19 листопада 2025 року
м. Київ
справа №380/17271/25
адміністративне провадження № К/990/44708/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Соколова В.М.,
перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військовій частині НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року (включно), грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначивши їх розміри виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного (2020, 2021, 2022, 2023) року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року. Зобов?язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначивши їх розміри виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб. Зобов?язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначивши їх розміри виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб. Зобов?язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначивши їх розміри виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб. Зобов?язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначивши їх розміри виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Не погодившись із прийнятим рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу залишено без руху з підстави несплати судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року апеляційну скаргу повернуто заявникові.
30 жовтня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду процесуальний документ, в якому просив скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у цій справі.
Вищевказаний процесуальний документ було подано за допомогою підсистеми «Електронний суд» з використанням шаблону «Заява», проте за змістом поданого цього процесуального документа вбачається, що він відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що поданий процесуальний документ є за своєю суттю касаційною скаргою на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року, а тому колегія суддів зазначає наступне.
Так, предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Згідно з частиною третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку може бути оскаржена, зокрема, ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Як встановлено Судом, заявник касаційної скарги оскаржує ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року, якою апеляційну скаргу повернуто заявникові у зв'язку з невиконання вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 13 жовтня 2025 року , а саме у зв'язку із несплатою судового збору.
В касаційній скарзі скаржник вказує про безпідставність незадоволення судом апеляційної інстанції клопотання про відстрочення сплати удового збору.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що чинне законодавство передбачає обов'язок вчинення процесуальних дій у відповідь на ухвалу про без руху.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Колегія суддів наголошує, що статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Водночас в оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції від 29 жовтня 2025 року вказано, що у встановлений суддею-доповідачем строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги, у зв'язку з чим суд, застосувавши частину другу статті 298 КАС України у взаємозв'язку з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України, повернув апеляційну скаргу.
Враховуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що скаржник у строк, наданий судом, не вчинив жодної процесуальної дії на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 13 жовтня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, що своєю чергою свідчить про невиконання скаржником свої процесуальних обов'язків. Саме по собі подання клопотання про відстрочення сплати судового збору разом з апеляційною скаргою не свідчить про вчинення скаржником належної процесуальної дії саме на ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху - сплатити судовий збір або вчинення іншої процесуальної дії, такої як, наприклад: повторне подання клопотання про відстрочення сплати судового збору та/або продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Враховуючи зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції від 29 жовтня 2025 року, можна дійти висновку про допущення відповідачем саме процесуальної бездіяльності на ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, процесуальним наслідком чого стало постановлення ухвали про повернення апеляційної скарги.
В касаційній скарзі заявник жодних контраргументів з цього приводу не наводить.
Отже, за таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги заявникові у зв'язку з несплатою останнім судового збору на виконання вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 13 жовтня 2025 року.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
У частині другій цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія зазначеної норми поширюється, зокрема, на оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Таким чином, оскаржуване судове рішення є вмотивованим і таким, що ґрунтується на законі, зокрема положеннях пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України. Правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Зазначені в касаційній скарзі міркування та судження не применшують правильності висновків ухвали суду апеляційної інстанції.
З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у цій справі.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військовій частині НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко О.В. Кашпур В.М. Соколов