19 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 460/6191/25 пров. № А/857/33479/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кузьмича С. М., Мікули О. І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року в справі № 460/6191/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,-
суддя в 1-й інстанції - Дорошенко Н.О.,
час ухвалення рішення - 17 липня 2025 року,
місце ухвалення рішення - м.Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 17 липня 2025 року,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправною відмови в перерахунку пенсії відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції чинній до 01.10.2017 року, та зобов'язання здійснити такий перерахунок та виплату пенсії.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до частини другої статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 02.11.2024 пенсії за віком, встановивши доплату до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 1% заробітку за кожен рік роботи понад 15 років, але не вище 75% заробітку, відповідно до частини другої статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, чинній до 01.10.2017, з урахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач в подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що пенсія позивачу призначена 02.01.2023, тобто після внесення змін Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» до частини 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ.
Законом №2148-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» до частини 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ було внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Оскільки позивач отримує пенсію з 02.01.2023, тобто після внесення змін Законом № 2148-VIII та не виявив бажання обрахувати розмір пенсії за віком на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, а залишився на пенсії за віком на умовах частини першої статті 27 Закону № 1058-IV, то відповідач правомірно не здійснює позивачу перерахунок пенсії на підставі частини другої статті 56 Закону № 796-ХІІ у редакції після внесення Законом № 2148 VIII від 03.10.2017 відповідних змін.
Отже відповідач, у зв'язку із зміною правового регулювання спірних правовідносин, правомірно відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням частини другої статті 56 Закону №796-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №2148-VIII від 03.10.2017.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження з примірником апеляційної скарги позивачка отримала 05.11.2025 року, згідно з рекомендованим відправленням № R067017614808. Також на виконання приписів КАС України, копія апеляційної скарги надіслана безпосередньо скаржником згідно з трек номера 0505347411625 вручена позивачу 14.08.2025 року.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 02 січня 2023 року призначено пенсію за віком (зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"), що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 06.03.2025 року №1700-0202-8/15374 та визнається позивачкою.
Пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 видано 25 січня 2023 року.
ОСОБА_1 є громадянкою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 17.02.1995.
Так, 03.03.2025 позивач звернулася до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідач листом від 06.03.2025 повідомив про те, що підстави для перерахунку пенсії на підставі ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відсутні.
Пенсійний орган зауважив, що згідно з електронною пенсійною справою, на дату звернення розмір пенсійної виплати, визначений з урахуванням страхового стажу 38 років 2 місяці 16 днів та осучасненої середньомісячної заробітної плати 13111,06 грн, становить 7767,86 грн, у тому числі 188,88 грн - доплата за 8 років понаднормового стажу, обчислена відповідно до статті 28 Закону та з урахуванням вимог пункту 4-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону (2361,00 грн х 17%).
Вважаючи таку поведінку відповідача протиправною, позивач звернулася з цим позовом до суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд попередньої інстанції виходив з того, що пенсія позивачу призначена з 02.01.23, тобто до внесення змін до закону, які передбачили цю умову (до 11.10.2017), а попередня редакція цієї статті передбачала пільгове обчислення понаднормативного стажу без умови призначення пенсії на підставі частини другої статті 27 Закону № 1058-IV. Тобто таке право набуте нею значно раніше, ніж набрав чинності Закон №2148-VIII, яким було внесено зміни до пункту 2 статі 56 Закону № 796-XII.
Колегія апеляційного суду зазначає про наступне.
Відповідно до частини другої статті 3 Основного Закону України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 16 Конституції України передбачено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Обов'язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 КСУ наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров'я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров'я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави (пункт 4 мотивувальної частини).
Положеннями статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон № 796-XII.
Пункт 2 статті 56 Закону № 796-XII (у редакції до 11 жовтня 2017 року) передбачав, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
У подальшому Законом № 2148-VIII, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, зокрема, до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
Отже правове регулювання права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж змінилось з 11 жовтня 2017 року, поставивши в залежність передбачену Законом № 796-XII можливість збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений пунктом 2 статті 56 цього Закону з призначенням пенсії на умовах, визначених частиною другою статті 27 Закону № 1058-IV.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду постановою від 25.06.2024 у справі № 300/3435/21 відступив від висновків, викладених в раніше ухвалених постановах Верховного Суду у складі колегії суддів цієї самої палати Верховного Суду, зокрема від 23.10.2019 у справі № 809/627/18, від 29.08.2022 у справі № 300/1390/19, від 06.09.2023 у справі № 300/2091/21, від 10.01.2024 у справі № 300/168/21 та інших, у яких викладено правовий висновок про розповсюдження пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII в редакції змін, внесених Законом № 2148-VIII на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, та відповідно про те, що згідно з пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII (у редакції, що була чинною на час її реалізації за заявою пенсіонера) умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж є призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону № 1058-IV; пенсіонер, щодо якого не дотримано цієї умови, не має права на отримання надбавки за понаднормовий стаж, та дійшов висновків щодо їх застосування в подібних правовідносинах у такий спосіб:
(1) держава гарантувала, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особливі норми та умови пенсійного забезпечення як компенсацію особам, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров'я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, тому за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону № 796-XII, редакцією пункту 2 статі 56 якого було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, зі збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин.
У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або шляхом запровадження рівноцінних чи більш сприятливих умов соціального захисту.
(2) до осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону № 796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно з пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, вказана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка була чинною на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи). Розповсюдження на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормовий стаж залежно від призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону № 1058-IV, запроваджених у зв'язку з внесенням до цієї норми змін Законом № 2148-VIII, свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України є неприпустимим.
Верховний Суд у цій справі виходив з того, що згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності, а закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією стабільності суспільних відносин, зокрема, відносин між державою і громадянами, безпеки людини і громадянина, довіри до держави.
Враховуючи викладену Верховним Судом у постанові від 25 червня 2024 року у справі № 300/3435/21 правову позицію, при вирішенні питання про наявність у позивача права на збільшення, за наслідками перерахунку, пенсії позивача на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 % заробітку, згідно пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII, а саме без застосування частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, необхідно враховувати, що:
право на пенсію в повному розмірі для громадян, які належать до зазначених категорій (1, 2, 3, 4), виникає лише за умови чітко встановленої мінімальної кількості стажу роботи: для чоловіків - 20 років, для жінок - 15 років;
збільшення пенсії на 1 % заробітку відбувається за кожен рік роботи понад встановлений мінімальний стаж, але не більше 75 % від заробітку;
пункт 2 статті 56 Закону № 796-XII зберігає свою юридичну силу як для пенсіонера так і для органу, який призначає пенсію і повинен застосуватися у редакції, яка діяла на час призначення такій особі пенсії.
З вищезазначеного вбачається, що ключовим для правильного вирішення спору, який виник у цій справі, є встановлення:
- кількості років наявного у позивача стажу роботи, що є підставою для застосування механізму підвищення пенсії, передбаченого пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII;
- дати, з якої позивачу було призначено пенсію (для визначення редакції пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII, що має застосовуватися відносно заявника).
Суд наголошує, що точне визначення наявності необхідної кількості стажу (для чоловіків - понад 20 років) є ключовим та першочерговим етапом для подальшого вирішення питання про перерахунок пенсії згідно положень пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII, оскільки суть передбаченого положеннями Закону № 796-XII механізму обчислення пенсії полягає в прагненні держави заохочувати осіб до тривалішої трудової діяльності шляхом надання додаткових виплат, пропорційно кількості років, відпрацьованих після досягнення встановленого мінімуму.
При цьому важливим є встановлення дати призначення пенсії особі, яка звертається із заявою про перерахунок пенсії з огляду на необхідність визначення редакції пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII, що має застосовуватися відносно заявника. Зазначене прямо впливає на механізм перерахунку пенсії, оскільки зміни, внесені Законом № 2148-VIII, передбачають нову умову (призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV), що суттєво змінює сам порядок обчислення та, відповідно, розмір пенсії за результатами її перерахунку.
Оскільки пенсію за віком позивачці призначено 02 січня 2023 року, тобто після внесення 11 жовтня 2017 року змін Законом № 2148-VIII, до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII , згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відтак посилання на принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, є безпідставним.
З цих міркувань колегія суддів відхиляє покликання на правові висновки Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 25.06.2024 у справі № 300/3435/21.
Як вбачається з протоколу за пенсійною справою ОСОБА_1 (рішення 172350003592), пенсія за віком призначена (розрахована) на умовах частини першої ст. 27 Закону № 1058-IV, то відповідач не мав правових підстав для виплати позивачу збільшення пенсії, адже умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж є призначення пенсії на умовах ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Позивач, щодо якого не дотримано цієї умови, не має права на отримання надбавки за понаднормативний стаж.
Ба більше, відсутні правові підстави для виплати збільшення пенсії, на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж, передбачене ч. 2 ст. 56 Закону № 796-XII у редакції до внесення змін Законом № 2148-VIII від 03.10.2017, з огляду на дату призначення пенсії.
Однак зазначені обставини справи залишилися поза увагою суду першої інстанції, що призвело до прийняття помилкового рішення про задоволення позову.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.308,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року в справі № 460/6191/25 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді С. М. Кузьмич
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 19 листопада 2025 року.