19 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 300/3042/25 пров. № А/857/34049/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року у справі №300/3042/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
суддя в 1-й інстанції - Тимощук О. Л.,
дата ухвалення рішення - 23 липня 2025 року,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо застосування з 01 березня 2025 року до його пенсії по інвалідності обмеження її максимальним розміром та невиплати підвищення (індексації) пенсії за 2025 рік, нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №209 від 25.02.2025 року "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році"; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01 березня 2025 року перерахунок та виплату його пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром з урахуванням виплати підвищення (індексації) пенсії за 2025 рік, нарахованої згідно з постановою КМУ №209 від 25.02.2025 року "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році", та загальний розмір пенсії виплатити без застосування обмежуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою КМУ №l від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", із врахуванням надбавок, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення з 01 березня 2025 року перерахунку та виплати його пенсії по інвалідності з урахуванням підвищення до пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №1381 від 28.12.2011 року "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" (в редакції станом на 01 березня 2022 року) у розмірі 25% від суми основного розміру пенсії із врахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2022-2025 роки; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01 березня 2025 року перерахунок та виплату пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром з урахуванням підвищення до пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №1381 від 28.12.2011 року "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" у розмірі 25% від суми основного розміру пенсії в розмірі 13913,41 грн із врахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2022 рік в розмірі 1947,88 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2023 рік в розмірі 3905,84 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2024 рік в розмірі 1500,00 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2025 рік в розмірі 1500,00 грн, а саме: з загальної суми 22767,13 грн, та загальний розмір пенсії виплатити без застосування обмежуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою КМУ №1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", із врахуванням надбавок, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення з 01 березня 2025 року перерахунку та виплати його пенсії по інвалідності з урахуванням надбавки до пенсії за проживання в гірській місцевості, відповідно до положень частини 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів України" №56/95-ВР від 15.02.1995 року (зі змінами, внесеними Законом України від 13.12.2005 року №3108-IV) у розмірі 20% від суми основного розміру пенсії із врахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2022-2025 роки та суми збільшення основного розміру пенсії (25%), обрахованої з 01 березня 2025 року з урахуванням підвищень (індексації) пенсії за 2022-2025 роки; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01 березня 2025 року перерахунок та виплату пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром з урахуванням надбавки до пенсії за проживання в гірській місцевості, відповідно до положень частини 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів України" №56/95-BР від 15.02.1995 року (зі змінами, внесеними Законом України від 13.12.2005 року №3108-IV) у розмірі 20% від суми основного розміру пенсії в розмірі 13913,41 грн, із врахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2022 рік в розмірі 1947,88 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2023 рік в розмірі 3905,84 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2024 рік в розмірі 1500,00 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2025 рік в розмірі 1500,00 грн, збільшення основного розміру пенсії (25%) в сумі 5691,78 грн, суми підвищення до пенсії як інваліду війни 2 групи/при виконанні обов'язків в/с (ст.7) у розмірі 944,40 грн, суми підвищення до пенсії як інваліду війни 2 групи/при виконанні обов'язків в/с у розмірі 50,00 грн, суми підвищення до пенсії по непрацездатній дитині віком до 18 років (ст.18 п. "А") в розмірі 1180,50 грн, а саме: з загальної суми 30633,81 грн та загальний розмір пенсії виплатити без застосування обмежуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою КМУ №1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" із врахуванням надбавок, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо застосування з 01 березня 2025 року до пенсії по інвалідності ОСОБА_1 обмеження її максимальним розміром та невиплати підвищення (індексації) пенсії за 2025 рік, нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №209 від 25.02.2025 року "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01 березня 2025 року перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням виплати підвищення (індексації) пенсії за 2025 рік, нарахованої згідно постанови КМУ №209 від 25.02.2025 року "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році", та загальний розмір пенсії виплатити без застосування обмежуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою КМУ №l від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", із врахуванням надбавок, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо нездійснення з 01 березня 2025 року перерахунку та виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з урахуванням підвищення до пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №1381 від 28.12.2011 року "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" (в редакції станом на 01 березня 2022 року) у розмірі 25% від суми основного розміру пенсії із врахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2025 рік. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01 березня 2025 року перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням підвищення до пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №1381 від 28.12.2011 року "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" у розмірі 25% від суми основного розміру пенсії у розмірі 13913,41 грн із врахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2022 рік в розмірі 1947,88 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2023 рік в розмірі 3905,84 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2024 рік в розмірі 1500,00 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2025 рік в розмірі 1500,00 грн, а саме: з загальної суми 22767,13 грн, та загальний розмір пенсії виплатити без застосування обмежуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою КМУ №l від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", із врахуванням надбавок, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо нездійснення з 01 березня 2025 року перерахунку та виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з урахуванням надбавки до пенсії за проживання в гірській місцевості, відповідно до положень частини 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів України" №56/95-ВР від 15.02.1995 року (зі змінами, внесеними Законом України від 13.12.2005 року №3108-IV) у розмірі 20% від суми основного розміру пенсії із врахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2025 рік та суми збільшення основного розміру пенсії (25%), обрахованої з 01 березня 2025 року з урахуванням підвищень (індексації) пенсії за 2025 рік. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01 березня 2025 року перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням надбавки до пенсії за проживання в гірській місцевості, відповідно до положень частини 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів України" №56/95-BР від 15.02.1995 року (зі змінами, внесеними Законом України від 13.12.2005 року №3108-IV) у розмірі 20% від суми основного розміру пенсії в розмірі 13913,41 грн, із врахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2022 рік в розмірі 1947,88 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2023 рік в розмірі 3 905,84 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2024 рік в розмірі 1500,00 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2025 рік в розмірі 1500,00 грн, збільшення основного розміру пенсії (25%) в сумі 5 691,78 грн, суми підвищення до пенсії як інваліду війни 2 групи/при виконанні обов'язків в/с (ст.7) в розмірі 944,40 грн, суми підвищення до пенсії як інваліду війни 2 групи/при виконанні обов'язків в/с в розмірі 50,00 грн, суми підвищення до пенсії по непрацездатній дитині віком до 18 років (ст.18 п. "А") в розмірі 1180,50 грн, а саме: з загальної суми 30633,81 грн, та загальний розмір пенсії виплатити без застосування обмежуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою КМУ №1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" із врахуванням надбавок, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, при виконанні рішень судів у справах №300/3374/23, у справі №300/3373/23, у справі №300/1618/24, у справі №300/2884/24, у справі №300/7851/24 пенсію ОСОБА_1 (з урахуванням надбавок, підвищень, цільової грошової допомоги, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) встановлено без обмеження її максимальним розміром станом на дати, з яких судом зобов'язано здійснити такий перерахунок. Вказує, що жодним рішенням суду, які були ухвалені на користь ОСОБА_1 не покладено зобов'язань на пенсійний орган у майбутньому здійснювати перерахунки та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром. Зазначає, що з 01 січня 2025 року на виконання статті 46 Закону №4059 та Постанови №1 виплату пенсії ОСОБА_1 проведено з урахуванням коефіцієнтів, як визначено пунктом 1 Постанови №1 та звертає увагу на те, що понижуючий коефіцієнт відповідно до Постанови КМУ №1 застосовується до призначених пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не до окремих складових. Таким чином, з 01 березня 2025 року пенсійна виплата позивачу проводиться в розмірі, який обчислений з врахуванням вимог постанови КМУ від 03 січня 2025 року №1 та рішень судів. Крім того, звертає увагу на те, що у цій справі №300/3042/25 предмет і підстави в частині позовних вимог є тотожними з адміністративною справою №300/1280/25. Також зауважує, що на дату звернення до суду та розгляду справи порядок перерахунку надбавки пенсіонерам, що проживають у гірських населених пунктах не було врегульовано. При цьому, згідно з протоколом за пенсійною справою №0903003234 - МВС, від 01 березня 2025 вбачається, що позивачу нараховано підвищення як жителю населеного пункту, що має статус гірського у розмірі 5751,76 грн. З врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що застосування відповідачем під час перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України, якою змінюються умови та/чи норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, зокрема, Постанови №1 є протиправним, оскільки він має право на виплату пенсії без застосування коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану». Вказує, що у березні 2025 року йому було проведено новий перерахунок пенсії, однак без здійснення при цьому належного проведеного обрахунку підвищення до пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни відповідно до положень пункту 1 постанови КМУ №1381 від 28.12.2011 року у розмірі 25% від основного розміру пенсії із врахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2022-2025 роки та без здійснення належного проведеного обрахунку надбавки до пенсії за проживання в гірській місцевості у розмірі 20% від основного розміру пенсії із врахуванням суми підвищення (індексації) пенсії за 2025 рік та суми збільшення основного розміру пенсії (25%), обрахованої з 01.03.2025 року з урахуванням суми підвищення (індексації) пенсії за 2025 рік, відповідно до норм Закону України №56/95-ВР від 15.02.1995 року. Покликається на практику суду касаційної інстанції. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", про що свідчить протокол за пенсійною справою - 0903003234 (МВС) від 01 грудня 2013 року (зворотний бік а.с.120).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у справі №300/7851/24 зобов'язано Головне управління ПФУ України в Івано-Франківській області здійснити з 01 березня 2024 року ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації суми грошового забезпечення для обчислення пенсії по інвалідності за 2024 рік із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,0796, (виходячи із розрахунку 19766,25 грн (13913,41 основний розмір пенсії+ індексації пенсії за 2022 рік в розмірі 1947,88 грн та за 2023 рік в сумі 3905,84 грн) * 0,0796=1500 грн), у фактичному розмірі 1500 грн. Зобов'язано Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01 березня 2024 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням індексації пенсії, передбаченої Постановою КМУ від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", Постановою КМУ від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" та Постановою КМУ від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсій та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", (з урахуванням надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), з урахуванням проведених платежів (https://reyestr.court.gov.ua/Review/123827130).
Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області листом від 03 березня 2025 №1788-1470/Г-02/8-0900/25 повідомило позивачу, що за матеріалами справи та з врахуванням зобов'язальної частини рішення суду від 17 грудня 2024 року №300/7851/24 розмір пенсії з усіма складовими пенсійної виплати станом на 01 березня 2024 становить 36510,57 грн, виплату якого буде забезпечено з березня 2025 року з урахуванням обмежувальних коефіцієнтів, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", Постановою №1 та становитиме 28424,57 грн. Також орган пенсійного фонду повідомив, що відповідно до вимог Постанови №209 ОСОБА_1 проведено індексацію та розмір пенсії становить 38010,57 грн, однак оскільки рішенням суду від 17 грудня 2024 року зобов'язань щодо проведення перерахунку пенсії позивача з врахуванням індексації 2025 року без обмеження максимальним розміром на Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області покладено не було, тому виплата пенсії позивачу проводиться у попередньо встановленому розмірі. Оскільки у матеріалах пенсійної справи відсутні документи, які б підтверджували безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією росії проти України, то розмір пенсійної виплати позивача із застосуванням коефіцієнтів становить 28424,57 та буде виплачуватися з 01 березня 2025 на період дії воєнного стану(а.с.61-63).
Згідно з перерахунком пенсії з 01 березня 2025 за пенсійною справою №0903003234-МВС розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 складається з: базового розміру (17 391,76*80%) - 13 913,41; індексації базового ОСНП 2022 (13 913,41*0,1400) - 1 947,88; індексації базового ОСНП 2023 (15 861,29*0,1970) (за рішенням суду) - 3905,84; індексації базового ОСНП 2024 (17 361,29*0,0796) (за рішенням суду) - 1 500,00; індексації базового ОСНП 2025 (18 743,25*0,1150) - 1 500,00; збільшення основного розміру пенсії (25%) від суми 20 243,25 (за рішенням суду) 5316,48; щомісячної доплати до 2000 відповідно до ПКМУ №713 від 14.07.2021 (згідно рішення суду) - 2000,00; підвищення інвалід війни 2 групи при виконанні обов'язків В/С інвалід війни 2 групи (ст. 7) (з 01 по 28) - 944,40; підвищення інвалід війни 2 групи при виконанні обов'язків в/с - 50,00; надбавка - непрацездатна дитина віком до 18 років ст.16 п. "А" - 1 180,50; надбавка за проживання в гірській місцевості - 5751,76. Підсумок пенсії (з надбавками) складає 38 010,57 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії 36 510,57 грн, пониження суми 36 510,57 грн згідно з Постановою №1 - 28424,57 грн. Підстава перерахунку - рішення суду (а.с.57).
Таким чином з 01 березня 2025 року пенсія позивача становить - 28 424,57 грн.
ОСОБА_1 06 березня 2025 звернувся до Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області із заявою, в якій просив провести з 01 березня 2025 року перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, призначеної згідно з положеннями Закону №2262-ХІІ, без обмеження її максимальним розміром із врахуванням виплати індексації, нарахованої згідно з Постановою №209 та без застосування коефіцієнтів до відповідної суми перевищення, встановлених постановою КМУ №l, а загальний розмір визначити без обмеження її максимальним розміром (з врахуванням надбавок, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); здійснити з 01 березня 2025 року перерахунок та виплату пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром з урахуванням підвищення до пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, відповідно до положень пункту 1 Постанови №1381 у розмірі 25% від суми основного розміру пенсії в розмірі 13913,41 грн із врахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2022 рік в розмірі 1947,88 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2023 рік в розмірі 3905,84 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2024 рік в розмірі 1500,00 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2025 рік в розмірі 1500,00 грн, а саме: з загальної суми 22767,13 грн, та загальний розмір пенсії виплатити без обмеження максимальним розміром (з врахуванням надбавок, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); здійснити з 01 березня 2025 року перерахунок та виплату пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром з урахуванням надбавки до пенсії за проживання в гірській місцевості, відповідно до положень частини 2 статті 6 Закону №56/95-BР у розмірі 20% від суми основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення в розмірі 13913,41 грн, із врахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2022 рік в розмірі 1947,88 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2023 рік в розмірі 3905,84 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2024 рік в розмірі 1500,00 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2025 рік в розмірі 1500,00 грн, збільшення основного розміру пенсії (25%) в сумі 5691,78 грн, суми підвищення до пенсії як інваліду війни 2 групи/при виконанні обов'язків в/с (ст.7) в розмірі 944,40 грн, суми підвищення до пенсії як інваліду війни 2 групи/при виконанні обов'язків в/с в розмірі 50,00 грн, суми підвищення до пенсії по непрацездатній дитині віком до 18 років (ст.18 п. "А") в розмірі 1 180,50 грн, а саме: з загальної суми 30633,81 грн, та загальний розмір пенсії виплатити без обмеження максимальним розміром (з врахуванням надбавок, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) (а.с.67-74).
Надалі, ОСОБА_1 14 березня 2025 року подав до Пенсійного фонду України скаргу від 14 березня 2025 року з вимогами ідентичними до вимог, зазначених у зверненні від 06 березня 2025 (а.с.85-91).
Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області у відповідь на звернення від 06 березня 2025 року листом від 17 березня 2025 №2186-1910/Г-02/8-0900/25 повідомило позивачу, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону №4059-IX визначено, що у 2025 році, зокрема, частина 2 статті 6 Закону №56/95-ВР, а саме: "розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому статус гірського, збільшується на 20 відсотків,", застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Станом на дату розгляду звернення позивача порядок обчислення і розмір підвищення як жителю гірського населеного пункту Кабінетом Міністрів України не визначено, внаслідок чого розмір індексації за 2025 рік обчислено без врахування даного підвищення. Крім того, орган пенсійного фонду повідомив, що збільшення пенсії на 25% основного розміру пенсії, передбаченого Постановою №1381 обчислюється з врахуванням сум індексацій за 2022-2025 роки, розмір яких розраховано з застосуванням коефіцієнтів відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168, від 23.02.2024 №185 та від 25.02.2025 №209. Однак за пенсійною справою ОСОБА_1 збільшення пенсії на 25% основного розміру згідно з Постановою №1381 обчислено з врахуванням зобов'язань, покладених на Головне управління рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у справі №300/7851/24 в сумі 5316,78 грн, (осн. розмір пенсії 13 913,41+1 947,88 грн (індексація за 2022 рік) + 3 905,84 грн (індексація за 2023 рік, обчислена на виконання рішення суду у справі від 05.09.2023 №300/4568/23) + 1 500,00 грн (індексація за 2024 рік). Також повідомило, що жодним рішенням суду, які ухвалювалися на користь позивача не покладено зобов'язань на Головне управління в майбутньому здійснювати перерахунки та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, в тому числі з урахуванням сум індексації, відповідно до вимог Постанови від 25.02.2025 №209, відтак ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії і її розмір з 01 березня 2025 становить 38010,57 грн, а оскільки у матеріалах пенсійної справи відсутні документи, які б підтверджували безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією росії проти України, то розмір його пенсійної виплати з 01 березня 2025 року обчислено із застосуванням обмежувальних коефіцієнтів відповідно до Постанови №1 та рішень суду, які ухвалені на користь позивача в сумі 28 424,57 грн, що буде виплачуватись у період дії воєнного стану (а.с.75-77).
У відповідь на скаргу від 14 березня 2025 року орган пенсійного фонду листом від 14 квітня 2025 року №14843-13826/Г03/8-2800/25 повідомив позивачу, що з 01 січня 2025 року на виконання статті 46 Закону №4059-IX та Постанови №1 виплату пенсії проведено з урахуванням коефіцієнтів, як визначено пунктом 1 Постанови №1. Крім того, з 01 березня 2025 року відповідно до Постанови №209 проведено перерахунок пенсії позивача шляхом збільшення її розміру, визначеного відповідно до статті 21 Закону №2262-ХІІ, на коефіцієнт 1,115 (а.с.92-95).
Позивач 16 квітня 2025 року подав до Пенсійного Фонду України скаргу (повторну), в якій просив провести з 01 березня 2025 року перерахунок та виплату пенсії по інвалідності призначеної згідно з положеннями Закону №2262-ХІІ, без обмеження її максимальним розміром із врахуванням виплати індексації, нарахованої згідно з Постановою №209 та без застосування коефіцієнтів до відповідної сум перевищення, встановлених постановою КМУ №l, а загальний розмір визначити без обмеження її максимальним розміром (з врахуванням надбавок, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); здійснити з 01 березня 2025 року перерахунок та виплату пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром з урахуванням підвищення до пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, відповідно до положень пункту 1 Постанови №1381 у розмірі 25% від суми основного розміру пенсії в розмірі 13913,41 грн із врахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2022 рік в розмірі 1947,88 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2023 рік в розмірі 3905,84 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2024 рік в розмірі 1500,00 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2025 рік в розмірі 1500,00 грн, а саме: з загальної суми 22767,13 грн, та загальний розмір пенсії виплатити без обмеження максимальним розміром (з врахуванням надбавок, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) (а.с.96-97).
Пенсійний фонд України листом від 12 травня 2025 року №18617-19032/Г03/8-2800/25 повідомив позивачу, що при виконанні рішень судів у справах №300/3374/23, №300/3373/23, №300/1618/24, №300/2884/24, №300/7851/24 пенсію (з урахуванням надбавок, підвищень, цільової грошової допомоги, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законом) встановлено без обмеження її максимальним розміром станом на дати, з яких судом зобов'язано здійснити такий перерахунок, та з урахуванням вимог Закону №3668-VI її розмір не переглядається.
Надалі позивач подав до Пенсійного фонду України скаргу (втретє) від 13 травня 2025 року (а.с.164-165).
Пенсійний фонд України листом від 12 червня 2025 року №2800-030201-8/39203 повідомив позивачу, що пенсія останнього обрахована в розмірі 35753,41 грн з урахуванням рішення суду у справі №300/7851/24 та виплачується згідно з вимогами чинного законодавства, в тому числі з урахуванням пункту 1 Постанови №1 (а.с.166-168).
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, позивач звернувся у суд з метою захисту свого порушеного права.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсії позивача, із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, положень статті 46 Закону №4059-IX та постанови №1, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України, а тому з метою належного захисту прав позивача необхідно зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням виплати підвищення (індексації) пенсії за 2025 рік, нарахованої згідно з постановою КМУ №209 від 25.02.2025 року "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році", та загальний розмір пенсії виплатити без застосування обмежуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою КМУ №l від 03.01.2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану". Крім того, відповідач з 01.03.2025 неправомірно розрахував суму збільшення основного розміру пенсії позивача відповідно до пункту 1 Постанови №1381, згідно з якого 25 відсотків збільшення пенсії вираховуються з основного розміру пенсії з врахуванням індексації пенсії на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення, без урахування підвищення основного розміру пенсії (індексації) за 2025 рік, а тому бездіяльність відповідача щодо нездійснення з 01 березня 2025 року перерахунку та виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з урахуванням підвищення до пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №1381 від 28.12.2011 року "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" (в редакції станом на 01.03.2022 року) у розмірі 25% від суми основного розміру пенсії із врахуванням суми підвищення (індексації) пенсії за 2025 рік є протиправною. Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, при обчисленні розміру підвищення до пенсії позивачу за проживання в гірській місцевості не врахувало підвищення основного розміру пенсії (індексації) за 2025 рік та не врахувало збільшення основного розміру пенсії (25%) обраховане з урахування підвищення основного розміру пенсії (індексації) за 2025 рік, а тому бездіяльність відповідача щодо нездійснення з 01 березня 2025 року перерахунку та виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з урахуванням надбавки до пенсії за проживання в гірській місцевості, відповідно до положень частини 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів України" №56/95-ВР від 15.02.1995 року (зі змінами, внесеними Законом України від 13.12.2005 року №3108-IV) у розмірі 20% від суми основного розміру пенсії із врахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2025 рік та суми збільшення основного розміру пенсії (25%), обрахованої з 01.03.2025 року з урахуванням підвищень (індексації) пенсії за 2025 рік також є протиправною. Разом з тим, щодо позовних вимог у частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплати вищевказаних виплат позивачу за 2022-2024 рік, то у задоволенні таких відмовлено, оскільки судом встановлено, що відповідач відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №1381 від 28.12.2011 року "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" не врахував тільки суму підвищення (індексації) пенсії у розмірі 25% за 2025 рік та при обчисленні розміру підвищення до пенсії за проживання в гірській місцевості не врахував підвищення основного розміру пенсії (індексації) за 2025 рік та не врахував збільшення основного розміру пенсії (25%) обраховане з урахування підвищення основного розміру пенсії (індексації) за 2025 рік.
Колегія суддів зазначає, що апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, тому з врахуванням ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Даючи правову оцінку висновку суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів вважає, що такий відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо. Відносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб врегульовані Законом №2262-XII.
Відповідно до преамбули Закону №2262-XII цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з ч.1, 3, ст.11 Закону №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стаття 8 Конституції України передбачає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.92 Конституції України виключно законами України встановлюються, зокрема Державний бюджет України.
Отже, аналіз положень статей 8 та 92 Конституції України у системному зв'язку з преамбулою Закону №2262-XII дозволяє зробити висновок про те, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, а також деяких інших осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, визначаються виключно положеннями спеціального закону -Закону №2262-XII.
Кабінет Міністрів України 25.02.2025 прийняв постанову за №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році", пунктом 1 якої установив, що з 1 березня 2025 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" (Офіційний вісник України, 2019 р., №19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.
Згідно з пп.1 п.2 Постанови №209 з 1 березня 2025 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" (Офіційний вісник України, 2022 р., №18, ст. 968), пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" (Офіційний вісник України, 2023 р., №26, ст. 1475) та підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" (Офіційний вісник України, 2024 р., №24, ст. 1525) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2024 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.
Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього підпункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" (Офіційний вісник України, 2021 р., №57, ст. 3525).
Підвищення пенсії на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2024 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та перерахунку пенсії відповідно до зазначеного Закону, крім перерахунків у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом.
Підвищення пенсії, передбачене цим підпунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Пунктом 3 Постанови №209 встановлено, що у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 і підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії; розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень; пенсії, перераховані відповідно до цієї постанови, виплачуються з урахуванням положень статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" і постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2025 р. №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" (Офіційний вісник України, 2025 р., №9, ст. 769).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та отримує пенсію по інвалідності на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», однак на підставі прийнятої Кабінетом Міністрів України Постанови №1 від 03 січня 2025 року, перерахунок пенсії позивача здійснено у розмірі 28424,57 грн.
Крім того, відповідно до перерахунку пенсії за пенсійною справою ОСОБА_1 №0903003234-МВС з 01 березня 2025 в розрахунок пенсійної виплати позивача включено індексацію за 2025 рік у розмірі 1500,00 грн (а.с.57).
Разом з тим, зі змісту листа відповідача від 03 березня 2025 року №1788-1470/Г-02/8-0900/25 вбачається, що позивачу відповідно до вимог Постанови №209 проведено індексацію та розмір пенсії становить 38010,57 грн, однак оскільки рішенням суду від 17 грудня 2024 року у справі №300/7851/24 зобов'язань щодо проведення перерахунку пенсії позивача з врахуванням індексації 2025 року без обмеження максимальним розміром на Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області покладено не було, тому пенсійна виплата проводиться у попередньо встановленому розмірі з урахуванням обмежувальних коефіцієнтів, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", Постановою №1 та становитиме 28 424,57 грн.
Обчислення пенсії особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII визначено розділом V (статті 43- 47) Закону №2262-XII, а виплата пенсій та порядок перерахунку пенсій - розділами VII (статті 52- 62) та VIII (статті 63- 66) Закону №2262-XII, відповідно.
Разом з тим, статтею 46 Закону №4059-IX установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, Закону №2262-XII (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст.46 Закону №4059-IX Кабінетом Міністрів України 03 січня 2025 року прийнято постанову №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі - Постанова №1), яка застосовується з 01 січня 2025 року, пунктом 1 якої установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Для осіб, пенсії яким призначено (перераховано) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, та які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За змістом п.2 цієї Постанови №1 у період воєнного стану у 2025 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім'ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.
З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону №2262-XII (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням встановлених коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії. При цьому такі коефіцієнти не застосовуються до осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім'ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.
Таким чином, положеннями статті 46 Закону №4059-IX та Постанови КМУ №1 запроваджено тимчасове (на 2025 рік) застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», коефіцієнтів зменшення пенсії, тобто вказаними положеннями законодавства фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що не узгоджується з приписам статті 11 Закону №2262-XII, який є спеціальним у законодавчому регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб.
Крім того, застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», коефіцієнтів зменшення пенсії згідно із статтею 46 Закону №4059-IX та пунктом 1 Постанови КМУ №1 призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, що передбачений спеціальним законом, а також порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту таких осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України. Поширення дії Закону №4059-IX та Постанови КМУ №1 на пенсії, що призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», є грубим порушенням норм Конституції України, зокрема статей 8, 19 та 92.
До того ж, необхідно зазначити, що Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 09 липня 2007 року №6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
Отже, Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб можлива лише у випадку внесення відповідних змін, зокрема до Закону №2262-XII, а інші нормативно-правові акти застосовуються лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів.
Таким чином, враховуючи неодноразово викладену Конституційним Судом України юридичну позицію стосовно того, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (зокрема, абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини рішення від 22 травня 2008 року №10-рп/2008), суд зазначає, що Закон №4059-IX не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Необхідно наголосити, що зміни до Закону №2262-ХІІ у частині, яка регламентує спірні правовідносини (щодо обмеження граничним (максимальним) розміром пенсії та застосування до суми перевищення коефіцієнту, визначеного Постановою КМУ №1), не вносилися.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori), «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali), «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Водночас зазначений бюджетний закон фактично обмежує розмір пенсії позивача, що порушує гарантії, закріплені у статтях 17 та 46 Конституції України.
Закон України про Державний бюджет України не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.
Суд вкотре наголошує, що відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; форми і види пенсійного забезпечення.
За приписами статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46 Конституції України).
Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили щодо інших законів.
Колегія суддів враховує, що Закон України «Про Державний бюджет на 2025 рік» не містить жодних приписів про повноваження Кабінету Міністрів України визначати форми і види пенсійного забезпечення, жодних приписів про коефіцієнти пониження пенсій.
Разом з тим, Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).
Тобто існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати які можливо, застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (lex specialis derogat generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону №2262-XII, а положення Закону №4059-IX вважати загальними нормами (lex generalis).
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституцій України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту кореспондує з принципом верховенства права.
При цьому, дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію «якості закону».
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19).
При цьому, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону необхідно застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Крім того, Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу у справі №120/1081/25, спір у якій виник у правовідносинах, які є подібними до тих, що й у справі, яка розглядається, сформував висновок, згідно з яким застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII, положень статті 46 Закону №4059-IX та постанови КМУ №1, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, але не виключно у постановах від 11 вересня 2025 року у справі №120/1081/25, від 17 вересня 2025 року у справі №240/1202/25, від 23 вересня 2025 року у справі №380/1811/25, від 23 вересня 2025 року у справі №140/2163/25, від 29 жовтня 2025 року у справі №380/3084/25, від 30 жовтня 2025 року у справі 420/8983/25.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсії позивача, із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, положень статті 46 Закону №4059-IX та постанови №1, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України, а тому з метою належного захисту прав позивача необхідно зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням виплати підвищення (індексації) пенсії за 2025 рік, нарахованої згідно з постановою КМУ №209 від 25.02.2025 року "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році", та загальний розмір пенсії виплатити без застосування обмежуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою КМУ №l від 03.01.2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".
Даючи правову оцінку правомірності здійснення перерахунку та виплати пенсії по інвалідності позивачу з 01 березня 2025 року з урахуванням підвищення до пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №1381 від 28.12.2011 року "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" (в редакції станом на 01 березня 2022 року) у розмірі 25% від суми основного розміру пенсії із врахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2025 рік, то колегія суддів зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" від 28.12.2011 №1381 установлено, що розміри пенсій особам з інвалідністю внаслідок війни, обчислені відповідно до статті 27 та частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статей 13 і 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням індексації пенсії на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, збільшуються на 25 відсотків.
Збільшення розмірів пенсій здійснюється без урахування передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та інших доплат до пенсії.
З системного аналізу положень пункту 1 Постанови №1381 вбачається, що основний розмір пенсій особам з інвалідністю внаслідок війни, з урахуванням індексації пенсії на визначений щороку Урядом коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, збільшуються на 25 відсотків.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, 25 відсотків збільшення пенсії вираховуються з двох складових: основного розміру пенсії; індексації пенсії на визначений щороку Урядом коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Таким чином, при перерахунку пенсії позивача з 01 березня 2025 року підвищення до пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до положень пункту 1 Постанови №1381 повинно було обчислюватися з урахуванням основного розміру пенсії - 13913,41 грн, підвищення основного розміру пенсії (індексації) за 2022 рік - 1947,88 грн, підвищення основного розміру пенсії (індексації) за 2023 рік - 3905,84 грн, підвищення основного розміру пенсії (індексації) за 2024 рік - 1500,00 грн, підвищення основного розміру пенсії (індексації) за 2025 рік - 1 500,00 грн. При цьому, збільшення основного розміру пенсії (25%) з 01 березня 2025 року відповідно до пункту 1 Постанови №1381 мало становити 5691,78 грн з розрахунку: (13 913,41 грн (основний розмір пенсії) + 1947,88 грн (підвищення основного розміру пенсії (індексація) за 2022 рік) + 3 905,84 грн (підвищення основного розміру пенсії (індексація) за 2023 рік) + 1500,00 грн (підвищення основного розміру пенсії (індексація) за 2024 рік) + 1500,00 грн (підвищення основного розміру пенсії (індексація) за 2025 рік)) = 22 767,13 грн * 25%.
Матеріалами справи стверджується, що згідно з перерахунком пенсії з 01 березня 2025 року ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року встановлено збільшення основного розміру пенсії (25%) від суми 20243,25 грн (за рішенням суду) - 5316,78 грн (а.с.57), тобто без урахування при обчисленні підвищення до пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до положень пункту 1 Постанови №1381 - підвищення основного розміру пенсії (індексації) за 2025 рік - 1500,00 грн, що підтверджується листом Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області від 17 березня 2025 №2186-1910/Г-02/8-0900/25, згідно з яким за пенсійною справою ОСОБА_1 збільшення пенсії на 25% основного розміру у відповідності до Постанови №1381 обчислено з врахуванням зобов'язань, покладених на Головне управління рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у справі №300/7851/24 в сумі 5316,78 грн (осн. розмір пенсії 13 913,41+1 947,88 грн (індексація за 2022 рік) + 3 905,84 грн (індексація за 2023 рік, обчислена на виконання рішення суду у справі від 05.09.2023 №300/4568/23) + 1500,00 грн (індексація за 2024 рік) (а.с.75-77).
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач з 01 березня 2025 неправомірно розрахував суму збільшення основного розміру пенсії позивача відповідно до пункту 1 Постанови №1381, згідно з якого 25 відсотків збільшення пенсії вираховуються з основного розміру пенсії з врахуванням індексації пенсії на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення, без урахування підвищення основного розміру пенсії (індексації) за 2025 рік, а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01 березня 2025 року перерахунок та виплату пенсії по інвалідності позивачу без обмеження її максимальним розміром з урахуванням підвищення до пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №1381 від 28.12.2011 року "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" у розмірі 25% від суми основного розміру пенсії у розмірі 13913,41 грн із врахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2022 рік в розмірі 1947,88 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2023 рік в розмірі 3905,84 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2024 рік в розмірі 1500,00 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2025 рік в розмірі 1500,00 грн.
Даючи правову оцінку правомірності здійснення обрахунку надбавки за проживання в гірській місцевості з урахуванням підвищення (індексації) за 2025 рік та збільшення основного розміру пенсії на 20% обрахованого з 01 березня 2025 із врахуванням суми індексації за 2025 рік, то колегія суддів зазначає наступне.
За змістом ч.2 ст.6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.
Фінансування збільшення розміру пенсій, передбачене цією частиною, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Отже, законодавством визначено право особи на збільшення розміру пенсії у разі якщо особа проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до перерахунку пенсії ОСОБА_1 за пенсійною справою №0903003234-МВС з 01 березня 2025 року йому обраховано надбавку за проживання в гірських населених пунктах в розмірі -5751,76 (а.с.57).
При цьому, суд першої інстанції, здійснюючи аналіз вказаного перерахунку пенсії за пенсійною справою №0903003234-МВС з 01 березня 2025 року, дійшов правильного висновку про те, що пенсійний орган здійснював обчислення розміру підвищення до пенсії за проживання в гірській місцевості з урахування: основного розміру пенсії - 13 913,41 грн, підвищення основного розміру пенсії (індексації) за 2022 рік - 1947,88 грн, підвищення основного розміру пенсії (індексації) за 2023 рік - 3905,84 грн, підвищення основного розміру пенсії (індексації) за 2024 рік - 1 500,00 грн, збільшення основного розміру пенсії (25%) - 5316,78 грн, підвищення інвалід війни 2 групи при виконанні обов'язків В/С інвалід війни 2 групи (ст. 7) (з 01 по 28) - 944,40 грн, підвищення інвалід війни 2 групи при виконанні обов'язків в/с - 50,00 грн, надбавка - непрацездатна дитина віком до 18 років ст.16 п. "А" - 1 180,50 грн, а саме: 13 913,41 грн (основного розміру пенсії) + 1947,88 грн (індексація за 2022 рік) + 3905,84 грн (індексація за 2023 рік) + 1 500,00 грн (індексація за 2024 рік) + 5316,78 грн (збільшення основного розміру пенсії (25%)) + 944,40 грн (підвищення інвалід війни 2 групи при виконанні обов'язків В/С) + 50,00 грн (підвищення інвалід війни 2 групи при виконанні обов'язків в/с) + 1 180,50 грн (надбавка - непрацездатна дитина віком до 18 років))*20% = 5751,76 грн.
Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач під час проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року при обчисленні розміру підвищення до пенсії в розмірі 20% за проживання в гірській місцевості протиправно не врахував підвищення основного розміру пенсії (індексації) за 2025 рік та врахував збільшення основного розміру пенсії (25%) в сумі 5316,78 грн, тобто суму збільшення основного розміру пенсії (25%) розраховану без урахування підвищення основного розміру пенсії (індексації) за 2025 рік. Крім того, як встановлено судом вище, відповідач при обчисленні розміру підвищення до пенсії за проживання в гірській місцевості не врахував підвищення основного розміру пенсії (індексації) за 2025 рік та не врахував збільшення основного розміру пенсії (25%) обраховане з урахування підвищення основного розміру пенсії (індексації) за 2025 рік, а тому бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо нездійснення з 01 березня 2025 року перерахунку та виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з урахуванням надбавки до пенсії за проживання в гірській місцевості, відповідно до положень частини 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів України" №56/95-ВР від 15.02.1995 року (зі змінами, внесеними Законом України від 13.12.2005 року №3108-IV) у розмірі 20% від суми основного розміру пенсії із врахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2025 рік та суми збільшення основного розміру пенсії (25%), обрахованої з 01 березня 2025 року з урахуванням підвищень (індексації) пенсії за 2025 рік є протиправною та з метою захисту прав позивача необхідно зобов'язати відповідача здійснити з 01 березня 2025 року перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням надбавки до пенсії за проживання в гірській місцевості, відповідно до положень частини 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів України" №56/95-BР від 15.02.1995 року (зі змінами, внесеними Законом України від 13.12.2005 року №3108-IV) у розмірі 20% від суми основного розміру пенсії в розмірі 13913,41 грн, із врахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2022 рік в розмірі 1947,88 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2023 рік в розмірі 3 905,84 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2024 рік в розмірі 1500,00 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2025 рік в розмірі 1500,00 грн, збільшення основного розміру пенсії (25%) в сумі 5 691,78 грн, суми підвищення до пенсії як інваліду війни 2 групи/при виконанні обов'язків в/с (ст.7) в розмірі 944,40 грн, суми підвищення до пенсії як інваліду війни 2 групи/при виконанні обов'язків в/с в розмірі 50,00 грн, суми підвищення до пенсії по непрацездатній дитині віком до 18 років (ст.18 п. "А") в розмірі 1180,50 грн, а саме: з загальної суми 30633,81 грн, та загальний розмір пенсії виплатити без застосування обмежуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою КМУ №1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" із врахуванням надбавок, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством.
Щодо доводів апелянта про те, що у справі №300/3042/25 предмет і підстави в частині позовних вимог є тотожними з адміністративною справою №300/1280/25, то колегія суддів не приймає такі до уваги, оскільки у справі №300/1280/25 позивачем оскаржувалися протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо виплати йому пенсії з 01 січня 2025 року з обмеженням максимальним розміром та з урахуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03 січня 2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Крім того, колегія суддів зазначає, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року у справі №300/3042/25 переглянуто в межах доводів апеляційної скарги та вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в решті вимог.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог у частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року у справі №300/3042/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді С. М. Кузьмич
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 19 листопада 2025 року.