про визнання необгрунтованою заяви про відвід суддів
18 листопада 2025 року
м. Київ
справа №640/24640/20
адміністративне провадження №Зі/990/232/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Тацій Л.В. та Рибачука А.І., визначених для розгляду справи №640/24640/20 за позовом ОСОБА_1 до Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Київській області, в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати Генеральний план села Пірнове Вишгородського району Київської області, розроблений у 2014-2017 роках Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр архітектурного планування та ландшафтного дизайну», а також рішення Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області №477-45-VI від 16 жовтня 2015 року та №100-13-VII від 15 березня 2017 року в їх частині про затвердження цього генерального плану.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2021 року закрито провадження у справі №640/24640/20 в частині визнання протиправним та скасування Генерального плану села Пірнове Вишгородського району Київської області, розробленого у 2014-2017 роках Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр архітектурного планування та ландшафтного дизайну».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року, відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2021 року про закриття провадження в справі в частині вимог про визнання протиправним та скасування Генерального плану села Пірнове Вишгородського району Київської області, розробленого у 2014-2017 роках Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр архітектурного планування та ландшафтного дизайну», а справу направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду в цій частині вимог.
Постановою Верховного Суду від 15 червня 2022 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року зазначений адміністративний позов у частині вимоги про визнання протиправним та скасування Генерального плану села Пірнове Вишгородського району Київської області, розробленого у 2014-2017 роках Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр архітектурного планування та ландшафтного дизайну» та рішення Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області №477-45-VI від 16 жовтня 2015 року залишено без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На виконання вимог Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» цю справу передано до Київського окружного адміністративного суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними та нечинними рішення Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області №477-45-VI від 16 жовтня 2015 року та №100-13-VII від 15 березня 2017 року про затвердження Генерального плану села Пірнове Вишгородського району Київської області, розробленого у 2014-2017 роках Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр архітектурного планування та ландшафтного дизайну».
Зобов'язано Пірнівську сільську раду Вишгородського району Київської області невідкладно, після набрання рішенням законної сили, опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому було або мало бути офіційно оприлюднено рішення Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області №477-45-VI від 16 жовтня 2015 року та №100-13-VII від 15 березня 2017 року про затвердження Генерального плану села Пірнове Вишгородського району Київської області, розробленого у 2014-2017 роках Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр архітектурного планування та ландшафтного дизайну».
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погодившись з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, Пірнівська сільська рада Вишгородського району Київської області звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2025 року касаційну скаргу Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року у справі №640/24640/20.
12 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із заявою про відвід суддів Тацій Л.В. та Рибачука А.І. від участі у розгляді справи №640/24640/20 (провадження №К/990/36866/25).
Заява ОСОБА_1 про відвід суддям Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Тацій Л.В. та Рибачуку А.І. у справі №640/24640/20 обґрунтовується наявністю обставин, що викликають сумнів у їхній неупередженості та об'єктивності, які виникли внаслідок розгляду цими суддями попередньої адміністративної справи №826/13653/15.
На думку позивача судді безпідставно скасували законні та обґрунтовані рішення першої та апеляційної інстанцій (які були на користь позивача) та закрили провадження у справі №826/13653/15, мотивуючи це порушенням правил юрисдикції. Вони роз'яснили позивачеві, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Позивач вказує, що судді, під час розгляду справи №826/13653/15, фактично змінили предмет позову та дійшли необґрунтованого висновку, що позивач, оскаржуючи дії та бездіяльність органів влади щодо Орнітологічного заказника «Пірнівський», фактично оспорює передачу земельних ділянок у власність третім особам під забудову, а тому цей спір має вирішуватися в порядку цивільної юрисдикції.
Заявник стверджує, що висновки суддів щодо юрисдикції прямо суперечать положенням Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), а також висновкам:
- Конституційного Суду України, викладеним у Рішенні від 01 квітня 2010 року №10-рп/2010, яким передбачено, земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
- Пленуму Вищого адміністративного суду України, викладеним у постанові від 20 травня 2013 року №8, у якій роз'яснено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо законності дій/бездіяльності органів місцевого самоврядування при здійсненні ними владних управлінських функцій, у тому числі в земельних відносинах.
Заявник вважає, що дії суддів Рибачука А.І. та Тацій Л.В. призвели до безпідставного закриття провадження у справі, в якій було встановлено протиправну бездіяльність Пірнівської сільської ради (яка є відповідачем і у поточній справі), і фактично позбавили його права на оскарження невиконання функцій органами державного управління та контролю, а також права на доступ до правосуддя.
Заявник також вказує на упередженість дій судді Тацій Л.В. у поточному провадженні №640/24640/20, оскільки вона не повернула касаційну скаргу Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області, незважаючи на те, що ухвалою від 24 вересня 2025 року було встановлено, що скарга не містить передбачених КАС України підстав для оскарження, що є обов'язковою підставою для повернення згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України. Натомість, відповідачу був наданий термін для усунення недоліків.
Водночас заявник вважає, що скарга відповідача була складена з порушенням вимог статті 330 КАС України, оскільки у касаційній скарзі зазначено суд, до якого вона подається - «Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду», тому така касаційна скарга не може вважатись поданою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Заявник також посилається на висновок Громадської ради доброчесності від 23 січня 2019 року про невідповідність судді Тацій Л.В. критеріям доброчесності та професійної етики (як кандидата на посаду судді Верховного Суду), що, на його думку, може вказувати на існування упередженості та необ'єктивності під час розгляду справи №640/24640/20.
Усі наведені у заяві обставини викликають сумнів у ОСОБА_1 у неупередженості та об'єктивності суддів Тацій Л.В. та Рибачука А.І. щодо подальшого розгляду справи №640/24640/20.
За наслідками вирішення питання про обґрунтованість заявленого відводу Верховний Суд на підставі частини четвертої статті 40 КАС України постановив ухвалу від 17 листопада 2025 року, якою визнав необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Тацій Л.В. та Рибачука А.І. та передав останню до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду питання про відвід.
За наслідками автоматизованого розподілу заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду, визначеної для розгляду цієї справи, передано на розгляд судді-доповідачу Берназюку Я.О.
Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Тацій Л.В. та Рибачука А.І., суддя-доповідач виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У зв'язку із цим Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості Суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Білух проти України», заява №33949/02, пункт 49; «Fey v. Austria», заява №14396/88, пункти 27, 28 та 30; «Wettstein v. Switzerland», заява №33958/96, пункти 42-43, «Pullar v. United Kingdom», заява №22399/93, пункт 38 та інші) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
1) «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
2) «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Всебічно оцінивши підставу для відводу судді Тацій Л.В. та Рибачука А.І. у справі №640/24640/20, пов'язану зі скасуванням постановою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року рішень судів попередніх інстанцій, закриттям провадження у справі №826/13653/15 та зміною юрисдикції спору на цивільну, ухвалену у складі колегії суддів Рибачука А.І. , Бучик А.Ю. та Тацій Л.В., суддя-доповідач дійшов висновку про її необґрунтованість.
Згідно з частиною четвертою статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Отже правова позиція, висловлена суддями в іншій справі, не може свідчити про їхню упередженість у поточному розгляді справи.
Аналогічна позиція щодо застосування критерію «неупередженості» судді висловлена Верховним Судом в ухвалах від 27 жовтня 2020 року у справі №826/8426/14, від 06 жовтня 2022 року у справі №640/17351/19, від 24 січня 2023 року у справі №826/9693/13-а, від 11 липня 2023 року у справі №200/5179/22.
Щодо доводів про порушення процедури відкриття касаційного провадження у справі №640/24640/20.
Суддя-доповідач Тацій Л.В. не повернула касаційну скаргу Пірнівської сільської ради, хоча така скарга не містила підстав для здійснення касаційного оскарження та була оформлена з порушеннями (некоректна назва суду: «Верховний суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду»), що, на думку заявника, свідчить про упередженість судді.
Процесуальні дії суду на стадії відкриття провадження не є підставою для відводу. На цій стадії Верховний Суд лише перевіряє відповідність скарги процесуальним нормам та наявність підстав для перегляду. Надання строку на усунення недоліків є законним правом суду, а сама по собі неточність у назві суду, якщо вона не стала перешкодою для розгляду питання про відкриття провадження, не доводить існування упередженості. Суддя-доповідач вважає, що доводи заявника фактично зводяться до непогодження з ухвалою про відкриття касаційного провадження у справі №640/24640/20.
Щодо висновку Громадської ради доброчесності.
Заявник також посилається на існування висновку Громадської ради доброчесності від 23 січня 2019 року про невідповідність судді Тацій Л. В. критеріям доброчесності та професійної етики, що на його думку, вказує на існування упередженості під час розгляду справи №640/24640/20.
Перевіривши наведені доводи суддя-доповідач дійшов висновку, що посилання позивача на такий висновок Громадської ради доброчесності не може бути обґрунтованою підставою для відводу, оскільки цьому висновку вже була надана оцінка компетентним органом під час проходження конкурсних процедур на посаду судді Верховного Суду. Сам по собі такий факт не доводить наявності обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви у неупередженості або необ'єктивності судді у даній конкретній справі.
У той же час Верховний Суд наголошує, що не можуть бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу. Тобто сумніви мають бути обґрунтованими, а не ґрунтуватися лише на незгоді з процесуальними рішеннями
Враховуючи викладене суддя-доповідач дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 не містить будь-яких об'єктивних доводів та належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або необ'єктивності суддів, зокрема таких, які б містили належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цих суддів як з погляду «суб'єктивного критерію», так і з погляду «об'єктивного критерію».
Водночас обставини, на які посилається заявник, не можуть вважатися обґрунтованою підставою для висновку, що судді Тацій Л.В. та Рибачук А.І., визначені для розгляду справи №640/24640/20, можуть проявити упередженість або необ'єктивність при її розгляді. Твердження заявника про можливу упередженість та необ'єктивність суддів ґрунтується лише на припущеннях, які не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.
Відтак передбачених статтею 36 КАС України підстав для відводу суддів Верховного Суду Тацій Л.В. та Рибачука А.І. у цій справі немає.
Керуючись статтями 36, 37, 40 КАС України, Суд
1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Тацій Л.В. та Рибачука А.І., визначених для розгляду справи №640/24640/20 за позовом ОСОБА_1 до Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк