19 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 380/13474/24 пров. № А/857/3151/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката Хлопецького Олександра Олександровича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2024р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Хлопецького Олександра Олександровича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання виключити військовозобов'язаного з військового обліку (суддя суду І інстанції: Желік О.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 17.12.2024р., м.Львів; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-
23.06.2024р. (згідно із відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції - 24.06.2024р.) за допомогою системи «Електронний суд» представник адвокат Хлопецький О.О., діючий на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив:
визнати протиправними бездіяльність відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невиключення ОСОБА_1 із військового обліку, а також дії щодо визнання нібито помилковим запису на сторінці 32 про його виключення з військового обліку;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 з військового обліку на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», як визнаного непридатним до військової служби на підставі свідоцтва про хворобу № 272 від 28.05.2008р., виданого військово-лікарською комісією Головного управління /ГУ/ МВС України у Львівській обл. у відповідності до Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС, затв. наказом МВС України № 85 від 06.02.2001р., та звільненого з органів внутрішніх справ у відставку (зі зняттям з військового обліку) через хворобу, на підставі п.«б» ст.65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затв. постановою КМ Української PCP № 114 від 29.07.1991р.;
судові витрати по сплаті судового збору стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (а.с.1-7, 25-26).
Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників страви (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами справи (а.с.32-33).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2024р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.53-57).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив представник адвокат Хлопецький О.О., діючий на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , який, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлені позовні вимоги задовольнити (а.с.30-34).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час розгляду справи суд застосував норми права, які набрали чинності після звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ 28.05.2008р.
При цьому, відповідно до чинного станом на травень 2008 року законодавства особи, які звільнялись з військової служби чи зі служби в органах внутрішніх справ із формулюванням у наказах на звільнення: «у відставку зі зняттям з військового обліку», на військовий облік не брались.
Інших формулювань у наказах на звільнення, станом на 28.05.2008р. при наявності відповідних висновків ВЛК, не було. Тобто, на той час поняття «у відставку зі зняттям з військового обліку» ототожнювалось із поняттям «у відставку із виключенням з військового обліку».
Також суд не дослідив питання відсутності проходження позивачем медичного огляду 29.03.2019р. і безпідставності здійснення запису про проведення такого.
Апелянт не отримував будь-яких документів щодо проведення його медичного огляду у ІНФОРМАЦІЯ_4 , а про довідку ВЛК від 29.03.2019р. дізнався лише від свого представника (після отримання відповіді на адвокатський запит).
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, дотримався вимог процесуального закону, через що ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.88-98).
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 проходив службу в органах МВС України; перед звільненням обіймав посаду заступника начальника лінійного управління - начальника міліції громадської безпеки лінійного управління (а.с.9).
28.05.2008р. Військово-лікарською комісією ГУ МВС України у Львівській обл. відповідно до Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС, затв. наказом МВС України № 85 від 06.02.2001р., сформовано висновок про непридатність позивача до військової служби зі зняттям з військового обліку.
На підставі свідоцтва про хворобу № 272 від 28.05.2008р., виданого ВЛК ГУ МВС України у Львівській обл. та наказу начальника Управління МВС України на залізничному транспорті № 70 о/с від 31.05.2008р., позивача звільнено згідно наказу № 33 о/с від 03.06.2008р. з органів внутрішніх справ у відставку зі зняттям з військового обліку (через хворобу) відповідно до пп.«б» п.65 Положення про проходження військової служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затв. постановою КМ Української РСР № 114 від 29.07.1991р. (а.с.11, 12).
Згідно довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 № 45/3 (вих. № 212) від 29.03.2019р. проведено медичний огляд ОСОБА_1 , який визнаний непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час (зворот а.с.19).
За твердженням сторони позивача, в 2019 році у зв'язку з пропозицією працевлаштування у Самбірській міській раді ОСОБА_1 29.03.2019р. звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 для здійснення у військовому квитку запису про зняття його з військового обліку на підставі наказу про звільнення з органів внутрішніх справ у відставку зі зняттям з військового обліку (через хворобу), внаслідок визнання непридатним до військової служби та на підставі свідоцтва про хворобу.
Із записів у військовому квитку позивача вбачається, що сторінка № 32 містить запис про виключення з військового обліку на підставі наказу МВС № 85. На сторінці № 27 військового квитка проставлені штампи від 29.03.2019р. про взяття та зняття позивача з військового обліку. На сторінці № 16 військового квитка є запис про проведення медичного огляду позивача відповідно до вимог наказу Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008р. «Про затвердження положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України».
10.05.2024р. позивач прибув у ІНФОРМАЦІЯ_3 для вклеювання до військово-облікового документа штрих-коду, що надаватиме доступ уповноваженим на здійснення перевірки особам доступу до даних, про виключення його з військового обліку.
Під час уточнення даних посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 у військовий квиток позивача внесено запис на сторінці № 17 щодо помилкового внесення запису на сторінці № 32 про його виключення із військового обліку, а також закреслено штамп на сторінці № 27 про зняття з військового обліку військовозобов'язаних (а.с.14-15).
Підставою таких дій відповідач зазначив неможливість введення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», а саме, щодо виключення з військового обліку позивача на підставі вимог Положення № 114 та наказу МВС № 85.
25.05.2024р. представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо причин незняття ОСОБА_1 з військового обліку на підставі поданих ним документів (а.с.16-17).
Листом № 5521 від 05.06.2024р. відповідач повідомив представнику позивача правила та порядок взяття військовозобов'язаних на військовий облік та вказав на те, що позивач визнаний «непридатним до військової служби в мирний час і обмежено придатним у воєнний час»; має статус військовозобов'язаного, обов'язками якого згідно з п.10 ст.1 Закону № 2232-ХХІ є прибуття за викликом ТЦК та СП для проходження медичного огляду та призову на військову службу і виконання правил військового обліку, встановлених законодавством (а.с.18-19).
Вважаючи, що 05.06.2024р. ОСОБА_1 не міг бути «повторно» взятий на військовий облік військовозобов'язаних (зокрема, після виключення його з такого у травні 2008 року), представник позивача звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні дії ІНФОРМАЦІЯ_6 про взяття ОСОБА_1 на військовий облік як військовозобов'язаного, є правомірними та такими, що вчинені відповідачем в межах повноважень і чинного законодавства.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав щодо задоволення заявленого позову, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з п.20 ч.1 ст.106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб.
Також Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022р. оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату апеляційного розгляду справи воєнний стан в Україні триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби, визначено нормами Закону України № 2232-ХІІ від 25.03.1992р. «Про військовий обов'язок і військову службу» (надалі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За приписами частини другої цієї ж статті Закону проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Відповідно до ч.3 ст.1 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 7 статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
За змістом ч.ч.1 і 3 ст.33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання.
Приписи статті 37 Закону № 2232-XII визначають порядок взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Зокрема, відповідно до п.1 ч.1 ст.37 Закону № 2232-XII взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України:
приписані до призовних дільниць;
які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;
які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають приписці до призовних дільниць;
звільнені зі служби у військовому резерві, які не виконали обов'язків служби у військовому резерві протягом строків першого та другого контрактів, не проходили строкову військову службу та не досягли 27-річного віку;
Поставною Кабінету Міністрів /КМ/ України № 1487 від 30.12.2022р. відповідно до ч.5 ст.33 Закону № 2232-XII затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487), який чинний на час звернення позивача із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Пунктом 22 Порядку № 1487 визначено, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до п.79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Наведене свідчить, що законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов'язаного на такий облік.
Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку.
Із аналізу положень Закону № 2232-XII висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов'язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов'язаних.
Згідно свідоцтва про хворобу № 272 від 28.05.2008р., виданого ВЛК ГУ МВС України у Львівській обл. та наказу начальника Управління МВС України на залізничному транспорті № 70 о/с від 31.05.2008р., позивача звільнено з органів внутрішніх справ у відставку зі зняттям з військового обліку (через хворобу) відповідно до пп.«б» п.65 Положення про проходження військової служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затв. постановою КМ Української РСР № 114 від 29.07.1991р.
Отже, позивач не був виключений з військового обліку, а був знятий з нього, про що у військовому квитку проставлена відмітка про зняття з військового обліку.
Разом з цим, 15.01.2015р. наказом Міністерства оборони України внесені зміни до Настанови з військового обліку в Збройних Силах України, затв. наказом Міністерства оборони України № 35 від 22.01.2002р., щодо відміни положення про зняття з військового обліку громадян, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби в мирний час та обмежено придатними у воєнний час.
Відповідно до наказу Міністерства оборони України № 684 від 20.12.2017р. «Про затвердження Переліку випадків, за яких громадяни України знімаються з військового обліку військовозобов'язаних» (далі - Наказ МО № 684, який набрав чинності 13.02.2018р.) зняттю з військового обліку військовозобов'язаних у військових комісаріатах, відповідних підрозділах Служби безпеки України підлягають громадяни України, які: були засуджені до позбавлення волі за злочини середньої тяжкості та відбували покарання в установах відбування покарань; за рішенням військово-лікарських комісій (призовних комісій) визнані за станом здоров'я непридатними до служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час через хвороби, які пов'язані з розладами психіки і поведінки, нервової системи, та їх наслідки.
Оскільки позивача було саме знято з військового обліку, а не виключено з нього, він відповідно до абз.7 п.2 ч.1 ст.37 Закону № 2232 був повторно взятий на військовий облік.
Наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008р. затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (надалі - Положення № 402).
Пунктом 1.1 глави 1 розділу II Положення № 402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний та воєнний час.
Згідно з п.3.1 глави 3 Положення № 402 медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів.
Відповідно до п.3.2 глави 3 Положення № 402 військовозобов'язані, залежно від категорії запасу, військово-облікової спеціальності та призначення, підлягають повторному огляду ВЛК військових комісаріатів. Крім того, офіцери запасу підлягають повторному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу ВЛК військових комісаріатів - у разі зміни призначення.
Повторний медичний огляд військовозобов'язаних, які перебувають у запасі 1 і 2 розрядів, раніше визнаних придатними до військової служби або непридатними до військової служби в мирний час за станом здоров'я, а також військовозобов'язаних плавскладу ВМС Збройних Сил України проводиться один раз на 5 років ВЛК військових комісаріатів, а льотного складу - ЛЛК військових комісаріатів.
Відповідно до п.3.3 глави 3 Положення № 402 військовозобов'язані, визнані непридатними до військової служби, повторно оглядаються ВЛК військових комісаріатів за місцем проживання після обов'язкового обстеження у спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою ІІ Розкладу хвороб, а тих, які мають офіцерське звання, - за графою ІІІ цього Розкладу хвороб.
Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов'язаного одну із таких постанов: «Придатний до військової служби»; «Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)»; «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».
Доказів тверджень позивача, окрім його доводів викладених у позовній заяві, щодо того, що він не проходив медичних обстежень, та документів стосовно проходження його медичного огляду не отримував, матеріали справи не містять.
Водночас, під час судового розгляду достовірно встановлено, що 29.03.2019р. був проведений медичний огляд позивача. Вказане підтверджується довідкою військово-лікарської комісії № 212 від 29.03.2019р. (номер довідки 45/3).
Таким чином, дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік як військовозобов'язаного є правомірними та такими, що вчинені відповідачем в межах повноважень і чинного законодавства.
Також підстави для виключення позивача з військового обліку є відсутніми.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені представником позивача в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Оцінюючи в сукупності наведені обставини, колегія суддів приходить до переконливого висновку про необґрунтованість та безпідставність заявленого позову, через що останній не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ОСОБА_1 .
Також колегія суддів не убачає підстав для витребування від ІНФОРМАЦІЯ_6 додаткових доказів по справі, оскільки клопотання представника позивача є неконкретизоване і не вказує, відсутність яких документів не дозволяє суду правильно вирішити розглядуваний спір (а.с.75).
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника адвоката Хлопецького Олександра Олександровича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2024р. в адміністративній справі № 380/13474/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного судового рішення: 19.11.2025р.