18 листопада 2025 року
м. Київ
справа №520/15394/24
адміністративне провадження № К/990/45712/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів Бучик А.Ю., Чиркіна С.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2025 у справі №520/15394/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У 2024 році ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління національної поліції в Харківській області щодо відмови позивачу у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги у разі визначення поліцейському внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, інвалідності II-ї групи, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (зі змінами та доповненнями);
- зобов'язати Головне управління національної поліції в Харківській області призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у разі визначення поліцейському внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, інвалідності II-ї групи у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 97 закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (зі змінами та доповненнями).
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2025 у справі №520/15394/24, позов задоволено.
06.11.2025 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Харківській області, у якій скаржник просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2025 у справі №520/15394/24, ухвалити нове судове рішення про відмову позивачу у задоволенні позову.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки.
Натомість, доводи касаційної скарги зводяться до цитування норм законодавства України, а також переоцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, і ґрунтуються на незгоді з висновками цих судів щодо їхньої оцінки. Суд, зазначає, що переглядаючи справу У касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.
Колегія суддів зазначає, що згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 13.12.2019 року у справі №2040/6159/18, що така обставина як встановлення інвалідності понад шестимісячний строк з моменту звільнення, не може слугувати підставою для відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, у випадку коли інвалідність була встановлена поза межами строку, визначеного положеннями статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" не з вини позивача.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що пропущення шестимісячного строку з дати звільнення позивача зі служби до дати встановлення останньому інвалідності відбулося у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України, що стало причиною несвоєчасного встановлення групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаних із проходженням служби в поліції (пропущено 2 місяця після спливу шестимісячного строку звільнення позивача зі служби).
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не містять належних підстав касаційного оскарження відповідно до статті 328 КАС України та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог позивача.
Скаржник у касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
КАС України, передбачає умови, за наявності яких справи розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження можуть переглядатися у касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загальних випадків.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити випадки, вказані у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у взаємозв'язку із підставами визначеними пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності відповідно до підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2025 у справі №520/15394/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко
Судді А.Ю. Бучик
С.М. Чиркін