19 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 380/7061/25 пров. № А/857/28191/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,
розглянувши в змішаній формі в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року в справі № 380/7061/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Брильовський Р.М.,
час ухвалення рішення - 11 червня 2025 року,
місце ухвалення рішення - м.Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо проведення перерахунку та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2018 роки та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2015-2018 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення та з врахуванням раніше виплачених сум.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, згідно з Витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 26 квітня 2024 року № 579-ОС виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення майстер-сержанта ОСОБА_1 з 25 квітня 2024 року. З позивачем були проведені відповідні розрахунки. Лише після звільнення, у позивача виникло питання щодо виплат належних сум під час проходження служби, у зв'язку з чим лише із значним проміжком часу після звільнення позивач звернувся до суду про визнання протиправною бездіяльності щодо виплат, які належали йому під час проходження служби. Враховуючи вищезазначене слід дійти висновку, що на день виключення зі списку особового складу загону та всіх видів забезпечення, 26 квітня 2024 року, майстер сержанта ОСОБА_1 , спору між позивачем та ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо зазначених в позові вимог не було, а питання щодо нездійснення перерахунку та виплати належних сум під час проходження служби виникло із значним проміжком часу.
Відповідно до пункту 6, зазначеної Інструкції, винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби; начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників. Згідно з п. 8 Інструкції № 73 від 02.02. 2016 р. винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. Враховуючи викладене, системний аналіз положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», Інструкції про розміри і порядок виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ № 73 від 02.02.2016 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 р. за № 217/28347, дає підстави стверджувати, що винагорода не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується грошова допомога на оздоровлення та підйомна допомога.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 26 квітня 2024 року № 579-ОС виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення майстер-сержанта ОСОБА_1 з 25 квітня 2024 року.
З інформації відображеної в особистих картках грошового забезпечення вбачається, що під час проходження військової служби ОСОБА_1 перебував на грошовому забезпеченні в період: з січня 2015 року по серпень 2020 року в НОМЕР_3 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_4 ); з серпня 2020 року до часу звільнення з військової служби у квітні 2024 року у ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ).
З інформації відображеної в розрахунку нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з січня 2015 року по грудень 2022 року позивачу нараховано до виплати заборгованість з індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) у розмірі 39 457,84 грн.
27.04.2024 відповідач виплатив заборгованість з індексації грошового забезпечення у розмірі 39 457,84 грн, що підтверджується випискою по картці рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Під час проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ), позивачу було проведено нарахування та виплату у січні 2015 року у розмірі 2 956,50 грн, у березні 2016 року у розмірі 3 766,75 грн, у лютому 2017 року у розмірі 5 286,75 грн та у лютому 2018 року у розмірі 5 376,53 грн - грошової допомоги на оздоровлення.
Відповідно до архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення за 2016-2018 роки у період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно позивачу була нарахована та виплачена щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій».
Оскільки такі дії відповідача порушують права позивача та з метою їх захисту, позивач звернувся до суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Так, частинами 1-4 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацом другим частини 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною 12 статті 10-1 Закону №2011-ХП визначено, що один раз в рік військовослужбовцям виплачується грошова допомога на оздоровлення обрахунок якої здійснюється виходячи з розміру місячного грошового забезпечення.
Відповідно до ч.14 ст.15 Закону №2011-XH військовослужбовцям які не використали щорічну або додаткову відпустку їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки обрахунок якої здійснюється виходячи з розміру місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Тобто, виходячи з вищезазначеного обрахунок «грошової допомоги на оздоровлення», грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, здійснюється виходячи з місячного грошового забезпечення.
Частинами 3-4 статті 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Статтею 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2015, 2016, 2017-ІІІ (далі - Закон №2015, 2016, 2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина 2 статті 19 Закону №2015, 2016, 2017-ІІІ).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон №1282-ХІІ).
Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Відповідно до статті 6 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (в редакції до 01.01.2016 року в розмірі 101 відсоток).
У разі виникнення обставин, передбачених статті 4 Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Відповідно до пункту 2 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі - Порядок №1078) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 1.1 Порядку №1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. До 01.01.2016 року поріг індексації встановлювався в розмірі 101 відсоток (внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 рок №77).
Пунктом 5 Порядку №1078 (редакції від 15.12.2015 року, вступив в дію з 01 грудня 2015 року) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Слід зазначити, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2011-ХІІ, яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється «грошова допомога на оздоровлення» та «одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби», при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону №2015, 2016, 2017-Ш, Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку «грошової допомоги на оздоровлення» та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.
Виходячи з вищезазначеного не врахування відповідачем індексації грошового забезпечення при обрахунку спірних виплат призвело до виплати знеціненого грошового забезпечення та є протиправним, а тому такі виплати підлягають перерахунку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21 грудня 2021 року по справі №820/3423/18, постанові від 29 квітня 2020 року по справі №240/10130/19, постанові від 19 березня 2020 року по справі №820/5286/17, постанові від 26 лютого 2021 року по справі №620/3346/19, предметом розгляду яких було, включення індексації до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обрахунок та визначення розміру «грошової допомоги на оздоровлення» та «одноразової грошової допомоги при звільненні».
Така сама правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 03 квітня 2019 року справа №638/9697/17 (провадження №К/9901/30616/18) від 11 грудня 2019 у справі №638/5794/17 (провадження №К/9901/22230/18), від 27 грудня 2019 у справі № 643/11749/17 (провадження № К/9901/24713/18), предметом розгляду яких було, зокрема, включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, індексації грошового забезпечення.
Статтею 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що місячне грошове забезпечення складається з його основних та щомісячних додаткових видів, до яких входять підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер.
Як, вже зазначалося, частиною 1 статті 10-1 Закону №2011-ХП визначено, що військовослужбовцям виплачується «грошова допомога на оздоровлення» виходячи з розміру місячного грошового забезпечення.
Тобто, враховуючи статті 9, 10-1 Закону №2011-ХП при обчисленні вищезазначених виплат не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Так, судом встановлено, що позивачу було проведено нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення у січні 2015 року у розмірі 2 956,50 грн, у березні 2016 року у розмірі 3 766,75 грн, у лютому 2017 року у розмірі 5 286,75 грн та у лютому 2018 року у розмірі 5 376,53 грн.
З інформації відображеної в розрахунку нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з січня 2015 року по грудень 2022 року позивачу нараховано до виплати заборгованість з індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) у розмірі 39 457,84 грн.
27.04.2024 відповідач виплатив заборгованість з індексації грошового забезпечення у розмірі 39 457,84 грн, що підтверджується випискою по картці рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Виходячи з вищезазначеного «щомісячна додаткова грошова винагорода» повинна враховуватися при розрахунку «грошової допомоги на оздоровлення».
Дане узгоджується з правовою позицією висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 у справі №522/2738/17 (провадження №11-806апп18), в якій здійснено відступ від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові цього суду від 10.03.2015 року (№21-70а15).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові 26 лютого 2021 року по справі №620/3346/19 (адміністративне провадження №К/9901/14539/20), де при касаційному розгляді було враховано висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 16.05.2019 у справі №826/11679/17, від 31.07.2019 у справі №826/3398/17, від 19.09.2019 у справі №826/14564/17, від 22.10.2019 у справі №520/3505/19, від 22.10.2019 у справі №826/2447/18, від 07.09.2020 у справі №295/5200/18, від 16.12.2019 у справі №825/812/17, від 19.02.2020 у справі №822/2741/17, від 28.02.2020 у справі №817/1427/17, від 14.04.2020 у справі №820/3719/18, від 07.09.2020 у справі №620/720/20, від 23.12.2020 у справі №826/8081/16, від 29.12.2020 у справі №240/1095/20.
Питання віднесення «щомісячної додаткової грошової винагороди» до щомісячних видів грошового забезпечення було повторно розглянуто Великою Палатою Верховного Суду та у постанові від 10 листопада 2021 року по справі №825/997/17 (провадження №11-281апп21) було повторно зазначено, що “щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби».
Дослідивши обставини справи у відповідності до наведених вище правових норм колегія апеляційного суду підтримує правильний висновок суду першої інстанції про те, що неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди є протиправними, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо строків звернення до суду, колегія суддів зазначає про те, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.
До 19 липня 2022 року Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що ні день фактичної виплати грошового доходу, ні дата звільнення зі служби не впливає на період за який буде здійснюватися виплата (перерахунок) грошової допомоги на оздоровлення (2015-2018 р.р.) та щомісячної додаткової грошової винагороди (з січня 2016 року по лютий 2018 року).
Відтак підлягає застосуванню частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року в справі № 380/7061/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді С. М. Кузьмич
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 19 листопада 2025 року.