19 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 140/41/25 пров. № А/857/11270/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Носа С.П.;
суддів: Гуляка В.В., Ільчишин Н.В.;
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі № 140/41/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВолиньСад» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
суддя у І інстанції Дмитрук В.В.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Луцьк,
дата складення повного тексту рішення не зазначено,
03 січня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВолиньСад» (далі - позивач, ТОВ «ВолиньСад») звернулося у Волинський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Волинській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення відповідача від 13.12.2024 №0034036703.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що ГУ ДПС у Волинській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ВолиньСад», за результатами якої було складено акт перевірки від 28.11.2024 №33127/07- 03/41090771. З акту перевірки вбачається, що при декларуванні за вересень 2024 року у Декларації від'ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено порушення платником податків: пп. «б» п. 200.4 та пп. «в» п. 200.14. ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за №2755-VI зі змінами та доповненнями, внаслідок чого відмовлено у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку у податковій декларації за вересень 2024 року на суму 720 000,00 грн. Відповідечем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.12.2024 №0034036703 форми «В3», яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку у податковій декларації за вересень 2024 року на суму 720 000,00 грн. Позивач вважає його протиправним, посилаючись на те, що вимоги відповідача про дотримання інших вимог для отримання права на бюджетне відшкодування закон не вимагає, зокрема: 1) факту реалізації продукції власного виробництва у 2024 році та 2) використання авто в господарських операціях, що призвели до сплати податкових зобов'язань. ТОВ «ВолиньСад» звертає увагу на те, що сезонний характер господарської діяльності товариства, яка є сільськогосподарською, за якою при сприятливих кліматичних факторах збір та реалізація вирощеної продукції може відбутись здебільшого в кінці операційного (та й звітного) року. З цієї причини відповідач не зміг побачити реалізації сільськогосподарської продукції, якої об'єктивно у період, що перевірявся (травень - вересень 2024 року), ще не відбулось. Перша реалізація зібраного у 2024 році урожаю відбулась лише в жовтні 2024 року, про що було вказано у поясненнях на запит відповідача від 22.11.2024. Разом з тим, придбане авто використовувалось у безпосередній господарській діяльності для адміністративно-господарських та представницьких потреб, на підтвердження чого усі необхідні документи відповідачу були надані під час перевірки, в тому числі на його запити.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області 13.12.2024 №0034036703.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВолиньСад» судовий збір в розмірі 10 800 (десять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що ТОВ «ВОЛИНЬ САД» до розрахунку бюджетного відшкодування за вересень 2024 року включено від'ємне значення в сумі ПДВ 720 000 грн, сплачене за придбаний об'єкт основних засобів, який в подальшому не приймав участі в господарських операціях, що призвели до сплати податкових зобов'язань на митній території України або в операціях з поставки товарів за межи митної території України, що оподатковуються за ставкою 0%, отже не погашена сумою податкових зобов'язань, тому апелянт вважає, що підстав для відшкодування на поточний рахунок платника ПДВ у платника податку немає. Враховуючи вищевикладене, відповідач прийшов до висновку, що ТОВ «ВОЛИНЬ САД» не набуло права на отримання бюджетного відшкодування по ПДВ, сплаченому при придбанні легкового автомобіля Audi Q8 PA SQ8, у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2024 року.
Апелянт просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що з 18.11.2024 по 22.11.2024 Головним управлінням ДПС у Волинській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ВолиньСад» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої було складено акт перевірки від 28.11.2024 №33127/07-03/41090771.
Під час перевірки встановлено, що згідно з даними податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2024 року та додатка 3 до декларації «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» підприємством задекларовано до відшкодування ПДВ в розмірі: 720 000,00 грн.
Проведеним аналізом господарських операцій по придбанню/реалізації товарів встановлено наступне:
- сума податкового кредиту є сума ПДВ, сплачена за придбання легкового автомобіля Audi Q8 PA SQ8. Автомобіль придбано 03.05.2024 у ТОВ «НІКО ЗАХІД ПРЕМІУМ» (код ЄДРПОУ 37041524) згідно Договору №394483 від 09.04.2024 за 4 320 000 грн, в т.ч. ПДВ. Накладна на оприбуткування об'єкту основних засобів №394483 від 03.05.2024, зареєстровані в ЄРПН/РК податкові накладні: №202 від 10.04.2024 на суму 50 000,00 грн (в частині авансу), в т.ч. ПДВ - 8 333,33 грн, №38 від 02.05.2024 на суму 4 270 000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 711 666, 76 грн.
Відповідачем при проведенні перевірки встановлено, що відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних/розрахунків коригування ТзОВ «ВолиньСад» не реалізовувалась продукція власного виробництва у 2024 році, операції з постачання та податкові зобов'язання відсутні.
За результатами проведеної перевірки ТзОВ «ВолиньСад» ГУ ДПС у Волинській області встановлено порушення: пп. «б» п. 200.4 та пп. «в» п. 200.14. ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за №2755-VI зі змінами та доповненнями, внаслідок чого відмовлено у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку у податковій декларації за вересень 2024 року на суму 720 000,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки від 28.11.2024 №33127/07-03/41090771 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.12.2024 №0034036703 форми «В3», яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку у податковій декларації за вересень 2024 року на суму 720 000,00 грн.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням відповідача від 13.12.2024 №0034036703, позивач звернувся до суду з даним позовом.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з підпунктами 14.1.18, 14.1.178, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регламентує стаття 200 ПК України.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Пунктом 200.4 статті 200 ПК України установлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;
б) або підлягає, бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктами 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Відповідно до пункту 200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:
у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення-рішення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення-рішення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Відповідно до договору від 09.04.2024 №394483 ТзОВ «ВолиньСад» придбано у ТзОВ «НІКО ЗАХІД ПРЕМІУМ» легковий автомобіль AUDI Q8 вартістю 4 320 000,00 грн, в.т.ч. ПДВ на суму 720 000,00 грн, що також підтверджується видатковою накладною №394483 від 03.05.2024, актом приймання-передачі та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Позивачем було заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ на суму 720 000,0 грн у податковій декларації з ПДВ за вересень 2024 року.
З матеріалів справи вбачається, що контролюючий орган вказані операції не заперечує, однак вважає, що придбаний об'єкт не приймав участі в господарських операціях позивача.
Крім цього, з матеріалів справи встановлено, що позивач під час позапланової перевірки надавав письмові пояснення на запит контролюючого органу, у яких повідомив, що придбане авто використовувалось у безпосередній господарській діяльності ТзОВ «ВолиньСад» для адміністративно-господарських та представницьких потреб, на підтвердження чого надано відповідачу та суду: наказ від 11.05.2024 №12 про введення в експлуатацію основного засобу, наказ від 11.05.2024 №1105/1-24 про закріплення матеріально відповідальної особи, наказ від 11.05.2024 №1105/1-24 про затвердження норм списання пального; подорожні листи службового легкового автомобіля, акти та описи інвентаризації.
Також, ТзОВ «ВолиньСад» просило контролюючий орган враховувати сезонний характер сільськогосподарської діяльності, за якою збір та реалізація вирощеної продукції може відбутись здебільшого в кінці операційного (та й звітного) року. Відтак, з цієї причини відповідач не зміг побачити реалізації сільськогосподарської продукції, якої об'єктивно у період, що перевірявся (травень - вересень 2024 року), ще не відбулось.
Крім вище зазначено, позивач повідомив, що перша реалізація зібраного у 2024 році урожаю відбулась в жовтні 2024 року.
Також, слід звернути увагу на те, що стан господарської діяльності на момент проведення позапланової перевірки не є підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні, оскільки пункт 200.4 статті 200 ПК України дозволяє платнику реалізувати право на бюджетне відшкодування, якщо сума податкового кредиту сплачена постачальникам; сума відшкодування не перевищує ліміт реєстрації податкових накладних; платник податків не має податкового боргу.
Наявність законодавчо встановлених підстав для відмови у бюджетному відшкодуванні акт перевірки не містить.
Згідно з абзацом другим пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «ВолиньСад» складено та зареєстровано в ЄРПН/РК податкові накладні №202 від 10.04.2024 на суму 50 000,00 грн (в частині авансу), в.т.ч. ПДВ - 8 333,33 грн, №38 від 02.05.2024 на суму 4 270 000,00 грн, в.т.ч. ПДВ - 711 666,76 грн.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, тому позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.12.2024 №0034036703.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі № 140/41/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин