - ГУ ДПС у Чернігівській області), у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2023 року №7310/ж10/25-01-07-00.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що не погоджується із рішенням про нарахування пені у розмірі 131 646,96 грн за порушення позивачем термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на 48 днів, оскільки порушення термінів допущено з об'єктивних причин (форс-мажорних обставин) внаслідок збройної агресії рф, що Торгово-промисловою палатою України засвідчено як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у період дії воєнного стану (лист від 28 лютого 2022 року, який міститься в загальному доступі на сайті ТПП)
2.1. Позивач указав, що у спірний період у директора не було дозволу для виїзду за кордон, а відповідно, вина позивача відсутня, що виключає його юридичну відповідальність у відповідності до ст.112 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
3.1. Задовольняючи позовні вимоги, суд зазначав, що пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті відповідно до вимог ПК України, з 01.01.2021 є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України, та, відповідно, нарахування пені у період з 01.01.2021 та у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а саме: з 07.01.2023 по 23.02.2023 суперечить абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України.
3.2. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність вини позивача у вчиненні вищенаведеного порушення спростовується змістом проаналізованих судом копій листів Міністерства інфраструктури України від 14 листопада 2022 року № 5813/02/14-22, від 28.08.2022 №4297/02/14-22, адресованих ТОВ «Белпромпостач», з яких убачається, що позивач, з метою дотримання строків розрахунків у іноземній валюті, встановлених Законом №2473-VІІІ, просив надати йому дозвіл на перетин державного кордону, який отримано 14 листопада 2022 року.
3.3. Між цим, суд зауважив що факт збройної агресії рф проти України та прийняття Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», є загальновідомим, а тому податковий орган при прийнятті оспорюваного рішення мав врахувати такі обставини, діючи розумно та пропорційно.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у Чернігівській області - задоволено.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Белпромпостач» - відмовлено.
4.1. Суд апеляційної інстанції зазначив, що пеня, передбачена частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу«Перехідні положення» ПК України. Положення підпункту 69.9 пункту 69 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, яким зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не розповсюджуються на строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, що врегульовано законодавством у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду.
4.2. Суд апеляційної інстанції виснував, що наявність сертифіката (висновку, довідки), виданого Торгово-промисловою палатою, не є беззаперечним та єдиним доказом, що підтверджує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). У свою чергу, позивачем суду не надано достовірних доказів існування саме для здійснення ним господарських операцій та розрахунків за міжнародним контрактом у певний період часу форс мажорних-обставин.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. Позивач, не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
5.1. ТОВ «Белпромпостач» у касаційній скарзі зазначило підставою касаційного оскарження пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
5.2. Обґрунтовуючи касаційну скаргу ТОВ «Белпромпостач» зазначає, що сертифікати Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин, та підтверджується іншими доказами, які знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати зобов'язання. Натомість, в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції проігнорував їх наявність, обмежившись висновком про те, що докази наявності форс-мажорних обставин, окрім сертифікату ТПП, матеріали справи не містять.
5.3. Крім того, суд апеляційної інстанції наголосив, що введення карантину та воєнного стану в Україні не можна розцінювати як форс-мажорну обставину для не перерахування контрагентами-нерезидентами на рахунки позивача коштів за поставлений товар в межах зовнішньоекономічних контрактів. При цьому, суд апеляційної інстанції взагалі не досліджував сертифікати на предмет: які форс-мажорні обставини він засвідчує; щодо якого зобов'язання; період дії форс-мажорних обставин тощо.
5.4. У постанові суду апеляційної інстанції, відсутній зміст наданих позивачем сертифікатів ТТП, їх належна правова оцінка, а також не установлено підстави, з яких податковий орган не врахував їх при проведенні перевірки.
5.5. Також позивач акцентує увагу на тому, що судом апеляційної інстанції не враховано, що карантинні обмеження, засвідчені Сертифікатом Сумської торгово-промислової палати від 13 червня 2024 року №5900-24-1160 про форс мажорні обставини, сертифікатом про форс-мажор №402 від 30 листопада 2022 року, виданого Торгово-промисловою палатою Антакії.
5.6. ТОВ «Белпромпостач» звертає увагу на тому, що частина шоста статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIIІ (далі - Закон №2473-VІІІ) визначає довідку (сертифікат) торгово-промислової палати як доказ виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин. У межах цієї справи суд першої інстанції установив факт надання товариством податковому органу під час проведення перевірки сертифікатів ТПП, однак відповідач їх не врахував при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, як і не обґрунтував підстави їх неврахування.
5. У відзиві на касаційну скаргу відповідач висловив згоду з рішенням суду апеляційної інстанції та прохання залишити касаційну скаргу без задоволення.
6. 13 серпня 2025 року справа №620/16234/23 надійшла на адресу Верховного Суду.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
7. Суди попередніх інстанцій установили, що 28 червня 2022 року між нерезидентом HAS TREYLER SAN VE TIC. LTD. STI (DERINCEMAH. PAYMARMEVKII № 30 ANTAKYA/HATAYTURKEY), Туреччина (Продавець) та ТОВ «Белпромпостач» (Покупець) укладено контракт № SL/28-06-22/HTS (далі - контракт) щодо придбання напівпричіпа - бензовоза об'ємом 30000 літрів. Загальна сума контракту становить 25000 доларів США.
8. З документів, наданих під час перевірки встановлено, що ТОВ «Белпромпостач» на виконання умов вищезазначеного контракту, перерахувало нерезиденту HAS TREYLER SAN VE TIC. LTD (Туреччина) валютні кошти на суму 25000 доларів США з валютного рахунку НОМЕР_1 АБ ПІВДЕННИЙ» м.Одеса, МФО 328209 згідно з платіжним дорученням у іноземній валюті №1 від 11 липня 2022 року, що становить за офіційним курсом НБУ 731 372,50 грн., граничний строк розрахунків за операцією - 06.01.2023.
9. Відповідачем проведено перевірку ТОВ «Белпромпостач» щодо дотримання строку розрахунків за вказаним контрактом, за результатами якої складено акт від 05.06.2023 №5562/Ж5/25-01-07-06-01,.
10. В акті перевірки зазначено про порушення вимог ч.3 ст.13 Закону №2473-VІІІ в частині дотримання строку розрахунків - на 48 днів (за період з 07 січня 2023 року по 23 лютого 2023 року).
11. На підставі акту перевірки від 05 червня 2023 року №5562/Ж5/25-01-07-06-01 відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 25 липня 2023 року №7310/ж10/25-01-07-00, яким нараховано пеню на суму 131 646, 96 грн.
V. Оцінка Верховного Суду
12. Надаючи правову оцінку викладеним обставинам справи, Суд виходить з такого.
13. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
13. Закон №2473-VІІІ визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.
14. Частиною першою статті 3 названого Закону передбачено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
15. Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №2473-VІІІ органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.
16. За правилами частини першої статті 13 Закону №2473-VІІІ Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
17. Частиною третьою статті 13 цього Закону передбачено, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
18. Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) (частина п'ята статті 13 Закону №2473-VІІІ).
19. За приписами частини восьмої статті 13 Закону №2473-VІІІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п'ятою цієї статті.
20. Рішення про застосування до уповноважених установ, суб'єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п'ятою і шостою статті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення (частина восьма статті 16 Закону №2473-VІІІ).
21. Правління Національного банку України постановою від 02 січня 2019 року № 5 затвердило Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення № 5).
22. Це Положення відповідно до пункту 1 розділу І визначає заходи захисту, запроваджені Національним банком України, порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті.
23. Згідно з пунктом 21 розділу ІІ Положення № 5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
24. Також відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України» 24 лютого 2022 року з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи Національний банк України прийняв постанову № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова № 18).
25. Постановою Правління Національного банку України від 04 квітня 2022 року № 68 Постанову № 18 було доповнено, зокрема пунктами наступного змісту: «142. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року»; « 144. Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 142 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні».
26. У подальшому, до пункту 142 Постанови № 18 вносились зміни та з 07 червня 2022 року цифри « 90» було замінено цифрами « 120», а з 07 липня 2022 року - цифри « 120» замінено цифрами « 180» (постанови Правління Національного банку України від 07 червня 2022 року № 113, від 07 липня 2022 року № 142 відповідно).
27. Таким чином, за загальним правилом експорт товарів має здійснюватися у строки, зазначені у договорах, але не пізніше граничного строку розрахунків, встановленого Національним банком України, що обчислюється з дня здійснення авансового платежу (попередньої плати). До 05 квітня 2022 року такі граничні строки розрахунків становили 365 календарних днів. З огляду на введення в Україні воєнного стану Національний банк України змінив граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту. Відповідно до указаних змін у період з 05 квітня 2022 року по 07 червня 2022 року такі строки становили 90 календарних днів, з 07 червня 2022 року по 07 липня 2022 року - 120 календарних днів, з 07 липня 2022 року - 180 календарних днів. При цьому змінені Постановою №18 строки застосовуються лише до операцій, що здійснені з 05 квітня 2022 року.
28. Частиною шостою статті 13 Закону №2473-VІІІ встановлено, що у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п'ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.
29. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
30. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
31. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, від 25 січня 2022 року у справі №904/3886/21, від 18 січня 2024 року у справі №914/2994/22 та підстави для відступлення від таких висновків відсутні.
32. У розвиток правової позиції, сформованої Верховним Судом у зазначених справах, Верховний Суд у складі судової палати з рoзгляду справ щoдo пoдатків, збoрів та інших oбoв'язкoвих платежів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом неможливості виконання зобов'язання, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та характеру зобов'язання (постанова від 27 лютого 2025 року у справі № 520/2941/24).
33. Суд зазначив, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Форс-мажор або ж обставини непереборної сили - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов'язання.
34. Саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов'язання за договором чи обов'язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв'язок має доводитись шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної Торгово-промислової палати, а у разі необхідності - іншими належними доказами, що можуть підтвердити вплив цих обставин на здатність певною стороною виконати своє зобов'язання.
35. Також суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що пеня, передбачена частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу«Перехідні положення» Податкового кодексу України.
36. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року у справі №240/25642/22.
37. Крім того, у наведеній вище справі Судова палата сформулювала і правовий висновок, що положення підпункту 69.9 пункту 69 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яким зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не розповсюджуються на строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, що врегульовано законодавством у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду.
38. Також, з урахуванням обставин цієї справи та доводів касаційної скарги, Суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 16 січня 2025 року у справі №580/4079/23 міститься такий висновок:
«Колегія суддів звертає увагу, що на момент прийняття постанови Верховного Суду від 15 серпня 2024 року був відсутній висновок Верховного Суду щодо можливості врахування сертифікатів про форс-мажорні обставини, і в межах цієї справи такий висновок під час первинного касаційного розгляду так і не був сформований через неповне з'ясування обставин справи судом апеляційної інстанції.
Проте у подальшому Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2024 року у справі №520/21174/23, яка була вже оприлюднена станом на момент повторного апеляційного розгляду, сформував висновок щодо правозастосування норм пункту 44.6 статті 44 ПК України у валютних правовідносинах.
У зазначеній постанові Верховний Суд зауважив, що відповідач (як і у справі, що наразі розглядається) покликається у касаційній скарзі на те, що відповідні сертифікати не подавались до перевірки, а тому не можуть бути враховані судами при вирішенні спору.
У контексті цього, як передбачає пункт 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
У постанові від 04 липня 2024 року у справі № 380/8597/23 Верховний Суд указав, що у зазначених положеннях закону мова йде саме про документи, які підтверджують показники податкової звітності, а не всі документи.
Отже, позиція відповідача у цьому випадку є помилковою, оскільки сертифікати торгово-промислової палати не належать до первинних документів, які підтверджують показники податкової звітності, та безпосередньо не пов'язані із визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, а тому положення пункту 44.6 статті 44 ПК України у спірних правовідносинах не застосовуються.
Ураховуючи наявний висновок Верховного Суду, висловлений у вищезазначеній постанові щодо ключового питання у цій справі, колегія суддів дійшла висновку, що у розглядуваному випадку та обставина, що сертифікати про форс-мажорні обставини не були надані до перевірки, не змінюють того факту, що порушення граничних строків розрахунків за операціями відбулося внаслідок настання обставин непереборної сили, які об'єктивно існували та які в подальшому були підтверджені зазначеними сертифікатами.».
39. У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції установив, що граничний строк розрахунку за контрактом №SL/28-06-22/HTS - 06 січня 2023 року.
40. Суд зазначив, що лише 13 січня 2023 року між ТОВ «Белпромпостач» та HAS TREYLER SAN VE TIC. LTD (Туреччина) укладено додаткову угоду №SL/13-01-23 до контракту про наступне: «У зв'язку із неможливістю здійснити поставку напівпричіпа-бензовоза у встановлений строк, для належного виконання Покупцем своїх обов'язків щодо отримання поставленого Продавцем товару, сторони дійшли згоди про те, що не отриманий Покупцем товар за вищевказаним контрактом буде виготовлено в терміни до 15 січня 2023 року».
41. На виконання умов вказаних правочинів, нерезидентом HAS TREYLER SAN VE TIC. LTD. STI (Туреччина) здійснено поставку товару (напівпричіп -цистерна об'єм -30000 л. марка -АLАMEN) на адресу ТОВ «Белпромпостач» на загальну суму 25000 доларів США згідно митної декларації ІМ 40 ДЕ №23UA206020003027U6 від 23 лютого 2023 року
42. Суд апеляційної інстанції установив, що розрахунки за контрактом завершено станом на 30 квітня 2023 року, з порушенням строків, визначених валютним законодавством, що є підставою до застосування штрафних санкцій.
43. Досліджуючи можливість звільнення позивача від відповідальності за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем суду не надано достовірних доказів існування саме для здійснення ним господарських операцій та розрахунків за міжнародним контрактом у певний період часу форс мажорних-обставин.
44. Позивач, у свою чергу, наполягає, що суд апеляційної інстанції не надав оцінку іншим доказам, які знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати зобов'язання, зокрема, сертифікат Сумської торгово-промислової палати від 13 червня 2024 року №5900-24-1160.
45. Верховний Суд зазначає, що лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 (на який посилається позивач) не є ні сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні», ні документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта, для якого могли настати певні форс-мажорні обставини, а також не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Підстави вважати на підставі вказаного листа, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів, відсутні, тому кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин
46. Разом із тим, у матеріалах справи міститься сертифікат Сумської торгово-промислової палати від 13 червня 2024 року №5900-24-1160 (а.с.148, 149 т.1).
47. Зі змісту сертифікату Сумської торгово-промислової палати від 13 червня 2024 року №5900-24-1160, який, на переконання позивача, підтверджує обставини, які виключають підстави для нарахування пені, вбачається, що форс-мажорні обставини засвідчені відповідно до:
контракту № SL/28-06-22/HTS між нерезидентом HAS TREYLER SAN VE TIC. LTD. STI (DERINCEMAH. PAYMARMEVKII № 30 ANTAKYA/HATAYTURKEY), Туреччина (Продавець) та ТОВ «Белпромпостач» (Покупець);
додаткової угоди №SL/13-01-23 від 13.01.2023 до Контракту №SL/28-06-22/HTS;
листа від постачальника НАS TREYLER SAN VE TIC. LTD. STI від 19 вересня 2022 року;
CMR від 24 січня 2023 року
інвойс №01072022 від 01 липня 2022 року;
специфікації на напівпричеп-цистерну додаток№1 до Контракту №SL/28-06-22/HTS;
ВМД №23UA206020003027U6 від 23 лютого 2023 року;
виписки з валютного рахунку за 11 липня 2022 року;
валютного платіжного доручення №1 від 11 липня 2022 року;
сертифіката про форс-мажор №402 від 30 листопада 2022 року, виданого ТПП Антакії з перекладом на українську мову.
48. Слід зазначити, що сертифікат про форс-мажорні обставини №402 від 30 листопада 2022 року, виданий ТПП Антакії, на зміст та висновки якого, в тому числі, позивач посилається у касаційній скарзі, відсутній у матеріалах справи.
49. Відповідно до розрахунку пені до спірного у цій справі податкового повідомлення-рішення, граничні строки розрахунків за контрактом настали після 24 лютого 2022 року, тобто, у період, коли вже було введено воєнний стан, а саме з 07 січня 2023 року по 23 лютого 2023 року.
50. При цьому, визначений наведеним сертифікатом період форс-мажорних обставин охоплює: дата настання 20 вересня 2022 року, дата закінчення 15 листопада 2022 року.
51. Ураховуючи наведене Верховний Суд погоджується з судом апеляційної інстанції, що позивачем не надано достовірних доказів існування саме для здійснення ним господарських операцій та розрахунків за міжнародним контрактом у певний період часу форс мажорних-обставин.
52. Щодо посилань позивача на відсутність дозволу на виїзд закордон з метою здійснення доставки на територію України напівпричепа, який є предметом Контракту, що унеможливило своєчасну поставку, колегія суддів зазначає, що це не форс-мажорна обставина.
53. У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
54. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд уважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.
55. Ураховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, а підстави, наведені скаржником для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, не є такими, що відповідають вимогам частини 4 статті 328 КАС України.
56. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
VI. Судові витрати
57. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
58. На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Белпромпостач» - залишити без задоволення.
2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі №620/16234/23 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Шишов
Судді О. В. Білоус
І. Л. Желтобрюх