18 листопада 2025 року
м. Київ
справа №420/35696/24
адміністративне провадження № К/990/47000/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2025 у справі №420/35696/24 за адміністративним позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій та зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу,
Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області (далі - ГУ Держпродспоживслужби) звернулося до суду першої інстанції з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ), в якому просило стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму штрафних санкцій, згідно рішень про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 22.08.2024 №56, №57, №58, №59 який у загальному розмірі становить 16 949, 00 грн.
Разом з цим, ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом до Держпродспоживслужби про визнання протиправними та скасування рішень ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 22.08.2024 №56, №57, №58, №59 у розмірі 16 949, 00 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 позовну заяву задоволено.
Стягнено з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного бюджету України (отримувач ГУК в Од.обл./м.Одеса/21081100, код отримувача 37607526; номер рахунку (IBAN): UА518999980313050106000015744; код класифікація доходів бюджету 21081100) штрафні санкції згідно рішення №56 від 22.08.2024 року Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі одна тисяча сімсот гривень; згідно рішення №57 від 22.08.2024 року Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу п'ять тисяч вісімдесят три гривні; згідно рішення №58 від 22.08.2024 року Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі п'ять тисяч вісімдесят три гривні; згідно рішення №59 від 22.08.2024 року Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі п'ять тисяч вісімдесят три гривні.
У задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 22.08.2024 року №56, №57, №58, №59- відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням ФОП ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2025 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 скасовано та прийнято у справі постанову, якою в задоволенні позову Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій - відмовлено.
Зустрічний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №56 від 22.08.2024 про накладення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 1 700, 00 грн.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №57 від 22.08.2024 про накладення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 5 083, 00 грн.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №58 від 22.08.2024 про накладення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 5 083, 00 грн.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №59 від 22.08.2024 про накладення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 5 083, 00 грн.
17.11.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, в якій скаржник просить скасувати постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2025, та прийняти нове рішення , яким задоволити адміністративний позов.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Частиною 3 статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
У зв'язку із наведеним слід зазначити, що згідно пункту 1 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення. При цьому, оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).
За змістом пункту 6 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У КАС України термін "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб" вживається у значенні - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (пункт 24 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно до приписів статті 7 Закону України від 19.11.2024 №4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 028, 00 грн.
Предметом оскарження у справі є визнання протиправними та скасування рішень Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №№ 56, 57, 58, 59 від 22.08.2024 про накладення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафів за порушення законодавства про рекламу в розмірі 1 700, 00 грн, 5 083, 00 грн, 5 083, 00 грн, 5 083, 00 грн.
Відкриваючи провадження у зазначеній справі, суд першої інстанції, виходячи з положень частини 5 статті 262 КАС України, призначив розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Та після надходження зустрічного позову, керуючись положеннями частини 4 статті 177 КАС України, розглянув справу в порядку загального позовного провадження.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
З огляду на предмет спору, ця адміністративна справа підпадає під критерій, встановлений пунктом 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення справи незначної складності та відповідно до статтей 262, 257 Кодексу адміністративного судочинства України могла бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
У поданій касаційній скарзі відсутні обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
В касаційній скарзі скаржник описує фактичні обставини у справі, зазначає нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, а також посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, в касаційній скарзі відповідач посилається на те, що дана справа підлягає касаційному оскарженню на підставі підпунктів «а», «б», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених частиною п'ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на частину четверту статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень прийнятих у малозначній справі, не виключає застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону.
Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Враховуючи викладені вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2025 у справі №420/35696/24 за адміністративним позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій та зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.
Копію цієї ухвали суду направити особі, яка подала касаційну скаргу, в порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.Г. Стеценко
Судді А.І. Рибачук
Л.В. Тацій