19 листопада 2025 року
м. Київ
справа №160/21950/24
адміністративне провадження №К/990/46406/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів: Юрченко В.П., Гімона М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.10.2025 у справі №160/21950/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа Дніпровська міська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Верховного Суду 11.11.2025 надійшла касаційна скарга Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.10.2025 у справі №160/21950/24.
Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.10.2025, відмовлено у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа Дніпровська міська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2024 № 743/32-00-07-05-19 на загальну суму 28 456 667,08 грн.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини 4 статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Скаржником вказано підставами касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.03.2025 у справі № 160/4162/19 щодо застосування Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489. Також скаржником вчинено посилання на постанови Верховного Суду від 07.02.2023 у справі №640/23439/20, від 06.04.2021 у справі №160/7382/20, від 02.11.2021 у справі №400/771/20 та від 14.09.2022 у справі №640/20750/21.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Скаржником не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.
Як встановлено зі змісту оскаржуваних рішень, судом апеляційної інстанції враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.09.2022 у справі №804/2474/18, від 11.06.2024 у справі №160/8448/18, за якими з аналізу норм Закону України від 07.12.2017 №2245-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» вбачається, що у 2018 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування, у тому числі радами об'єднаних територіальних громад, про встановлення місцевих податків і зборів, зокрема і в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України. Апеляційним судом зроблено висновки, що рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 №13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» та від 21.02.2018 №8/30 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 року №13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста», яким позивачу у період з 01.03.2018 по 31.12.2018 було встановлено ставку земельного податку у розмірі 2,3%, позивачем у судовому порядку не оскаржувались, є діючими та не скасовані.
Судом апеляційної інстанції зауважено, що з 01.01.2017 процедура проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів визначена Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489. Пунктом 5 розділу ІІ Порядку визначено, що коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі КВЦПЗ 2010 року. Відповідно до примітки 2 до Додатку 1 Порядку у разі, якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0. 17.07.2018 набрав чинності наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.03.2018 №162, яким внесено зміни до додатка 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, а саме: цифри « 2,0» замінено цифрами « 3,0». Інформація стосовно коду цільового призначення земельної ділянки не внесена до відомостей Державного земельного кадастру. Отже, при відсутності коду Класифікації видів цільового призначення земель для земельних ділянок правомірним є застосування Кф, визначеного Порядком №489 (з урахуванням внесених змін). В спірному випадку відповідач правомірно при нарахуванні земельного податку ПрАТ «ДТРЗ» за користування земельною ділянкою у період з 01.03.2018 по 31.12.2019 застосував ставку земельного податку із розрахунку 2,3% від розміру нормативної грошової оцінки та коефіцієнт (Кф) у розмірі 2 станом на 10.07.2018, та у розмірі 3 станом на 01.01.2019 та 17.04.2019.
Скаржником не спростовано такі висновки судів, не наведено підстав щодо помилковості врахування такої правової позиції Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин.
Крім того, третім апеляційним адміністративним судом відхилено доводи позивача щодо застосування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.03.2025 у справі №160/4162/19. Так, у даній справі, Верховний Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, прийшов до висновку, що суди попередніх інстанцій не в повній мірі з'ясували обставини, які мали значення для правильного вирішення спору, зокрема, на підставі якої нормативної грошової оцінки земельної ділянки був здійснений розрахунок податкових зобов'язань за період, що перевірявся, з урахуванням того, що витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, на який посилався позивач, був створений 08.04.2013 року, а спір стосувався періоду 2017-2018 років. Тобто, Верховним Судом не формувалися правові висновки, які б могли бути правозастосовні у справі, що розглядалася судом першої інстанції. Натомість суд, вирішуючи спір, послався на практику Верховного Суду, яка була актуальна станом на час прийняття судом рішення.
ПрАТ «ДТРЗ» не обґрунтовано належними доводами, в чому саме полягало неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, в чому висновки судів суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, посилань на практику Верховного Суду, цитування норм податкового законодавства, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Отже, скаржнику слід викласти передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України.
Відповідно до частини 4 статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. До касаційної скарги також додаються її копії відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга подається до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Скаржником не надано документ про сплату судового збору.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позов було подано у 2024 році. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028,00 грн.
Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою - 1,5 відсоток ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Згідно з підпунктом 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Касаційну скаргу надіслано через систему «Електронний суд». Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, скаржнику слід сплатити 48448,00 грн судового збору (3028,00 грн * 10 * 200% * 0,8) та надати до суду оригінал платіжного документа.
Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Печерс. р-н/22030102. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007. Код класифікації доходів бюджету: 22030102. Найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.10.2025 у справі №160/21950/24 залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору та надання оригіналу платіжного документа.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко
М.М. Гімон ,
Судді Верховного Суду