19 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 559/1924/25 пров. № А/857/26340/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,
з участю секретаря судового засідання - Волчанського А. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 28 травня 2025 року у справі №559/1924/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,-
суддя в 1-й інстанції - Макеєв С. В.,
дата ухвалення рішення - 28 травня 2025 року,
місце ухвалення рішення - м. Дубно,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №4599130 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1,2 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн та провадження по справі закрити.
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 28 травня 2025 року позов задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕHA 4599130 від 27 квітня 2025 року року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1,2 ст.126 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що долученим до справи відеозаписом підтверджується вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1,2 ст.126 КУпАП. Вказує, що позивач не заперечує факту відсутності у нього посвідчення водія категорії А. При цьому, окремі процедурні неточності суб'єкта владних повноважень під час притягнення особи до адміністративної відповідальності, не мають створювати підстав для визнання такої постанови незаконною, якщо ці неточності не вплинули на суть справи, не порушили права особи та не призвели до істотних порушень норм матеріального чи процесуального права. Таким чином, вважає, що оскаржувана постанова прийнята правомірно та підстави для її скасування відсутні. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, позивач подав заяву про розгляд справи без його участі; згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи в їх відсутності за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 27 квітня 2025 року працівником управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4599130. Відповідно до змісту оскаржуваної постанови: “27 квітня 2025 року о 22 год 10 хв с. Буща, вул. Шевченка, 20 водій, керуючи тз NEW TEKKEN 250 номерний знак НОМЕР_1 , не мав при собі посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, а також відсутній страховий поліс ОСЦПВВНТЗ на даний ТЗ, чим порушив п. 2.1 а ПДР України - керування тз особою, яка не має права керування таким ТЗ, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене частиною 2 статті 126 КУпАП. За яке накладено стягнення вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. (а.с.4).
Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 14 травня 2025 року закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. У вказаній постанові зазначено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №313642 від 27 квітня 2025 року, 27 квітня 2025 року о 22:10 год. в Рівненській області, Дубенського району, с.Буща, вул.Шевченка, ОСОБА_1 керував т/з VDV NEV TEKKEN250 д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя). Від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки т/з та проходження такого огляду в медичному закладі, відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України. З відеозапису, долученого до матеріалів справи встановлено, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не зафіксовано. ОСОБА_2 під час оформлення матеріалів повідомляв працівникам поліції, що за кермом був він, і просив його освідувати. Такі ж показання свідок ОСОБА_2 надав у судовому засіданні, та підтвердив, що водієм транспортного засобу, коли сталася подія був саме він. Оскільки з відеозапису події встановити хто саме був за кермом не можливо, та зважаючи на слова ОСОБА_2 , у суду відсутні підстави вважати що керував транспортним засобом саме ОСОБА_1 . Таким чином, відсутні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.7).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем поставленого йому у вину адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1,2 ст.126 КУпАП, а тому постанову серії ЕНА №4599130 від 27 квітня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн необхідно скасувати та закрити провадження у справі.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно зі ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Ст.9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За змістом п.1.3 та п.1.9 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.2.1 а та п.2.1 б ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон).
Пункт 2.4. а ПДР України передбачає, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
За змістом ч.1, 2 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, -тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 27 квітня 2025 року о 22 год. 10 хв. по вулиці Шевченка,20 в с.Буща керував транспортним засобом NEW TEKKEN 250 номерний знак НОМЕР_1 без посвідчення водія на право керування транспортним засобом категорії А, чим порушив вимоги п.2.1.а. ПДР, а також у нього відсутній страховий поліс ОСЦПВВНТЗ на даний ТЗ та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1, 2 ст.126 КУпАП.
Ст.251 КУпАП України передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
За змістом п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року №1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Пункт 5 розділу ІV Інструкції передбачає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Лише фіксація саме вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а не притягнення його до адміністративної відповідальності, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у матеріалах справи належні та допустимі докази на підтвердження факту вчинення вищезазначеного адміністративного правопорушення відсутні.
Щодо доводів апелянта про те, що доказом вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 є долучений до матеріалів справи технічний засіб відеозапису, то колегія суддів не приймає такі до уваги, оскільки колегією суддів оглянуто вищевказаний відеозапис, на якому зафіксовано факт розмови позивача із працівниками патрульної поліції та процес винесення оскаржуваної постанови, разом з тим, поставленого у вину позивачу адміністративного правопорушення, а саме: керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ на вказаному технічному відеозаписі не зафіксовано.
Колегія суддів наголошує на тому, що лише фіксація саме вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а не притягнення його до адміністративної відповідальності, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом у справі.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, в адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Крім того, колегія суддів не може залишити поза увагою ту обставину, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП (справа №559/1801/25) та зазначає, що згідно з відомостями з ЄДРСР постановою Дубенського районного суду Рівненської області від14 травня 2025 року у справі №559/1801/25, яка набрала законної сили 27 травня 2025 року провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрито, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Зі змісту мотивувальної частини вищевказаного судового рішення вбачається, що судом першої інстанції оглянутого відеозапис та встановлено, що ОСОБА_1 транспортним засобом NEW TEKKEN 250 номерний знак НОМЕР_1 27 квітня 2025 року о 22:10 год. не керував.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем поставленого йому у вину адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1,2 ст.126 КУпАП, оскільки відсутній сам факт керування вказаним транспортним засобом, а тому постанову серії ЕНА №4599130 від 27 квітня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн необхідно скасувати та закрити провадження у справі.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 229, 242, 243, 250, 268, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 28 травня 2025 року у справі №559/1924/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді С. М. Кузьмич
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 19 листопада 2025 року.